Рішення

від 15.10.2019 по справі 904/3513/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3513/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФУД ЛОГІСТИКА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 52 817,82 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 41 325,15 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5881,95 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 5610,72 грн.

Представники: справу розглянуто без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФУД ЛОГІСТИКА" (далі - відповідач-1) та до ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення заборгованості у розмірі 52 817,82 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 41 325,15 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5881,95 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 5610,72 грн.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

29.01.2016 між відповідачем-1 та позивачем укладено кредитний договір №б/н, який за своєю природою є договором приєднання та складається із Анкети-заяви та Умов.

23.03.2018 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №POR1521786606300297160.

Позивач стверджує, що відповідач-1 не повернув у повному обсязі кредитні кошти в розмірі 41 325,15 грн. у передбачений договором термін та не сплатив проценти за користування кредитом у розмірі 5 881,95 грн. та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 5 610,72грн.

Одночасно з позовною заявою, а саме 13.08.2019, від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019, справу № 904/3513/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівни.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Щодо повідомлення учасників справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується, реєстром №197 від 16.08.2019 поштових відправлень суду.

Відповідач-1 про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням поштового відправлення №493000943280.

Відповідач-2 про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 04.10.2019 з відміткою пошти "повернення за закінченням терміну зберігання".

За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами ; зловживання процесуальними правами не допускається.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 14.10.2019.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Щодо підсудності.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ (постанова від 13.03.2018 по справі №904/2542/15-ц).

"...

23. Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

...

31. Стаття 1 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, боржником за основним зобов`язанням і поручителями, частина з яких є фізичними особами.

...

46. Такі позовні вимоги до відповідачів, як встановив Верховний Суд України, можуть бути самостійними й окремими предметами позовів, пред`явлених залежно від суб`єктного складу сторін за правилами господарського чи цивільного судочинства. Проте Велика Палата Верховного Суду вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього. Вказане підтверджує і припис пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (див. пункти 22-23 цієї постанови).

...

63. Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

64. Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання. "

Для забезпечення єдності судової практики господарський суд взяв до уваги висновки постанови Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №415/2542/15-ц.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем-2 наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Фактичні обставини, встановлені судом.

29.01.2016 відповідачем-1 підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Згідно заяви відповідач через систему інтернет-клієнт-банкінгу приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі по тексту -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://рrіvаtbank.uа., які разом складають Договір банківського обслуговування №б/н від 29.01.2016 (далі по тексту - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

У відповідності до умов договору відповідачу позивачем встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку (позивача) і клієнта (в даному випадку відповідача) (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Пунктом 3.2.1.1.16 Умов передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно п. 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Пункт 3.2.1.1.6 Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших).

За умовами п. 3.2.1.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи, господарський суд зазначає, що прийняті на себе зобов`язання банк (позивач у справі) виконав в повному обсязі, надав відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 70000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 3.2.1.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1. Умов).

При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки у розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати, на яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.2.1.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.2.1.4.1.3. Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку з нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. Умов).

Пунктом 3.2.1.4.5. Умов визначено розмір винагороди за користування кредитом за п. 3.2.1.4.4.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.4.8. Умов банк має право при порушенні Клієнтом будь- якого із зобов`язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3..2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.4.3., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивач, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку нарахував відповідачу-1, станом на 23.07.2019, заборгованість у загальній сумі 52 817,82 грн., яка складається з наступного:

- 41 325,15 грн. заборгованості за кредитом;

- 5 881,95 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 5 610,72 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

За правилами частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу вимог статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між Банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно вимог статті 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами кредитний договір № б/н від 29.01.2016, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом відповідач-1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту (тілом кредиту) у розмірі 41 325,15 грн. та з погашення заборгованості по процентам за користуванням кредитом у розмірі 5 881,95 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що 23.03.2018 між позивачем (кредитором) та відповідачем-2 (поручителем) укладено договір поруки № P1521786606300297160 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Підприємством відповідача (боржника) зобов`язань за угодами приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди 1 - 21 % річних;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 42% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди- в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди- 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 70000,00 грн.

За правилами п. 1.2. договором поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Сторони взаємо домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2 цей Договір припиняє свою дію (п. 4.1. договору поруки).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України, встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу-1 акт-звірки заборгованості, яка відповідачем-1 залишена без розгляду.

На момент розгляду справи заборгованість перед кредитором не погашена.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є правильним.

Відтак, позовні вимоги про стягнення суми 41 325,15 грн. заборгованості за кредитом, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ (постанова від 03.07.2019 по справі №342/180/17).

"За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Взявши до уваги судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, суд приходить до висновку про відсутність підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тому суд відмовляє у позовних вимогах в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 5 881,95 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 5 610,72 грн.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФУД ЛОГІСТИКА" та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 52 817,82 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 41 325,15 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5881,95 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 5610,72 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФУД ЛОГІСТИКА" (50031, місто Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 39; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40153374) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 41 325,15грн. (сорок одна тисяча триста двадцять п`ять грн. 15 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФУД ЛОГІСТИКА" (50031, місто Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 39; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40153374) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп).

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ФУД ЛОГІСТИКА" (50031, місто Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 39; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40153374).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено - 15.10.2019.

Суддя Н.Е. Петренко