Постанова

від 09.10.2019 по справі 260/410/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8516/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (головуючого судді Гаврилка С.Є. ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород повний текст рішення складено 04.07.2019) у справі №260/410/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Атріум Інвест до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Атріум Інвест звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: № 0009481403 від 21.12.2018, № 0009501403 від 21.12.2018.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Закарпатській області про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції - відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Закарпатській області про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції - відмовлено.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Атріум Інвест з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20 серпня 2015 року по 30 червня 2018 року та з питань правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20 серпня 2015 року по 30 червня 2018 року, про що було складено акт перевірки № 1223/07-16-14-03/39961643 від 07 грудня 2018 року та встановлено наступні порушення: статті 36, статті 44 пунктів 44.1, 44.2; статті 134 пункту 134.1 підпункту 134.1.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) із змінами та доповненнями, статей 1, 2, 3, 8 та 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) та пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пунктів 5, 7 та 9.4. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, із змінами і доповненнями, в результаті чого збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 542641,50 грн.; статті 198 пункту 198.1 підпункту г , пункту 198.5; статті 200 пунктів 200.1 та 200.2 ПК України із змінами та доповненнями, в результаті чого збільшено суму податкового зобов`язання податку на додану вартість на 566135 грн.

Головне управління ДФС у Закарпатській області 21 грудня 2018 року прийняло податкові повідомлення-рішення: № 0009481403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 678301,88 грн., у тому числі 542641,50 грн. за податковими зобов`язаннями та 135660,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009501403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 707668,75 грн., у тому числі 566135 грн. за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 141533,75 грн.

ТОВ Атріум Інвест було подано скаргу до Державної фіскальної служби України було у відповідності до вимог статті 56 ПК та рішенням ДФС України від 08 лютого 2019 року № 6235/6/99-99-11-04-01-25 було продовжено строк розгляду скарги та витребувано від ГУ ДФС у Закарпатській області законодавчо обґрунтований висновок з порушених у скарзі питань та в електронному вигляді: акт перевірки з додатками, заперечення, відповідь на заперечення, розрахунок штрафних санкцій, ППР із зазначенням дати отримання Позивачем, а також копії поштового повідомлення про вручення платнику податків ППР, матеріалів щодо встановлених порушень та інших документів, що засвідчують обставини справи.

Рішенням ДФС України від 07 березня 2019 року № 11102/6/99-99-11-04-01-25 скаргу ТОВ Атріум Інвест було залишено без розгляду та зазначається, що оскаржував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 21 грудня 2018 року за № 0009481403 та №0009501403 були вручені позивачу 25 грудня 2018 року, а скарга ТОВ Атріум Інвест була надіслана поштою до ДФС 24 січня 2019 року, тобто з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для подання первинної скарги до ДФС України на податкові повідомлення-рішення з моменту їх отримання. Дане рішення було отримано позивачем 19 березня 2019 року.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.2. наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1. Положення №88).

Згідно пункту 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пунктів 5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.12.1999 № 860/4153 Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пункт 134.1 статті 134 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності), отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України, ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу, ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.

При чому, наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Колегія суддів враховує, що між Управлінням Закарпатської Реформатської Церкви та ТОВ Атріум Інвест було укладено Договір будівельного підряду № 08/02-17 від 08 лютого 2017 року, за яким позивач зобов`язався виконати будівельні роботи, а саме Будівництво дошкільного навчального закладу на 80 місць в с. Вари, вул. Т.Міклош, 32, Берегівського району (том 1 аркуші справи 78-86).

ТОВ Атріум Інвест відповідно до підпункту 4.2.3. Договору будівельного підряду № 08/02-17 від 08 лютого 2017 року в якості субпідрядника було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Кавіста , про що між сторонами був укладений Договір будівельного підряду № 001/07-17 на виконання будівельних робіт від 10 березня 2017 року (том 1 аркуші справи 184-185), за яким ТОВ Кавіста зобов`язалося організувати і виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті Будівництво будівлі в с. Вари, вул. Т.Міклош, 32, Берегівського району загальною вартістю 3335280 грн., в тому числі ПДВ - 555880 грн..

ТОВ Кавіста за вищевказаним Договором будівельного підряду № 001/07-17 від 10 березня 2017 року виконані всі роботи були прийняті ТОВ Атріум Інвест за відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт без будь-яких зауважень щодо якості, обсягів та вартості таких робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість будівельних робіт до Договору будівельного підряду № 001/07-17 на виконання будівельних робіт від 10 березня 2017 року за формами КБ - 2в та КБ - 3 (том 1 аркуші справи 195-224).

Позивачем включено до складу витрат вартість виконаних будівельно-монтажних робіт від ТОВ Кавіста та до складу свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за такі будівельно-монтажні роботи, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а також наявні в матеріалах справи докази: договір будівельного підряду № 001/07-17 на виконання будівельних робіт від 10 березня 2017 року довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2в та форма КБ - 3) (свідчать про факт виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядником та їх прийняття позивачем, як замовником) (том 1 аркуші справи 184-224); податкові накладні (свідчать про право позивача на податковий кредит) (том 1 аркуші справи 225-242); ліцензія Товариства з обмеженою відповідальністю Кавіста (том 2 аркуші справи 14-15), договір будівельного підряду № 08/02-17 від 08 лютого 2017 року між Управлінням Закарпатської Реформатської Церкви та позивачем, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2в та форма КБ - 3) (свідчать про фактичну передачу виконаних будівельно-монтажних робіт позивачем як генпідрядником замовнику та їх прийняття позивачем, як замовником); сертифікат про введення об`єкта в експлуатацію (свідчить про закінчення будівництвом і введення в експлуатацію збудованого об`єкту) (том 1 аркуші справи 78-183, том 2 аркуші справи 9-13); відповідь на адвокатський запит ТОВ Кавіста від 27 грудня 2018 року № 25/1 (том 2 аркуші справи 16-18), висновок експерта № 395/03-19 від 26 березня 2019 року за результатами позасудового експертного дослідження (том 2 аркуші справи 19-39).

Окрім того, ТОВ Кавіста було складено та зареєстровано у встановленому законом порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань за операціями по виконанню будівельних робіт за вищевказаним Договором будівельного підряду наступні податкові накладні: № 61 від 03 липня 2017 року (сума ПДВ - 80000 грн.); № 62 від 04 липня 2017 року (сума ПДВ - 80000 грн.); № 63 від 05 липня 2017 року (сума ПДВ - 80000 грн.); № 64 від 06 липня 2017 року (сума ПДВ - 80000 грн.); № 65 від 07 липня 2017 року (сума ПДВ - 30000 грн.); № 8 від 11 вересня 2017 року (сума ПДВ - 80000 грн.); № 9 від 12 вересня 2017 року (сума ПДВ - 80000 грн.); № 15 від 13 вересня 2017 року (сума ПДВ - 45880 грн.) (том 1 аркуші справи 225-242).

Доводи апелянта, що в Договорі будівельного підряду укладеного між позивачем та ТОВ Кавіста від 10 березня 2017 року № 001/07-17 в п. 9 Юридичні адреси сторін було вказано банківський рахунок Підрядника, який на момент укладення такого договору відкритий не був є не доведеним належними доказами відповідно до цивільного законодавства, оскільки договір підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до вимог статей 203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов, також відповідачем до суду не подано доказів звернення до суду про визнання такого договору недійсним, а відповідно до листа ТОВ Кавіста від 27 грудня 2018 року № 25/1 у відповідь на адвокатський запит, ТОВ Кавіста підтвердило, що дійсно сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та уклали договір будівельного підряду саме 10 березня 2017 року, а відповідний розділ, який стосується банківського рахунку ТОВ Кавіста був додатково заповнений ТОВ Кавіста , після відкриття ними відповідного рахунку, при цьому, для зручності сторін, було прийнято рішення не укладати додаткову угоду, а дооформити існуючий договір, тому дана обставина не може свідчити про відсутність фінансово-господарських операцій між сторонами або про їх нереальний характер.

Також в апеляційній скарзі відповідач вказує, що в Договорі будівельного підряду укладеного між Позивачем та ТОВ Кавіста від 10 березня 2017 року № 001/07-17 передбачені роботи по благоустрою території, однак на момент укладення вищезазначеного договору в ТОВ Атріум Інвест не мало замовлення від Замовника будівництва - Управління Закарпатської Реформатської Церкви на роботи по благоустрою території, оскільки такі роботи були замовлені згідно Додаткової угоди № 1 від 04 вересня 2017 року до Договору будівельного підряду від 08 лютого 2017 року № 08/02-17, однак колегія суддів погоджується із вказаним судом першої інстанції, що відповідно до пунктів 5.4.9, 5.8.3 та Додатку К ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 Правила визначення вартості будівництва до кошторисної вартості будівництва основного об`єкту окремим розділом включається, зокрема вартість робіт по благоустрою і озелененню територій. Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, виконання робіт по благоустрою є необхідною умовою введення об`єктів в експлуатацію. Отже, необхідність проведення робіт по благоустрою випливає із приписів законодавства, саме тому, з метою належного виконання Договору, позивачем було включено в Договір роботи по благоустрою території, що також підтверджено листом ТОВ Кавіста від 27 грудня 2018 року № 25/1 у відповідь на адвокатський запит, при цьому нормам чинного податкового законодавства такі дії та правочини не суперечать.

Щодо доводів відповідача, викладені в апеляційній скарзі, із посиланням на результати аналізу інформації, що міститься у інформаційних базах ДФС, податкової звітності по ТОВ КАВІСТА (код ЄДРПОУ 41003453) такі є необґрунтованими, оскільки колегія суддів вважає, що такі доводи скаржника не свідчать про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, адже відповідачем не досліджувалось можливість залучення контрагентом, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі та позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність свого контрагента. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Фактичне здійснення господарських операцій за договором підряду № 001/07-17 на виконання будівельних робіт від 10 березня 2017 року підтверджено і самим контрагентом позивача - ТОВ Кавіста у листі від 27 грудня 2018 року № 25/1, що роботи за вказаним договором фактично виконані цим товариством, акти виконаних робіт підписані з боку ТОВ Кавіста директором ОСОБА_1 , що відомості у вказаних актах виконаних робіт є достовірними, здійснені господарські операції між ТОВ Кавіста та ТОВ Атріум Інвест носять реальний характер.

Окрім того, висновком експерта № 395/03-19 від 26 березня 2019 року за результатами позасудового експертного дослідження, проведеного відповідно до статті 104 КАС України, підтверджується фактичне виконання будівельно-монтажних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю Кавіста в повному обсязі та відповідність обсягу робіт, який зазначено в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в фактичним замірам, проектним рішенням, а також обсягам, які зазначені в договірній ціні. У вказаному висновку експертом також підтверджено, що фактична вартість виконаних ТОВ Кавіста робіт на об`єкті Будівництво будівлі в с. Вари, вул. Т.Міклош, 32, Берегівського району відповідає вартості, що зазначена в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та Довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форм № КБ-3, а також вартості, що передбачена Договором будівельного підряду № 001/07-17 на виконання будівельних робіт від 10 березня 2017 року, укладеним між ТОВ Атріум Інвест та ТОВ Кавіста і Договірній ціні за цим договором.

При цьому, скаржником вказується на окремі неточності в наданих позивачем документах, оскільки такі неточності не є суттєвими у сукупності, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються. Натомість оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин.

Колегія суддів вказує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, а як випливає із наданої інформації відповідача ТОВ Кавіста знаходиться за місцем реєстрації, є наявні працівники та спеціальний дозвіл на будівництво, а платник не несе відповідальності за дії підприємства, що бере участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету та може здійснювати продаж іншої продукції. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Оцінюючи доводи сторін, колегія суддів робить висновки, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, на думку колегії суддів позивач надав усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами договору на підтвердження фактичного виконання сторонами їх умов, а надані позивачем докази спростовують доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Кавіста не мали реального характеру.

Крім цього, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльності його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між контрагентом позивача та постачанням товарів іншого спрямування, а саме продукти харчування та інші не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Суд встановив, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача перебував на обліку в органах ДФС та був зареєстрованим у встановленому законом порядку платником податку, а відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин.

З огляду на викладене, позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідних договорів), податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про надання послуги, підтвердив, що господарські операції з контрагентом обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 06 листопада 2018 року по справі №826/246/13-а та від 28 травня 2019 року у справі №826/14073/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 45 рішення в справі Бочаров проти України , пункті 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пункті 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, позов слід задовольнити, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №260/410/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 11.10.2019