Рішення

від 11.10.2019 по справі 420/4974/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4974/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства КОНКОРД (б/в Чабанка, смт. Чорноморське, Лиманський район, Одеська область, 67570) до Державної екологічної інспекції в Одеській області (просп. Шевченко,12, м. Одеса, 65058) про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (а.с.62-69) звернулось Приватне підприємство КОНКОРД (далі ПП КОНКОРД ) до Державної екологічної інспекції в Одеській області (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати Припис відповідача №7 від 20.02.2019 року.

Позивач зазначив, що з 07.02.2019 по 20.02.2019 року відповідачем був здійснений плановий захід з державного нагляду (контролю) щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого був складений акт №7/14.

Актом встановлені порушення зі сторони підприємства: - невиконання природоохоронних заходів, які визначені висновком Державної екологічної експертизи від 05.08.2010 р. № 15/11.06.2010, а саме не здійснення регулярного контролю за дотриманням правил зберігання відходів на території позивача, чим порушено ст. 9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ; - користування ділянкою надр здійснюється без спеціального дозволу (виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ - 1), чим порушено ст. 14 Кодекс України про надра.

20.02.2019 року відповідач видав Припис №7, яким ПП КОНКОРД приписано у термін до 01.05.2019 та постійно:

- виконувати природоохоронні заходи, які визначені висновком Державної екологічної експертизи від 05.08.2010 р. № 15/11.06.2010, а саме здійснювати регулярний контроль за дотриманням правил зберігання відходів на території Позивача;

- отримати спеціальний дозвіл на користування надрами та користуватись ділянкою надр при наявності спеціального дозволу (виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ-1).

Позивач вважає вказаний Припис неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Актом перевірки встановлено використання ПП КОНКОРД для своєї діяльності виробничої ділянки за адресою Одеська обл., АДРЕСА_1 н, с. Кулевча, вул. 60 АДРЕСА_2 № 218, на підставі договору оренди майна за №72 від 01.11.2018 року з ТОВ Рута Нова К , відповідно до якого позивачу передано в оренду частку майнового комплексу нафтобази, яка включає в себе устаткування, трубопроводи, будівлі та споруди. На вказаній території позивачем розміщено Дослідно-промислову ділянку ОПУ-100.

На момент обстеження території дослідно-промислової ділянки ОПУ-100 технологічних операцій з утилізації відходів вуглеводневої сировини не встановлено. При цьому наданий наказ директора №22 від 27.12.2018 р. щодо консервації комплексу на три місяця до 27.03.2019.

Також в Акті перевірки зазначено, що облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою № 1-ВТ ведеться, але з порушенням - на момент перевірки журнал обліку відходів на ділянці відсутній, що не дає можливості звірити реальні та зафіксовані в журналі об`єми відходів.

Позивач не згодний з вказаним порушенням, оскільки підприємство на час перевірки не здійснювало жодних технологічних операцій з утилізації відходів вуглеводневої сировини. Відповідно, відсутня об`єктивна можливість зафіксувати в журналі кількісний об`єм відходів, які утилізуються.

Крім того, журнал обліку об`ємів відходів не вимагався перевіряючими у керівника ПП КОНКОРД , який мав можливість його надати, а поцікавилися наявністю журналу у працівників позивача (охоронців), які здійснювали охорону законсервованої ділянки. Вказані охоронці відповідно до своїх посадових обов`язків не зобов`язання зберігати у себе журнал обліку відходів, більш того вони не повинні, навіть, знати про існування такого журналу.

Щодо вимоги Припису - отримати спеціальний дозвіл на користування надрами та користуватись ділянкою надр при наявності спеціального дозволу (виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ-1), позивач зазначив, що Акт перевірки взагалі не місить відомостей з посиланням на відповідні документі, що вказаний резервуар ПРСВ-1 є підземною спорудою, інформації хто її будував та спосіб експлуатації її саме ПП КОНКОРД . Крім того, не міститься в Акті жодного посилання на те, що ПП КОНКОРД має речове право на споруду, яка визначена в Акті перевірки як резервуар ПРСВ-1 , які речовини зберігаються або захороненні в цій споруді позивачем.

Таким чином, Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем ст.14 Кодексу України Про надра та відповідно для оформлення спірного Припису.

Більш того, у Акті перевірки відповідач навпаки встановив обставини, які повністю спростовують висновки спірного припису про необхідність отримання позивачем спеціального дозволу, оскільки відповідачем фактично встановлено відсутність підземного резервуару ПРСВ-1 серед об`єктів, які входять до складу Дослідно-промислової ділянки.

Також обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що аналіз положень ст. 3 Кодексу України Про надра , ст.ст.38,39 Закону України Про охорону навколишнього середовища , ст.ст.3,5,79 Земельного кодексу України свідчить про те, що позивач, як орендар частини майна нафтобази, розташованого на земельній ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ Рута Нова-К та якій належить право власності на все майно, у тому числі - на підземний резервуар, вказаний в Акті перевірки та у Приписі (якщо він існує), не має права на отримання спеціального дозволу на використання надр для експлуатації вказаного резервуару, оскільки земельна ділянка, на якій збудовано резервуар (якщо збудовано), знаходиться в користуванні іншої особи.

Таким чином, усі питання щодо будівництва та експлуатації резервуара, вказаного у Приписі та Акті перевірки, мають вирішуватися з користувачем земельною ділянкою та власником вказаного резервуара (якщо такий існує).

Позивач звернув увагу суду на те, що згідно з частиною п. 5 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. Однак право власності особи на земельну ділянку поширюється лише на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які знаходяться на ділянці, а також на простір над і під поверхнею ділянки, висотою і глибиною, необхідними для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Разом із тим право власності особи не поширюється на надра (статті 14, 16 Закону від 27липня 1994р. N132/94-ВР "Про надра"), у зв`язку з чим власник земельної ділянки обмежений у праві видобутку надр, що знаходяться під поверхнею його земельної ділянки.

Системний аналіз Порядку справляння плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2000 р. №1682, Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, ДПА України, МФУ України, Міністерства праці та соціальної політики України від 8 лютого 2001 року N 37/45/73/44, Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ N615 від 30.05.2011 року (далі Порядок №615), Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою КМУ №59 от 27.01.1995 г. у взаємозв`язку зі ст. 373 ЦК України, ст.79 Земельного кодексу України, дає можливість дійти до висновку про те, що спеціальні дозволи мають отримувати лише ті суб`єкти господарювання, які планують будівництво та експлуатацію підземних споруд на площі залягання корисних копалин або у відпрацьованих гірничих виробках, або у природних підземних пустотах (печери і т.п.). В інших випадках, будівництво підземних споруд до глибини 20 метрів не потребує отримання спеціальних дозволів на використання надр.

Позивач зазначив, що він за договором №72 від 01.11.2018 року орендує частину майнового комплексу нафтобази, власником якого є Рута Нова-К , ПП КОНКОРД не використовує у своїй діяльності ПРСВ-1 (підземний резервуар стічних воді), оскільки технологічний процес не передбачає створення таких стічних вод, не використовує ємкість, куди скидаються виробничі стоки, що містять нафтопродукти.

ПП КОНКОРД використовує майно зазначене у договорі та своє власне майно - ОПУ-100, щодо робочого проекту та монтажу якого отримано позитивний висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області №15/11.06.2010 від 05.08.2010 року.

Позивач не несе відповідальності за можливі будівництво та експлуатацію будь- якою особою будь-яких підземних резервуарів, що не знаходяться у його власності.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.2-4).

13.09.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.94-99), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що на підставі плану заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Державної екологічної інспекції України на 2019 рік відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон України № 877-V), ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, у період з 07.02.2019 р. по 20.02.2019р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПП КОНКОРД .

За результатами планового заходу складено Акт перевірки №7/14 та винесено припис №7 від 20.02.2019 р.

ПП КОНКОРД не погодившись із вказаним приписом, подало позовну заяву про визнання останнього протиправним та про скасування, проте Інспекція вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Пункт 1 Припису ґрунтується на тому, що результатом перевірки встановлено, що облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою №1-ВТ ведеться, але з порушенням - на момент перевірки журнал обліку відходів на ділянці відсутній, що не дає можливості звірити реальні та зафіксовані в журналі об`єми відходів.

На території підприємства не визначені місця зберігання відходів, що утворюються під час виробничої діяльності: - металеві резервуари на твердому покритті для відходів 3 класу небезпеки; - металевий контейнер - Побутові відходи; - металева ємкість з написом Залишки очищення резервуарів .

У зв`язку з встановленими порушеннями пунктом 1 Припису позивачу приписано: виконувати природоохоронні заходи, які визначені Висновком державної екологічної експертизи від 05.08.2010 р. № 15/11.06.2010, а саме здійснювати регулярний контроль за дотриманням правил зберігання відходів на території підприємства. З даного приводу, вважаємо, такі висновки є обґрунтованими, законними, та спрямованими на дотримання норм в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Доводи позивача стосовно неправильної кваліфікації дій або бездіяльності позивача є безпідставними та невідповідними закону, оскільки відповідно до ч. З ст. 17 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля. Згідно з ч. 2 ст. 9 цього Закону висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими.

Стосовно пункту 2 припису, згідно якого позивачеві приписано: отримати спеціальний дозвіл на користування надрами та користуватись ділянкою надр при наявності спеціального дозволу (виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ-1), представник відповідача зазначив, що статтею 19 Кодексу України про надра, визначено, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, процедура видачі якого передбачена Порядком №615.

КпН України (ст. 14) встановлено, надра надаються у користування, зокрема, для будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. З Закону України Про оцінку впливу на довкілля визначено, що перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: (поводження з відходами: операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення).

Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України Про відходи визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Згідно з ч..2 ст.55 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Окрім того, ст. З ЗУ Про оцінку впливу на довкілля - встановлено, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планової діяльності, визначеної ЗУ Про оцінку впливу на довкілля (перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, п. 8 поводження з небезпечними відходами).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності документи дозвільного характеру дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Частиною 6 статті 16 Закону України Про надра також встановлено, що власник спеціального дозволу на користування надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб`єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність.

Представник відповідача зазначає, що законодавець чітко розмежує особливості надання дозволів, оскільки вони надаються при виконанні конкретних умов, під визначений від діяльності, конкретній юридичній особі з урахуванням персональної відповідальності в разі порушення або неналежного виконання умов дозволів.

Представник відповідача вважає, що вказані позивачем обставини не можуть бути обґрунтованими та законними підставами для визнання протиправним Припису.

Представник позивача подав до суду 25.09.2019 року відповідь на відзив (а.с.101-106), в якому зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову викладені у відзиві є необґрунтованими.

Представник позивача зазначив, що він не заперечує право відповідача проводити перевірки та оформлювати приписи, однак переконаний, що відповідач повинен діяти у відповідності до ст.. 19 Конституції України та ч. 7,9 ст. 7 Закону України № 877-V.

Проте порядок та строки видання Припису відповідачем були порушені. Відповідач надав Припис не у встановлений п`ятиденний строк з дня складання акту, а направив рекомендованим листом лише 27.03.2019 року, тобто з порушенням строку на 30 днів.

Відповідач у відзиві на позов знов посилається на акт перевірки, у якому зазначено, що облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою №1-ВТ ведеться, але з порушенням - на момент перевірки журнал обліку відходів на ділянці відсутній, що не дає можливості звірити реальні та зафіксовані в журналі об`єми відходів.

Таким чином, відповідач не заперечує факту ведення Позивачем обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою №1-ВТ.

Порушенням відповідач вважає, що на момент перевірки журнал обліку відходів на ділянці був відсутній, що не дало можливості звірити реальні та зафіксовані в журналі об`єми відходів.

Слід зазначити, що Відповідачем не зазначено, яким саме нормативним актом передбачено зберігання журналу обліку №1-ВТ в тому чи іншому місці на підприємстві.

Інструкцією щодо заповнення типової форми первинної облікової документації Ш-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №342 від 07.07.2008 року, не встановлюється обов`язковий рівень деталізації ведення первинного обліку за підрозділами, але рекомендується впроваджувати первинний облік відходів та нормування їх утворення на основі технологічних процесів підприємства. Вказане зазначено у відповіді Міністерство екології та природних ресурсів України на запит щодо надання інформації від 15.11.2018 року М5/4-7/12334-18, яка додається до відповіді на відзив.

Позивач стверджує, що він постійно здійснює контроль за зберіганням та обліком відходів на території підприємства за формою №1-ВТ та подає декларації про відходи, відповідно до вимог природоохоронного законодавства.

Під час перевірки державному інспектору були надані передбачені законодавством документи з оформлення поводження з відходами, що підтверджується і записами в Акті перевірки, в тому числі журнал обліку №1-ВТ. Відсутність журналу обліку відходів безпосередньо на виробничий ділянці (яка крім того була законсервована та перебувала під охороною) не є порушенням, оскільки облік ведеться на підприємстві.

Відповідач у в своєму відзиві зазначив, що у процесі виробничої діяльності позивача утворюються відходи, власником яких є саме підприємство.

Дійсно, у процесі виробничої діяльності ПП КОНКОРД утворюються відходи 4 видів, на кожний з яких у Позивача є паспорт.

Відповідно до ч.5 ст. 33 Закону України Про відходи та на ч.1 ст.1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у позивача наявні всі дозвільні документи для здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що не заперечується в Акті перевірки.

Тобто ПП КОНКОРД має право на самостійну утилізацію нафтовмісних відходів (в тому числі нафтошламів) згідно ліцензійних умов. Інші три види відходів, відповідно до ст. 15 Закону України Про відходи , позивач здає на утилізацію спеціалізованим організаціям згідно з договорами, які укладаються щорічно, про що також було зазначено в Акті перевірки.

Таким чином, усі відходи ПП КОНКОРД утилізуються відповідного до чинного природоохоронного законодавства.

Відповідач у відзиві в обґрунтування правомірності п.1 оскаржуваного Припису зазначив, що на території підприємства не визначені місця зберігання відходів, що утворюються під час виробничої діяльності: - металеві резервуари на твердому покритті для відходів 3 класу небезпеки; - металевий контейнер - Побутові відходи; - металева ємкість з написом Залишки очищення резервуарів .

Проте у самому Акті перевірки зазначено зовсім протилежне, а саме що вказані місця визначені.

В порушення ст.ст. 77, 162 КАСУ, у своєму відзиві відповідач не навів жодних належних доказів, які б підтверджували , що виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ-1. Вказане твердження не відповідає дійсності та не підтверджене жодним належним доказом.

Позивач вважає, що посилання відповідача в своєму відзиві на статті 13, 14, 19 Закону України Про надра , є безпідставними, оскільки позивач не є користувачем надр. Актом перевірки не встановлено, що позивачу надавались в користування або він фактично користується надрами.

Позивач стверджує у відповіді на відзив, що в підземному резервуарі нафтошлами та інші відходи не утворюються, не накопичуються та не зберігаються. Слідів нафтошламу та інших відходів в підземному резервуарі під час проведення перевірки виявлено не було. Тобто відповідач у Акті перевірки встановив, що позивач не здійснює зберігання чи захоронення певних речовин (експлуатації).

У Приписі відповідач безпідставно, без встановлення факту у Акті, без відібрання зразків відходів та без проведення їх дослідження, вказав що виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ- 1» .

Відповідач також безпідставно послався в своєму відзиві на ч.6 спи 16 Закону України Про надра , оскільки перевіркою не було встановлено фактів дарування чи іншого відчуження надр позивачу. Позивач не є власником майнового комплексу нафтобази, він лише орендує частину обладнання цієї бази у ТОВ Рута Нова-К за договором оренди №72 від 01.11.2018 р., який відповідач безпідставно не взяв до уваги.

Використовуючи вказане у цьому договорі обладнання, існуючу інфраструктуру нафтобази, а також обладнання, яке є власністю Позивача, останній отримав позитивний висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області №15/11.06.2010 від 05.08.2010 р. щодо робочого проекту та забезпечило монтаж Дослідно-промислової ділянки ОПУ-100.

Спірні правовідносини виникли між суб`єктом господарювання ПП КОНКОРД та суб`єктом владних повноважень Державною екологічною інспекцією в Одеській області у сфері здійснення державного нагляду (контролю).

Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) відповідно до Положення, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2017 року №275 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з п.2 Положення Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Положенням визначені основні завдання Держекоінспекції, права, повноваження, у тому числі визначені сфери щодо здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до п.7 Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Держекоінспекції від 28.09.2017 року №652 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеський області , яка згідно з п.1 розділу І є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядкована. Пунктом 3 Положення встановлено, що основним завданням Державної екологічної інспекції в Одеський області є реалізація повноважень Держекоінспекції в межах Одеської області.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України № 877-V.

Частини 6-9 ст.7 Закону № 877-V визначають, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити, крім іншого, дату складення та термін усунення порушень; посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.

Тобто законодавцем чітко визначено, що один примірник розпорядчого документу органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання. Закон не передбачає альтернативи щодо вручення розпорядчого документу суб`єкту господарювання - лише надання йому та у строк не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта.

Лише за умови відмови отримання суб`єктом господарювання у встановлений строк примірника розпорядчого документу, він направляється рекомендованим листом.

Судом встановлено, що на підставі плану заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Державної екологічної інспекції України на 2019 рік відповідно до ст.ст.5,7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі Закон України № 877-V), ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, у період з 07.02.2019 р. по 20.02.2019р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПП КОНКОРД , за результатами якої складений Акт перевірки №7/14 від 20.02.2019 року (а.с.19-43).

Акт перевірки підписаний представником суб`єкта господарювання із зазначенням незгоди з його висновками (а.с.28).

Позивач подав 20.02.2019 року заперечення на акт перевірки з наданням копій документів (а.с.44).

20.02.2012 року відповідачем складений Припис №7 на ім`я директора ПП КОНКОРД , якій відповідно до відомостей, зазначених в ньому 20.02.2019 року направлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.15-16).

З огляду на положення ст.7 Закону України №877-V щодо порядку та строків вручення розпорядчих документів складених за результатами заходів контролю, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на порушення відповідачем вказаного порядку. Відповідач не надав до суду заперечень щодо вказаних доводів позивача, а також належних доказів щодо відмови позивача від отримання примірника розпорядчого документа безпосередньо від посадової особи відповідача, що було б підставою для направлення його позивачу рекомендованим листом.

Крім того, вказаний Припис у порушення ст.7 Закону не містить посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення, а лише посилання на те, що припис видається з метою усунення порушень, виявлених під час перевірки, проведеної з 07.02.2019 по 20.02.2019 року.

Згідно з оскаржуваним Приписом №7 від 20.02.2012 року позивачу приписано:

- виконувати природоохоронні заходи, які визначені висновком Державної екологічної експертизи від 05.08.2010 р. № 15/11.06.2010, а саме здійснювати регулярний контроль за дотриманням правил зберігання відходів на території Позивача;

- отримати спеціальний дозвіл на користування надрами та користуватись ділянкою надр при наявності спеціального дозволу (виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ-1).

Строк виконання до 01.05.2019 року та постійно (с.15-16)

Позивач не погодився з вимогами Припису та оскаржив його до суду.

Дослідивши заяви по суті учасників справи та надані ними докази суд дійшов до висновку, що відповідач, якій є суб`єктом владних повноважень та на якого у відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів правомірність складеного 20.02.2019 року та направленого на адресу позивача Припису №7.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У Приписі відповідач вимагає від позивача з посиланням на ст.14 Кодексу про надра у строк до 01.05.2019 року та постійно отримати спеціальний дозвіл на користування надрами та користуватись ділянкою надр при наявності спеціального дозволу (виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ-1).

Ст. 14 Кодексу України про надра встановлює види користування надрами. Надра надаються у користування для: - геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; - видобування корисних копалин; - будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; - створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); - виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; - задоволення інших потреб.

В Акті перевірки детальний опис вказаного порушення у розділі VІ визначений наступним чином: користування ділянкою надр здійснюється без спеціального дозволу (виробничі стоки, які містять нафтопродукти, скидаються у герметичний підземний резервуар ПРСВ-1).

Таким чином, враховуючи посилання відповідача на ст.14 Кодексу України про надра, він вважає, що позивач повинен отримати дозвіл на користування надрами для експлуатації підземної споруди, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод.

Між тим, дослідженням Акту перевірки встановлено, що перевіряючими не зазначено, крім розділі VІ, обставин щодо наявності, а також права власності, користування герметичним підземним резервуаром ПРСВ-1. У відзиві на позові відповідач, який є суб`єктом владних повноважень не спростував доводів та твердження позивача, що він не є власником та користувачем вказаного резервуара.

Згідно з Актом перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що ПП КОНКОРД згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Позивач зареєстрований для проведення діяльності за КВЕД: 38.32 відновлення сортувальних відходів та 38.22: оброблення та видалення небезпечних відходів, що є утилізація, оброблення вуглеводневих відходів та стабілізація нафтової сировини шляхом ректифікації вуглеводнів при атмосферному тиску.

Для проведення вищевказаної діяльності ПП КОНКОРД використовує виробничу ділянку за адресую Одеська обл., Саратський р АДРЕСА_3 н, с. Кулевча, вул. 60 АДРЕСА_2 № 218, на підставі договору оренди майна за № 72 від 01.11.2018 р. з ТОВ Рута Нова К відповідно до якого ПП КОНКОРД передано в оренду частку майнового комплексу нафтобази, яка включає в себе устаткування, трубопроводи, будівлі та споруди. Позивач для проведення останнім з метою його використання для утилізації/оброблення відпрацьованих нафтопродуктів, відходів вуглеводної сировини, суміші вуглеводної сировини.

Судом встановлено, що відповідно до вказаного договору оренди майна за №72 від 01.11.2018 року та Акту прийому-передачі така споруда, як підземний резервуар ПРСВ-1, не передавалась у користування (а.с.50-54).

Також в Акті перевірки зазначено, що на вказаній території ПП КОНКОРД розміщено Дослідно-промислову ділянку ОПУ-100. У склад Дослідно-промислової ділянки входять наступні об`єкти виробничого і допоміжного призначення: підігрівані П-1,П-2 (2 од.); конденсатор-холодильник Т-1 (Іод.); повітряний холодильник ВХ-1 (1 од.); градирня ГР-1 (1 од.), видатковий резервуар води Е-110 (1 од.); розділювач Р-101 (1 од.); насос відцентрований консольний перекачування нафтопродуктів Н-104 (1 од.); насоси циркуляції зворотної води Н-103/1,2 (2 од.); насоси перекачування сировини Н-101 (1 од.); та нафтовідходів Н-102 (1 од.); наземні резервуари (10 од.); резервуар пічного палива (1 од.). Тобто також відсутня така споруда як підземний резервуар ПРСВ-1.

Перевіряючими встановлено наявність всіх документів, на підставі яких споруджена Дослідно-промислову ділянку ОПУ-100.

При таких обставинах суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що вимога Припису №7 від 20.02.2019 року про отримання спеціального дозволу на користування надрами з посиланням на герметичний підземний резервуар ПРСВ-1, є неправомірною та не відповідає обставинам, встановленим перевіркою та зазначених в Акті перевірки, враховуючи, що саме акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Судом також встановлено, що згідно з Актом від 20.02.2019 року перевіряючими встановлена наявність у позивача всіх дозволів, ліцензії на переробку відходів та інших документів.

Інша вимога Припису №7 від 20.02.2019 року - у термін до 01.05.2019 та постійно виконувати природоохоронні заходи, які визначені висновком Державної екологічної експертизи від 05.08.2010 р. №15/11.06.2010, а саме здійснювати регулярний контроль за дотриманням правил зберігання відходів на території позивача. Детальний опис порушення згідно з розділом VІ Акту перевірки визначений наступним чином: невиконання природоохоронних заходів які визначені висновком Державної екологічної експертизи від 05.08.2010 р. № 15/11.06.2010, а саме не здійснення регулярного контролю за дотриманням правил зберігання відходів на території позивача, чим порушено ст. 9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля .

Статтею 9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля встановлено, що уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.3 і 4ст.5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання.

Статтею 17 Закону (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Суд вважає, що відповідачем не зазначений детальний опис виявленого порушення у розділу VІ Акту перевірки, оскільки не зазначено, яким чином позивачем не здійснюється регулярний контроль за дотриманням правил зберігання відходів на території позивача, які саме порушення йому необхідно усунути.

Згідно з відзивом на позов відповідач такими порушеннями вважає те, що результатом перевірки встановлено: облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою №1-ВТ ведеться, але з порушенням - на момент перевірки журнал обліку відходів на ділянці відсутній, що не дає можливості звірити реальні та зафіксовані в журналі об`єми відходів. На території підприємства не визначені місця зберігання відходів, що утворюються під час виробничої діяльності: металеві резервуари на твердому покритті для відходів 3 класу небезпеки; металевий контейнер - Побутові відходи; металева ємкість з написом Залишки очищення резервуарів .

Дослідивши Акт перевірки суд вважає обґрунтованими доводи позивача викладеними у відповіді на відзив, що не підтверджується самим Актом (навпаки зазначене протилежне) твердження представника відповідача про не визначення на території підприємства місця зберігання відходів, що утворюються під час виробничої діяльності: металеві резервуари на твердому покритті для відходів 3 класу небезпеки; металевий контейнер - Побутові відходи; металева ємкість з написом Залишки очищення резервуарів .

В Акті перевірки від 20.02.2019 року зазначено (а.с.25) на території підприємства визначені місця зберігання відходів, що утворюються під час виробничої діяльності: 2 металеві резервуари на твердому покритті для відходів 3 класу небезпеки; металевий контейнер - Побутові відходи , та металева ємкість з написом Залишки очищення резервуарів (а.с.25).

Щодо обліку відходів, то в Акті перевірки дійсно зазначено, що облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою №1-ВТ ведеться, але з порушенням - на момент перевірки журнал обліку відходів на ділянці відсутній, що не дає можливості звірити реальні та зафіксовані в журналі об`єми відходів. Тобто порушенням є відсутність на момент перевірки журналу саме на ділянці.

Актом не встановлено відсутність взагалі вказаного журналу. При наданні заперечень на акт перевірки позивач зазначив про наявність вказаного журналу та відсутність вимоги зі сторони перевіряючих його представити під час перевірки.

Проте вказані заперечення на акт перевірки відповідачем не прийняті до уваги.

Крім того, у відзиві на позов відповідач як суб`єкт владних повноважень не спростував твердження позивача про наявність у нього вказаного журналу, не надав належних та допустимих доказів, що вказаний журнал під час перевірки витребувався у представника позивача або у його уповноваженої особи, а також не навів правових обґрунтувань щодо обов`язку зберігання позивачем вказаного журналу на ділянці, особливо у період коли підприємство не здійснює господарську діяльність. Відповідачем під час перевірки було встановлено, що ПП КОНКОРД не здійснює технологічних операцій з утилізації відходів вуглеводної сировини, наданий Наказ №22 від 27.12.2018 року По приватному підприємству КОНКОРД щодо консервації комплексу на три місяця до 27.03.2019 року.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для складання оскаржуваного Припису №7 від 20.02.2019 року на підставі перевірки, за якою складений Акт від 20.02.2019 року.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Також суд вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваного Припису визначення у ньому строку його виконання до 01.05.2019 року та постійно .

Законом України № 877-V припис визначений як обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, кожна вимога у приписі контролюючого органу повинна бути належним чином сформульованою, загальнозрозумілою і обов`язковою, тобто чітко зазначене допущене порушення та строк його усунення.

Суд вважає, що зазначення відповідачем строку його виконання до 01.05.2019 року та постійно не відповідає сутності припису як розпорядчому акту контролюючого органу та надає підстави діяти у наступному на власний розсуд, а не на підставі закону, оскільки статтею.6 Законом України № 877-V визначені підстави для здійснення позапланових заходів, серед яких є - перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Крім того, за невиконання припису ст.188-5 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів.

Враховуючи викладене не визначення у Приписі чітко порушення та строку його усунення не відповідає вимогам законодавства.

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав на дотримання принципу належного урядування .

Так у рішенні суду Рисовський проти України Європейський суд зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1921,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13,139,241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства КОНКОРД (б/в Чабанка,, смт. Чорноморське, Лиманський район, Одеська область, 67570, код ЄДРПОУ 31141049) до Державної екологічної інспекції в Одеській області (просп. Шевченко,12, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 38017120) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області №7 від 20.02.2019 року.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства КОНКОРД судові витрати у сумі 1921,00грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст.293,295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.