Ухвала

від 01.07.2020 по справі 1.380.2019.002057

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002057 пров. № А/857/7382/20

Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Коваль Р. Й., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.002057 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов про накладення штрафу, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов про накладення штрафу, визнання протиправними дій.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Із матеріалів справи видно, що оскаржене судове рішення проголошено 01 жовтня 2019 року, повне судове рішення складено 11 жовтня 2019 року, копію якого отримано скаржником 16 жовтня 2019 року.

Апеляційну скаргу подано 12 червня 2020 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Особою, яка подала апеляційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що апеляційна скарга подається вдруге. При первинному поданні апеляційна скарга була залишена без руху, у зв`язку із несплатою судового збору. Внаслідок несплати судового збору апеляційну скаргу було повернуто.

Наголошує на тому, що фінансування витрат на оплату судового збору для контролюючого органу із державного бюджету здійснювалось поетапно. Неможливість своєчасної сплати судового збору зумовлена постійною заблокованістю рахунків контролюючого органу у зв`язку із вимогами органу казначейства про здійснення безспірного списання коштів. І лише після того як в нього появились кошти на оплату судового збору у визначеному розмірі апеляційну скаргу було подано вдруге.

Аналізуючи подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, вважаю, що заявлені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, з таких підстав.

Апеляційний суд вважає, що така причина як відсутність фінансування органу державної влади не може бути прийнята до уваги і визнаватися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду.

Так, в частині необґрунтованої заяви апеляційний суд наголошує, що апелянтом не подано достатніх доказів несвоєчасного поступлення необхідних асигнувань з бюджету на його казначейський рахунок для сплати судового збору, а також не вказано часу цих надходжень.

Щодо посилання апелянта на безспірне списання коштів та зупинення операції з бюджетними коштами за всіма рахунками суд апеляційної інстанції зазначає, що зупинення на рахунку фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов`язків, не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку, й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги, що в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які контролюючий орган вступає в інших сферах своєї діяльності (зокрема, з приводу грошових зобов`язань за виконавчими документами про стягнення коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Крім того на виконання пункту дев`ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України постановою № 845 від 03 серпня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 30 січня 2013 року) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку № 845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 14 лютого 2018 року) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Отже, проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 808/1776/18, від 06 червня 2019 року у справі № 820/4759/18.

Щодо самої причини пропуску строку апеляційний суд наголошує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач Головне управління Держпраці у Львівській області, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений можливості здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору та мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору, оскільки оскаржує рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року.

Окрім того, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Таким чином, держава в особі органів влади (органів фіскальної служби зокрема), що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Додатково апеляційний суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року «Пономарьов проти України» , де наголошено на тому, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принцип остаточності рішення суду.

В аспекті цього рішення Європейського Суду з прав людини розглядувана справа стосується не екстраординарного перегляду обов`язкового до виконання рішення суду, а відновлення провадження через значний проміжок часу у зв`язку із поновленням строку на ординарне апеляційне оскарження.

За висновками вказаного рішення Європейського Суду з прав людини якщо строки на ординарне апеляційне оскарження поновлені зі спливом значного періоду часу та з підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало фіскальному органу сплатити судовий збір, таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності, так і перегляд в порядку нагляду.

Оскільки вказані підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.

Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз`яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.002057 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаторія" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов про накладення штрафу, визнання протиправними дій - залишити без руху.

Встановити Головному управлінню Держпраці у Львівській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

У разі отримання скаржником ухвали про залишення апеляційної скарги без руху:

- в період дії карантинних заходів недоліки апеляційної скарги підлягають усуненню у десятиденний строк, з дня закінчення карантинних заходів, запроваджених нормативними актами України;

- по завершенню дії карантинних заходів недоліки апеляційної скарги підлягають усуненню у десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР. Й. Коваль