Рішення

від 09.10.2019 по справі 905/1228/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.2019р. Справа №905/1228/19

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Гонтар А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» , м.Краматорськ Донецької області,

до Громадської організації «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» , м.Краматорськ Донецької області,

про стягнення 270'280грн. 36коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» , м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Громадської організації «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» , м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 252685,81грн. заборгованості, 1768,80грн. інфляційних втрат, 1246,12грн. - 3% річних, 14579,63грн. пені (всього 270'280грн. 36коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з січня 2015р. по квітень 2019р. користувався нежитловим підвальним приміщенням, яке розташоване за адресою: м. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 14. Дане приміщення є невід`ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та опалювалося без договору. Факт споживання теплової енергії підтверджується актом обстеження нежитлового приміщення від 29.03.2019р., актами на включення та актами на відключення опалення будинку, у якому знаходиться спірне приміщення.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1228/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 09.10.2019 року.

21.08.2019р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли пояснення б/н від 15.08.2019р. по суті заявлених позовних вимог.

27.08.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 22.08.2019р. на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свою позицію по суті спору відповідача мотивує тим, що позивач знав про порушене право ще з 27.03.2015р., оскільки був повідомлений про те, що відповідач користується спірним нежитловим приміщенням на праві оренди та не буде сплачувати вартість теплової енергії. Зазначає, що неодноразово звертався до позивача з листами про відключення від постачання теплової енергії в опалювальному сезоні 2015-2016р., не здійснювати нарахування відповідної плати за опалення. Крім того, відповідач стверджує, що труби, які йдуть повз підвальне орендоване приміщення не мають радіаторів опалення, а йде лише одна за ізольована центральна труба. У відзиві також міститься посилання на відсутність доданого до позову розрахунку спожитої теплової енергії згідно орендованої організацією площі. Відповідно до змісту відзиву, відповідач просить суд також врахувати встановлену ст. 257 Цивільного кодексу України загальну позовну давність тривалістю три роки.

10.09.2019р. до канцелярії суду від позивача у виконання вимог ухвали суду від 29.08.2019р. надійшли: відповідь б/н від 09.09.2019р. на відзив, у якій заперечує проти викладених у відзиві аргументів та письмові пояснення б/н від 09.09.2019р.

Представники сторін у судове засідання 09.10.2019р. не з`явились, про дату та час розгляду справи по суті були повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання 19.09.2019р. не була визнана судом обов`язковою, приймаючи до уваги закінчення встановлених процесуальним законом строків, суд розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами у визначеному господарським процесуальним кодексом України порядку.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2015р. між Управлінням житлового та комунального господарства Краматорської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією жінок-інвалідів Північного Донбасу (Орендар) був укладений Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Краматорська. Майно за даним договором передається в оренду з метою використання: розміщення громадської організації інвалідів на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності (п.1.1. Договору №2-1 від 30.01.2015р.).

Договір укладено строком з 30 січня 2015р. по 29 грудня 2017р. включно. Умови Договору зберігають силу протягом усього строку дії Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань (п.п.11.1., 11.2. Договору).

12.02.2018р. між Відділом комунальної власності та самоврядного контролю Краматорської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією Жінки з інвалідністю Північного Донбасу (Орендар) було укладено на новий строк Договір №2-1 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська.

Умови Договору №2-1 від 12.02.2018р. поширюються на відносини між Сторонами, що виникли до укладання Договору, а саме - з 01 січня 2018р. Договір набирає чинності від дати підписання його Сторонами і діє до 30 листопада 2020р. включно. Умови Договору зберігають силу протягом усього строку дії Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань (п.п.11.1., 11.2. Договору).

Відповідно до п.п.1.1. зазначених Договорів об`єктом оренди є наступне приміщення: нежитлове підвальне приміщення (Майно), за адресою, вул. Шкільна, 14, площею 117,2м.кв., в т.ч. підвальне, освітлення, опалення, водо каналізаційна система, що знаходиться на балансі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради.

Майно за даним договором передається в оренду з метою використання: розміщення координаційного центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) інвалідів та осіб похилого віку (п.1.2. Договору №2-1 від 12.02.2018р.).

Орендар вступає у строкове платне користування орендованим Майном у термін, зазначений в договорі, та акту приймання-передачі майна (п.п.2.1. Договорів).

Відповідно до п.5.8. Договорів Орендар зобов`язався впродовж 30 днів з моменту підписання договору укласти договори з організаціями, що обслуговують житловий фонд та постачальниками комунальних послуг (тепло-, водо-, енергоносіїв) та надати їх Орендодавцю. Своєчасно сплачувати фактичні затрати за користування комунальними та іншими послугами у розмірі та порядку, що встановлені відповідними організаціями (підприємствами та закладами міста).

Позивач стверджує, що про порушене право дізнався 14.03.2019р., отримавши письмову відповідь №2-18/5894 від 13.03.2019р. від Відділу комунальних ресурсів та самоврядного контролю Краматорської міської ради разом з договорами оренди №2-1.

27.03.2019р. на адресу відповідача, позивачем з метою виконання обов`язку щодо своєчасного і обов`язкового укладання договору на поставку Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація) в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» теплової енергії, передбаченого ст.24 Закону України "Про теплопостачання" та п.5.8. Договору №2-1 від 12.02.2018р., було направлено лист №370/08 від 22.03.2019р. з доданим проектом Договору №128 від 22.03.2019р. щодо постачання теплової енергії в орендоване Громадською організацією «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» приміщення за адресою: м.Краматорськ, вул.Шкільна, 14.

Проте відповідач відповідь не надав, підписаний договір на постачання теплової енергії на адресу позивача не повернув.

На підтвердження факту отримання відповідачем теплової енергії позивач посилається на приєднані до матеріалів справи акт обстеження спірного приміщення від 29.03.2019р., рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради про початок опалювального періоду та про його закінчення, акти включення та відключення опалення.

Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язків щодо своєчасної оплати за отриману теплову енергію у період з січня 2015р. по березень 2019р. та наявність заборгованості у розмірі 249504,74грн. позивач звернувся до відповідача з претензією №514/08 від 11.04.2019р., у якій вимагав сплатити суму боргу в п`ятиденний строк з моменту отримання претензії.

Оскільки сума боргу не була сплачена відповідачем, вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Із змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання" вбачається, що основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Відповідно до абз.4 ст.19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною другою статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до пункту 3 Правил споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно із статтею 1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

В порушення норм Закону України "Про теплопостачання", при наявності обумовленого пунктом 5.8. Договорів №2-1 оренди нерухомого майна від 30.01.2015р. та від 12.02.2018р. обов`язку орендаря (відповідача) впродовж 30 днів з моменту підписання договору укласти договори з постачальниками комунальних послуг (тепло-, водо-, енергоносіїв), при наявності пропозиції з боку позивача шляхом направлення на адресу відповідача листа від 22.03.2019р. №370/08 проекту договору №128 від 22.03.2019р. на поставку теплової енергії, громадська організація «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» не уклала договір на постачання теплової енергії з теплопостачальною організацією - Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» .

Отже, саме з боку відповідача мало місце зволікання укладення договору постачання теплової енергії.

З аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Частиною шостою статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону № 2633).

При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019р. у справі №922/4239/16 та у постанові Верховного Суду 10.05.2018р. у справі №922/2790/17.

Як вже встановлено судом, відповідачу 30.01.2015р. надано в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове підвальне приміщення за адресою вул. Шкільна, будинок 14, площею 117м 2 , у якому була наявна система опалення, що обумовлено у п.1.1 Договору №2-1 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Краматорська від 30.01.2015р. Тобто, у відповідача була наявна можливість споживання теплової енергії у зазначеному приміщенні.

Відповідно до змісту акту обстеження від 29.03.2019р. нежитлового приміщення у підвалі житлового будинку по АДРЕСА_2 , останнє знаходиться в оренді, а також у власності відповідача.

За результатом звернення позивач отримав від Відділу комунальних ресурсів та самоврядного контролю Краматорської міської ради відповідь №2-18/6117 про те, що частина нежитлового приміщення площею 265м 2 за зазначеною адресою була приватизована відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2003р. за №238.

Вказані обставини не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, загальна площа відповідача складає 382,2 м 2 . На вимогу ухвали суду від 30.07.2019р. позивач надав суду письмові пояснення щодо розрахунку спірної опалювальної площі, відповідно до яких у розрахунку позовних вимог позивачем застосовувалася лише опалювальна частина площі відповідача у розмірі 368,6 м 2 (255,2 + 113,4) та проведено відповідні нарахування за спірний період.

Виконавчим комітетом Краматорської міської ради за спірний період були прийняті наступні рішення про початок та закінчення опалювальних періодів:

- рішення №454 від 01.10.2014р. про початок опалювального періоду з 16.10.2014р. та рішення №167 від 01.04.2015р. про його закінчення з 15.04.2015р.;

- рішення №570 від 07.10.2015р. про початок опалювального періоду з 16.10.2015р. та рішення №216 від 06.04.2016р. про його закінчення з 15.04.2016р.;

- рішення №643 від 21.09.2016р., №722 від 13.10.2016р. про початок опалювального періоду з 14.10.2016р. та рішення №214 від 03.04.2017р. про його закінчення з 06.04.2017р.;

- рішення №702 від 04.10.2017р. про початок опалювального періоду з 16.10.2017р. та рішення №240 від 04.04.2016р. про його закінчення з 10.04.2018р.;

- рішення №651 від 03.10.2018р. про початок опалювального періоду з 16.10.2018р. та рішення №295 від 03.04.2019р. про його закінчення з 10.04.2019р.

Матеріалами справи підтверджується, що факт відпуску теплової енергії за адресою м. Краматорськ, вул. Шкільна, будинок АДРЕСА_3 , в якому знаходиться спірне приміщення, підтверджується, зокрема, наступними актами включення (відключення) опалення:

- акт включення від 23.10.2014р. - акт відключення від 13.04.2015р.;

- акт включення від 16.10.2015р. - акт відключення від 07.04.2016р.;

- акт включення від 15.10.2016р. - акт відключення від 05.04.2017р.;

- акт включення від 17.10.2017р. - акт відключення від 10.04.2018р.;

- акт включення від 25.10.2018р. - акт відключення від 09.04.2019р.

Вказані акти підписані представниками виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» та споживачів.

Додатково на підтвердження опалення нежитлового приміщення у підвалі житлового будинку по вул.Шкільна,14, м.Краматорськ позивачем був наданий Акт від 29.03.2019р., відповідно до якого позивач за участю представника орендодавця, представників обслуговуючої організації та відповідача особисто в особі директора Громадської організації Жінки з інвалідністю північного Донбасу провів обстеження спірного нежитлового приміщення у підвалі будинку по вул.Шкільна,14, м.Краматорськ, на предмет наявності послуг централізованого опалення, за результатами якого був складений Акт від 29.03.2019р., яким зафіксовані наступні обставини: система опалення орендованого приміщення та приміщення у власності Громадської організації Жінки з інвалідністю північного Донбасу підключена до системи централізованого опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться у технічно справному стані і на момент обстеження опалення у приміщенні надається, температура у приміщені склала від 24 до 25С. Прилади опалення знаходяться у наступних кабінетах №1,7,7 2 ,7 4 ,8,9,12, система опалення у інших кабінетах проходить транзитом та знаходиться у роботі.

Акт підписаний відповідачем з зауваженнями, відповідно до яких опалення і прилади організації не потрібні, просять відключити від теплопостачання, договір на отримання послуг опалення організація не укладала.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до акту від 29.03.2019р. система опалення нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось нежитлове приміщення, яким користувався відповідач.

Як вбачається з наданих суду відповідачем листів №30 від 24.03.2015р., №39 від 17.06.2015р., №44 від 22.09.2015р., №52 від 20.09.2017р., №47 від 20.09.2018р., останній звертався до відповідача з проханням надати теплову енергію без оплати з посиланням на неприбутковість організації, відсутність можливості здійснювати оплату за відповідні послуги.

У п.1.1 Договору №2-1 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Краматорська від 30.01.2015р., за яким відповідач отримав у оренду спірне нежитлове приміщення, зазначено в тому числі і про прийняття, крім самого приміщення, системи опалення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, факт наявності опалення нежитлового приміщення у підвалі житлового будинку по АДРЕСА_3 підтверджується матеріалами справи.

Що ж до посилань відповідача на ізоляцію труб опалення, то вони відхиляються судом, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а самі листи №52 від 20.09.2017р., №47 від 20.09.2018р. не можуть вважатися належними доказами відключення будинку, в якому знаходиться спірне приміщення, від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку.

Крім того судом вже встановлено, що в акті обстеження спірних нежитлових приміщень, яке проведено в присутності представника відповідача - директора Громадської організації Жінки з інвалідністю північного Донбасу зазначено про наявність приладів опалення у нежитлових приміщеннях, якими користується відповідач на праві оренди та власності, а також що система опалення приміщень єдина з системою опалення будинку.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність відключення спірних приміщень від мережі централізованого опалення у встановленому законодавством порядку. У той час як навіть самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15.

Отже, з метою виконання обов`язків, передбачених ст.19 Закону України Про теплопостачання , позивачем було надано теплопостачання Громадській організації «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» .

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо постачання теплової енергії та її оплати належним чином не оформлено, відповідного договору не укладено і жодна із сторін не зверталася до суду з позовом про укладання такого договору.

Факт існування між сторонами правовідносин з надання послуг з постачання теплової енергії підтверджується матеріалами справи. Отже, у даному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії.

Разом з цим, правочин у відповідності до статті 205 Цивільного кодексу України може вчинятися як в усній, так і в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення, цивільних прав та обов`язків.

Статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Крім того, надаючи правову оцінку наданому позивачем розрахунку, суд встановив, що будинок, в якому розташоване спірне приміщення, обладнано приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої теплової енергії правомірно здійснювалось позивачем згідно з п.12. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених поставновою КМУ №630 від 21.07.2005р.

Згідно п.2 ч. ст.5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та абз.7 ст.16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію субєктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

За спірний період Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлені наступні тарифи на оплату теплової енергії:

- з 01.06.2014р. - 1085,46грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №506 від 16.05.2014р.;

- з 01.12.2014р. - 1269,42грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №63 від 28.11.2014р.;

- з 01.03.2015р. - 1748,77грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №255 від 27.02.2015р.;

- з 01.04.2015р. - 1529,38грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №1154 від 28.11.2014р.;

- з 01.05.2015р. - 1468,96грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №1390 від 30.04.2015р.;

- з 01.02.2016р. - 1373,17грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №54 від 28.01.2016р.;

- з 05.05.2016р. - 1164,38грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №782 від 05.05.2016р.;

- з 30.06.2016р. - 1171,74грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №1210 від 30.06.2016р.;

- з 01.10.2016р. - 1223,77грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №1757 від 29.09.2016р.;

- з 30.12.2016р. - 1467,16грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №2126 від 02.12.2016р.;

- з 24.02.2017р. - 1588,41грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №151 від 01.02.2017р.;

- з 29.11.2017р. - 1500,91грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП №1391 від 09.11.2017р.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених поставновою КМУ №630 від 21.07.2005р. показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Так, матеріали справи містять наступні акти знімання приладів за спірний період: Акт від 24.01.2015р., кількість Гкал - 172,7; Акт від 23.02.2015р., кількість Гкал - 150,7; Акт від 26.03.2015р., кількість Гкал - 109,3; Акт від 19.04.2015р., кількість Гкал - 49,1; Акт від 26.10.2015р., кількість Гкал - 27,6; Акт від 22.11.2015р., кількість Гкал - 98,7; Акт від 26.12.2015р., кількість Гкал - 132,6; Акт від 24.01.2016р., кількість Гкал - 169,6; Акт від 24.02.2016р., кількість Гкал - 134,4; Акт від 23.03.2016р., кількість Гкал - 102,0; Акт від 09.04.2016р., кількість Гкал - 43,96; Акт від 25.10.2016р., кількість Гкал - 45,44; Акт від 27.11.2016р., кількість Гкал - 161,0; Акт від 24.12.2016р., кількість Гкал - 163,0; Акт від 23.01.2017р., кількість Гкал - 172,1; Акт від 26.02.2017р., кількість Гкал - 215,0; Акт від 25.03.2017р., кількість Гкал - 108,3; Акт від 06.04.2017р., кількість Гкал - 38,86; Акт від 28.10.2017р., кількість Гкал - 44,4; Акт від 25.11.2017р., кількість Гкал - 132,6; Акт від 23.12.2017р., кількість Гкал - 147,4; Акт від 27.01.2018р., кількість Гкал - 230,9; Акт від 25.02.2018р., кількість Гкал - 176,4; Акт від 25.03.2018р., кількість Гкал - 166,1; Акт від 14.04.2018р., кількість Гкал - 55,8; Акт від 31.10.2018р., кількість Гкал - 12,5; Акт від 24.11.2018р., кількість Гкал - 145,4; Акт від 23.12.2018р., кількість Гкал - 202,4; Акт від 27.01.2019р., кількість Гкал - 237,5; Акт від 24.02.2019р., кількість Гкал - 162,1; Акт від 24.03.2019р., кількість Гкал - 111,4; Акт від 13.04.2019р., кількість Гкал - 46,5.

У виконання вимог ухвали суду від 09.07.2019р. позивачем наданий суду також детальний розрахунок позовних вимог, який був надісланий на адресу відповідача відповідно до опису вкладення у цінний лист 19.08.2019р. З огляду на це та направлення відповідачу разом з позовом актів зняття показань приладу обліку, аргументи відповідача у відзиві щодо відсутності розрахунку спожитої енергії не приймаються судом до уваги.

Ґрунтуючись на вказаних вище положеннях закону та підзаконних нормативно-правових акті щодо розрахунків теплової енергії, позивачем здійснений розрахунок вартості поставленої відповідачу теплової енергії в загальній сумі 252685,81грн. за період січень 2015р. - квітень 2019р.

11.04.2019р. позивач направив на адресу відповідача претензію від 11.04.2019р. №514/08 з вимогою оплатити отриману теплову енергію протягом 5 календарних днів з моменту її отримання.

Доказів оплати заявленої до стягнення суми боргу матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що в даному випадку між сторонами на протязі січень 2015р. - квітень 2019р. склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, позивач належними доказами підтвердив факт подачі теплової енергії у нежитлове приміщення за адресою вул.Шкільна, 14, м.Краматорськ, яким користувався відповідач у зазначений період, докази відключення приміщення від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині суми основного боргу є обгрунтованими.

У відзиві б/н від 22.08.2019р. на позовну заяву відповідачем вказано на встановлену ст..257 Цивільного кодексу загальну позовну давність тривалістю у три роки, що розцінюється судом як заява про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У відповідності до положень ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Згідно п. п. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила . За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогупро виконання зобов`язання.

У даному спірному випадку строк виконання зобов`язання відповідачем з оплати послуг теплопостачання сторонами у письмовому договорі не визначений.

Відповідачем до відзиву б/н від 22.08.2019р. додані листи №30 від 24.03.2015р., №39 від 17.06.2015р., №44 від 22.09.2015р., №52 від 20.09.2017р., №47 від 20.09.2018р., в яких повідомляє позивача про передання Громадській організації «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» приміщення в оренду та відсутність коштів для опалення. Разом з цим, докази направлення цих листів позивачу в матеріалах справи відсутні.

У відповіді на відзив позивач не заперечив проти отримання листів від відповідача №30 від 24.03.2015р., №39 від 17.06.2015р., №44 від 22.09.2015р. Під час судового засідання 19.09.2019р. представник позивача повідомив, що не має відомостей у підтвердження коли саме позивач отримав письмові звернення від відповідача, всі наявні у підприємства докази надані суду.

В матеріалах справи міститься відповідь директора ВО Краматорськміжрайтепломережа» від 07.10.2015р. за № 1284/03 за результатами розгляду листа відповідача №1143 від 29.09.2015р. щодо відключення приміщення Громадської організації «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» від централізованого опалення. Зокрема, за змістом відповіді, позивач також наголошує на необхідності укласти договір про закупівлю теплової енергії.

До відповіді б/н від 09.09.2019р. на відзив позивачем також доданий адресований відповідачу лист №1325/03 від 28.09.2016р., в якому повідомляв організацію про необхідність укласти договір постачання теплової енергії в приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 14.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на 07.10.2015р. позивач був обізнаний з тим, що відповідач займає спріне приміщення та не здійснює оплату послуг з теплопостачання, а отже міг довідатися про порушення свого права і про особу, яка його порушила.

Суд зауважує, що не зважаючи на неодноразові звернення відповідача у 2015 році, позивач звернувся до орендодавця спірного приміщення - Відділу комунальних ресурсів та самоврядного контролю Краматорської міської ради з запитом лише у 2019р., за наслідком розгляду якого 14.03.2019р. отримав копії договорів оренди за спірною адресою. А тому доводи позивача на неможливість до 2019 року встановити особу, яка порушує його права на отримання плати за теплопостачання, є недоречними.

Враховуючи, що позовну заяву було направлено до господарського суду 02.07.2019р. (про що свідчить відбиток штемпелю на описі вкладення та конверт), встановлений ст. 256 Цивільного кодексу України 3-х річний строк позовної давності для звернення з вимогами за період січень 2015р. - квітень 2016року на момент звернення з даним позовом до суду вже сплинув.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 66' 939грн. 32коп. за період січень 2015р. - квітень 2016року слід відмовити у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

Розглянувши в сукупності всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині заявленої суми боргу є такими, що підлягають задоволенню у розмірі 185' 746грн. 49коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1768,80грн., 3% річних у розмірі 1246,12грн. та пеню у розмірі 14579,63грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 Цивільного кодексу України).

Водночас правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 Цивільного кодексу України). В першу чергу кодекс виходить з того, що суб`єкти цивільних правовідносин мають право на власний розсуд визначитися із тим, чи використовувати будь-яке забезпечення виконання зобов`язань, а також вільно обрати спосіб забезпечення, керуючись ст.546 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання встановлено, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, однак матеріалами справи не підтверджується, що сторони узгодили дану відповідальність та розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати послуг теплопостачання.

Отже, вимога в частині стягнення суми пені в розмірі 14'579,63грн. не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої ст. 547 Цивільного кодексу України обов`язкової письмової форми для такого виду забезпечення виконання зобов`язань, як пеня.

Розглядаючи вимоги про стягнення 1768,80грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1246,12грн., суд зазначає про наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем на суму боргу у розмірі 252685,81грн. за період з 20.04.2019р. по 18.06.2019р.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з п.5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зі спливом позовної давності за вимогою про сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Враховуючи викладені вище висновки суду щодо спливу встановленого строку позовної давності щодо основних вимог за період січень 2015р. - квітень 2016року, позовна давність спливла і до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 66' 939грн. 32коп.

Отже, правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 185' 746грн. 49коп.

Суд, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи ЛІГА Закон власний розрахунок 3% річних на суму боргу 185' 746грн. 49коп, в межах обраного позивачем періоду нарахування з 20.04.2019р. по 18.06.2019р., встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 916грн. 01коп.

Згідно ч.2 п.3.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013р.).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації визначається кількістю цілих місяців , впродовж яких існувала непогашена відповідна сума грошового зобов`язання. Суд наголошує на принциповості врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки №265 від 27.07.2007р. випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018р.

З огляду на викладене, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період травень 2019р. на суму боргу 185746,49грн., суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1300,23грн.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 46, 73, 74-79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» , м.Краматорськ Донецької області, до Громадської організації «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» , м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 252685,81грн. заборгованості, 1768,80грн. інфляційних втрат, 1246,12грн. - 3% річних, 14579,63грн. пені - задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації «Жінки з інвалідністю Північного Донбасу» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Далекосхідна, буд.6; код ЄДРПОУ 25763294) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м.Краматорськ, пров.Земляний, 2; код ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» (84307, Донецька область, м.Краматорськ, пров.Земляний, 2; код ЄДРПОУ 05540936) заборгованість у розмірі 185'746грн. 49коп., інфляційні втрати у розмірі 1300грн. 23коп., 3% річних у розмірі 916грн.01коп., судовий збір у розмірі 2819грн.44коп.

В частині стягнення основної заборгованості у розмірі 66'939грн. 32коп., пені у розмірі 14'579грн. 63коп., 3% річних у розмірі 330грн. 11коп. та 468грн. 57коп. інфляційних втрат - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 09.10.2019р. підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено 11.10.2019р.

Суддя Ю.В. Макарова