Постанова

від 24.03.2020 по справі 260/410/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2020 року

Київ

справа №260/410/19

адміністративне провадження №К/9901/31336/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (суддя Гаврилко С.Є.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді Гуляк В.В., Коваль Р.Й.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Інвест"

до Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Атріум Інвест (надалі також - позивач, ТОВ Атріум Інвест ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (надалі також - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року № 0009481403, № 0009501403.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки право позивача на формування податкового кредиту та витрат за результатами операцій із ТОВ "Кавіста" підтверджується усіма необхідними первинними документами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року № 0009481403 в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 500292 грн. та штрафної санкції у розмірі 125073 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0009501403 в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 555880 грн. та штрафної санкції у розмірі 138970 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач надав усі необхідні первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами договору на підтвердження фактичного виконання сторонами їх умов, а надані позивачем докази спростовують доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Кавіста не мали реального характеру.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав про те, що вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначив, що суди, вирішуючи спір, та роблячи висновки про фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, не врахували такого:

- на час укладання договору у ТОВ Кавіста був відсутній розрахунковий рахунок в ПАТ АЛЬФА-БАНК ;

- позивачем роботи по благоустрою території у контрагента замовлено до того як такі роботи замовлено замовником будівництва;

2.2. Доводи позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та вказує, що:

- доводи касаційної скарги фактично зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції;

- судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень по даній справі було встановлено, що господарські операції між Позивачем та ТОВ Кавіста мають реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків, а тому відсутні підстави для висновків про завищення витрат та заниження податкових зобов`язань по податку на прибуток;

- як підтверджується листом ТОВ Кавіста від 27 грудня 2018 року № 25/1 у відповідь на адвокатський запит № 25/1 від 27 грудня 2018 року, вказане товариство підтвердило, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та уклали договір будівельного підряду саме 10 березня 2017 року, а відповідний розділ, який стосується банківського рахунку ТОВ Кавіста був додатково заповнений ТОВ Кавіста , після відкриття ними відповідного рахунку. При цьому для зручності сторін було прийнято рішення не укладати додаткову угоду, а дооформити існуючий договір. Отже твердження відповідача про те, що зазначений договір підряду не міг бути укладений 10 березня 2017 року не заслуговують на увагу;

- щодо невідповідностей по здійсненню будівельних робіт в часі в актах приймання будівельних робіт між Замовником - Підрядником та між Підрядником - Субпідрядником, то як випливає із листа ТОВ Кавіста , роботи, які зазначені у актах виконаних робіт, між Підрядником і Субпідрядником виконувались протягом дії договору будівельного підряду від 10 березня 2017 року, при цьому мали місце випадки, коли фактично роботи були виконані раніше, а акти виконаних робіт між позивачем та ТОВ Кавіста були оформлені із затримкою. Затримка оформлення актів виконаних робіт була необхідна для узгодження прийняття робіт із замовником і ніяким чином не впливає на сам факт виконання робіт.

- щодо наявності трудових ресурсів, то у відповідний період у трудових відносинах з ТОВ Кавіста перебувало 5 працівників, однак з метою виконання своїх зобов`язань за договором ТОВ Кавіста залучало до виконання будівельних робіт необхідну кількість будівельників за договорами цивільно-правового характеру, оскільки, враховуючи разовий характер робіт за договором підряду, укладати трудові договори було недоцільно. Такі обставини підтверджуються письмовим доказом - листом ТОВ Кавіста у відповідь на адвокатський запит. Тому твердження відповідача, які містяться в акті перевірки, щодо відсутності трудових ресурсів також є безпідставними.

- доводи відповідача про те, що на момент укладення договору із ТОВ Кавіста , ТОВ Атріум Інвест не мало замовлення від Замовника будівництва - Управління Закарпатської Реформатської Церкви на роботи по благоустрою території, не спростовують фактичного здійснення операцій, оскільки такі роботи є необхідною умовою введення об`єктів в експлуатацію і замовлялись у позивача замовником згідно із додатковою угодою.

3.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено акт № 1223/07-16-14-03/39961643 від 07 грудня 2018 року, згідно з висновками якого позивачем порушено вимоги:

- статті 36, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) із змінами та доповненнями, статей 1, 2, 3, 8 та 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) та пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пунктів 5, 7 та 9.4. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, із змінами і доповненнями, в результаті чого збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 542641,50 грн.;

- пунктів 198.1, 198.5 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України із змінами та доповненнями, в результаті чого збільшено суму податкового зобов`язання податку на додану вартість на 566135 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту та зменшив фінансовий результат на суму витрат за результатами операцій із ТОВ Кавіста , оскільки такі операції фактично не здійснювались.

На підставі акта перевірки відповідачем 21 грудня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0009481403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 678301,88 грн., у тому числі 542641,50 грн. за податковими зобов`язаннями та 135660,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0009501403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 707668,75 грн., у тому числі 566135 грн. за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 141533,75 грн.

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, між позивачем та правлінням Закарпатської Реформатської Церкви укладено договір будівельного підряду від 08 лютого 2017 року № 08/02-17, за яким позивач зобов`язався виконати будівельні роботи, а саме Будівництво дошкільного навчального закладу на 80 місць в с. Вари, вул. Т.Міклош, 32, Берегівського району .

ТОВ Атріум Інвест з метою виконання робіт за такими договором було залучено субпідрядника - ТОВ Кавіста , про що від 10 березня 2017 року укладений договір будівельного підряду на виконання будівельних робіт № 001/07-17.

На підтвердження фактичного здійснення робіт з метою виконання умов договору позивачем під час судового розгляду надано копії актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість будівельних робіт, податкових накладних.

Також позивачем під час судового розгляду надано документи щодо використання придбаних у контрагента робіт у власній господарській діяльності шляхом їх продажу замовнику - Управлінню Закарпатської Реформатської Церкви, зокрема: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ 2в та форма КБ 3), сертифікат про введення об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до листа від 27 грудня 2018 року № 25/1 ТОВ Кавіста підтвердило фактичне здійснення робіт з метою виконання умов відповідного договору. Крім того, у вказаному листі контрагентом позивача зазначено, що дійсно сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та уклали договір будівельного підряду саме 10 березня 2017 року, а відповідний розділ, який стосується банківського рахунку ТОВ Кавіста , був додатково заповнений ТОВ Кавіста після відкриття ними відповідного рахунку, при цьому, для зручності сторін, було прийнято рішення не укладати додаткову угоду, а дооформити існуючий договір.

Крім того, в листі зазначено, що у відповідний період у трудових відносинах з ТОВ Кавіста перебувало 5 працівників, однак з метою виконання своїх зобов`язань за договором було залучено до виконання будівельних робіт необхідну кількість будівельників за договорами цивільно-правового характеру, оскільки, враховуючи разовий характер робіт за договором підряду, укладати трудові договори було недоцільно.

Згідно з висновком експерта від 26 березня 2019 року № 395/03-19 за результатами позасудового експертного дослідження, проведеного відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, підтверджується фактичне виконання будівельно-монтажних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю Кавіста в повному обсязі та відповідність обсягу робіт, який зазначено в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в фактичним замірам, проектним рішенням, а також обсягам, які зазначені в договірній ціні. У вказаному висновку експертом також підтверджено, що фактична вартість виконаних ТОВ Кавіста робіт на об`єкті Будівництво будівлі в с. Вари, вул. Т.Міклош, 32, Берегівського району відповідає вартості, що зазначена в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форм № КБ-3, а також вартості, що передбачена договором будівельного підряду № 001/07-17 на виконання будівельних робіт від 10 березня 2017 року, укладеним між ТОВ Атріум Інвест та ТОВ Кавіста і договірній ціні за цим договором.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За правилами абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзац другий підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзац третій підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у формі виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суди попередніх інстанцій, надавши вірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам дійшли правильного висновку про підтвердження фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом з метою використання їх у власній господарській діяльності.

При цьому судом апеляційної інстанції при формуванні висновку щодо реальності операцій між позивачем та ТОВ Кавіста обґрунтовано відхилено доводи відповідача про недостатність трудових ресурсів, відсутність банківського рахунку оскільки такі твердження спростовані відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи, та, в силу встановлених обставин щодо здійснення операцій не можуть свідчити про недотримання суб`єктами господарювання правил податкової дисципліни.

Суд акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи міститься лист від 27 грудня 2018 року № 25/1, в якому ТОВ Кавіста підтвердило залучення відповідних трудових ресурсів з метою виконання умов договору із позивачем на підставі цивільно-правових договорів. Крім того, контрагент позивача підтвердив, що у зв`язку із відсутністю рахунку договір хоч і був укладений, однак, в через помилки з рахунком, доофомлявся.

Крім того, суд апеляційної інстанції, роблячи висновки про правомірне формування позивачем податкових наслідків господарських операцій із ТОВ Кавіста , обґрунтовано виходив із того, що та обставина, що роботи по благоустрою території у контрагента замовлено позивачем до того як такі роботи замовлено замовником будівництва не свідчить що було допущено порушення вимог законодавства. Так, виконання ТОВ Кавіста робіт по благоустрою було необхідною умовою введення об`єкта будівництва в експлуатацію та було супутнім для виконання усіх інших робіт по відповідному договору, оформленому ТОВ Атріум Інвест із замовником будівництва Управлінням Закарпатської Реформатської Церкви замовлення робіт по благоустрою території.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалили законні та обґрунтовані рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне виконання робіт та використання їх в господарській діяльності. Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

Фактично доводи відповідача стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанції доказів у справі. Разом з тим, питання про достовірність доказів, їх співвідношення (перевага одних доказів над іншими), додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суд апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.М. Гімон

М.Б. Гусак