Постанова

від 10.10.2019 по справі 914/27/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/27/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019

(головуючий - Скрипчук О.С., судді Дубник О.С., Зварич О.В.)

у справі № 914/27/19 Господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства"

до Акціонерного товариства "Кредобанк"

про стягнення 425 328,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства" (далі - ТОВ "Юридичний центр правового партнерства") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - АТ "Кредобанк") про стягнення 425 328,72 грн, з яких 342 384,07 грн - основний борг, 62 116,91 грн - пеня та 20 827,74 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем ініційовано припинення обслуговування повіреним заборгованості боржників за договором доручення від 15.10.2012, що є підставою згідно абзацу 3 п.5.3. договору для виплати винагороди позивачу (повіреному) за договором доручення від 15.10.2012, зважаючи на те, що боржників вилучено з реєстру боржників 15.06.2018, у зв`язку з продажем прав вимоги до боржників, оплата прав викупу станом на 15.06.2018 не відбулась, отже, відсутні підстави вважати, що припинення обслуговування відбулося на підставі п.1.6.4. договору, тобто з моменту сплати на користь довірителя покупцем ціни викупу заборгованості боржника.

У зв`язку з чим, на підставі абзацу 3 п.5.3. договору, ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" просить стягнути з АТ "Кредобанк" заборгованість по оплаті обслуговування повіреним заборгованості боржників.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 позов ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" задоволено. Стягнуто з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" 342 384,07 грн - основного боргу, 62 116,91 грн - пені, 20 827,74 грн - інфляційних втрат, 6 379,94 грн - судового збору та 30 000,00 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Аргументуючи судові рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вказував на те, що за пунктом 5.7. договору укладеного між сторонами, реєстр сплат та розрахунок суми винагороди складається відповідачем за підсумками календарного звітного місяця, іншого звітного періоду договором не передбачено. Оплата винагороди повіреного здійснюється в розмірі відповідної ставки визначеної п.5.4. договору від переданої повіреному на обслуговування суми простроченої заборгованості згідно реєстру боржників. Тобто не від суми фактично погашеної заборгованості боржників, як це передбачено п. 5.2. договору, яка визначається на підставі реєстру сплат за підсумками календарного звітного місяця.

У зв`язку з цим, суд відхилив, доводи відповідача про обслуговування заборгованості боржників після 15.06.2018, оскільки боржників вилучено з 15.06.2018 з реєстру обслуговування боржників, а тому, зважаючи на абзац 3 п.5.3. договору доручення від 15.10.2012, позов є підставний, а відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача 342 384,07 грн оплати винагороди з обслуговування заборгованості.

Зважаючи на наявність заборгованості АТ "Кредобанк" перед ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" з оплати обслуговування заборгованості боржників, враховуючи приписи ст.ст. 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п.п.5.5., 6.6. договору укладеного між сторонами договору, обґрунтованими є також вимоги про стягнення з відповідача 62 116,91 грн - пені та 20 827,74 грн - інфляційних втрат.

3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції вказував на те, що після 15.06.2018 позивачем здійснювалось обслуговування заборгованості по 411 боржникам банку, що підтверджується реєстром сплат заборгованості боржників (далі - реєстр).

Разом з цим, відповідно до п. 5.8 договору сторони погодили, що протягом п`яти робочих днів з дня отримання від довірителя реєстру сплат заборгованостей боржників та розрахунку суми винагороди повіреного, повірений підписує вказаний Реєстр (у випадку відсутності зауважень) і передає його довірителю. Вказаний реєстр підписано позивачем без зауважень, що підтверджує перебування на обслуговуванні у позивача відповідних заборгованостей боржників після 15.06.2018.

Згідно пп. 3.1.3. п.3.1. договору сторони передбачили, що повірений за цим договором зобов`язаний до 28 числа кожного місяця надавати Звіт по судових провадженнях та Звіт по ДВС, за формою, що встановлена Додатком № 7 та Додатком № 8 до Договору доручення (далі - звіт). За поясненнями відповідача після 15.06.2018 такі звіти позивачем надавались за липень і серпень 2018 року.

Зважаючи на те, що реєстр підписано позивачем без зауважень, позивач після 15.06.2018 продовжував звітувати по судових провадженнях та по державній виконавчій службі, отже безпідставним є твердження позивача про припинення з 15.06.2018 обслуговування заборгованостей 411 боржників. А відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів на підставі п.5.3. договору, у зв`язку з припиненням обслуговування боржників за договором доручення, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 залишити в силі.

Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції скаржник вказує на порушення апеляційним судом положень ст. 73, 74, 76, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На думку скаржника, в оскаржуваній постанові не було належно обґрунтовано відхилення апеляційним судом доводів викладених у позові, не враховано докази, які надавались позивачем у справі, не вказано мотивів відхилення доказів наданих позивачем, щодо припинення з 15.06.2018 обслуговування заборгованостей по 411 боржникам, не було надано мотивовану оцінку кожного аргументу відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5. АТ "Кредобанк" у відзиві на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення, а прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.10.2012 між ПАТ "Кредобанк" (довіритель) та ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" (повірений) було укладено договір доручення (далі -договір). Згідно умов договору довіритель доручає, а повірений зобов`язується здійснити від імені і за рахунок довірителя дії, спрямовані на стягнення належної до сплати заборгованості за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладеними між довірителем з позичальниками та особами, які несуть відповідальність за погашення (поручителями, майновими поручителями) фізичними або юридичними особами (далі боржники).

24.06.2015 між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до договору доручення від 15.10.2012, шляхом викладення його у новій редакції.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що заходи, які полягають у стягненні належної до сплати заборгованості, повірений здійснюватиме у сфері LEGAL COLLECTION.

Відповідно до пп.1.6.4. п.1.6. договору, обслуговування повіреним заборгованості боржника за цим договором (тобто надання послуг за цим договором повіреним довірителю щодо кожної конкретної заборгованості в рамках LEGAL COLLECTION) припиняється з моменту сплати на користь довірителя покупцем ціни викупу заборгованості боржника, переданої в обслуговування повіреному.

У пункті 2.6. договору визначено право довірителя безоплатно виключити з переданого в роботу реєстру боржників LEGAL COLLECTION інформацію про боржника у разі, зокрема, неналежного вжиття повіреним заходів та безпідставне невиконання інструкцій довірителя спрямованих на стягнення з боржників заборгованості, неможливості погашення заборгованості незалежно від волі боржника, відсутності простроченої заборгованості боржників.

Пунктом 4.1.1. договору передбачено, що довіритель зобов`язується виплачувати повіреному належну йому винагороду на умовах та у строк, що обумовлені цим договором.

Згідно з п. 4.2. договору, довіритель (відповідач) може припинити дію договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це повіреного не менше ніж за 60 календарних днів до запланованої дати припинення, з необхідністю повного розрахунку, згідно з умовами договору. Довіритель на будь-якому етапі обслуговування повіреним заборгованості боржника може в односторонньому порядку припинити обслуговування повіреним за цим договором такої заборгованості боржника, повідомивши повіреному про це (платність або безоплатність вилучення заборгованості боржника з обслуговування повіреного визначається відповідними умовами цього договору в залежності від підстав такого припинення).

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. за реалізацію заходів, визначених у п. 1.2. цього договору, довіритель виплачує повіреному винагороду. Сума винагороди повіреного залежить від суми погашення або суми простроченої заборгованості згідно з реєстром боржників при вилученні щодо кожної окремої заборгованості, переданої на обслуговування повіреному, та визначається у відсотках від суми погашення або розміру простроченої заборгованості, переданої на обслуговування повіреному.

В абзаці 2 пункту 5.3. договору сторони погодили, що у випадках, передбачених п.п.1.6.1 1.6.5, 3.2.3, абзацом першим п.4.2, п.4.5 цього договору, припинення обслуговування повіреним заборгованості боржника здійснюється безоплатно (тобто не вимагається здійснення довірителем повіреному жодних платежів понад ті, що обумовлені фактично погашеною (стягнутою) заборгованістю боржника до моменту припинення її обслуговування повіреним) крім випадків, коли інші індивідуальні умови оплати послуг повіреного прямо передбачені цим договором.

Абзацом 3 п.5.3. договору, сторони погодили, що у випадку ініціювання з боку довірителя припинення обслуговування повіреним заборгованості боржника з підстав, не передбачених п.2.6. цього договору, та у разі ініціювання з боку довірителя розірвання цього договору з підстав не передбачених п.4.2., п.4.5. цього договору, оплата винагороди повіреного здійснюється в розмірі:

- 4/5 ставки визначеної п.5.4. договору від переданої повіреному на обслуговування суми простроченої заборгованості згідно реєстру боржників, якщо така не перевищувала 50000,00 грн.;

- 1/2 ставки визначеної п.5.4. договору від переданої повіреному на обслуговування суми простроченої заборгованості згідно реєстру боржників, якщо така становила від 50 000,01 грн. до 300 000,00 грн.;

- 1/4 ставки визначеної п.5.4. договору від переданої повіреному на обслуговування суми простроченої заборгованості згідно реєстру боржників, якщо така перевищувала 300 000,00 грн.

Так, листом від 20.06.2018 №27-25881/18 ПАТ "Кредобанк" звернувся до ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" з проханням припинити роботу з 15.06.2018 та виключити із обслуговування з пакетів LEGAL COLLECTION позичальників у відповідності до додатку №1.

18.10.2018 ПАТ "Кредобанк" направив ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" лист №27-44013/18, в якому повідомив, що ним на адресу позивача направлявся лист від 20.06.2018 №27-25881/18 про припинення дії договору з 15.06.2018. Крім цього, відповідач у цьому листі зазначив, що між сторонами проводились переговори щодо можливості відступлення прав вимоги за такими заборгованостями безпосередньо на користь повіреного або за його іншої участі, а також щодо безоплатності припинення обслуговування повіреним заборгованостей таких боржників згідно з умовами п. 1.6.4. договору. В зазначеному листі ПАТ "Кредобанк", також вказував на рішення Правління ПАТ "Кредобанк" від 12.06.2018р. № 844, яким вирішено відступити права вимоги по боржникам, які перебували на обслуговуванні у позивача, у зв`язку з чим, ПАТ "Кредобанк" підтверджено факт відступлення ним прав вимоги за заборгованостями вказаних боржників, та отримання оплати від покупця ціни викупу заборгованості боржників, наступним чином: щодо 372 боржників 23.06.2018; щодо 37 боржників 27.07.2018.

Договори про відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами укладено 22.06.2018, 23.06.2018 та 25.07.2018.

Позивач вказуючи на те, що станом на дату вилучення боржників з обслуговування, тобто 15.06.2018, сплата довірителю покупцем ціни викупу не відбулася, а отже відсутні підстави вважати, що припинення обслуговування відбулося на підставі п.1.6.4. договору, тобто з моменту сплати на користь довірителя покупцем ціни викупу заборгованості боржника. У зв`язку з чим, на підставі абзацу 3 п.5.3. договору, ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" просить стягнути з АТ "Кредобанк" 342 384,07 грн основного боргу, по оплаті ПАТ "Кредобанк" обслуговування боржників повіреним, пеню в розмірі 62 116,91 грн. за період з 31.07.2018 по 31.01.2019 та 20 827,74 грн інфляційних втрат за період з 31.07.2018 по 18.02.2019.

Позиція Верховного Суду

7. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

8. Спір у справі стосується стягнення з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" 342 384,07 грн основного боргу та пені в розмірі 62 116,91 грн. за період з 31.07.2018 по 31.01.2019 та 20 827,74 грн інфляційних втрат за період з 31.07.2018 по 18.02.2019, з посиланням на те, що обслуговування повіреним заборгованості по 411 боржникам припинилось 15.06.2019, а тому на підставі п. 5.3. договору наявні підстави для оплати винагороди за обслуговування.

9. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

10. Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

11. Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

12. Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

13. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

14. Згідно ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

15. Статтею 1002 ЦК України встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір доручення. Згідно умов договору довіритель доручає, а повірений зобов`язується здійснити від імені і за рахунок довірителя дії, спрямовані на стягнення належної до сплати заборгованості за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладеними між довірителем з позичальниками та особами, які несуть відповідальність за погашення (поручителями, майновими поручителями) фізичними або юридичними особами (далі боржники).

Пунктами 5.1., 5.2. встановлено обов`язок довірителя виплати повіреному винагороди.

Підстави виплати винагороди визначені у п.5.3. договору доручення від 15.10.2012.

Водночас, сума винагороди повіреного залежить від суми погашення або суми простроченої заборгованості згідно з реєстром боржників при вилученні щодо кожної окремої заборгованості, переданої на обслуговування повіреному, та визначається у відсотках від суми погашення або розміру простроченої заборгованості, переданої на обслуговування повіреному.

16. Згідно ст. 600 ЦК України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у договорі погодили, що довіритель (відповідач) може припинити дію договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це повіреного не менше ніж за 60 календарних днів до запланованої дати припинення, з необхідністю повного розрахунку, згідно з умовами договору. Довіритель на будь-якому етапі обслуговування повіреним заборгованості боржника може в односторонньому порядку припинити обслуговування повіреним за цим договором такої заборгованості боржника, повідомивши повіреному про це.

Разом з цим, платність або безоплатність обслуговування повіреним заборгованості боржників за договором, у випадку дострокового припинення обслуговування, визначається відповідними умовами цього договору в залежності, зокрема, від підстав припинення обслуговування боржників та вилучення з реєстру заборгованості.

Так, в абзаці 2 пункту 5.3. договору сторони погодили, що у випадках, передбачених п.п.1.6.1 1.6.5, 3.2.3, абзацом першим п.4.2, п.4.5 цього договору, припинення обслуговування повіреним заборгованості боржника здійснюється безоплатно (тобто не вимагається здійснення довірителем повіреному жодних платежів понад ті, що обумовлені фактично погашеною (стягнутою) заборгованістю боржника до моменту припинення її обслуговування повіреним) крім випадків, коли інші індивідуальні умови оплати послуг повіреного прямо передбачені цим договором.

Відповідно до пп.1.6.4. п.1.6. договору, обслуговування повіреним заборгованості боржника за цим договором (тобто надання послуг за цим договором повіреним довірителю щодо кожної конкретної заборгованості в рамках LEGAL COLLECTION) припиняється з моменту сплати на користь довірителя покупцем ціни викупу заборгованості боржника, переданої в обслуговування повіреному.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, договори про відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами за заборгованостями боржників, які перебували на обслуговуванні у повіреного, укладено 22.06.2018, 23.06.2018 та 25.07.2018.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 20.06.2018 №27-25881/18 АТ "Кредобанк" звернувся до ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" з проханням припинити роботу з 15.06.2018 по визначеним в реєстрі обслуговування боржника та виключити із обслуговування з пакетів LEGAL COLLECTION позичальників у відповідності до додатку №1.

Однак, вказаний лист не містить підстав необхідності припинення договору саме з 15.06.2018 та виключення із обслуговування з пакетів LEGAL COLLECTION позичальників.

Тоді як, сплата на користь довірителя покупцем ціни викупу заборгованості боржників за договорами про відступлення права вимоги була здійснена після дати оформлення відповідачем листа від 20.06.2018 №27-25881/18, тобто як вказувалось 22.06.2018, 23.06.2018 та 25.07.2018.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що припинення дії договору щодо обслуговування повіреним заборгованості по 411 боржникам відбулось не 15.06.2019, а з моменту сплати на користь довірителя покупцем ціни викупу заборгованості боржників, що обслуговувались позивачем по договору доручення.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ТОВ "Юридичний центр правового партнерства" про стягнення заборгованості з АТ "Кредобанк" обґрунтовано саме наявністю підстав передбачених п.5.3. договору для виплати винагороди, оскільки, як стверджував позивач припинення обслуговування повіреним заборгованості по 411 боржникам відбулось 15.06.2019, суд апеляційної інстанції встановивши, що припинення обслуговування по вказаним боржникам не відбулось 15.06.2109, дійшов обґрунтованого висновку, про безпідставність позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Водночас, також суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що після 15.06.2019 позивачем здійснювались дії по обслуговуванню заборгованості 411 боржників, що підтверджується реєстром за період з 01.06.2018 по 30.06.2018, який підписано позивачем без зауважень, крім того вказане підтверджується і розрахунком винагороди позивача, який здійснено за вказаний період.

Враховуючи викладене, Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову та прийняття нового рішення про відмову у позові, оскільки, судом першої інстанції надано не належну правову оцінку встановленим обставинам у справі.

17. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи викладені у касаційній скарзі не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та доводами викладеними у постанові апеляційного суду у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки судом касаційної інстанції не було встановлено невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при розгляді справи, а зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції, згідно з частиною другою статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

18. За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного суду постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для її зміни чи скасування не вбачається, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного господарського суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

21. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

22. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, Суд вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

Розподіл судових витрат

23. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 у справі № 914/27/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

Л.В. Стратієнко