Постанова

від 21.01.2020 по справі 1340/4757/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/4757/18 пров. № 857/12330/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Ратушної М.І.

представника відповідача - Квасниця Н.Б.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Гулик А.Г., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 15.10.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФРУТТА ОПТ ТОРГ до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФРУТТА ОПТ ТОРГ , 12.10.2018 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006971406 від 23.04.2018 про збільшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, № 0006961406 від 23.04.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 905609,58 грн.

Обґрунтовує позов тим, що висновки про нереальність операцій, здійснених позивачем щодо придбання та реалізації, придбаної у ТзОВ Феррете сільськогосподарської продукції, безпідставними та необґрунтованими, оскільки під час перевірки не досліджувались документи та відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727). Крім того, всі висновки про виявлені факти порушення у відображенні господарських операцій та їх реальності здійснення ґрунтуються на поясненнях осіб, причетних або не причетних до діяльності ТзОВ Феррете .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що у видаткових накладних не вказано посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, відсутні довіреності на отримання товару, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримала товар. Крім цього, позивач не надав до перевірки товарно-транспорті накладні, посвідчення про якість товарів, сертифікати відповідності, інформацію щодо місця зберігання, відвантаження зазначених товарів. Представник відповідача вказала, що перевіркою не підтверджено придбання товару, реалізованого контрагентом на адресу позивача по ланцюгу його постачання. Крім того, в ході досудового розслідування допитані в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пояснили, що не мають відношення до діяльності ТзОВ Феррете . На думку відповідача, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої відображений у первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Позивачем, 20.01.2019 подано заяву про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що постановою Господарського суду Запорізької області від 28.12.2019 у справі № 908/1313/19 ТОВ ФРУТТА ОПТ ТОРГ ліквідовано.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву необхідно відхилити, оскільки вказане товариство ліквідовано, а повноваження заявника не підтверджено.

Представник відповідача Квасниця Н.Б., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, а судове рішення скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на підставі направлення, виданого ГУ ДФС у Львівській області від 06.03.2018 № 2925, наказу ГУ ДФС у Львівській області від 16.01.2017 № 41 та на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2018 у справі № 752/25255/17, провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при взаємовідносинах з ТзОВ Феррете за 2017 рік.

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки № 883/13-01-14-16/41191557 (далі - акт перевірки), в якому зафіксував порушення вимог п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2017 року в сумі 3442531,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017 року в сумі 724135,66 грн.

На підставі акта перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення № 0006971406 від 23.04.2018 та № 0006961406 від 23.04.2018.

Відповідач 06.07.2018 прийняв рішення про результати розгляду скарги № 22754/6/99-99-11-01-02-25, яким податкові повідомлення-рішення № 0006971406 від 23.04.2018, №0006961406 від 23.04.2018 залишив без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при виборі контрагента, який постачав товарно-матеріальні цінності, позивач проявив належну обачність, у свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача із ТзОВ Феррете .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи): ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2018 та листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.02.2018 № 154/7/26-20-23-01, було поведено документальну позапланову виїздну перевірку позивача, з питань дотримання вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ Феррете за 2017 рік. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2017 на суму 3442531 грн та занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017 року на 724135, 66грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ Феррете (ЄДРПОУ - 40952883) та ТОВ ФРУТТА ОПТ ТОРГ було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції від 01.08.2017 № 010817-01. На підтвердження виконання умов якого, позивачем до суду надані видаткові та податкові накладні, суми ПДВ по яких були віднесені до складу податкового кредиту ТОВ ФРУТТА ОПТ ТОРГ за вказаний період.

Як вбачається з вказаних первинних документів, такі від імені ТОВ Феррете підписано директором Бєлєнко І.В.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 32017100010000048 від 23.06.2016. В ході досудового розслідування якого, допитаний в якості свідка ОСОБА_1 повідомив, що до діяльності ТОВ Феррете (ЄДРПОУ - 40952883) не має ніякого відношення. Вказане підприємство не засновував, не створював, статутний капітал не формував в органах реєстрації будь яких документів не надавав та не отримував. Угоди від імені цього товариства не укладав, податкові накладні не оформляв та не підписував, рахунки в банках не відкривав та нікого на це не уповноважував.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в поданих до суду першої інстанції банківських виписках, відсутня будь яка оплата товару за договором поставки від 01.08.2017 № 010817-01 (а. с. 105а-105д том 8).

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи суд апеляційної інстанції вказує, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ Феррете суд апеляційної інстанції вважає, що такі не підтверджують реального виконання господарських операцій вказаним контрагентам позивача по укладеному договору поставки, оскільки складені особами, які заперечують свою участь у діяльності підприємств.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю ФРУТТА ОПТ ТОРГ взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від вказаного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердженості права на формування у податковому обліку витрат і податкового кредиту.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 813/277/13-а.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 139 КАС України, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 1340/4757/18 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 31.01.2020