Постанова

від 10.10.2019 по справі 826/5966/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/5966/16

адміністративне провадження №К/9901/33262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Глобал Маркетинг ЕНД Коммунікейшнз та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017(колегія у складі суддів: Сорочко Є.О., Межевича М.В., Земляної Г.В.) у справі № 826/5966/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Глобал Маркетинг ЕНД Коммунікейшнз доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ МАРКЕТИНГ ЕНД КОММУНІКЕЙШНЗ (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 №0004862207, №0004872207.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженості проведення господарської операції з його контрагентом не знаходять свого підтвердження в дійсності, у зв`язку із чим відсутні підстави для сплати донарахованої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2016 (суддя - Качур І.А.) позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 30.06.2015 №0004872207 та № 0004862207.

Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що позивачем надано до суду належні докази, на підтвердження, того що договір № 30/10-2014 від 30.10.2014, укладений між Товариством та ТОВ ПРОФІ СТАЙЛС про надання послуг з додатками до нього були укладені з діловою метою, а тому висновки викладені в Акті перевірки є безпідставними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи, правомірність визначення податкового кредиту позивачем встановлена у судовому засіданні, будь-яких доказів того, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, ТОВ ПРОФІ СТАЙЛС , як юридичну особу, не було внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та не було зареєстровано платником податку на додану вартість, суду надано не було. Також, суд критично поставився до позиції відповідача, викладеної у Акті про проведення перевірки з приводу наявності відомостей про вчинене кримінальне правопорушення службовими особами ТОВ ПРОФІ СТАЙЛС , що призвело до незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та до фактичного ненадходження грошових коштів до бюджету, оскільки в даному випадку, єдиним доказом цього факту, у відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України, є вирок суду, який набрав законної сили, у кримінальному провадженні. Належно завіреної копії вироку суду, який набрав законної сили, відповідачем на підтвердження встановлених Актом перевірки обставин, суду надано не було. Крім того, суд зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015 №0004862207 (форма Р ) ДПІ винесено взагалі відносного іншого платника податку, а саме відносно ТОВ КИЇВМОНОЛІТБУД-2005 , а вказана у цьому повідомленні - рішенні сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 91477,00 грн., з яких за основним платежем 73181,00 грн., за штрафними санкціями - 18259,00 грн. проведений не вірно, оскільки загальна сума при складанні дорівнює 91440,00 грн. (73181,00 грн.+18259,00 грн.=91440,00 грн.),

Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 18.07.2017 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволені позову відмовив. Мотивами такого рішення стали встановлені обставини не значимості первинних та бухгалтерських документів, створених за наслідком господарської операції між позивачем та його контрагентом. При цьому, суд апеляційної інстанції, зауважив, що за наслідком кримінального правопорушення, яке оцінювалось судом першої інстанції, постановлена ухвала про закриття кримінального провадження, порушеного за фактом фіктивного підприємництва відносно керівника контрагента позивача, у зв`язку із спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності, яке лише засвідчує удаваність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27.05.2015 по 03.06.2015 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ ПРОФІ СТАЙЛС за період з 01.10.2014 по 01.03.2015, за результатами якої складений акт від 10.06.2015 № 252/26-59-22-07/35391935, в якому зафіксовано про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

1) пункту 198.6 статті 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму - 81 312,50 грн., в т.ч. по періодам: - листопад 2014 р. - 68 312,50 грн., - лютий 2015 р. - 13 000,00, що призвело до завищення суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 81 312,50 грн., в тому числі за березень 2015 року у сумі 81 312,50 грн.

2) п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 73 181,25 грн., а саме за 2014 рік на суму - 73 181,25 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем, - 30.06.2015 винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004862207, яким позивачу визначене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 73181,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 18259,00 грн.; №0004872207, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81312,00 грн.

Висновки відповідача про такі порушення ґрунтуються на тому, що договір від 30.10.2014 №30/10-2014, укладений позивачем з ТОВ ПРОФІ СТАЙЛС не спричинив реального настання юридичних наслідків та є безтоварним.

Не погоджуючись із даними рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду, де суд апеляційної інстанції визнав їх законними, з чим погоджується Верховний Суд.

Так, проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 177.4. статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг чи отримання відповідного доходу від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції було вірно надано оцінку наявним правовідносинам, які, на його думку, не мали реального змісту, а сформовані документи бухгалтерського обліку лише носили номінальні відомості по фактично удаваним правочинам.

Так судом апеляційної інстанції досліджено договір від 30.10.2014 №30/10-2014, що був укладений з ТОВ ПРОФІ СТАЙЛС , наслідки реалізації по яким були спростовані під час судового розгляду.

Зміст виявлених податкових правопорушень щодо не правильного відображення в бік завищення податкового кредиту на ПДВ, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду не спростовано доводами позивача.

Отже, не можуть бути визнані обґрунтованими доводи касаційної скарги Товариства про неуважність розгляду суду апеляційної інстанції матеріалів справи.

Крім того, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції врахував ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2016 в у кримінальній справі №757/43005/16-к, згідно із якою директор ТОВ ПРОФІ СТАЙЛС вчинив пособництво невстановленим особам в фіктивному підприємництві. При цьому від кримінальної відповідальності був звільнений у зв`язку із спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Окрім того, Верховний Суд України, з чим погоджується Верховний Суд, неодноразово висловлював правову позицію що статус фіктивного підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами (постанова ВС України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637)

За таких умов суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам, об`єктивно звернув увагу на недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених ним з контрагентом господарських операцій, а також на оформлення первинних документів з порушенням вимог, встановлених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку з чим зробив вмотивований висновок про не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - позивача.

Підсумовуючи наведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Маркетинг ЕНД Коммунікейшнз залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду