Рішення

від 10.10.2019 по справі 414/1984/19

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/1984/19

Провадження № 2/414/482/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до територіальної громади в особі Кремінської міської ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Луганський обласний державний нотаріальний архів, про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до до територіальної громади в особі Кремінської міської ради Луганської області про визнання права власності на житловий будинок, вказавши Луганський обласний державний нотаріальний архів третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В обґрунтування позову зазначається, що 13.04.2005 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання (догляду) № 569, посвідчений приватним нотаріусом Кремінського нотаріального округу Недбайло Л.М., який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого позивач повинен був довічно доглядати за ОСОБА_3 , а остання, в свою чергу, повинна була передати позивачу у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а оригінал договору довічного утримання було втрачено, оскільки з моменту його укладення минуло майже 15 років.

Приватний нотаріус Недбайло Л.М., яка посвідчувала вказаний договір довічного утримання, припинила свою діяльність і передала всі справи Луганського обласного державного нотаріального архіву, документи якого (включно із зазначеним договором довічного утримання) до м. Старобільск та м. Сєвєродонецьк Луганської області не передавалися і знаходяться у м. Луганськ на тимчасово окупованій території України.

Під час звернення позивача до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу спірного будинку ОСОБА_1 було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на це нерухоме майно.

Таким чином, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , набутого ним за договором довічного утримання (догляду).

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, остання надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за їх відсутності, а також зазначила, що підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, голова Кремінської міської ради Луганській області Прокопенко Ю.О. надав суду письмову заяву про визнання позову, в якій також просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - в.о. завідувача Луганського обласного державного нотаріального архіву Ковальов А.О. надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, не скористалися правом брати участь у судовому засіданні, суд розглядав цивільну справу за наявними у справі матеріалами, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кремінна Луганської області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8-9).

13 квітня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання (догляду) № 569, який було посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Недбайло Л.М. Житловий будинок з будівлями і спорудами знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зазначене нерухоме майно нікому не продане, не подароване, заборони відчуження (арешти) зазначеного об`єкту нерухомості відсутні, зазаченений об`єкт нерухомості не перебуває в іпотеці. У відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником житлового будинку зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10-11).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11 липня 2018 року Кремінським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 86 років, про що складений актовий запис № 233 (а.с. 14).

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Відсутність правовстановлюючого документа на квартиру створює об`єктивні перешкоди для реалізації прав власника позивачам.

Так, у постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначається, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Тобто, вказані дві підстави пред`явленння позову для захисту (визнання) права власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про що свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду України.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 наголошується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335, 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Зазначені правові позиції Верховного Суду України суд враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи з огляду на вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями № 254-VIII від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово, на строк, що закінчується через один рік з дня набрання чинності Законом України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).

Відповідно до постанови Верховної Ради України Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування № 252-VIII від 17.03.2015 до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Отже, місто Луганськ, яке віднесене до міст, де проводиться Операція об`єднаних сил (ООС), що є загальновідомим фактом, розташоване на тимчасово окупованій території України.

У своєму листі № 342/01-20 від 05.04.2019 Луганський обласний державний нотаріальний архів Головного територіального управління юстиції у Луганській області зазначає, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 25.11.2014 № 46-В Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області та наказу від 21.02.2019 № 56-В Про зміну місцезнаходження Луганського обласного державного нотаріального архіву документи Луганського обласного державного нотаріального архіву, у тому числі договір довічного утримання (догляду) № 569, посвідчений 13.04.2005 приватним нотаріусом Недбайло Л.М., між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , до м. Старобільськ та м. Сєвєродонецьк не передавалися і перебувають у м. Луганськ на тимчасово непідконтрольній території України, у зв`язку з чим на теперішній час відсутня можливість надати інформацію по вказаному договору довічного утримання (а.с. 13).

Таким чином, в даному випадку йдеться про необхідність підтвердження права власності позивача на зазначений будинок, яке було набуто ним на законних підставах, а саме на підставі договору довічного утримання, однак потребує захисту у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа на це нерухоме майно та неможливістю на даний час його відновлення та вирішення цього питання у позасудовому порядку з незалежних від позивача обставин.

На даний час позивач має намір здійснити продаж житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак при зверненні до приватного нотаріуса Кремінського нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е.А. щодо посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання, посвідченого 13.04.2005 приватним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Луганської області Недбайло Л.М. за реєстраційним № 569, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було з`ясовано, що під час підготовки до посвідчення договору купівлі-продажу позивачем не були надані оригінали документів, що підтверджують право власності на вищезазначений житловий будинок, у зв`язку з чим зазначена нотаріальна дія не може бути вчинена (а.с. 31).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У той же час, відповідач позбавлений можливості розпоряджатися належним йому житловим будинком через відсутність у нього правовстановлюючого документа, відновити чи отримати дублікат якого не вбачається можливим з вищевказаних обставин.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що представник відповідача надав суду письмову заяву, в якій безумовно визнав позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому судом враховано, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, оскільки правовстановлюючий документ на зазначений житловий будинок втрачений і відновити його неможливо, у зв`язку з чим права позивача як власника цього будинку порушуються, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню, а тому суд вважає за необхідне визнати за ним право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 206, 247, 258, 259, 263-265ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) до територіальної громади в особі Кремінської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 21757011; місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, просп. Дружби, 13), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Луганський обласний державний нотаріальний архів Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційни код 34791224; місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-А), про визнання права власності на житловий будинок -задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складення цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Безкровний