Постанова

від 04.12.2019 по справі 913/411/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа № 913/411/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Секретар судового засідання - Єлфімова Ю.О.

за участю:

від апелянта - Єфременко О.О.

від відповідача - Дядько Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) (вх.№3327 Л/2)

на рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 (суддя - Тацій О.В., ухвалене в м. Харків о 10:47 год, повний текст складено 15.10.2019),

у справі №913/411/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17)

про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 18033777,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 18033777,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» належним чином виконало свої зобов`язання за договором № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу від 27.10.2016 року, а саме: поставило відповідачу (споживачу за договором) природний газ на загальну суму 14040903,32 грн., однак, відповідач в порушення п. 6.1 договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання в частині внесення оплати за природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 12367677,10 грн., а також на підставі умов п. 8.2 договору та положень ч. 2 ст. 625 ЦК України виникло право на звернення з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 1290433,65 грн. , трьох відсотків річних з простроченої суми у розмірі 891169,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3484496,76 грн. за періоди прострочення оплати наданих послуг за листопад-грудень 2016, що разом складає 18033777,21 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі №913/411/19 позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 18033777,21грн. задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (ідентифікаційний код 13401321, 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) заборгованість за основним боргом за поставлений природний газ у розмірі 12367677,10 грн., суми заборгованості з трьох відсотків річних у розмірі 891169,70 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 3484496,76 грн., що разом складає 16743343,56 грн., і витрати зі сплати судового збору в сумі 251150,16 грн.

За наслідками розгляду даної справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі заявлених позовних вимог у зв`язку з їх обґрунтованістю.

При цьому, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у зв`язку з тим, що нарахування неустойки за простроченими зобов`язаннями покупця в частині заявленого позивачем періоду суперечить приписам пункту 2 статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі №913/411/19 в частині відмови у стягненні пені в сумі 1290433,65 грн. та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1290433,65 грн. задовольнити.

Апелянт вважає рішення в частині відмови у стягненні 1290433,65 грн. пені таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження істотних обставин справи.

Апелянт посилається на те, що судом неправильно застосовано норми ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають а територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , пункту 27 статті 1 Закону України Про ринок природного газу , статті 1 Закону України Про електроенергетику .

Скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд здійснив підміну юридичних понять енергопостачання та газопостачання , що призвело до прийняття незаконного рішення.

Скаржник посилається на те, що неправильне застосування судами першої інстанції норм матеріального права, а саме Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підтверджується постановою Верховного Суду України від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією, тому на позивача поширюється дія ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , якою встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені за порушення строків оплати природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу від 27.10.2016 №1798/1617-БО-20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі №913/411/19 в частині відмови у стягненні пені в сумі 1290433,65 грн., розгляд справи призначено на 04.12.2019.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» (надалі - Споживач) укладено договір № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу, за яким постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно умов п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» на митну територію України) (п. 1.3 договору).

В п. 2.1 договору сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) природний газ обсягом до 5215,5 тис. куб. метрів.

Згідно з п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданного постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.5 договору, споживач зобовязується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі прородного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

При цьому, постачальник не пізніше десятого числа місяця, настпуного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріпленим печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (п. 3.6 договору).

Розділом 5 договору визначена ціна природного газу.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01.10.2016 року становить 5916,00 гривні, крім того, податок на додану вартість (20 %) - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб. метрів природного газу з ПДВ - 7099,20 грн.

Згідно з п. 5.5. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

У відповідності до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично перееданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пп. 6 п. 7.2 договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленного природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Розділом 8 договору сторони передбачили особливості відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ним.

Пунктом 8.1 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

За умовами п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченного платежу за кожний день прострочення.

В розділі 12 договору сторони зазначили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому, між сторонами у порядку, передбаченому пп. 1 п. 11.3 договору, укладено додаткові угоди №1 від 28.10.2016; №2 від 22.11.2016; №3 від 30.12.2016; №4 від 23.01.2017.

На виконання вказаних умов договору протягом листопада - грудня 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14040 903,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 6080442,29 грн. та від 31.12.2016 на суму 7960461,03 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки «Сальдо підприємства «Лисичанськтепломережа КП» дебет підприємства склав 12367677,10 грн.

Однак, як вбачається з довідки «Операції за договором « 1798/1617-БО-20» , підприємство «Лисичанськтепломережа КП» , з 01.10.2016 по 31.05.2019» , складеної заступником головного бухгалтера Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , відповідач свої зобов`язання в порушення п. 6.1 договору щодо повного та своєчасного внесення оплати за природний газ виконував неналежним чином.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу від 27.10.2016 року протягом листопада - грудня 2016 року, поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 14040903,32 грн., який прийнято відповідачем.

Відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого природного газу в строк, встановлений п.6.1. договору, не виконав.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 1798/1617-БО-20 є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 12367677,10 грн.

Позивач відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України просив також стягнути 3% річних у розмірі 891169,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3484496,76 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних витрат є вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 891169,70 грн. та інфляційних витрат в розмірі 3484496,76 грн є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, тому підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до п. 8.2 договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 1798/1617-БО-20, позивач просив стягнути з відповідача за період прострочення (листопад - грудень 2016) пеню у розмірі 1290433,65 грн.

15.10.2019 господарським судом Луганської області ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1290433,65 грн.

Позивач оскаржує рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі 913/411/19 лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1290433,65 грн.

В іншій частині рішення господарського суду не оскаржується.

Враховуючи те, що апелянтом не оскаржується правомірність висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат, колегією суддів, на підставі положень ч.1 ст.269 ГПК України, рішення в цій частині не переглядається.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 131984 грн 16 коп. судом встановлено наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

13 січня 2015 року Верховною радою України був прийнятий Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" № 85-VIII, відповідно до ч. 2 ст. 2 якого встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета Голос України №21 від 06.02.2015.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015.

У розумінні ст.275 Господарського кодексу України енергопостачальним підприємством (енергопостачальником) є суб`єкт господарювання, що відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві за договором.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики Про затвердження Правил користування електричною енергією до електричної енергії (активна) віднесено енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування) , які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару, до електричної енергії (реактивна) - технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з визначень ст.275 Господарського кодексу України та мети і сфери застосування Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", додержання суб`єктного складу, яким є наявність обох означених у Законі учасників, а саме суб`єкт, як енергопостачальна компанія, діяльність якої пов`язана з постачанням безпосередньо самої енергії, як різновиду товару, що виробляється, виходячи з її властивості, у результаті перетворення енергетичних ресурсів/джерела енергії, та суб`єкт, якому встановлені обмеження в силу приведеного Закону, як підприємство - виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги громадянам у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.05.2018, основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Лисичанськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу природного газу від 27.10.2016 № 1798/1617-БО-20, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Отже, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у м. Лисичанськ Луганської області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» - підприємство виконавець житлово-комунальних послуг, наданих на території проведення антитерористичної операції, тобто, є суб`єктом, на якого розповсюджуються приписи ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015.

Відповідно до п. 6 Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України» предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу вугільних родовищ; постачання природного газу, газу вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

Згідно з п. 2 ст. 1 Постанови Кабінету міністрів України від 25.07.2012 № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

В силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019 та у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 905/272/18, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18.

Враховуючи, що о позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини (стягненням пені), мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Посилання скаржника на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №913/65/18, є необґрунтованими, оскільки ухвалою Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №913/66/18 за касаційною скаргою Компанії на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2018 та на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у частині відмови Компанії у стягненні з Підприємства 1181164, 31 грн. пені передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду з підстав неоднакового застосування у постановах Верховного Суду №905/3272/16 та №913/65/18 положень ст. 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, висновки якої суд враховує, відповідно до вимог ч.2 ст. 315 ГПК України, встановлено, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, тому на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, поширюється мораторій, встановлений частиною другою статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що приписи ч.2 ст.2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 поширюються на правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язання, задоволенню не підлягає.

Доводи, викладені Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі №913/411/19, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі №913/411/19 в частині відмови у стягненні пені не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі №913/411/19 в частині відмови у стягненні пені підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі №913/411/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі №913/411/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.12.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов