Постанова

від 09.10.2019 по справі 914/221/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. Справа №914/221/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя: Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гураль К.О.,

явка учасників справи:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися;

розглянув апеляційну скаргу фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича" б/н від 18.06.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2019 головуючий суддя Петрашко М.М., м. Львівської, повний текст рішення складено - 28.05.2019

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист", м. Вінниця

до відповідача фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича",

с. Велика Білина, Самбірського району, Львівської області

про стягнення 399 367,88 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2019 року ТОВ "Поділляагрозахист" звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича" про стягнення 399 367,88 грн., з яких: 318 460,78 грн. - основної заборгованості, 42 414,75 грн. - пені, 38 492,35 грн. - відсотків річних.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами купівлі-продажу за №02/05/18-К-АР від 02.05.2018 та поставки за №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018 в частині несвоєчасної оплати вартості поставленої продукції. За порушення строків оплати за отриману продукцію позивачем нараховано відповідні штрафні санкції.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 20, 193, 216, 222, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 611, 612, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2019 позов задоволено. Стягнуто з фермерського господарства Кільгана Івана Степановича на користь товариства з обмеженою відповідальністю Поділляагрозахист 318 460,78 грн. основного боргу, 42 414,75 грн. пені, 38492,35 грн. відсотків річних, а також 5990,53 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договорами в частині своєчасної оплати вартості поставленої продукції виробничого призначення (засобів захисту рослин, насіння) та продукції виробничо-технічного призначення (мінеральне добриво, мікродобриво), у зв`язку з чим обґрунтованими є вимоги про стягнення основної заборгованості та нарахованих сум штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості, не відповідають обставинам справи, зокрема грошового переказу відповідача на користь позивача в розмірі 1 681 805,20 грн., що здійснений 10.10.2018 та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 29.10.2018, який безпідставно не врахований судом першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

В судове засідання представники сторін не з`явились, причин неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в порядку п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, за наявними в справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що позов у справі, що розглядається, подано продавцем до покупця за двома договорами поставки з вимогою про стягнення грошової суми до складу якої входить неоплачена частина поставленого товару, а також штрафні санкції, які нараховані за несвоєчасне виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару.

Суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до висновку, що між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли відносини щодо поставки товару, які регулюються положеннями ЦК України та ГК України, що стосуються поставки. Встановивши факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару, а також визначивши розмір цієї неоплати, місцевий господарський суд повністю задоволив позовні вимоги.

Доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до заперечення факту неоплати (непогашення) відповідачем заборгованості, яка виникла перед позивачем згідно з двома договорами, стягнення сум за якими є предметом цього спору. У зв`язку з цим апелянт не вбачає підстав і для стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Натомість відповідачем не заперечуються висновки суду першої інстанції про сам факт виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати позивачу 318 460,78 грн. за поставлений товар згідно з двома договорами №02/05/18-К-АР від 02.05.2018.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права або неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд не аналізує в межах цього апеляційного перегляду правильні висновки суду першої інстанції про визначення характеру спірних правовідносин та застосування до них норм матеріального права, зокрема, в частині:

(1)виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин щодо поставки товару на підставі двох договорів №02/05/18-К-АР від 02.05.2018;

(2)поставки позивачем товару на загальну суму 375 741,24 грн., а також факт його прийняття відповідачем, що підтверджується видатковими накладними №9-00043 від 04.09.2018 на суму 70 873,56 грн. (а.с.26) та №10-00099 від 04.10.2018 на суму 304 867,68 грн. (а.с.23);

(3)часткового погашення заборгованості в сумі 57 280,46 грн. за поставку товару згідно з видатковою накладною №9-00043 від 04.09.2018 на суму 70 873,56 грн., шляхом підписання акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.09.2018 (а.с.63);

(4)порядку і строків оплати поставленого товару, а саме за специфікацією №5 від 08.08.2018 (а.с.24) на суму 70 873,56 грн. до 31.10.2018, а за специфікацією №9 від 14.08.2018 (а.с.21) на суму 304 867,68 грн. до 15.09.2018.

Зважаючи на вищезазначене, предметом апеляційного перегляду є обставини про наявність чи відсутність в матеріалах справи документального підтвердження сплати відповідачем на користь позивача основної заборгованості в розмірі 318 460,78 грн., з яких: 13 593,10 грн. за товар, поставлений згідно з видатковою накладною №9-00043 від 04.09.2018 на суму 70 873,56 грн. (а.с.26), які залишились неоплаченими після підписання акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.09.2018 (а.с.63), та 304 867,68 грн. за товари, поставлений згідно з №10-00099 від 04.10.2018 на суму (а.с.23). Також, до предмету апеляційного перегляду входять обставини про наявність чи відсутність підстав для нарахування пені та відсотків річних.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, зокрема, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного не врахування судом першої інстанції як належного доказу акту звірки за період з 01.01.2018 по 29.10.2018 (а.с.65), за змістом якого відповідачем на виконання умов договорів було сплачено 1 681 805,20 грн., правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки зазначений акт не є первинним документом та оцінюється судом в сукупності з іншими доказами в справі. Інших доказі по справі, які б підтверджували факт оплати за поставлену продукції в матеріалах справи відсутні.

В силу приписів ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тому місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що відповідач, стверджуючи про здійснену ним більшу часткову оплату за товар, не обґрунтовує таке належними та допустимими доказами. В підтвердження наведених фактів відповідачем не було подано ані банківських виписок, ані інших платіжних документів, що підтверджували б дійсну оплату товару поставленого позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції, керуючись принципом змагальності сторін дійшов до правильного висновку, що відповідач не довів оплату основного боргу в сумі 318 460,78 грн., яка є предметом цього спору, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 318 460,78 грн.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За специфікацією №5 від 08.08.2018 (а.с.24) поставлений позивачем товар на суму 70 873,56 грн. відповідач повинен був оплатити до 31.10.2018, а за специфікацією №9 від 14.08.2018 (а.с.21) поставлений позивачем товар на суму 304 867,68 грн. відповідач повинен був оплатити до 15.09.2018

Судами встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати в строк не виконав.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Перевіривши доводи позивача встановлено, що позивач у позовній заяві просить, зокрема, стягнути з відповідача 42 414,75 грн. пені за період з 16.09.2018 по 30.01.2019 та 38 492,35 грн. - відсотків річних за період з за період з 16.09.2018 по 30.01.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.5 договору №02/05/18-К-АР від 02.05.2018 та п. 5.6. договору №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018 сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі 25% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем (відповідно до специфікації до договору) та 48% річних від несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відтак, провівши перерахунок нарахування відсотків річних, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків річних у розмірі 38 492,35 грн., з яких:

1)за договором купівлі-продажу № 02/05/18-К-АР від 02.05.2018 з суми боргу в розмірі 304 867,68 грн. нараховано 25 % річних від несплати загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем - з 14.08.2018 (згідно специфікації № 9) в розмірі 18 793,21 грн. (90 днів) та 48 % річних від несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати - з 14.08.2018 (згідно специфікації № 9) в розмірі 18 843,33 грн. (47 днів);

2)за договором поставки № 02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018 з суми боргу в розмірі 13 593,10 грн. нараховано 25 % річних від несплати загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем - з 08.08.2018 (згідно специфікації № 5) в розмірі 837,93 грн. (90 днів) та 48 % річних від несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати - з 08.08.2018 (згідно специфікації № 9) в розмірі 17,88 грн. (1 день).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 5.3, 5.4 договору №02/05/18-К-АР від 02.05.2018 та п.п. 5.3., 5.4. договору №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018 передбачено, що за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши перерахунок нарахування пені апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що правомірною до стягнення є 42 414,75 грн. пені, за договором купівлі-продажу № 02/05/18-К-АР від 02.05.2018 з суми боргу в розмірі 304 867,68 грн. за період з 16.09.2018 по 30.01.2019 (в розмірі 41 194,72 грн.), та за договором поставки № 02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018 з суми боргу в розмірі 13 593,10 грн. за період з 16.09.2018 по 30.01.2019 (в розмірі 1220,03 грн.).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2019 - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 8 985,80 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №103 від 08.07.2019.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича" б/н від 18.06.2019 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2019 в справі №914/221/19 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 8 985,80 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Матущак О.І.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови підписано 11.10.2019