Ухвала

від 09.10.2019 по справі 440/4761/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 жовтня 2019 року

м.Київ

справа №440/4761/18

адміністративне провадження №К/9901/27287/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року у справі № 440/4761/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки", третя особа: - Миргородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку,

в с т а н о в и в :

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року у справі № 440/4761/18 у задоволенні позову Головного управління ДФС у Полтавській області до Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки" про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку відмовлено повністю. Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року ухвалено стягнути з Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3406,80 грн (три тисячі чотириста шість гривень вісімдесят копійок).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року у справі № 440/4761/18 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Тобто, особи, які беруть участь у справі, можуть скористатися правом на їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених процесуальним законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Водночас, такий перелік не є вичерпним.

Так, зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у зазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Системний аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави до висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, чітко передбачених КАС України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними в п.94.2 ст. 94 ПК України.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження, а відтак, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, судом не встановлені. В касаційній скарзі доводи щодо наявності таких обставин не наведені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржуване відповідачем судове рішення прийняте у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року у справі № 440/4761/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.Б. Гусака