Ухвала

від 15.10.2019 по справі 904/2834/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

15.10.2019 м. Дніпро Справа № 904/2834/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Білецької Л.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) від 16.09.2019р. у справі № 904/2834/19

за позовом Приватного підприємства "Адоніс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі"

про стягнення заборгованості за договором № 23/03-17 від 23.03.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019р. у справі № 904/2834/19 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-ЧЕСЬКЕ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НІКОПОЛЬ ІНДАСТРІ" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Ульянових, буд. 20, код ЄДРПОУ 34588396) на користь Приватного підприємства "Адоніс" (49051, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд. 25, код ЄДРПОУ 30317066) - 60 584,40 грн. - основного боргу, 22 467,66 грн. - пені, 5 794,97 грн. - інфляційних втрат та 1 921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019р. у справі № 904/2834/19.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та касаційної скарги, дійшла до висновку про необхідність повернення касаційної скарги з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень врегульовано у главі 2 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до п.п. 1,2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Водночас, слід зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995р. державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" ст. 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Отже, право касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019р. у справі № 904/2834/19 виникає після його перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі" розцінюються судом апеляційної інстанції, як такі, що скеровані на безпідставне затягування розгляду справи, а отже й такими, що підпадають під визначення ст. 43 ГПК України "зловживання процесуальними правами".

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, адекватним процесуальним наслідком даного зловживання процесуальними правами з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі" апеляційний суд вважає повернення касаційної скарги заявнику в порядку ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України безпосередньо покладає на суд обов`язок вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами, під які у розумінні п. 1 ч. 2 цієї статті, на думку апеляційного господарського суду, у повній мірі підпадають дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі" з подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019р. у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 ст. 131 Господарського процесуального України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі" на те, що при зловживанні в подальшому процесуальними правами у справі, до нього можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132 Господарського процесуального України.

Керуючись ст. ст. 13, 43, 131, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі" касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019р. у справі № 904/2834/19 зловживанням процесуальними правами.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019р. у справі № 904/2834/19 повернути скаржнику.

Додаток (на адресу скаржника): касаційна скарга № б/н від 27.09.2019р. та додані до неї матеріали на 9 арк., конверт.

Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Чеське спільне підприємство "Ніколь Індастрі", що при зловживанні в подальшому процесуальними правами апеляційним судом може бути застосовано до нього заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Л.М. Білецька