Постанова

від 10.02.2020 по справі 520/5958/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 р. Справа № 520/5958/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019, повний текст складено 11.10.19 по справі № 520/5958/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001271411, № 00001281411 від 25.06.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.06.2018 року № 00001271411, № 00001281411.

Головне управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апелянт зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, господарські взаємовідносини створені без мети настання правових наслідків.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ за лютий 2017 року, з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ за період грудень 2017 року, та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами зазначеної перевірки складений акт № 2264/20-40-14-11-11/25189719 від 05.06.2018 року, яким зафіксовано наступні порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 85591 грн., в тому числі в лютому 2017 року у сумі 20734 грн., в травні 2017 року у сумі 64857 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за лютий 2017 року на суму 18974 грн., та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 66617 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 176 грн., за травень 2017 року на суму 64857 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 00001271411 від 25.06.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 23770,50 грн. та №00001281411 від 25.06.2018, яким визначена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на загальну суму 66617 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у адміністративному порядку шляхом надання скарги до Державної фіскальної служби України, яка рішенням Державної фіскальної служби України №29318/6/99-99-11-01-02-25 від 12.09.2018 року залишена без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ та ТОВ Слобідський Хліб належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з абз.1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами а , б пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ та ТОВ Слобідський Хліб .

01.02.2017 року між ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ укладено договір поставки № 172, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію. Відповідно до п.1.3. договору предметом договору є комплекти елементів фільтруючих. Згідно із умовами договору транспортування товару здійснюється за рахунок та силами постачальника.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано копії рахунку-фактури №181 від 07.02.2017 року, видаткової накладної №181 від 07.02.2017, відповідно до якої передано товар на загальну суму 124406,40 грн., в тому числі ПДВ 20734,40 грн.; товарно-транспортної накладної №176 від 07.02.2017 року.

Фактична оплата за придбаний товар здійснена частково в безготівковій формі, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 317 від 22.03.2017 та виписку по рахунку позивача за 22.03.2017.

Зберігання товару здійснювалось в складських приміщеннях, що знаходяться в тимчасовому платному користуванні ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ відповідно до договору оренди №2/17 від 02.01.2017, укладеному позивачем із ОСОБА_1 .

На виконання умов договору поставки ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ надано позивачу податкову накладну № 181 від 07.02.2017 на суму 124406,40 грн., в тому числі ПДВ 20734,40 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ товар (комплекти елементів фільтруючих) позивачем використано для виготовлення фільтру-вологомастиловідділювача магістрального на замовлення контрагента ПАТ Кременчуцький сталеливарний завод , на підтвердження чого надано затверджені директором підприємства позивача норми витрат для виготовлення зазначеного фільтру 04.01.2017 року.

Крім іншого, на підтвердження використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано накладні на внутрішнє переміщення товару, договір №0033-СН від 26.01.2017; видаткову накладну №12 від 15.02.2017, довіреність №0000000254 від 13.02.2017, платіжні доручення №5953 від 05.04.2017 на суму 23346,00 грн., №4496 від 09.02.2017 на суму 54474,00 грн., виписки по рахунку позивача за вказані дати, податкові накладні №13 від 10.02.2017 на суму 54474,00 грн., №14 від 15.02.2017 на суму 23346,00 грн.

Також, 10.05.2017 року між ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ та ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ укладено договір поставки № 555, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти його та сплатити за нього згідно із умовами цього договору грошову суму. Відповідно до п.2.1. договору предметом договору є комплектуючі. Згідно із умовами договору транспортування товару за рахунок та силами постачальника.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано копії рахунку-фактури №1338/17 від 16.05.2017 року, видаткової накладної №1129 від 16.05.2017 року, відповідно до якої було передано товар на загальну суму 389141,69 грн., в тому числі ПДВ 64856,95 грн.; товарно-транспортної накладної №346 від 16.05.2017.

Фактична оплата за придбаний товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №433 від 04.08.2017, №447 від 21.08.2017, №455 від 22.08.2017 та виписками по рахунку позивача за періоди платежу.

Зберігання товару здійснювалось в складських приміщеннях, що знаходяться в тимчасовому платному користуванні ТОВ ТЕХНОПОЛІС МАШИНОБУДУВАННЯ на підставі договору оренди №2/17 від 02.01.2017, укладеному позивачем із ОСОБА_1 .

На виконання умов договору поставки ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ надано позивачу податкову накладну №15 від 16.05.2017 на суму 389141,69 грн., в тому числі ПДВ 64856,95 грн.

В подальшому придбаний у ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ товар використаний позивачем для виготовлення осушувачу повітря на замовлення контрагента ПАТ Запоріжсталь , на підтвердження чого надано затверджені директором підприємства позивача норми у витрат для виготовлення зазначеного осушувача повітря 04.01.2017.

Крім іншого, на підтвердження використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано накладну на внутрішнє переміщення товару, договору №20/2017/338 від 20.02.2017, специфікацію №1 від 20.02.2017; видаткову накладну №38 від 24.05.2017; довіреність №97209429/4085 від 24.05.2017, платіжні доручення №303873 від 17.08.2017, №325732 від 20.02.2018, №325968 від 22.02.2018, виписки по рахунку позивача за вказані дати; податкову накладну №35 від 24.05.2017 на суму 354000,00 грн. у тому числі 59000,00 грн.

Так, суми податку на додану вартість, сплачені за вказаними податковими накладними, включені позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємство контрагент було фіктивним, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності податкової інформації по контрагентам позивача як доказ "безтоварності" господарських операцій суд вважає помилковим, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, колегія суддів не приймає до уваги висновки податкового органу, що сформовані на підставі пояснень, відібраних в ході допитів, проведених в рамках кримінальних проваджень.

З цього приводу колегія суддів вказує, що посилання податкового органу на встановлення певних обставин в рамках кримінальних проваджень відносно контрагентів є безпідставним, оскільки по господарських операціях позивача та його контрагентів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

У той же час, судовим розглядом не встановлено обставин та не отримано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт реалізації продукції підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача; право на формування податкових зобов`язань з податку на прибуток підтверджується належними первинними документами.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001271411, № 00001281411 від 25.06.2018 є протиправним та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі № 520/5958/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов