Рішення

від 08.10.2019 по справі 926/1320/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року Справа № 926/1320/19

Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Світвуд Україна", м. Чернівці

до Харченко Олени Станіславівни , м. Чернівці

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 744235,65 грн

Представники сторін:

від позивача - Штефанчук С.В., ордер серія ЧЦ №25145, від 03.06.2019

від відповідача - Малєнко О.В., ордер серія ЧЦ №15413, від 21.06.2019

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Світвуд Україна" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Харченко Олени Станіславівни про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 744235,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 682 785,00 грн за період з 30.08.2012 по 14.06.2013, які відповідач отримав на виконання договору №01/09 від 21.08.2019. Однак, свій обов`язок відповідач не виконав, вказані кошти не повернув, що змусило позивача звернутися до суду за захистом порушеного права в порядку ст.1212 ЦК України. Поряд з цим, позивач заявляє до стягнення 3% річних в сумі 61450,65 грн.

Ухвалою від 06.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.06.2019.

Ухвалою від 25.06.2019 відкладено підготовче засідання на 14.08.2019.

07.08.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на ч.4 ст.75 ГПК України, вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою від 14.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 05.09.2019.

Ухвалою від 05.09.2019 закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 07.10.2019.

У судовому засіданні 07.10.2019 представник позивача просив задовольнити позов. При цьому стверджував, що грошові кошти перераховував на виконання договору №01/09 від 21.08.2012. Представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 07.10.2019 оголошено перерву до 08.10.2019.

Після оголошеної перерви 08.10.2019 суд продовжив досліджувати докази.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.08.2012 між фізичною особою-підприємцем Харченко О.С. (яка з 16.05.2017 припинила підприємницьку діяльністю, що підтверджується безкоштовним запитом з офіційного сайту Міністерства юстиції України щодо державної реєстрації фізичної особи підприємця) та приватним підприємством Світвуд Україна , укладено договір купівлі - продажу обладнання з розстроченням платежів №01/09, згідно якого продавець зобов`язується продати, а покупець придбати обладнання для деревообробної галузі на загальну суму 2625517 грн.

На виконання п.3.1 договору, позивач сплатив у період з 12.08.2012 по 14.06.2013 в якості попередньої оплати за обладнання на розрахункові рахунки ФОП Харченко О.С. 806885 грн, що становить понад 25 % від загальної ціни договору. Однак, обладнання ФОП Харченко О.С. не поставив.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2017 у справі №926/1475/15 (суддя - Миронюк С.О.) з урахуванням зменшення суми позовних вимог, позов задоволено. Стягнуто з ФОП Харченко О.С. на користь позивача борг в сумі 682785,00 грн, судовий збір в сумі 10241,78 та витрати на проведення судової експертизи.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі №926/1475/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2017, рішення Господарського суду Чернівецької області скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд зауважив, що взята місцевим господарським судом копія договору купівлі-продажу №01/09 від 21.08.2012 як доказ на підтвердження позовних вимог та покладена в основу рішення про задоволення позовних вимог, не може бути належним доказом в розумінні ст.36 ГПК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.02.2019 у справі №727/3262/18 частково задоволено позов приватного підприємства Світвуд Україна до Харченко Олени Станіславівни . Стягнуто з Харченко О.С. на користь приватного підприємства Світвуд Україна суму безпідставно отриманих в період з 30.08.2012 по 14.06.2013 року грошових коштів у розмірі 682785,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.04.2019 у справі №727/3262/18 апеляційну скаргу Харченко О.С. задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці скасовано. Провадження у справі за позовом приватного підприємства Світвуд Україна до Харченко О.С. про стягнення безпідставно отриманих коштів закрито. Закриваючи провадження за позовом приватного підприємства Світвуд Україна до Харченко О.С. , колегія суддів зауважила те, що спір, який є предметом даної справи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він пов`язаний з господарською діяльністю, що раніше здійснювала Харченко О.С. , як фізичною особою - підприємцем.

Позивач з посиланням на договір №01/09 від 21.08.2012 на протязі 2012-2013 років, здійснив ряд платежів на суму 682785,00 грн, що підтверджується банківськими виписками ПАТ КБ Приватбанк від 25.08.2015, ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії в м. Чернівцях від 20.08.2015 та довідками про рух грошових коштів ПАТ Укрінбанк від 21.08.2015 та ПАТ Кредобанк від 04.07.2014.

07.08.2013 позивач звернувся з претензією до ФОП Харченко О.С. про перерахування безпідставно отриманих коштів в сумі 423871,50 грн. Проте, ФОП Харченко О.С. відповіді на претензію не надав, вищезазначені кошти на розрахунковий рахунок позивача не повернув .

До матеріалів позовної заяви, позивач додав Договір № 06/07 від 06.07.2011, Договір № 11/07 від 11.07.2011, трьохсторонній Договір № 01/09 від 01.09.2012 (який був укладений між ПП "Центр Світлиця", ПП "Світвуд Україна" та ФОП Харченко О.С. та за умовами якого всі боргові зобов`язання ПП "Центр Світлиця" переходять до нового боржника ПП "Світвуд Україна", а в свою чергу ФОП Харченко О.С. стає кредитором по відношенню до боржника - ПП "Світвуд Україна" в особі директора Богачова Ю.В. ).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/1475/15 за позовом приватного підприємства Світвуд Україна до фізичної особи-підприємця Харченко Олени Станіславівни про стягнення попередньої оплати в сумі 806885,00 грн, згідно договору купівлі - продажу обладнання з розстроченням платежу №01/09 від 21.08.2012.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2017 з урахуванням зменшення суми позовних вимог, позов задоволено. Стягнуто з ФОП Харченко О .С. на користь позивача борг в сумі 682785,00 грн, судовий збір в сумі 10241,78 та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 2588,16 грн.

Рішення про задоволення позову мотивувалося на договірних відносинах між сторонами, факт існування яких встановлений місцевим судом.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі №926/1475/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2017, рішення Господарського суду Чернівецької області скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд зауважив, що взята місцевим господарським судом копія договору купівлі-продажу №01/09 від 21.08.2012 як доказ на підтвердження позовних вимог та покладена в основу рішення про задоволення позовних вимог, не може бути належним доказом в розумінні ст.36 ГПК України. Залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав, що ненадання оригінального примірника договору, який містив би усі істотні його умови, позбавило суд можливості надати належну правову оцінку доводам позивача в цій частині, встановити дійсність такої угоди та відповідність її вимогам чинного законодавства, що в свою чергу призвело до того, що обставини існування господарських відносин між сторонами у справі на підставі договору купівлі - продажу обладнання №01/09 від 21.08.2012, які місцевий суд визнав встановленими, є документально не підтвердженими.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вище стоячою інстанцією.

Таким чином, фактичні обставини (в частині того, що договір купівлі-продажу обладнання №01/09 від 21.08.2012, не може бути належним доказом у розумінні ст.36 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017) як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 12.07.2017 у справі №926/1475/15, яка набрала законної сили, а відтак повторного доведення не потребують.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 року №22 (надалі - Інструкція) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок ФОП Харченко О.С. 682785,00 грн. Факт отримання коштів відповідачем не заперечується.

Судом встановлено, що в банківських виписках зазначені два різних призначення платежу, як то призначення платежу - оплата за обладнання згідно договору №01/09 від 01.09.2012 та призначення платежу - оплата за обладнання .

Перший платіж позивач здійснив 30.08.2012 з рахунку відкритому в ПАТ Кредобанк на суму 14000,00 грн, з призначенням платежу - оплата за обладнання , позаяк договір кіпівлі продажу обладнання №01/09 був укладений 21.08.2012.

Пізніше був укладений трьохсторонній договір № 01/09 від 01.09.2012 між ПП "Центр Світлиця", ПП "Світвуд Україна" та ФОП Харченко О.С. та за умовами якого всі боргові зобов`язання ПП "Центр Світлиця" переходять до нового боржника ПП "Світвуд Україна", а в свою чергу ФОП Харченко О.С. стає кредитором по відношенню до боржника - ПП "Світвуд Україна". Згідно даного договору новий боржник - ПП Світвуд Україна зобов`язувався сплатити кредитору - ФОП Харченко О.С. 926339,64 грн грошового зобов`язання, яке виникло з договору №06/07 від 06.07.2011.

Проаналізувавши дані з банківських виписок та довідки про рух коштів, суд приходить до висновку, що оплата з призначенням платежу оплата за обладнання згідно договору №01/09 від 01.09.2012 була здійсненна на підставі трьохстороннього договору про перевід боргу №01/09 від 01.09.2012, який не є предметом даного позову. На виконання даного договору позивач сплатив 387 915,00 грн попередньої оплати. Дане підтверджується довідкою з ПАТ КБ Приватбанк , де на протязі 28.09.2012 по 30.05.2013 сплачено на рахунок ФОП Харченко О . С. 180 215,00 грн. З рахунку в ПАТ Кредобанк , позивач сплатив 13.09.2012 року - 10500,00 грн; 17.09.2012 року - 8100,00 грн; 18.09.2012 року - 2580,00 грн; 20.09.2012 року - 600,00 грн; 28.09.2012 року - 6700,00 грн. З рахунку відкритому в ПАТ Український інноваційний банк позивачем здійснено наступні платежі з призначенням оплата за обладнання згідно договору №01/09 від 01.09.2012 : 26.03.2013 року - 49900,00 грн; 03.04.2013 року - 94600,00 грн; 08.04.2013 - 10000,00 грн; 26.04.2013 року - 16780,00 грн; 16.05.2013 року - 6500,00 грн; 17.05.2013 року - 4020,00 грн.

Згідно банківських виписок, позивачем з призначенням платежу - оплата за обладнання сплачено на рахунок ФОП Харченко О.С. наступні кошти: 30.08.2012 року - 14000,00 грн; 31.10.2012 року -13600,00 грн; 02.11.2012 року - 430,00 грн; 03.01.2013 року - 55290,00 грн; 08.01.2013 року - 700,00 грн; 11.01.2013 - 10800,00 грн; 14.01.2013 - 1150,00 грн; 18.01.2013 - 1750,00 грн; 14.06.2013 - 58000,00 грн; 01.04.2013 - 24300,00 грн; 16.04.2013 - 700,00 грн; 13.05.2013 - 22000,00 грн; 15.05.2013 - 24000,00 грн; 09.11.2012 - 49500,00 грн; 13.11.2012 - 4370,00 грн; 09.01.2013 - 13080,00 грн.

Відтак, за спірний період позивач сплатив 387915,00 грн згідно призначення платежу оплата за обладнання згідно договору №01/09 від 01.09.2012 та 293670,00 грн з вказанням у призначенні платежу - оплата за обладнання .

З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 387 915,00 грн як безпідставно одержаних, оскільки на думку суду, дані кошти сплачені на виконання умов трьохстороннього договору про перевід боргу №01/09 від 01.09.2012.

Позовні вимоги в частині стягнення 1200,00 грн, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні платіжні доручення про сплату даної суми на рахунок відповідача, а відтак позивач не довів належними та допустимими доказами сплату 1200,00 грн в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України.

Крім цього, позивач посилаючись на договір № 06/07 від 06.07.2011, договір № 11/07 від 11.07.2011, трьохсторонній договір № 01/09 від 01.09.2012 зауважив, що двома експертними висновками від 17.02.2016 № 41-42-К та від 30.01.2017 № 6/564 встановлено, що підписи на вищеназваних договорах та документах, від імені директора Богачова Ю.В. виконані іншою особою, відтиски круглої печатки ПП "Світвуд" та ПП "Центр Світлиця" також нанесені різними кліше. Проте, суду не надано доказів того, що дані договори визнанні недійсними в судовому порядку, а відтак зобов`язання за договором підлягає виконанню.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України, зазначається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позовні вимоги про стягнення 293670,00 грн безпідставно отриманих коштів відповідачем не спростовано, правових підстав для їх отримання не наведено.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач свого обов`язку щодо повернення отриманих коштів не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в розмірі 293670,00 грн. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача за час користування безпідставно отриманими коштами 3% річних нарахованих за період з 01.01.2016 по 31.05.2019 в сумі 61450,65 грн

Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У постанові від 10.04.2018 по справі № 910/10156/17 Великої Палати Верховного Суду міститься висновок про те, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, є обов`язковим до застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який наданий позивачем, суд зазначає, що він є арифметично не вірним. Провівши розрахунок 3% річних, в межах строку позовної давності, за період з 03.06.2016 по 31.05.2019, сума до стягнення становить 26368,05 грн, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату судового збору, понесені позивачем, зважаючи на часткове задоволення заявлених вимог, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 4800,57 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Харченко Олени Станіславівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства "Світвуд Україна" (58002, м.Чернівці, вул. Заньковецької, 19/9, код ЄДРПОУ 36755110) безпідставно отримані кошти в сумі 293670,00 грн, 3% річних - 50398,60 грн, судовий збір 5161,03 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено і підписано 15.10.2019.

Суддя В.В.Дутка