Постанова

від 10.10.2019 по справі 825/1655/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №825/1655/14

адміністративне провадження №К/9901/25648/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АСАС" на постановуЧернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 (суддя: Падій В.В.) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 (колегія у складі суддів: В.Е.Мацедонська, Т.М.Грищенко, І.О.Лічевецький) у справі №825/1655/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АСАС" доНовгород-Сіверської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАС" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новгород-Сіверської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 05.12.2013 № 000272200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 28.11.2013 № 400/22/38049131 суперечать фактичним обставинам. Під час проведення перевірки інспектору були надані первинні документи, в яких зафіксовано господарські операції, що стосувались предмета перевірки.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Украдор .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 26.11.2013 №79 виданого Новгород-Сіверською ОДПІ, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у м. Чернігові Бакланом Владиславом Григоровичем та наказу першого заступника начальника Новгород-Сіверської ОДПІ від 25.11.2013 №191 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "АСАС" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності і правомірності визначення податку на додану вартість за жовтень-грудень 2012 та за квітень 2013 року.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ АСАС ОСОБА_1 , в період з 26.11.2013 по 27.11.2013, за результатами якої складено акт від 28.11.2013 № 400/22/38049131.

В ході проведення перевірки Новгород-Сіверською ОДПІ встановлено порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 735115 грн.

На підставі акта перевірки від 28.11.2013 № 400/22/38049131 Новгород-Сіверською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №000272200 від 05.12.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 918893,75 грн. (у т. ч. за основним платежем - 735115,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 183778,75 грн.).

Судами також встановлено, що серед видів економічної діяльності ТОВ "АСАС" є 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Між ТОВ "АСАС" та ТОВ "Украдор" укладені договори купівлі-продажу нафтопродуктів від 31.08.2012 №10 та від 03.01.2013 №1.

На виконання умов зазначених договорів були виписані видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) та відповідні рахунки.

Окрім того, позивачем були приєднані до матеріалів справи журнал реєстрації довіреностей з 01.02.2012 по 24.07.2014, сертифікати відповідності бензину, паспорти якості нафтопродуктів.

На підтвердження фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення даних господарських операцій, позивачем було приєднано до матеріалів справи договір оренди ємностей для зберігання нафтопродуктів № 4/12 від 30.07.2012, акт здачі-прийняття обладнання (ємностей) від 01.08.2012, що знаходяться в м. Шостка по вул. Шевченка,45 та договори оренди об`єктів нерухомості від 23.07.2012 № 5/12 (АЗС по вул. Шевченка,45 в м. Шостка), від 23.07.2012 № 6/12 (АЗС по вул. Халтуріна в м. Шостка), від 23.07.2012 № 7/12 (АЗС по вул. Некрасова,6 в м. Шостка), від 23.07.2012 р. № 8/12 (АЗС по пров. Ювілейному, 4-А в м. Середина-Буда) та акти здачі-прийняття АЗС від 01.08.2012.

На підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності, позивачем було зазначено, що одержані, відповідно до товарно-транспортних накладних нафтопродукти були оприбутковані на складах паливо-мастильних матеріалів ТОВ "АСАС", що підтверджується записами за відповідні періоди в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти), а саме бензину А-92 та дизельного палива та товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти), а саме бензину А-95 (а.с. 48-65 Т.2). Для підтвердження реалізації одержаних нафтопродуктів через мережу автозаправних станцій АЗС, позивачем були надані торгові патенти на провадження торговельної діяльності, а саме серія ТПВ № 399932, виданим на АЗС по вул. Шевченка,45 в м. Шостка, серія ТПВ № 399933, виданим на АЗС по вул. Некрасова,6 в м. Шостка, серія ТПВ № 399934, виданим на АЗС по вул. Халтуріна в м. Шостка, серія ТПВ № 399919, виданим на АЗС по пров. Ювілейному,4-А в м. Середина-Буда, а також накладні на внутрішнє переміщення товару зі складу до АЗС, змінні звіти АЗС за жовтень-грудень 2012 р. та квітень 2013 р., за зміни, в яких нафтопродукти приймались операторами АЗС та журнали обліку надходження нафтопродуктів на АЗС.

За наслідками виконання названих договорів та на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, позивач сформував спірну суму податкового кредиту.

Починаючи з 25 грудня 2012 року транспортування товару при виконанні від 31.08.2012 №10 від ТОВ "Украдор" здійснювалось ТОВ "АСАС" самостійно, власним автотранспортом позивача, а при виконанні договору від 03.01.2013 №1 здійснено ТОВ "АСАС" самостійно та за власний рахунок повністю.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у контрагента товару, цілком обґрунтовано звернули увагу на те, що з наданих суду доказів на підтвердження фактичного придбання у спірних контрагентів робіт та послуг неможливо зробити висновок про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками досліджуваних операцій.

Судами також було встановлено, що ТОВ "АСАС" та ТОВ "Украдор" здійснювали перевезення нафтопродуктів один до одного за допомогою одного й того самого автомобіля МАЗ-500А, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом цистерною ГКБ 8350 реєстраційний номер НОМЕР_2. При цьому, ТОВ "АСАС" орендувало його у ТОВ "Украдор".

Зважаючи на встановлені обставини, суди правомірно здійснили ретельне дослідження первинних документів, внаслідок чого правильно зауважили, що перевезення товару від ТОВ "Украдор" до ТОВ "АСАС" здійснювалось протягом 5-10 хвилин.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. У суду касаційної інстанції відсутні повноваження та компетенція переоцінювати докази, які досліджувались судами та їм надана відповідна юридична оцінка без порушень норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС" залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду