Рішення

від 01.10.2019 по справі 520/5958/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 жовтня 2019 р. № 520/5958/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Третьякової Н.Ю.,

представника відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001271411 від 25.06.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями) за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100 на суму 23770,50 грн., та №00001281411 від 25.06.2018, яким визначена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на загальну суму 66617 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки №2264/20-40-14-11-11/25189719 від 05.06.2018 року.

Ухвалою суду від 05.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ", код ЄДРПОУ - 25189719, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 16.05.2018 року №3494, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ (податковий номер 25189719) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (податковий номер 41039118) за лютий 2017 року, з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ (податковий номер 40527671) за період грудень 2017 року, та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, результати якої оформлено у вигляді акту перевірки №2264/20-40-14-11-11/25189719 від 05.06.2018 року.

Відповідно до висновків акту №2264/20-40-14-11-11/25189719 від 05.06.2018 року, перевіркою, зокрема, встановлено порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 85591 грн., в тому числі в лютому 2017 року у сумі 20734 грн., в травні 2017 року у сумі 64857 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за лютий 2017 року на суму 18974 грн., та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 66617 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 176 грн., за травень 2017 року на суму 64857 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ , не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, скористалось правом на подання заперечень, але за результатами розгляду заперечень висновки акту залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки №2264/20-40-14-11-11/25189719 від 05.06.2018 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №00001271411 від 25.06.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 23770,50 грн. та №00001281411 від 25.06.2018, яким визначена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на загальну суму 66617 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ звернулось із скаргою до Державної фіскальної служби України, але відповідно до рішення Державної фіскальної служби України №29318/6/99-99-11-01-02-25 від 12.09.2018 року в задоволенні скарги позивача було відмовлено.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ , ТОВ Слобідський Хліб .

Під час судового розгляду судом встановлено, що між ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ (покупець) та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (постачальник) 01.02.2017 року укладено договір поставки №172, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію. Відповідно до п.1.3. договору предметом договору є комплекти елементів фільтруючих. Згідно із умовами договору транспортування товару здійснюється за рахунок та силами постачальника.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки та обставин передання товару ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ на користь ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ до матеріалів справи долучено копії рахунку-фактури №181 від 07.02.2017 року, видаткової накладної №181 від 07.02.2017, відповідно до якої передано товар на загальну суму 124406,40 грн., в тому числі ПДВ 20734,40 грн.; товарно-транспортної накладної №176 від 07.02.2017 року.

Під час розгляду справи представником позивача надано пояснення та вказано, що розрахунок за придбаний товар було здійснено частково в безготівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжного доручення №317 від 22.03.2017 та виписку по рахунку позивача за 22.03.2017.

Судом зі змісту на наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що зберігання товару здійснювалось в складських приміщеннях, що знаходяться в тимчасовому платному користуванні ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ відповідно до договору оренди №2/17 від 02.01.2017, укладеному позивачем із ОСОБА_1 .

На виконання умов договору поставки ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ було надано позивачу податкову накладну №181 від 07.02.2017 на суму 124406,40 грн., в тому числі ПДВ 20734,40 грн.

Зі змісту наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що товар, придбаний в ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ , а саме комплекти елементів фільтруючих, було використано позивачем для виготовлення фільтру-вологомастиловідділювача магістрального на замовлення контрагента ПАТ Кременчуцький сталеливарний завод .

Так, судом встановлено, що директором підприємства позивача затверджено норму витрат для виготовлення зазначеного фільтру 04.01.2017 року.

На підтвердження обставин використання позивачем придбаного у контрагента товару у власній господарській діяльності позивачем до суду надано копії первинних документів, а саме: накладні на внутрішнє переміщення товару, договору №0033-СН від 26.01.2017; видаткової накладної №12 від 15.02.2017, довіреності №0000000254 від 13.02.2017, платіжних доручень №5953 від 05.04.2017 на суму 23346,00 грн., №4496 від 09.02.2017 на суму 54474,00 грн., виписок по рахунку позивача за вказані дати, податкових накладних №13 від 10.02.2017 на суму 54474,00 грн., №14 від 15.02.2017 на суму 23346,00 грн.

Також під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ (покупець) та ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ (постачальник) 10.05.2017 укладено договір поставки №555, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти його та сплатити за нього згідно із умовами цього договору грошову суму. Відповідно до п.2.1. договору предметом договору є комплектуючі. Згідно із умовами договору транспортування товару за рахунок та силами постачальника.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки та обставин передання товару ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ на користь ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ до матеріалів справи було долучено копії рахунку-фактури №1338/17 від 16.05.2017 року, видаткової накладної №1129 від 16.05.2017 року, відповідно до якої було передано товар на загальну суму 389141,69 грн., в тому числі ПДВ 64856,95 грн.; товарно-транспортної накладної №346 від 16.05.2017.

Під час розгляду справи представником позивача надано пояснення та вказано, що розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №433 від 04.08.2017, №447 від 21.08.2017, №455 від 22.08.2017 та виписками по рахунку позивача за періоди платежу.

Водночас, зі змісту наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що під час перевірки було встановлено дефектність наданого платіжного доручення №433 від 04.08.2017, у зв`язку з тим що податок на додану вартість, що входить до складу основного платежу у сумі 205500,00 грн. складає 34250,00 грн. Також вказано, що у платіжному дорученні №433 від 04.08.2017 призначення платежу - оплата за товар згідно дог. №555 від 17.05.2017 в т.ч. ПДВ 20% - 47916,67 грн. вказує на то, що сума сплати складає 287500,02 грн., а отже згідно наданого до перевірки платіжного доручення №433 від 04.08.2017 неможливо встановити, яку саме суму було перераховано на рахунок ТОВ Слобідський Хліб .

Зі змісту на наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що зберігання товару здійснювалось в складських приміщеннях, що знаходяться в тимчасовому платному користуванні ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ на підставі договору оренди №2/17 від 02.01.2017, укладеному позивачем із ОСОБА_1 .

На виконання умов договору поставки ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ було надано позивачу податкову накладну №15 від 16.05.2017 на суму 389141,69 грн., в тому числі ПДВ 64856,95 грн.

Зі змісту наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що товар, придбаний в ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ було використано позивачем для виготовлення осушувачу повітря на замовлення контрагента ПАТ Запоріжсталь .

Так, судом встановлено, що директором підприємства позивача було затверджено норму витрат для виготовлення зазначеного осушувача повітря 04.01.2017.

На підтвердження обставин використання позивачем придбаного у контрагента товару у власній господарській діяльності позивачем до суду надано копії первинних документів, а саме: накладні на внутрішнє переміщення товару, договору №20/2017/338 від 20.02.2017, специфікації №1 від 20.02.2017; видаткової накладної №38 від 24.05.2017; довіреності №97209429/4085 від 24.05.2017, платіжних доручень №303873 від 17.08.2017, №325732 від 20.02.2018, №325968 від 22.02.2018, виписок по рахунку позивача за вказані дати; податкової накладної №35 від 24.05.2017 на суму 354000,00 грн. в т.ч. 59000,00 грн.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази та первинні документи спростовують доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять та судом в рамках офіційного з`ясування обставин у справи не встановлено обставин, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ та ТОВ Слобідський Хліб , які б набрали законної сили.

Водночас, суд зазначає, що недоліки первинних документів або наявні в них неточності не можуть свідчити про нереальність господарських операцій позивача із відповідними контрагентами.

Стосовно посилань представника відповідача в запереченнях проти позову та в акті перевірки на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів, а також наявні протоколи допитів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ та ТОВ Слобідський Хліб оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 25.06.2018 року №00001271411 та №00001281411.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ" (вул. Яблунева, буд. 14, с. Мала Рогань, Харківський р-н, Харківська обл., 62485) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.06.2018 року №00001271411 та №00001281411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ" (вул. Яблунева, буд. 14, с. Мала Рогань, Харківський р-н, Харківська обл., 62485, код ЄДРПОУ - 25189719) сплачену суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ -39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.