Окрема думка

від 01.10.2019 по справі 910/3907/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду

Ситнік О. М.

01 жовтня 2019 року

м. Київ

у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Союз-Європа ЛТД (далі - ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД ) до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство), Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРС-Груп (далі - ТОВ ЮРС-Груп ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні відповідача - Державне підприємство Сетам (далі - ДП Сетам ), на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор (далі - ТОВ Кононівський елеватор ), про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів

за касаційною скаргою Агентства на рішення Господарського суду міста Києва від 13 вересня 2018 року (суддя Бойко Р. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2018 року (судді Дідиченко М. А., Смірнова Л. Г., Пономаренко Є. Ю.).

Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 13 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2018 року, позов ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу зерна від 26 березня 2018 року № 1, укладений між Агентством і ТОВ ЮРС-Груп . У задоволенні іншої частини позовних вимог (про визнання недійсними електронних торгів з продажу лота № 268238 та їх результатів, оформлених протоколом від 19 березня 2018 року № 322276) відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що внаслідок проведення прилюдних торгів і укладення оспорюваного договору безпідставно припинилося право власності позивача на майно, яке було передане для забезпечення його збереження Агентству в управління на підставі судового рішення в іншій справі № 552/7979/17.

Суди зробили висновок, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним.

Також суди попередніх інстанцій вважали, що самі торги, оформлені протоколом від 19 березня 2018 року № 322276, не є правочином, що виключає можливість визнання їх недійсними.

За наслідками розгляду 01 жовтня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду указаної справи касаційну скаргу Агентства задоволено: постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 13 вересня 2018 року скасовано; ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД . Вирішено питання щодо судового збору.

Відмовляючи в задоволенні вказаного позову, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення жодної з вимог, заявлених позивачем, не призведе до поновлення майнових прав позивача.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо позивач вважає, що покупець (ТОВ ЮРС-Груп ) не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна.

В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажем майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди. Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна.

Якщо ж покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачів з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна.

Із такими висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся та відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) висловлюю окрему думку.

Суди встановили, що 10 жовтня 2017 року між Приватним підприємством Едельвейс і К (постачальник) і ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (покупець) укладено договір поставки № 10/01-01, за умовами якого покупець набув право власності на зерно кукурудзи ІІІ класу (видаткові накладні від 10 жовтня 2017 року № 3, від 11 жовтня 2017 року № 4 та від 16 жовтня 2017 року № 5).

25 жовтня та 23 листопада 2017 року ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (поклажодавець) передало ТОВ Кононівський елеватор (зерновий склад) на зберігання зерно кукурудзи ІІІ класу загальною кількістю 134 776 кг, що підтверджується складськими квитанціями на зерно № 567 (бланк АЧ № 529014) та № 699 (бланк АЧ № 269689) відповідно. Така передача здійснена на підставі попередньо укладеного договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 07 липня 2017 року № 07/07-0Х.

06 грудня 2017 року слідчий суддя Київського районного суду міста Полтави ухвалою у кримінальній справі № 552/7979/17 (провадження № 1-кс/552/2487/17) задовольнив клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області про арешт майна та наклав арешт на спірне майно (зерно кукурудзи ІІІ класу у кількості 134 419 кг), заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні розпоряджатися ним, передав арештоване майно на відповідальне зберігання у приміщеннях, спорудах майнового комплексу, складах ТОВ Кононівський елеватор і поклав обов`язок зберігання на службових осіб цього товариства.

28 грудня 2017 року Апеляційний суд Полтавської області ухвалою у кримінальній справі № 552/7979/17 частково задовольнив апеляційну скаргу представника ТОВ Кононівський елеватор , ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2017 року скасував у частині передачі зерна на зберігання ТОВ Кононівський елеватор і постановив у цій частині нову ухвалу, передавши спірне майно Агентству для здійснення заходів управління ним з метою забезпечення його збереження.

19 березня 2018 року на замовлення Агентства ДП Сетам провело електронні торги з продажу лота № 268238, а саме: зерна кукурудзи ІІІ класу у кількості 134 419 кг (спірне майно), переможцем яких із ціною продажу - 500 000,00 грн визнано ТОВ ЮРС-Груп , про що складено протокол проведення електронних торгів від 19 березня 2018 року № 322276.

26 березня 2018 року між Агентством (продавець) і ТОВ ЮРС-Груп (покупець) укладено договір купівлі-продажу зерна № 1, за умовами якого на підставі електронних торгів (оформлених протоколом від 19 березня 2018 року № 322276) продавець зобов`язався на умовах та в порядку, що визначені цим договором, передати покупцю актив - спірне майно (зерно кукурудзи ІІІ класу у кількості 134 419 кг), право на яке підтверджується складськими квитанціями від 25 жовтня 2017 року № 567 та від 23 листопада 2017 року № 699, а покупець зобов`язався на умовах та в порядку, що визначені цим договором, оплатити та прийняти актив.

Пунктом 4 договору купівлі-продажу зерна встановлено, що ціна активу визначена у протоколі проведення електронних торгів від 19 березня 2018 року № 322276 та становить 500 000,00 грн. Відповідно до пунктів 5, 6 договору сплата ціни активу здійснена у повному обсязі до моменту укладення цього договору.

На підставі договору купівлі-продажу зерна продавець передав, а покупець прийняв складські квитанції від 25 жовтня 2017 року № 567 та від 23 листопада 2017 року № 699, що підтверджується актом приймання-передачі від 26 березня 2018 року.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, Агентство не вправі було відчужувати його майно, оскільки Апеляційним судом Полтавської області в межах кримінальної справи № 552/7979/17 покладено обов`язок на Агентство щодо управління рухомим майном шляхом забезпечення його збереження, а не шляхом продажу.

У позові ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД просило:

- визнати недійсними проведені ДП Сетам електронні торги з продажу лота № 268238 (сільськогосподарська продукція; зерно кукурудзи ІІІ класу (кормові потреби (ДСТУ 4525:2006) у кількості 134 419 кг; рік збирання урожаю - 2017, та їх результатів, оформлених протоколом від 19 березня 2018 року № 322276;

- визнати недійсним укладений між Агентством і ТОВ ЮРС-Груп договір купівлі-продажу зерна від 26 березня 2018 року № 1.

Закон України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Закон № 772-VIII) визначає правові та організаційні засади функціонування Агентства.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 1 цього Закону активи - це кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні. Управління активами - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 10 Закону № 772-VIII Агентство з метою виконання своїх функцій укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, а також за погодженням з Міністерством юстиції України - щодо представництва інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов`язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, в Україну.

У частині першій статті 19 Закону № 772-VIII зазначено, що Агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

За положеннями частин першої - п`ятої статті 21 цього Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Агентством та управителем.

Майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішення про передачу для реалізації активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат погоджується спеціально створеною при Агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів. Положення про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України. Одержані від реалізації активів кошти зараховуються на депозитні рахунки Агентства.

Статтею 650 ЦК України встановлено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

У частинах першій, четвертій статті 656 ЦК України зазначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3 та 6 статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Разом з цим слід зазначити, що за змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Питання зберігання майна регулюється главою 66 ЦК України (§ 1. Загальні положення про зберігання), положення якої також застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом (стаття 955 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну (стаття 942 ЦК України).

За приписами статті 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Статтею 950 ЦК України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

У силу вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Таким чином, суди встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що спірне майно передано Агентству на зберігання, тобто Агентство було зберігачем цього майна і передати його на реалізацію у даному випадку могло лише на підставі відповідної ухвали слідчого судді, якщо існували обставини, передбачені частиною четвертою статті 21 Закону № 772-VIII. У іншому разі для реалізації майна необхідна не лише ухвала слідчого судді, але і згода власника, про що зазначено у частині п`ятій статті 21 цього Закону.

Однак усупереч положенням указаних норм матеріального права Агентство за відсутності згоди власника відчужило спірне майно на підставі укладеного з ТОВ ЮРС-Груп оспорюваного договору купівлі-продажу внаслідок проведення оспорюваних електронних торгів, тобто відчужило майно безпідставно.

Позивач як власник спірного майна бажає відновити свої права саме в спосіб визнання недійсними електронних торгів та укладеного між відповідачами внаслідок їх проведення договору купівлі-продажу, і ці вимоги узгоджуються з наведеними нормами закону.

За таких обставин, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду помилково відмовила в задоволенні позову, пославшись на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав.

На моє переконання, з огляду на характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, обраний позивачем спосіб захисту ґрунтується на нормах закону, є належним, ефективним та відновить його порушені права.

Суддя О. М. Ситнік