Рішення

від 02.10.2019 по справі 1340/4757/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4757/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача Робейко А . А.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фрутта ОПТ Торг до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Фрутта ОПТ Торг код ЄДРПОУ 41191557, місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Луганська, б.3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006971406 від 23.04.2018, №0006961406 від 23.04.2018.

Ухвалою від 17.10.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 15.04.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 02.10.2019 суд допустив заміну відповідача у справі з Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки про нереальність операцій, здійснених позивачем щодо придбання та реалізації, придбаної у ТзОВ Феррете сільськогосподарської продукції, безпідставними та необґрунтованими, , оскільки під час перевірки не досліджувались документи та відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок №727). Відповідач не врахував того, що в декларації за серпень 2017 року відображено реалізацію сільськогосподарської продукції на ТзОВ Дегер , у зв`язку з чим задекларовано податкові зобов`язання в розмірі 12678824,00 грн. Крім того, всі висновки про виявлені факти порушення у відображенні господарських операцій та їх реальності здійснення ґрунтуються на поясненнях осіб, причетних або не причетних до діяльності ТзОВ Феррете .

Позивач також вважає, що факт здійснення господарських операцій з ТзОВ Феррете підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Всі податкові накладні, які видані ТзОВ Феррете в серпні-грудні 2017 року на поставку товару позивачу зареєстровані в ЄРПН, що не заперечується відповідачем та зазначено в акті перевірки. Тому вимоги відповідача щодо необхідності додаткового підтвердження правомірності формування податкового кредиту шляхом доведення факту реального здійснення господарської операції здійснені з перевищенням повноважень та суперечать вимогам ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Доводи відповідача про те, що у ТзОВ Феррете відсутні необхідні умови для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів не є доказом безтоварності господарських операцій та недобросовісності підприємства як платника податків. До того ж, такі доводи є оцінкою діяльності контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Вважає, що видаткові накладні відповідають вимогам законодавства щодо їх обов`язкових реквізитів. Щодо ненадання позивачем транспортної документації, як на підставу для прийняття спірного рішення, то позивач зазначає, що не включав їх до складу загальних витрат і всі витрати покладались на контрагента. Відсутність у позивача сертифікатів якості на товар не є обставиною, яка вказує на відсутність поставки товарів. Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагентів позивача не є належним доказом, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Позивач також посилається на те, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень посадових осіб господарюючих суб`єктів- контрагентів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальність господарських операцій.

05.11.2018 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила повністю. Відзив обґрунтований тим, що у видаткових накладних не вказано посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, відсутні довіреності на отримання товару, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримала товар. Крім цього, позивач не надав до перевірки товарно-транспорті накладні, посвідчення про якість товарів, сертифікати відповідності, інформацію щодо місця зберігання, відвантаження зазначених товарів. Представник відповідача вказала, що перевіркою не підтверджено придбання товару, реалізованого контрагентом на адресу позивача по ланцюгу його постачання. Крім того, в ході досудового розслідування допитані в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пояснили, що не мають відношення до діяльності ТзОВ Феррете . На думку відповідача, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої відображений у первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

26.12.2019 представник позивача подала відповідь на відзив, в якій вказала ті ж аргументи, що й у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2018 відповідач на підставі направлення, виданого ГУ ДФС у Львівській області від 06.03.2018 №2925, наказу ГУ ДФС у Львівській області від 16.01.2017 №41 та на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2018 у справі №752/25255/17, провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при взаємовідносинах з ТзОВ Феррете за 2017 рік.

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки №883/13-01-14-16/41191557 (далі - акт перевірки), в якому зафіксував порушення вимог п.198.1 п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2017 року в сумі 3442531,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017 року в сумі 724135,66 грн.

На підставі акта перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення №0006971406 від 23.04.2018 та №0006961406 від 23.04.2018.

06.07.2018 відповідач прийняв рішення про результати розгляду скарги №22754/6/99-99-11-01-02-25, яким податкові повідомлення-рішення №0006971406 від 23.04.2018, №0006961406 від 23.04.2018 залишив без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу. Базою оподаткування цим податком відповідно до пункту 135.1. статті 135 ПК України є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290).

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 вказаного Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ Феррете код ЄДРПОУ 40952883, суд встановив наступні обставини.

01.08.2017 позивач уклав з ТзОВ Феррете договір поставки №010817-01 (а.с.69-71 Т.6), згідно з умовами якого продавець (ТзОВ Феррете ) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених зазначеним договором, поставити сільськогосподарську продукцію, а покупець (ТзОВ Фрутта ОПТ Торг ) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ Феррете позивач надав податкові накладні (а.с. 84 -202 Т.6).

Вказані податкові накладні не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації з ПДВ, що сторонами не заперечується.

Позивач також надав видаткові накладні на придбання товару у ТзОВ Феррете на підставі договору поставки від 01.08.2017 №010817-01 (а.с.203-278 Т.6, а.с.1-44 Т.7).

Суд вказує на те, що позивач мав фізичну можливість зберігати поставлений йому контрагентом товар в орендованих для такої мети складських приміщеннях, оскільки згідно з договором оренди від 31.03.2017 орендував у ТзОВ "Трентова ЛТД" нежитлові приміщення (склад) загальною площею 87,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 70. Крім цього, на підставі договору суборенди від 01.04.2017 №Б17/4 позивач орендував у ТзОВ Будполімет частину будівлі складу літ. Б-1 загальною площею 1000 кв.м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 335, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2017.

Позивач також подав до суду штатний розпис на 01.05.2017, затверджений наказом від 28.04.17, в якому передбачена посада завідувача складу, завідувача господарством, комірника та сортувальника виробів, сировини та матеріалів, а також наказ №1-В від 24.05.2017 про призначення комірника. Вказані докази підтверджують наявність у позивача робочої сили для проведення розвантажувально-навантажувальних робіт, а також матеріально - відповідальних осіб за прийняття, зберігання та відвантаження товару.

З огляду на вказане, посилання відповідача в акті перевірки на те, що у позивача відсутні документи щодо місця зберігання, відвантаження товарів (адреса складів, їх потужності, документи щодо оренди основних засобів) не відповідають дійсності.

Крім цього, позивач надав суду докази, які підтверджують подальшу реалізацію сільськогосподарську продукції, а саме:

договір купівлі -продажу №18/15-001 від 15.01.2018, укладений між позивачем ТзОВ Фрутта ОПТ Торг (продавець) та ФГ Дніпровські Хвилі код ЄДРПОУ 40898459 (покупець), згідно з умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його вартість (а.с.87-89 Т.2). На підтвердження здійснення господарських операцій згідно з таким договором, позивач надав податкові накладні (а.с.90-131 Т.2) та видаткові накладні (а.с.133-156 Т.2). Крім цього, позивач надав оборотно - сальдову відомість по рахунку 361 щодо контрагента ФГ Дніпровські Хвилі ;

договір купівлі -продажу №01/10-2017 від 01.10.2017, укладений між позивачем ТзОВ Фрутта ОПТ Торг (продавець) та ПП Нові Долиняни код ЄДРПОУ 30907567 (покупець), згідно з умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його вартість (а.с.157-159 Т.2). На підтвердження здійснення господарських операцій згідно з таким договором, позивач надав оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, щодо контрагента ПП Нові Долиняни (а.с.160-166 Т.2), податкові накладні (а.с.167-250 Т.2, а.с.1-65 Т.3), видаткові накладні (а.с.66-250 Т.3, а.с.1-60 Т.4);

договір купівлі -продажу №01/08/17 від 01.08.2017, укладений між позивачем ТзОВ Фрутта ОПТ Торг (продавець) та ТзОВ Дегер код ЄДРПОУ 37811431 (покупець), згідно з умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його вартість (а.с.61-62 Т.4). На підтвердження здійснення господарських операцій згідно з таким договором, позивач надав видаткові накладні (а.с.66-186 Т.4), податкові накладні (а.с.187-250 Т.4, а.с.1-107 Т.5, а.с.112-181 Т.5), оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, щодо контрагента ТзОВ Дегер (а.с.108-111 Т.5).

Як вбачається з акта перевірки, відповідач не досліджував перелічені документи. Таким чином, відповідач не врахував задекларовані податкові зобов`язання позивача на суму 12678824,00 грн. згідно з податковою декларацією за серпень 2017 (а.с.74-76 Т.1), що виникли у зв`язку з продажем товару ТзОВ Дегер .

Відтак, слід погодитись з позивачем, що висновки відповідача відображені в акті перевірки про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2017 та до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017 зроблені без дослідження таких доказів є неповними та необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що у видаткових накладних не вказано посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, відсутні довіреності на отримання товару, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримувала товар, суд зазначає таке.

Суд встановив, що на видаткових накладних міститься печатка ТзОВ Фрутта ОПТ Торг . Крім цього, на кожній видаткові накладній у графі Отримав(ла) є підпис відповідної посадової особи. Допитаний в судовому засіданні як свідок директор Фрутта ОПТ Торг ОСОБА_5 пояснив, що після отримання товару від ТзОВ Феррете він особисто підписував видаткові накладні.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

З огляду на наявність на видаткових накладних печатки ТзОВ Фрутта ОПТ Торг та пояснень директора позивача суд вважає, що відсутність у видаткових накладних посади, прізвища та ініціалів особи, яка отримувала товар чи довіреності особи, яка отримувала товар не свідчить про нереальність господарських операцій між Фрутта ОПТ Торг і ТзОВ Феррете .

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача в акті перевірки як на підставу для визнання нереальності господарських операцій те, що у поданих документах неможливо визначити пункт (адресу) відвантаження продукції покупцю та її розвантаження, виходячи з такого.

Згідно з договором поставки №010817-01 від 01.08.2017 обов`язок здійснити поставку товару покладений на постачальника (ТзОВ Феррете ), який своїм транспортом здійснює поставку товару на умовах DAP.

Враховуючи наведене, відсутність у видаткових накладних місця (адреси) відвантаження продукції покупцю та її розвантаження не свідчить про нереальність господарських операцій.

Аргументи відповідача про те, що між позивачем і ТзОВ Феррете відсутня оплата за договором поставки від 01.08.2017 №010817-01 є необгрунтованим, з огляду на таке.

Згідно з п.4.1 вказаного договору розрахунок між продавцем та покупцем проводиться шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 180 днів з моменту поставки продукції. Перша видаткова накладна за договором датована 01.08.2017. Таким чином, розрахунки за договором поставки від 01.08.2017 №010817-01 мали бути проведені до 31.01.2018.

Натомість, як вбачається з акта перевірки, така проводилась за 2017 рік, тобто за період, що не охоплений перевіркою.

Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні подала банківські виписки, які підтверджують оплату за договором поставки від 01.08.2017 №010817-01.

Щодо наведених у відзиві аргументів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних як доказів, необхідних для обґрунтування реальності господарських операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987, Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, втратила чинність 01.01.2015. Натомість, останнім внесено зміни до п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Оновленою нормою передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, котра в інтересах юридичної або фізичної особи-підприємця отримує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджують відповідно до законодавства. Їх може бути підтверджено письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Таким чином, за наявності інших первинних документів відсутність довіреності не може заперечувати такої господарської операції.

Крім цього, відповідно до п.п. 11.1, п.11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до вказаних Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до вказаних Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажо-відправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Водночас, суд звертає увагу, що зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. З урахуванням наведеного, слідує висновок, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, яку суд враховує при прийнятті рішення.

Як встановив суд, згідно з договором поставки №010817-01 від 01.08.2017 обов`язок здійснити поставку товару лежить на постачальнику (ТзОВ Феррете ), який своїм транспортом здійснює поставку товару на умовах DAP. Крім цього, допитаний в судовому засіданні як свідок директор Фрутта ОПТ Торг ОСОБА_5 підтвердив, що транспортування товару здійснювало саме ТзОВ Феррете за свій рахунок.

Виходячи з наведеного, аргументи відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчать про нереальність господарських операцій є безпідставними.

Щодо відсутності придбання ТзОВ Феррете по ланцюгу поставки товару, який постачався позивачу, суд зазначає таке.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, оскільки відповідач не навів доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо відсутності придбання ТзОВ Феррете товару, то це не може бути підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ТзОВ Феррете такими, що фактично не відбулися.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

Відповідач, обґрунтовуючи нереальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ Феррете , посилається також на те, що відповідно до даних інформаційних систем ТзОВ Феррете (ЄДРПОУ 40952883) перебуває на обліку в у ДПІ в Дарницькому р-ні ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, кількість працівників - один директор та один бухгалтер, основні засоби - інформація відсутня.

З аналізу податкової інформації, наведеної в АІС ОР Податки , АІС Бест Звіт , АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань, АІС "Податковий блок", Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України, відповідач дійшов висновку, що у ТзОВ Феррете відсутня достатня кількість трудових ресурсів, матеріально-технічних та технологічних можливостей для здійснення будь-якої діяльності.

Суд критично оцінює такі доводи, оскільки відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а, відповідно до якої твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

В цьому контексті, суд підкреслює, що відповідно до понятійного апарату ПК України:

- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів того, що позивачу було відомо або повинно було бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв`язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач не надав.

Таким чином, при виборі контрагента, який постачав товарно-матеріальні цінності, позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача із ТзОВ Феррете .

Безпідставними є посилання відповідача також на те, що відсутність у ТзОВ Феррете трудових ресурсів, сертифікатів якості на поставлений товар свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо аргументів відповідача про те, що нереальність господарських операцій між позивачем і ТзОВ Феррете підтверджується наявністю кримінального провадження №32017100010000048 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2018 у справі №752/25255/17) та протоколів допиту свідків у вказаному кримінальному провадженні, суд зазначає таке.

У вказаній ухвалі встановлено, що на території м. Києва та Київської області з метою прикриття незаконної діяльності спрямованої на надання послуг по ухиленню від сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів створено ряд суб`єктів господарювання, діяльність яких направлена на надання послуг по мінімізації податкових зобов`язань суб`єктів господарювання реального сектору економіки, а саме: надання послуг щодо незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, завищення валових витрат, обготівкування грошових коштів шляхом лише документального оформлення фінансово-господарських операцій з реалізації товарів (робіт, послуг). Крім того, в ході досудового розслідування допитані в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які показали, що не мають відношення до реєстрації, придбання та фінансово-господарської діяльності ТзОВ Феррете . У зв`язку з цим, встановлено неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, неможливість встановлення місця знаходження підприємства, майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, яку суд враховує при прийнятті рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0006971406 від 23.04.2018 та №0006961406 від 23.04.2018 не відповідають критеріям правомірності, викладеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 13584,14 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 3041 від 03.10.2018.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0006971406 від 23.04.2018 та №0006961406 від 23.04.2018.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фрутта ОПТ Торг код ЄДРПОУ 41191557, місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Луганська, буд.3 судовий збір в розмірі 13584 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 14коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 15.10.2019.

Суддя А.Г. Гулик