Рішення від 15.10.2019 по справі 913/411/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Справа № 913/411/19

Провадження №7/913/411/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу №913/411/19

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Комунального підприємства Лисичанськтепломережа (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17, код ЄДРПОУ 13401321),

про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 18 033 777,21 грн.,

Представники сторін справи:

від позивача - Єфременко О.О.,

від відповідача - Дядько Г.П.,

Повноваження представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства Лисичанськтепломережа про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 18 033 777,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу від 27.10.2016 року, а саме: поставив відповідачу (споживачу за договором) природний газ на загальну суму 14 040 903,32 грн., однак, відповідач в порушення п. 6.1 договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання в частині внесення оплати за природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 12 367 677,10 грн., а також на підставі умов п. 8.2 договору та положень ч. 2 ст. 625 ЦК України виникло право на звернення з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 1 290 433,65 грн., трьох відсотків річних з простроченої суми у розмірі 891 169,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 484 496,76 грн. за відповідні періоди прострочення, що разом складає 18 033 777,21 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.07.2019 року ухвалено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі №913/409/19 та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 22.08.2019 року о 10 годині 10 хвилин, в яке викликано представників сторін по справі.

09.08.2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки у період з 07.02.2015 року по 31.12.2020 року на підставі ч. 2 ст. 2 Закону України №85-VІІІ діє мораторій на нарахування та стягнення пені за порушення строків оплати природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу.

У свою чергу 19.08.2019 року позивач звернувся через канцелярію господарського суду з відповіддю на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На підтримку своєї позиції щодо застосування положень положень ЗУ "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" до спірних правовідносин, посилається на постанову Верховного Суду України від 16.10.2018 №913/65/18, якою встановлена передчасність застосування норм вказаного закону до подібних правовідносин.

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст. 1 ЗУ Про електроенергетику , ст. 275 ГК України та п. 27 ст. 1 ЗУ Про ринок природного газу , зазначає, що АТ НАК Нафтогаз України не є енергопостачальною компанією , а тому дія вказаного закону на спірні правовідносини не поширюється.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.08.2019 року клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження у справі та відкладення підготовчого засідання на іншу дату задоволено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів та відкладено підготовче засідання у справі на 12.09.2019 року о 10 годині 10 хвилин.

12.09.2019 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення на відповідь на відзив, в яких не погодився з позицією позивача та зазначив, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де у спірний період часу проводилася антитерористична операція, а тому вважає, що на спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 2 Закону №85-VIII щодо мораторію на стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.09.2019 року закрито підготовче провадження по справі № 913/409/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2019 року о(об) 10 годині 10 хвилин.

Сторони по справі про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 12.09.2019 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, про що свідчать долучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися до суду з відміткою про вручення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін по справі та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством Лисичанськтепломережа (надалі - Споживач) укладено договір № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу, за яким постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно умов п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз на митну територію України) (п. 1.3 договору).

В п. 2.1 договору сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) природний газ обсягом до 5215,5 тис. куб. метрів.

Згідно п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданного постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Так, за п. 3.5 договору, споживач зобовязується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі прородного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

При цьому, постачальник не пізніше десятого числа місяця, настпуного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріпленим печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (п. 3.6 договору).

Розділом 5 договору визначена ціна природного газу.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01.10.2016 року становить 5916,00 гривні, крім того, податок на додану вартість (20 %) - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб. метрів природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.

Згідно з п. 5.5. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

У відповідності до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично перееданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пп. 6 п. 7.2 договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленного природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Розділом 8 договору сторони передбачили особливості відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ним.

Пунктом 8.1 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторонни несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

За умовами п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченного платежу за кожний день прострочення.

В розділі 12 договору сторони зазначили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому, між сторонами у порядку, передбаченому пп. 1 п. 11.3 договору, відповідно до якого усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими предстанвиками сторін, було укладено декілька додаткових угод до договору, а саме:

- додаткову угоду: №1 від 28.10.2016 року до договору постачання природного газу від 27.10.2016 року № 1798/1617-БО-20, якою, зокрема, виклали п. 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01.10.2016 року становить 6 819,00 гривень, крім того, податок на додану вартість (20 %) - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб. метрів природного газу з ПДВ - 8 182,80 грн. ;

- додаткову угоду: №2 від 22.11.2016 року до договору постачання природного газу від 27.10.2016 року № 1798/1617-БО-20, якою, зокрема, виклали п. 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01.10.2016 року становить 7 148,00 гривень, крім того, податок на додану вартість (20 %) - 1 429,60 грн. До сплати за 1000 куб. метрів природного газу з ПДВ - 8 577,60 грн. ;

- додаткову угоду: №3 від 30.12.2016 року до договору постачання природного газу від 27.10.2016 року № 1798/1617-БО-20, якою, зокрема, виклали п. 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 23.12.2016 року становить 4 942,00 гривні, крім того, податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб. метрів природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн. .

Крім цього, між сторонами укладено додаткову угоду: №4 від 23.01.2017 року до договору постачання природного газу від 27.10.2016 року № 1798/1617-БО-20, про наступне:

1. Доповнити розділ 1 Предмет договору після пункту 1.2 пунктом 1.3 в наступній редакції:

1.3 Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно .

2. Вважати пункт 1.3 розділу 1 Предмет договору відповідно пунктом 1.4 цього договору.

На виконання вказаних умов договору протягом листопада - грудня 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14 040 903,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 року на суму 6 080 442,29 грн. та від 31.12.2016 року на суму 7 960 461,03 грн, підписаними представниками сторін, які скріплені їх печатками.

При цьому, згідно довідки Сальдо підприємства Лисичанськтепломережа КП , на кінець дебет підприємства склав 12 367 677,10 грн.

Однак, як вбачається з довідки Операції за договором 1798/1617-БО-20 , підприємство Лисичанськтепломережа КП , з 01.10.2016 по 31.05.2019 , складеної заступником головного бухгалтера Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , відповідач на відміну від позивача свої зобов`язання за договором в порушення п. 6.1 договору щодо повного та своєчасного внесення оплати за природний газ виконував неналежним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Так, факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу від 26.10.2016 року підтверджений матеріалами справи, в тому числі актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 14 040 903,32 грн.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 6.1 Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично перееданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, як було встановлено вище, відповідач своєчасно та у повному обсязі оплату за поставлений природний газ не вніс. При цьому, заперечень щодо фактів прострочення сплати вартості спожитого природного газу на протязі зазначеного періоду суду не надходило.

А тому, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо внесення оплати за поставлений природний газ, господарський суд вважає обгрунтованими та підставними вимоги позивача про стягнення з останнього суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 87 588 202,11 грн.

З`ясувавши вищевикладені обставини справи, суд вважає доцільним перейти до зясування питання щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 290 433,65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 8.2 договору сторони, зокрема, передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1 цього договору, він зобовязується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченного платежу за кожний день прострочення.

З наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 290 433,65 грн., з яких:

- за заборгованість за поставлений у листопаді 2016 року газ за період з 27.12.2016 року по 26.06.2017 року за 182 дні прострочення - 461 455,22 грн.;

- за заборгованість за поставлений у грудні 2016 року газ за період з 26.01.2017 року по 25.07.2017 року за 181 день прострочення - 828 978,43 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, заявленої позивачем у розмірі 1 290 433,65 грн., суд дійшов висновку про її обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Разом з цим, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 13.01.2015 № 85-VIII (набрав чинності з 07.02.2015) у редакції Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII, метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Згідно з ч. 2 ст. 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII дію ст. 1 зупинено до завершення антитерористичної операції, яка у спірний період та на цей час триває.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України" встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства АТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент набрання чинності Закону від 13.01.2015 № 85-VIII) "житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 названого Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності відповідача - Комунального підприємства Лисичанськтепломережа є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Лисичанськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Відповідно до п. 6 Статуту АТ "НАК "Нафтогаз України" предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п. 2 ст. 1 Постанови КМУ від 25.07.2012 р. № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" АТ "НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, він є постачальником енергоресурсу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до завершення АТО.

Доводи позивача, викладені у запереченні на відзив, про застосування ст. 2 Закону, п. 27 ст. 1 ЗУ "Про ринок природного газу", ст. 1 ЗУ "Про електроенергетику" та ст. 275 ГК України суд відхиляє як помилкові, зазначаючи таке.

ЗУ "Про електроенергетику" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які пов`язані з поставкою природного газу, а ст. 2 Закону як спеціальна норма стосовно встановленого мораторію містить в собі автономну категорію "енергопостачальна компанія" по відношенню до загальної ст. 275 ГК України.

Так, віднесення суб`єкта до "енергопостачальної компанії" у розумінні ст. 2 Закону для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеними у цій статті, та не залежить від необхідної відповідності такого визначення "енергопостачальника", наведеного у ст. 275 ГК України. Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону, є: - здійснення поставок енергоресурсів; - споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; - надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

Таким чином, наведене тлумачення змісту ст. 2 Закону є таким, що відповідає меті її запровадження.

Доводи позивача щодо застосування приписів ст. 714 ЦК України в силу загального характеру по відношенню до ст. 275 ГК України судом також відхиляються, оскільки їх предмети регулювання щодо категорії "енергоресурси" взагалі не перетинаються зі ст. 275 ГК України, яка передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів, і підстав для ототожнення зазначених понять позивачем не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2019 року у справі №905/1308/18.

Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд дійшов висновку, що наведені вище положення Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу від 26.10.2016 року.

Отже, нарахування позивачем пені за зобов`язаннями листопада-грудня 2016 року суперечить Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", а тому у цій частині вимог слід відмовити за необгрунтованістю.

Крім того, статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем несвоєчасно виконувались умови договору щодо оплати за отриманий природний газ, тому він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 891 169,70 грн., з яких:

- за зобов`язаннями листопада 2016 року за поставлений газ за період з 27.12.2016 року по 10.06.2019 року - 324 559,35 грн.;

- за зобов`язаннями грудня 2016 року за поставлений газ з урахуванням оплат за період з 26.01.2017 року по 10.06.2019 року - 566 610,35 грн.;

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлено, що він є правильним, зробленим у відповідності до умов договору та даних первинних документів, з огляду на що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 891 169,70 грн. підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1 281 537,86 грн. за зобовязаннями за листопад 2016 року за період прострочення з 27.12.2016 року по 30.04.2019 року та в сумі 2 202 958,90 за зобовязаннями за грудень 2016 року за період прострочення з 26.01.2017 року по 30.04.2019 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ЗУ Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

При здійсненні перевірки нарахування інфляційних втрат суд враховує положення п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, заявлених позивачем у розмірі 3 484 496,76 грн., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за основним боргом за поставлений природний газ у розмірі 12 367 677,10 грн. і суми заборгованості з трьох відсотків річних у розмірі 891 169,70 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 3 484 496,76 грн., що разом складає 16 743 343,56 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Лисичанськтепломережа про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 18 033 777,21 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Лисичанськтепломережа (ідентифікаційний код 13401321, 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (ідентифікаційний код 20077720, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) заборгованість за основним боргом за поставлений природний газ у розмірі 12 367 677,10 грн., суми заборгованості з трьох відсотків річних у розмірі 891 169,70 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 3 484 496,76 грн., що разом складає 16 743 343,56 грн., і витрати зі сплати судового збору в сумі 251 150,16 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня його складення.

Судове рішення складено та підписано 15.10.2019 року.

Суддя О.В. Тацій