Рішення

від 01.10.2019 по справі 1.380.2019.002057

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002057

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Харжевської ОСОБА_1

представника відповідача - Пасічник Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов про накладення штрафу, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якій просить суд:

- скасувати постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.04.2019 № ЛВ1335/457/АВ/ФС-1 та № ЛВ1335/457/АВ/ФС-2;

- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області в частині складання акту інспекційного відвідування №ЛВ1335/457/АВ від 15.03.2019 та прийняття постанов про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.04.2019 № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-1 та № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-2.

Позиція позивача наведена у позовній заяві та письмових поясненнях, в яких позивач зазначив, що інспекційне відвідування відповідачем було проведено з порушенням норм законодавства, зокрема Порядку № 295. Зазначив, що відповідачем було порушено строки проведення інспекційного відвідування, акт інспекційного відвідування складений на наступний день та наданий позивачу без додатків та диску з відеозаписом. Стверджує, що відповідач під час проведення інспекційного відвідування вийшов за межі предмету перевірки, оскільки включив до переліку усі питання, визначені п.п. 6 п. 5 Порядку № 295. Окрім того, під час здійснення інспекційного відвідування відповідач перешкоджав нормальній господарській діяльності позивача, чим завдав шкоди діловій репутації останнього, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст.ст. 3, 4 Закону №877-V. Щодо порушень позивачем вимог законодавства про працю, то останній зазначив, що відповідачем було застосовано до позивача штрафні санкції за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч. 6 ст. 956 КЗпП України та 33 Закону України Про оплату праці . Позивач вважає, що відповідач дійшов хибного висновку з приводу порушення позивачем відповідних норм права, оскільки укладення позивачем з такими особами цивільно-правових угод не може розцінюватися відповідачем як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудових відносин та порушень вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Щодо не нарахування позивачем індексації заробітної плати у січні 2019 року 16-ти працівникам, то позивач зазначив, що не порушував визначені законом мінімальні гарантії в оплаті праці працівникам в лютому 2019 року, оскільки встановлений штатом розмір заробітної плати був більшим за розмір мінімальної заробітної плати. Стверджує, що станом на дату проведення інспекційного відвідування індексацію заробітної плати 16-ьом працівникам за лютий 2019 року неможливо було провести у зв`язку з відсутністю величини інфляції. Позивач вважає, що відповідач не здійснив усіх необхідних дій для встановлення та обґрунтування факту порушення позивачем законодавства про працю, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача та протиправність дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та поясненнях, просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що інспекційне відвідування у позивача було проведено у спосіб та в порядку, встановленому законом, тому твердження позивача про порушення позивачем вимог Закону №877-V та Порядку № 295 є необґрунтованими та ґрунтуються на неправильному тлумачені норм законодавства. Щодо порушень позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України, то відповідач зазначив, що позивачем у ході інспекційного відвідування було надано 131 договір про надання послуг цивільно-правового характеру тотожного змісту. Проте процес виконання та характер роботи містить ознаки трудових договорів, оскільки фактично виконавці, які допущені до роботи на підставі вказаних договорів виконують трудову функцію операторів з підляганням певному режиму роботи, який встановлюється для виконавців графіками та передбачає постійну присутність на робочому місці впродовж обумовленого часу. Отже, дані норми можуть бути застосовані виключно відносно найманих працівників, а не осіб, які працюють на умовах договорів цивільно-правового характеру. На переконання відповідача, виконавці виконували на користь позивача роботу, яка збігається з видом його економічної діяльності і такі роботи ці громадяни повинні були виконувати тільки на підставі трудового договору. Наведені обставини свідчать про допущення позивачем до роботи працівників без належного оформлення трудових відносин та порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Вказує, що вказані працівники позбавлені передбачених трудовим законодавством прав на здорові та безпечні умови праці, гарантій щодо оплати праці, охорони праці та інших гарантій. Щодо порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпІІ України, ст. 33 Закону України Про плату праці , то відповідач зазначив, що позивачем не нарахована та не виплачена індексація заробітної плати у січні та лютому 2019 року 16-ом працівникам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Э.П ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 Вказує, що індексація заробітної плати зазначеним працівникам виплачена лише 12.03.2019 відповідно до відомості на виплату грошей № ВЗП-000007. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15 травня 2019 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" про забезпечення позову та зупинено дію постанов Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.04.2019 № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-1 та № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-2 до набрання законної сили рішенням у справі №1.380.2019.002057.

06 серпня 2019 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" про забезпечення позову та зупинено стягнення за постановами Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу № ЛВ1335/457/АВ/ФС-1 та № ЛВ1335/457/АВ/ФС-2 від 04.04.2019 до набрання законної сили рішенням у справі №1.380.2019.002057.

15 серпня 2019 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" про забезпечення позову у справі №1.380.2019.002057 повернено заявнику.

Протокольною ухвалою від 01.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд виходив з наступного.

У період з 06.03.2019 по 15.03.2019 ГУ Держпраці у Львівській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ Комунікаторія з питань дотримання законодавства про працю відповідно до направлення № 0508 від 05.03.2019, наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 05.03.2019 №0508-П та наказу від 07.03.2019 № 0524/1, яким було продовжено термін інспекційного відвідування.

Підставою для проведення ГУ Держпраці у Львівській області інспекційного відвідування ТОВ Комунікаторія була інформація ГУ ДФС у Львівській області про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення контрольних повноважень, викладена у листі від 28.02.2019 № 2444/9/13.10-12.

За результатами інспекційного відвідування було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ1335/457/АВ від 15.03.2019, який підписано ТОВ Комунікаторія із зауваженнями та запереченнями.

18.03.2019 ТОВ Комунікаторія скерувало на адресу ГУ Держпраці у Львівській області зауваження та заперечення на акт інспекційного відвідування № ЛВ1335/457/АВ від 15.03.2019.

ГУ Держпраці у Львівській області скеровано на адресу ТОВ Комунікаторія відповідь на зауваження та заперечення на акт інспекційного відвідування, викладену у листі без номера та дати.

22.03.2019 ГУ Держпраці у Львівській області скеровано на адресу ТОВ Комунікаторія виклик на розгляд справи про накладення штрафу №207/2/11-39.

ГУ Держпраці у Львівській області винесено припис про усунення ТОВ Комунікаторія виявлених порушень.

04.04.2019 начальником ГУ Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:

№ ЛВ1335/457/АВ/ФС-1, якою накладено штраф на ТОВ Комунікаторія у розмірі 2253420 грн за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України;

№ ЛВ 1335/457/АВ/ФС-2, якою накладено штраф на ТОВ Комунікаторія у розмірі 667680 грн за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» .

Не погодившись із діями відповідача щодо складення акту інспекційного відвідування та вказаними постановами, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі-Порядок №509), Конвенцією МОП № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України № 1985-IV від 08.09.2004.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року № 340 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з п.п. 50 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26 квітня 2017 р. № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Вказана Постанова Кабінету Міністрів України визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17. Разом з тим, суд зазначає, що на час здійснення інспекційного відвідування Порядок №295 був чинним, а відтак підлягає застосування до даних правовідносин, зокрема, в розрізі перевірки правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 6 п.5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів.

Суд встановив, що підставою для проведення ГУ Держпраці у Львівській області інспекційного відвідування ТОВ Комунікаторія була інформація ГУ ДФС у Львівській області про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення контрольних повноважень, викладена у листі від 28.02.2019 № 2444/9/13.10-12.

Як слідує із змісту направлення ГУ Держпраці у Львівській області від 05.03.2019 № 0508-П, тривалість інспекційного відвідування ТОВ Комунікаторія повинна була тривати два робочих дні - з 06.03.2019 по 07.03.2019.

07.03.2019 наказом ГУ Держпраці у Львівській області № 0524/1 було внесено зміни до п.1 наказу № 0508-П від 05.03.2019 у частині продовження термін інспекційного відвідування до 15.03.2019.

Відповідно до п.10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно з п.18 Порядку №295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Однак, із наказу ГУ Держпраці у Львівській області № 0524/1 від 07.03.2019 неможливо встановити, що слугувало підставою для продовження терміну проведення інспекційного відвідування, оскільки в такому міститься лише покликання на службову записку в.о. начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Н. Климчук від 07.03.2019.

Водночас суд звертає увагу, що Порядком № 295 не передбачено права продовжувати чи переносити проведення інспекційного відвідування.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування, а саме проведення його з порушенням строків, оскільки наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 05.03.2019 № 0508-П було визначено тривалість інспекційного відвідування ТОВ Комунікаторія з 06.03.2019 по 07.03.2019, тобто два робочих дні.

Порушення строків проведення інспекційного відвідування підтверджується наявними у справі доказами, оскільки перенесення термінів перевірки, про які вказано в наказі ГУ Держпраці у Львівській області № 0524/1 від 07.03.2019 не передбачено Порядком здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2017 №295.

Щодо покликань відповідача, що за кількістю працівників ТОВ Комунікаторія неможливо віднести до суб`єктів малого підприємства, тому інспекційне відвідування у позивача не могло перевищувати 10 робочих днів, то суд не приймає такі доводи відповідача до уваги.

Суд зазначає, що за наявності у суб`єкта владних повноважень обґрунтованих підстав вважати, що перевірка позивача повинна проводитися у строк, що не перевищує 10 робочих днів, відповідач повинен був зазначити про це у наказі ГУ Держпраці у Львівській області від 05.03.2019 № 0508-П, а не продовжувати термін перевірки відповідними змінами внесеними наказом № 0524/1 від 07.03.2019, оскільки перенесення та продовження перевірки Порядком № 295 не передбачено.

За правилами п.20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Пунктом 22 Порядку №295 визначено, що матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про складення відповідачем акту інспекційного відвідування не в останній день перевірки, а на наступний, оскільки такі не знайшли документального підтвердження.

З приводу доводів позивача, що відповідач надав останньому акт інспекційного відвідування без додатків та без диску з відеозаписом, то суд не приймає такі до уваги, оскільки Порядок №295 містить лише вимогу щодо вручення об`єкту відвідування примірника акта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Львівській області щодо складання акту інспекційного відвідування № ЛВ 1335/457/АВ від 15.03.2019 підлягає задоволенню.

По суті виявлених порушень суд встановив такі фактичні обставини.

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року встановлено механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлені трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Суд встановив, що у період з 06.03.2019 по 15.03.2019 ГУ Держпраці у Львівській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ Комунікаторія з питань дотримання законодавства про працю відповідно до направлення № 0508 від 05.03.2019 та наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 05.03.2019 №0508-П та наказу від 07.03.2019 № 0524/1, яким було продовжено термін інспекційного відвідування.

Підставою для проведення ГУ Держпраці у Львівській області інспекційного відвідування ТОВ Комунікаторія була інформація ГУ ДФС у Львівській області про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення контрольних повноважень, викладена у листі від 28.02.2019 № 2444/9/13.10-12.

За результатами інспекційного відвідування було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ1335/457/АВ від 15.03.2019, який підписано ТОВ Комунікаторія із зауваженнями та запереченнями.

22.03.2019 ГУ Держпраці у Львівській області скеровано на адресу ТОВ Комунікаторія виклик на розгляд справи про накладення штрафу №207/2/11-39.

ГУ Держпраці у Львівській області винесено припис про усунення ТОВ Комунікаторія виявлених порушень.

04.04.2019 начальником ГУ Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1335/457/АВ/ФС-1, відповідно до якої накладено штраф на ТОВ Комунікаторія у розмірі 2253420 грн за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Як слідує із змісту акта інспекційного відвідування, відповідачем встановлено порушення ТОВ Комунікаторія ч. 3 ст. 24 КЗпП України, зокрема зазначено, що у ході інспекційного відвідування адміністрацією Товариства надано 131 договір про надання послуг цивільно-правового характеру тотожного змісту, згідно з якими виконавці зобов`язуються надавати операторські послуги з обробки обслуговування вхідних/вихідних контактів (телефонних дзвінків, електронних повідомлень, тощо) від/до абонентів телефонних мереж та/або користувачів мережі Інтернет - кінцевих споживачів згідно переліку, наданого замовником; консультацію клієнтів замовника -кінцевих споживачів; реєстрацію інформації у базах даних замовника, інше.

При цьому, процес виконання та характер роботи містить ознаки трудових договорів, так як фактично виконавці, які допущені до роботи на підставі вказаних договорів, виконують трудову функцію операторів з підляганням певному режиму роботи, який встановлюється для виконавців графіками, а також передбачено постійну присутність на робочому місці впродовж обумовленого часу (для надання консультацій клієнтам в телефонному режимі, тощо). Дані норми можуть бути застосовані виключно відносно найманих працівників, а не осіб, які працюють на умовах договорів цивільно-правового характеру .

Як слідує із змісту оскаржуваної постанови № ЛВ1335/457/АВ/ФС-1 від 04.04.2019 та акта інспекційного відвідування № ЛВ1335/457/АВ від 15.03.2019, відповідачем під час перевірки було встановлено, що ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" допустило працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин, а саме на підставі договорів цивільно-правового характеру, які надали пояснення.

Так, ОСОБА_18 13.03.2019 повідомила відповідача про те, що працює у ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" на посаді оператора вихідної лінії. Графік роботи плаваючий, визначається графіком. Оплата праці проводиться двічі на місяць - 13-15, друга виплата 25 числа.

ОСОБА_19 Андрій ОСОБА_20 06.03.2019 повідомив відповідача про те, що працює у ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" на посаді оператора з 28.12.2018. Графік роботи з 8.00 до 17.00, 5 днів в тиждень, робочі дні визначає згідно з графіком. Заробітну плату отримує у розмірі від 5000 до 9000 грн. Заробітну плату виплачують 2 рази на місяць. Оплачувана відпустка можлива після 1000 годин роботи.

ОСОБА_21 06.03.2019 у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомив про те, що працює на посаді оператора з 26.01.2019. Опрацьовує заявки, які були оформлені на сайті Розетка. Працює по 6 годин 6 днів на тиждень, один день вихідний (сам вибирає вихідний день і години праці). Заробітну плату виплачують 2 рази на місяць.

ОСОБА_22 у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомила про те, що працює на посаді оператора за цивільно-правовим договором. Працює за гнучким графіком. Оплата 2 рази на місяць до 15 числа та після 15 в кінці місяця.

ОСОБА_23 у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомив про те, що працює оператором по графіку, підпорядковується супервізору.

ОСОБА_24 (неповнолітній) у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомив про те, що працює оператором по графіку (з 17.00 до 24.00) 5-6 днів в тиждень.

ОСОБА_25 у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомив про те, що працює на посаді оператора з 07.03.2019 за цивільно-правовим договором. При цьому, за графіком роботи: понеділок - середа: 15.00-21.00; четвер -п`ятниця: 10.00-18.00, субота- вихідний. Строки виплати оплати - 2 рази.

ОСОБА_26 у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомив про те, що обслуговує телефонні лінії замовника на основі цивільно-трудового договору. За надані послуги отримує дві виплати у вигляді зарплати та авансу на початку та кінці місяця.

ОСОБА_27 у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомив про те, що працює на посаді оператора з 08.02.2019. Отримав аванс. Працює кожного дня з понеділка по п`ятницю з 9.00-18.00, вихідні - субота та неділя.

ОСОБА_28 06.03.2019 повідомила відповідача про те, що працює на посаді оператора у ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" з 09.02.2019, отримує заробітну плату 2 рази в місяць в обсязі 4000 грн. Графік роботи з 9-18 (але може змінюватись у зв`язку з навчанням), з понеділка по п`ятницю. Є обідня перерва тривалістю 30-35 хв. з 12 по 12.30 (може змінюватись за бажанням).

ОСОБА_29 06.03.2019 повідомив відповідача про те, що працює за цивільно-правовою угодою 8 год. на день, 2 вихідні дні на тиждень. Виплата заробітної плати проводиться 2 рази на місяць.

ОСОБА_30 06.03.2019 повідомила відповідача про те, що працює оператором кожного дня приблизно по 8 годин, є обідня перерва.

ОСОБА_31 06.03.2019 повідомила відповідача про те, що працює у ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" на посаді оператора з січня 2019р., з графіком роботи з 10.00 до 17.00 по графіку 5/2 із заробітною платою у розмірі від 3000 до 7000 грн. Виплата 2 рази на місяць. Інструктаж про правила поведінки на робочому місці та на підприємстві із роботодавцем підписувала. До початку роботи був заключений (трудовий) договір (без трудової).

ОСОБА_32 06.03.2019 повідомила про те, що працює у ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" на посаді оператора з 09.02.2019. Графік роботи 15.00 - 21.00 6 днів на тиждень, один вихідний день. Також, був підписаний інструктаж про правила поведінки у підприємстві, зокрема на робочому місці.

ОСОБА_33 07.03.2019 повідомила про те, що працює у ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" з 02.06.2017, в середньому працює по 8 годин, обідня перерва є, заробітну плату отримує 2 рази на місяць, працює на підставі договору, зазвичай працює в першу зміну, відпустку у 2018 році отримала у повному обсязі.

ОСОБА_34 06.03.2019 у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомила про те, що працює за цивільно-правовою угодою. Графік - 12-16.

ОСОБА_35 06.03.2019 у приміщенні ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" повідомив про те, що працює по цивільно-правовій угоді. Працює за графіком з 16-21 год.

ОСОБА_36 06.03.2019 повідомив про те, що працює у ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" з 06.03.2019 на посаді контакт менеджер. Графік роботи позмінний з 8.00 по 17.00 4 дні на тиждень. Заробітну плату обіцяли у розмірі 22 грн/год.

ОСОБА_37 06.03.2019 відмовився від надання пояснень з причин, що не хоче відволікатись від робочого процесу; ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та Зверховська ОСОБА_40 07.03.2019 повідомили, що є працівниками ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ".

На підставі тотожних договорів про надання послуг цивільно-правового характеру, згідно з якими виконавці зобов`язуються надавати операторські послуги з обробки обслуговування вхідних/вихідних контактів (телефонних дзвінків, електронних повідомлень, тощо) від/до абонентів телефонних мереж та/або користувачів мережі Інтернет - кінцевих споживачів згідно переліку, наданого замовником; консультацію клієнтів замовника - кінцевих споживачів; реєстрацію інформації у базах даних замовника, інше, допущені до роботи: ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 ; ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_32 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_30 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 .

Окрім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 відмовились від надання будь-яких пояснень інспекторам праці.

За результатами дослідження цивільно-правових договорів та наданих пояснень цими працівниками відповідач зробив висновок, що ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" не оформило трудових відносин із вказаними особами, що перешкоджає працівникам реалізувати своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу у даному Товаристві.

Додатково відповідач наголосив, що позивачем на підставі договорів цивільно-правового характеру, що мають ознаки трудових, допущено до роботи операторів, у тому числі неповнолітніх осіб.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що наведенні обставини свідчать про допуск працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин, а саме, на підставі договорів цивільно-правового характеру, які містять ознаки трудових відносин, що свідчить про порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Суд проаналізувавши вищезазначені доводи відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно з частиною першою якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин першої-другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за таку плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Отже, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд наголошує, що за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.

Таким чином, з наведено слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд зазначає, що у випадку, якщо фізичні особи не надають замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору-кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, цивільно-правові договори ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" укладені з особами визначеними в акті інспекційного відвідування є тотожними, тому судом було досліджено однин із таких цивільно-правових договорів.

Як слідує із змісту Договору № КОМ00000325 про надання послуг, укладеного між ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" (Замовник) та ОСОБА_29 (Виконавець) Виконавець зобов`язується за завданням Замовника особисто надати останньому послуги (надалі «Послуги'' ), передбачені статтею 2 цього Договору, а Замовник зобов`язується приймати надані послуги та оплачувати Виконавцеві зазначені Послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Період надання Послуг за цим Договором визначений Сторонами як 9 (дев`ять) календарних місяців:

- початок періоду: 24 вересня 2018 року,

- закінчення періоду: 23 червня 2019 року.

Цей Договір не носить характеру трудового договору і на нього, відповідно, не поширюється дія норм чинного в Україні законодавства про працю (п.п.1.3 відповідного Договору).

Відповідно до п.п. 1.1 цього Договору Послуги за цим Договором визначені Сторонами як операторські послуги з обробки обслуговування вхідних/вихідних контактів (телефонних дзвінків, електронних повідомлень, тощо) від/до абонентів телефонних мереж та/або користувачів мережі Інтернет - кінцевих споживачів* згідно переліку, наданого Замовником; консультація клієнтів Замовника-кінцевих споживачів; реєстрація інформації у базах даних Замовника, інше. Перелік обов`язків Виконавця визначається між Сторонами безпосередньо перед наданням відповідних послуг щодо кожної окремої послуги (проекту).

Підпунктами 2.6 та 2.7 пункту 2 Договору № КОМ00000325 визначено, що всі умови формування винагороди (чистий логін, рівень якості, бонуси, відсоток від виконаних цільових показників, інше) за надані Виконавцем послуги, передбачені цим Договором, визначаються Сторонами безпосередньо перед наданням вказаним послуг щодо кожної окремої послуги (проекту). Сторони узгодили, що у випадку, якщо вартість послуг, визначених договором та додатками до нього, за 1 (один) календарний місяць перевищуватиме суму ліміту готівкових розрахунків (на час підписання Договору - 10000 (десять тисяч) грн.), то Сторони зобов`язані письмово узгодити порядок та умови проведення таких виплат

За загальними умовами, Замовник здійснює виплати винагороди Виконавцю за цим Договором декількома платежами щотижнево, щодекадно, кожні 2 (два тижні)) протягом кожного місяця, в якому надавались послуги із оформленням їх окремими Актами здачі-приймання наданих послуг. Вказані платежі здійснюються за час фактичного надання послуг Виконавцем, але не пізніше ніж до 16 календарного числа місяця, який наступає за місяцем, в якому надавались відповідні послуги, передбачені цим договором.

За місяць, в якому послуги не надавались, виплати не здійснюються, а акт здачі-приймання наданих послуг не складається та не підписується Сторонами (п.п. 2.8 п. 2 Договору № КОМ00000325).

Згідно з п.п. 2.9 п. 2 Договору № КОМ00000325 сторони можуть узгодити щомісячно, що протягом 1 (одного) робочого дня після закінчення календарного місяця, Замовник складає та надає Виконавцю Акт здачі-приймання наданих послуг, який Виконавець повинен протягом 1 (одного) робочого дня розглянути та підписати. Акт здачі-приймання наданих послуг складається на підставі даних обліку послуг протягом календарного місяця, в якому надавалися Послуги. Як виняток допускається складання Акту здачі-приймання виконаних робіт за весь час, протягом якого Виконавцем були надані послуги (у день закінчення періоду відповідно до п. 1.2 статті 1 цього Договору).

Як слідує зі змісту досліджених судом договорів про надання послуг, метою їх укладання є виконання її стороною (виконавцем) певного визначеного обсягу робіт. Предметом договорів є надання операторських послуг з обробки обслуговування вхідних/вихідних контактів (телефонних дзвінків, електронних повідомлень, тощо) від/до абонентів телефонних мереж та/або користувачів мережі Інтернет - кінцевих споживачів згідно переліку, наданого замовником; консультація клієнтів замовника-кінцевих споживачів; реєстрація інформації у базах даних замовника, інше.

При цьому суд звертає увагу, що вищевказаними цивільно-правовими договорами чітко передбачено, що укладені договори не носять характеру трудового договору і на нього, відповідно, не поширюється дія норм чинного в Україні законодавства про працю (пункт 1.3 Договорів).

Таким чином, вказані положення Договорів не передбачають надання гарантій, пільг, компенсацій, допомоги, характерних для трудового законодавства та дозволяють виконавцям самостійно організовувати виконання роботи і не підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку, що свідчить про хибність висновків відповідача про те, що взаємовідносини між сторонами зазначених договорів фактично носять характер неоформлених трудових відносин.

При цьому слід звернути увагу, що операторські послуги за відповідними договорами надаються протягом строку дії договорів, що говорить про строковість та обмеженість в часі надання послуг. Таким чином, після надання зазначених у договорах послуг відносини між сторонами договору припиняються.

Також слід звернути увагу на пункти 3.1 та 3.3 цих цивільно-правових договорів, в яких зазначено, що ціна послуг виконавця встановлюється сторонами для кожного проекту/періоду надання послуг окремо на підставі укладених замовником договорів із контрагентами, а сума, що підлягає сплаті виконавцю за надані послуги визначається у акті здачі-приймання наданих послуг.

Враховуючи вищенаведене, результати робіт надавалися по мірі надання послуг та оплачувалися за договірною ціною пропорційно до обсягу наданих послуг, що дає підстави для висновку, що оплачувався не процес праці, а її результати, які визначалися після закінчення робіт і складання актів здачі-приймання наданих послуг, на підставі яких проводилася оплата.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, наведеними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.03.2019 року у справі №802/2066/16-а, в якій суд зазначив, що суди дійшли правильних висновків, що цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. У зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними працівниками припинилися. Укладені угоди не містять обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Як встановив суд, за результатами виконаної роботи (наданих послуг) ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" здійснювало оплату на підставі акту здачі-приймання наданих послуг відповідно до кожного цивільно-правового договору про надання послуг, що підтверджується наявними у справі доказами.

Як слідує із змісту актів здачі-приймання наданих послуг, які знаходяться в матеріалах справи, в них зазначено період надання послуг та сума нарахування за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" було виплачено вище переліченим особам кошти за надані послуги, що підтверджується відомостями нарахування коштів, таблицею 6.

Водночас суд наголошує, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодним законом не передбачено право органу Держпраці самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Спір щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено.

На момент прийняття даного судового рішення у матеріалах справи відсутні рішення судів про визнання цивільно-правових договорів позивача удаваним чи нікчемним, а його недійсність прямо не передбачена законом.

Суд критично оцінює висновки відповідача, що відповідні договори мають ознаки трудового договору, оскільки такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону, а є лише припущеннями органу Держпраці, які не підтверджені належними й допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договори, які укладені ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" з громадянами зазначеним в акті інспекційного відвідування за своїм змістом є цивільно-правовими договорами, а відносини, що склалися між сторонами цих договорів - цивільно-правовими.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-1 від 04.04.2019 підлягає задоволенню.

Що стосується порушень ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» , то суд встановив наступне.

Так, 04.04.2019 ГУ Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-2, якою накладено штраф на ТОВ Комунікаторія у розмірі 667680 грн за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» .

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови були висновки відповідача викладенні в акті інспекційного відвідування щодо не нарахування та не виплати ТОВ "КОМУНІКАТОРІЯ" індексації заробітної плати у січні та лютому 2019 року 16-ьом працівникам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_149 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17

Втім, позивач вважає, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувану постанову, оскільки позивач нарахував та виплатив індексацію заробітної плати ще до отримання припису про усунення порушень, що підтверджується відомостями від 22.03.2019.

Позивач вказує , що бухгалтерське обслуговування ТОВ Комунікаторія здійснює ФОП ОСОБА_150 на підставі Договору № 18110-КОМ про надання бухгалтерських послуг від 01.10.2018.

У період з січня по лютий 2019 року здійснювався перехід ФОП ОСОБА_150 з версії бухгалтерської програми 1:С на версію 1:С на 8.3 УТП, тому індексація не відбувалась в автоматичному режимі, а здійснювалася шляхом ручного перерахунку, що призвело до технічної помилки.

Вказує, що перерахунок індексації заробітної плати вручну був утруднений, оскільки оприлюднення Індексів здійснювалось із запізненням.

Звернув увагу, що Індекс інфляції за лютий 2019 року повинен був бути оприлюднений Державною службою статистики України 07 березня 2019 року, однак згідно з публікацією, розміщеною на офіційному сайті газети Кабінету міністрів України Урядовий кур`єр , публікація відбулася лише 13 березня 2019 року, тобто вже під час інспекційного відвідування.

Позивач вказує, що усі вищенаведені обставини у своїй сукупності ускладнювали виконання позивачем нарахування та виплати індексації заробітної плати, однак відповідачем враховані не були.

Окрім цього, позивач звертає увагу суду на неспівмірність нарахованої індексації заробітної плати у розмірі 5 504,95 грн та накладених відповідачем штрафних санкцій у розмірі 667 680,00 грн.

Суд, надаючи оцінку доводам сторін, виходив з наступного.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1). Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом та Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами (ч.3).

Згідно з ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з абз. 4 п. 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом 8 п. 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про оплату праці норми і гарантії в оплаті праці, передбачені ч.1 цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Отже, невиплата індексації заробітної плати за наявності підстав, є порушенням статті 95 КЗпП України та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 року у справі № 816/2325/16, в якій суд наголосив, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується доходів працівників і їх сімей.

Несвоєчасна виплата індексації є порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації, а відтак не підпадає під визначення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, в розумінні ст. 12 Закону України Про оплату праці та належить до категорії інших порушень.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні особи, які використовують найману працю, в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При цьому, абзацом 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону №877-V у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Крім того, відповідно до частини 11 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

При цьому, відповідно до п. 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, існують законодавчі норми, які регулюють однакові правовідносини та які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, за практикою Європейського суду з прав людини закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Корецький та інші проти України від 03.04.2008, заява №40269/02).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини та те, що законодавство України містить дві норми, які допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання в даних правовідносинах, суд застосовує норму, яка найбільш сприяє захисту інтересів суб`єкта господарювання.

Суд встановив, що індексація грошових доходів громадян ТОВ Комунікаторія виплачена 22.03.2019, про що контролюючий орган було попереджено, що представником відповідача у судових засіданнях не заперечувалось, підстави для застосування штрафних санкцій за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відсутні, оскільки в даному випадку позивачем такі гарантії в частині обов`язкової виплати заробітної плати дотримані.

Приймаючи до уваги усунення позивачем у терміни, встановлені приписом виявлених порушень та до моменту прийняття відповідачем оскаржуваної постанови № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-2 від 04.04.2019, суд вважає, що відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону №877-V фінансові та адміністративні санкції до позивач не застосовуються.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Суд звертає увагу, що складовою принципу верховенства права є принцип пропорційності. Сам же принцип пропорційності має також три підпринципи: - адекватність (міра адекватна для досягнення завчасно встановленої цілі, якщо бажаний результат може бути досягнуто тільки за умови звертання до цієї міри); - необхідність (міра є законною з найменш можливими обмеженнями при умові досягнення легітимної цілі); - пропорційність як сувора вимога (серйозність втручання та серйозність причин, які виправдовують це втручання, повинні бути пропорційними одна до іншої).

Принцип пропорційності розвинув Європейський суд з прав людини в рішенні Handyside v. the United Kingdom (ECHR 5. - 1976. - para.18), де Суд відзначив, що кожна спеціальна процедура , умова , обмеження чи покарання , які покладені, повинні бути пропорційні легітимній меті, що переслідується.

Пропорційність stricto sensu або пропорційний результат є найважливішою складовою принципу пропорційності. Згідно з принципом пропорційності stricto iuris для того, щоб виправдати певні обмеження прав, має існувати відповідне відношення ( пропорційні у вузькому сенсі слова) між результатом, який досягається при задоволенні легітимної мети, та шкодою, яка завдається правам через використання законних засобів. Обмеження прав, яке не буде пропорційним stricto iuris, якщо шкода, заподіяна при обмеженні прав буде більшою за ту користь, що буде досягнута. При чому суть балансу полягає в найменшому обмеженні прав та найбільшому результаті для суспільства, а не в досягненні результату будь-якою ціною чи недопущенні обмеження прав.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що встановлюючи пропорційність втручання, слід також брати до уваги характер і суворість накладеного на заявника покарання (див. рішення у справі "Сейлан проти Туреччини", [GC], N 23556/94, п. 49, ECHR 1999-IV). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси юридичних осіб.

Отже, можна зробити висновок, що при прийнятті постанови про накладення штрафу відповідачем не було дотримано принципу пропорційності, а саме не враховано, які несприятливі наслідки для інтересів позивача виникнуть при застосуванні фінансової санкції у розмірі 667680,00 грн. А тому, можна констатувати, що відповідачем не дотримано принципу пропорційності для пошуку справедливого балансу публічних і приватних інтересів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що основним завданням відповідача є у першу чергу, контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, які використовують найману працю, мета якого безпосередньо полягає у захисті прав працівників.

Разом з тим, жоден із працівників, стосовно яких виявлено порушення у нарахуванні індексації, у ході заходів державного нагляду не звернувся до відповідача із відповідною скаргою, що підтверджується відеозаписом здійсненим інспекторами праці під час інспекційного відвідування.

Проте, відсутність з боку працівників позивача будь-яких скарг відповідачем також залишено поза увагою, що, на думку суду, суперечить основній меті діяльності відповідача.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-2 від 04.04.2019 про застосування до позивача штрафу у розмірі 667680, 00 грн. діяв без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів юридичної особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, оскаржувана постанова № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-2 від 04.04.2019 не відповідає критеріям, визначеним в ч.2 п.3 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних постанов, позовна вимога позивача про визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Львівській області щодо їх прийняття підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішенням у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності дій та прийняття оспорюваних постанов, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 04.04.2019 № ЛВ1335/457/АВ/ФС-1 та № ЛВ1335/457/АВ/ФС-2.

Визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області в частині складання акту інспекційного відвідування № ЛВ1335/457/АВ від 15.03.2019 та прийняття постанов про накладення штрафу від 04.04.2019 № ЛВ1335/457/АВ/ФС-1 та № ЛВ 1335/457/АВ/ФС-2.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок його бюджетних асигнувань 21131 (двадцять одну тисячу сто тридцять одна) грн сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" (79018, м. Львів, вул. Федьковича, б58/126, код ЄДРПОУ 41107643) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019.

Суддя Р.М. Брильовський