Постанова

від 08.10.2019 по справі 640/213/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/213/19 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Костюк Л.О.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю БВ ГРУПП до департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ БВ ГРУПП звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162 Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації , яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2011 № КВ08212012978 Реконструкція груп нежитлових приміщень № 83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 та скасовано реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 № КВ14212023938 Реконструкція груп нежитлових приміщень № 83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вчинити дії щодо включення (відновлення) запису про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2011 № КВ08212012978 Реконструкція груп нежитлових приміщень № 83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 № КВ 14212023938 Реконструкція груп нежитлових приміщень № 83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 №162 Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації ; вийшовши за межі позовних вимог визнано протиправним та скасовано наказ департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162 Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації ; зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вчинити дії щодо включення (відновлення) запису про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2011 № КВ08212012978 Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 №КВ 14212023938 Реконструкція груп нежитлових приміщень № 83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04.11.2014 у справі №22-ц-796/12105/2014, 18.10.2004 між ТОВ ГДП Укрбудпромсервіс та АКБ Київ укладено договір №05-19/0119 про участь у фонді фінансування будівництва технічного приміщення загальною площею 204,4 кв.м. на 19 поверсі будинку на АДРЕСА_1.

06.10.2005 між ТОВ ГДП Укрбудпромсервіс та ОСОБА_2 укладено договір уступки права вимоги за договором № 05-19/0119 від 18.10.2004 про участь у фонді фінансування будівництва.

03.05.2006 між ТОВ ГДП Укрбудпромсервіс та ЗАТ Канівбуд , в особі голови правління ОСОБА_1 ., укладено інвестиційно-підрядний договір на виконання будівельних робіт завершальної частини будинку з облаштуванням тераси на АДРЕСА_1 , за умовами якого ЗАТ Канівбуд забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних, монтажних, проектних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов`язаних з будівництвом завершальної частини будинку та облаштуванням тераси, що знаходиться в АДРЕСА_1 (нова адреса - АДРЕСА_1 ).

29.12.2006 між ЗАТ Канівбуд та ОСОБА_1 укладено договір відступлення майнових прав за інвестиційно-підрядним договором на виконання будівельних робіт завершальної частини будинку з облаштуванням тераси на АДРЕСА_1 від 03.05.2006, за умовами якого ЗАТ Канівбуд передає, а ОСОБА_1 приймає належні ЗАТ Канівбуд майнові права (право вимоги) у ТОВ ГДП Укрбудпромсервіс на отримання у власність збудованих ТОВ ГДП Укрбудпромсервіс нежитлових приміщень, що розташовані на 20 (двадцятому), поверсі будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 213,3 кв.м.

Розпорядженням голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 30.03.2007 № 407 будинок за адресою АДРЕСА_1 прийнятий за актом в експлуатацію.

23.04.2007 за № 156 управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю мііста Києва зареєстровано акт від 30.03.2007 №407 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за будівельною адресою І-й пусковий комплекс, АДРЕСА_1 , нове будівництво Житловий будинок з приміщенням громадського обслуговування за адресою АДРЕСА_1 . Замовник будівництва ТОВ ГДП Укрбудпромсервіс .

Згідно акту від 30.03.2007 №407 кількість поверхів за проектом 18-19 за архітектурно-технічним паспортом/за довідкою БТІ 18-19 поверхів.

21.12.2007 складено акт про передання нежитлових приміщень площею 359.6 кв.м. на АДРЕСА_1 від ТОВ Концерн Екоп ОСОБА_1 згідно з інвестиційним контрактом №5-19/19/н-ж від 15.09.2015. Інвестиційний контракт №5-19/19/н-ж від 15.09.2015 укладено між АКБ Київ та ОСОБА_4 . З контракту вбачається, що АКБ Київ діє на підставі угоди №02/5-19 від 27.07.2004 з ТОВ Концерн Екоп та АКБ Київ виступає від імені ТОВ Концерн Екоп . Відповідно до цього контракту ОСОБА_4 виступає довірителем і передає кошти банку в довірче управління для подальшого набування об`єкту інвестування, яким є 359.6 кв.м. на АДРЕСА_1 .

28.12.2007 укладено додаткову угоду №1 до договору від 18.10.2004 №05-19/0119 між ТОВ ГДП Укрбудпромсервіс та АКБ Київ про внесення змін щодо об`єкту будівництва: 19 поверх будинку АДРЕСА_1, технічне приміщення № 83 загальною площею 225.3 кв.м.

18.04.2008 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором від 18.10.2004 №05-19/0119 між ТОВ ГДП Укрбудпромсервіс та АКБ Київ та додаткової угоди до нього №1 від 28.12.2007.

06.05.2008 АКБ Київ відповідно до договору від 18.10.2004 №05-19/0119, додаткової угоди від 28.12.2007 та договору про відступлення права вимоги від 18.04.2008 передав за актом приймання-передання технічне приміщення №83 площею 223,5 кв.м. на АДРЕСА_1 ОСОБА_1

27.01.2011 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві за № КВ08212012978 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт Реконструкція груп нежитлових приміщень № 83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 . Замовник будівництва ОСОБА_1

28.09.2011 складено акт № 6 про готовність вбудованого нежитлового приміщення житлового будинку з приміщенням громадського обслуговування населення та трансформаторної підстанції на АДРЕСА_1 .

16.02.2012 за № КВ14212023938 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації Реконструкція груп нежитлових приміщень № 83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 . Замовник будівництва ОСОБА_1 .

Також відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04.11.2014 у справі №22-ц-796/12105/2014, 27.07.2012 Головним управлінням комунальної власності міста Києва видане свідоцтво на право власності НОМЕР_1 , яке зареєстроване КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, право власності на нежитлові приміщення з №1 по №28, №ХІІІ, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) площею 968, 50 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 за ТОВ Помічниця .

Власником нежилого приміщення з №1 по №28, №ХІІІ, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) загальною площею 968,50 кв.м., в АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом про право власності №625-К від 27.07.2012, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), станом на час постановлення ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04.11.2014 у справі №22-ц-796/12105/2014, є ТОВ Помічниця .

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 910/8507/14 зазначено, що: … в технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) в АДРЕСА_1 зазначений план за поверхами на будівлю літер А , крім того у свідоцтві про право власності також біля номеру будинку в дужках зазначена літера А .

Водночас, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.03.2001 №127, нерухоме майно підлягає технічній інвентаризації комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Відповідно до пункту 3.1 Інструкції на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, встановлюється вартість об`єктів, зокрема, визначаються площі і об`єкти будинків, допоміжних будівель та споруд, визначається будівельна та інвентаризаційна вартість будинків, зокрема, прибудови, підвали (цокольні поверхи, погреби під будинками). На кожний об`єкт створюється окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Тобто, вказана біля номеру будинку в дужках літера А була присвоєна об`єкту нерухомого майна Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна під час технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №32415) та складання технічного паспорту, яке по суті є прибудовою до вже існуючого багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Отже, літера А не є частиною поштової адреси приміщення, а являється його технічним ідентифікатором.

Це підтверджується тим, що на лицьовому аркуші технічного паспорта вказано, що приміщення розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи, що у власності позивача (ТОВ Помічниця ) перебувають нежилі приміщення (групи приміщень №83-84, 85) загальною площею 968,50 кв.м., які розташовані в м. Києві в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , а тому він не може бути позбавлений права доступу до допоміжних приміщень (яких знаходяться індивідуальний тепловий пункт та ввідно-розподільні пристрої електроенергії), у вказаному будинку… .

Згідно із інформаційної довідки №61731798 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 17.06.2016 зареєстровано право приватної власності ТОВ БВ ГРУПП на нежилі приміщення з №1 по №28, №XII, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) (в літері А), загальною площею 968,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Державна реєстрація права власності ТОВ БВ ГРУПП номер запису 15030590 на вказані нежитлові приміщення проведена нотаріусом Рубльовою К.О. 17.06.2016 у зв`язку з передачею ТОВ Помічниця приміщення у власність ТОВ БВ ГРУПП як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу) на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ БВ ГРУПП від 16.06.2016 №1, акта приймання-передачі до статутного капіталу ТОВ БВ ГРУПП від 17.06.2016, укладеного між ТОВ Помічниця та ТОВ БВ ГРУПП та свідоцтва про право власності від 27.07.2012 серії САЄ №539858, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2018 у справі № 826/8225/18 встановлено, що об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 оскаржувалась державна реєстрація права власності ТОВ БВ ГРУПП на вказані приміщення шляхом подання скарги до Міністерства юстиції України та відповідних позовів до суду. Однак, станом на 14.11.2018 державна реєстрація права власності ТОВ БВ ГРУПП на вказані приміщення не визнана протиправною, тобто ТОВ БВ ГРУПП є законним власником нежилих приміщень з №1 по №28, №XII, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) (в літері А), загальною площею 968,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

03.10.2016 до департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві надійшла скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 вих. №5 від 27.09.2016 в якій повідомлено, що наприкінці 2008 року невідомими особами почалось будівництво на 19 (технічному) поверсі будинку за адресою АДРЕСА_1 . За наслідками таких робіт створено нежитлові приміщення на 19 та 20 поверсі будинку, які належать ТОВ Помічниця та використовуються без дотримання вимог щодо безпечної експлуатації приміщень, чим порушуються права мешканців житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на безпечне проживання в такому будинку. У зв`язку із цим, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 просить скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 №КВ14212023938.

На підставі вказаної скарги об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 вих. №5 від 27.09.2016, департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві видано головному інспектору будівельного нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцькому С.І. направлення для проведення перевірки від 05.10.2016 б/н для здійснення позапланової перевірки на АДРЕСА_1, нежитлові приміщення з №1 по №28, №XII, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) у Шевченківському районі м. Києва. Строк дії направлення з 05.10.2016 до 11.10.2016.

Відповідно до службової записки начальника відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Полуніної Т.П., адресованої директору департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві ОСОБА_5 , відділом нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві проводиться перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на АДРЕСА_1, нежитлові приміщення з №1 по №28, №XII, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) у Шевченківському районі м. Києва. Згідно акту від 30.03.2007 №407 кількість поверхів за проектом 18-19 за архітектурно-технічним паспортом/за довідкою БТІ 18-19 поверхів. Під час перевірки встановлено, що на 19 та 20 поверхах житлового будинку на АДРЕСА_1 розташовані нежитлові приміщення, які експлуатуються в якості офісу.

У зв`язку з викладеним у вказаній службовій записці констатовано, що реконструкція груп приміщень № 83-84, 85 з їх об`єднанням була проведена з порушенням вимог будівельних норм в частині відсутності 20-го поверху житлового будинку на час прийняття його в експлуатацію. Отже, замовником будівництва ОСОБА_1 наведено недостовірні дані у деклараціях про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012 №КВ08212012978 Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 та про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 №КВ 14212023938 Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 , що є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Тому, запропоновано відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності розглянути питання щодо скасування вказаних декларацій.

10.10.2016 за результатом розгляду вказаної службової записки начальника відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Полуніної Т.П. та з огляду на пункти 22, 24 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Гончаровим В.В. прийнято рішення №162 про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012 №КВ08212012978 Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 та про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 №КВ 14212023938 Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 .

На підставі статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, на підставі вказаного рішення від 10.10.2016 №162, директором департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві ОСОБА_6 . А . прийнято наказ від 10.10.2016 №162 згідно з яким вирішено: вважати скасованою декларацію про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012 №КВ08212012978; скасувати реєстрацію про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 №КВ 14212023938; відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування забезпечити невідкладне направлення копії наказу та рішення від 10.10.2016 №162 для виключення запису щодо реєстрації декларацій від 27.01.2012 № КВ08212012978, від 16.02.2012 № КВ14212023938 з єдиного реєстрів документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Не погоджуючись з рішенням департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162 Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації , ТОВ БВ ГРУПП звернулось до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що прийняття оскаржуваного рішення від 10.10.2016 №162 про скасування реєстрації вказаних вище декларацій відбулось за відсутності правових підстав для цього.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162 Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства. Також, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення не порушує прав позивача, а тому не породжує права на захист його прав шляхом скасування такого рішення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону Кабінет Міністрів України постановою від 23.05.2011 № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (пункт 5 Порядку № 553).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 553 здійснення державного архітектурно-будівельного контролю плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

При цьому вказаний пункт Порядку також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Зокрема, це:

- подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

- перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п`яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у пункті 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.

За приписами пунктів 16, 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано доказів складання за результатом позапланової перевірки на АДРЕСА_1, нежитлові приміщення з №1 по №28, №XII, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) у Шевченківському районі м. Києва, відповідного акту, який за змістом направлення від 05.10.2016 б/н та вказаних норм Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, мав бути складений в період з 05.10.2016 до 11.10.2016.

Крім того, за змістом вказаних службової записки та рішення від 10.10.2016 №162, в ході перевірки виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять відповідних протоколів і приписів, обов`язковість яких передбачена вказаними нормами Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в контексті норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, будівництво об`єкта завершується реєстрацією права власності на об`єкт містобудування, а проведення архітектурно-будівельного контролю здійснюється у процедурі його створення.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності від 20.11.2012 № 5496-VI, який набрав чинності 05.01.2013, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності доповнено статтею 39-1, частиною другою якої передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до частини 3 цієї статті після скасування реєстрації відповідного повідомлення або декларації замовник має право повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Відповідні зміни постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №918 внесені до Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, які були доповнені відповідно пунктами 14 та 19. Зазначені зміни набрали чинності з 31.12.2013.

Відповідно до пункту 14 Порядку виконання будівельних робіт, з урахуванням внесених змін, у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Аналогічні положення передбачені пунктом 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

З матеріалів справи вбачається, що декларацію про початок виконання будівельних робіт зареєстровано 27.01.2011, а декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - 16.02.2012.

Водночас, 10.10.2016 оспорюваним рішенням та наказом відповідача скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт та реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з підстави передбаченої статтею 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у зв`язку із виявленням інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації.

Отже, поширення передбачених вказаними вище змінами, засобів архітектурно-будівельного контролю на правовідносини зі створення об`єкту містобудування, що мали місце у 2011 та 2012 роках є необґрунтованими, оскільки у такий спосіб відповідачем їм надано зворотню дію у часі, тобто поширено на правовідносини, що мали місце до їх прийняття.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю окремою та самостійною підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Така перевірка здійснюється протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Водночас, у визначений зазначеним Порядком строк відповідачем не було вжито заходів щодо виявлення порушень, які в подальшому стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а також наказу від 10.10.2016 № 162.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/11204/14, від 24.01.2019 у справі № 802/685/16-а.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи, що декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстровані у встановленому порядку у 2012 році, а позапланова перевірка проведена у 2014 році, то підстави для визнання вказаної перевірки правомірною, відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. З моменту реєстрації відповідачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, а також внаслідок реєстрації права власності на новостворений об`єкт містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала дію.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а проаналізувавши положення статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, дійшов висновку про те, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Водночас, на думку колегії суддів Верховного Суду після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, а тому не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

Частиною другою статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Аналогічні положення викладені у пункті 22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , зокрема, статтею 39-1 встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації - подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 814/1914/16, від 26.06.2018 у справі № 826/20445/16, від 18.10.2018 у справі № 695/3442/17, від 22.01.2019 у справі № 826/17907/17.

Колегія суддів зазначає, що факт реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 та про готовність об`єкта до експлуатації Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 є беззаперечним.

Також, матеріали справи містять докази наявності у ТОВ БВ ГРУПП , станом на час проведення перевірки та прийняття спірного рішення, права приватної власності на нежилі приміщення з №1 по №28, №XII, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85), загальною площею 968,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави вважати об`єктом самочинного будівництва нежилі приміщення з №1 по №28, №XII, з №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85), загальною площею 968,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , відсутні.

Разом з цим, проведення перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 №162 Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації , свідчить про порушення департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві принципів належного урядування та правової визначеності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказана перевірка є протиправною, що нівелює її правові наслідки в тому числі рішення та наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162 Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації підлягають задоволенню.

Щодо виходу за межі позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 №162 Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Колегія суддів зауважує, що фактично оскаржуване рішення від 10.10.2016 №162 введено в дію наказом директора департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Горобченко Л.А. від 10.10.2016 № 162, згідно з яким вирішено: вважати скасованою декларацію про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2012 №КВ08212012978; скасувати реєстрацію про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 №КВ 14212023938; відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування забезпечити невідкладне направлення копії наказу та рішення від 10.10.2016 №162 для виключення запису щодо реєстрації декларацій від 27.01.2012 №КВ08212012978, від 16.02.2012 №КВ14212023938 з єдиного реєстрів документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що для належного захисту прав позивача суд першої інстанції вірно вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував наказ департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 813/213/16.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної архітектурно-будівельну інспекцію України вчинити дії щодо включення (відновлення) запису про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.01.2011 № КВ08212012978 Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 16.02.2012 №КВ 14212023938 Реконструкція груп нежитлових приміщень №83-84, 85 з їх об`єднанням на АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр), як єдиної комп`ютерної бази даних, визначений Порядком введення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 № 92 (Порядок №92).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку ведення, адміністрування, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснює ДАБІ України.

Згідно пункту 8 Порядку №92 підставами для внесення Держархбудінспекцією поданих органом державного архітектурно-будівельного контролю даних до реєстру є отримання цим органом: повідомлення; повідомлення про зміну даних у цьому повідомленні; декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація); повідомлення про зміну даних у зареєстрованих деклараціях, внесення змін до них у зв`язку з виявленими технічними помилками; скасування реєстрації повідомлення або декларації; прийняття рішення про видачу або анулювання дозволу, видачу сертифіката, повернення декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків; прийняття рішення про відмову у видачі дозволів чи сертифікатів.

Пункт 15 Порядку № 92 передбачає, що у разі прийняття наказу органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації повідомлень чи декларацій, анулювання дозволу, набрання рішенням суду законної сили про скасування документа декларативного або дозвільного характеру посадові особи вносять відомості до реєстру про їх скасування або анулювання.

З огляду на встановлену вище протиправність оскаржуваного рішення та наказу департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Доводи апелянта про те, що рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162 та наказ департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 10.10.2016 № 162 не порушують прав позивача, не беруться колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У абзаці 1 частини другої свого рішення від 25.12.1997 за № 9-зп, Конституційний Суд України зазначає, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Водночас, частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає завдання адміністративного судочинства як справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частина перша статті 5 цього ж Кодексу вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Верховний Суд України у постанові від 10.04.2012 у справі №21-1115во10 зазначає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 2-зп від 23.06.1997 у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до пункту 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 у справі №1-10/2008, при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Колегія суддів зазначає, що наявність спірного рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві передбачає віднесення належних ТОВ БВ ГРУПП на праві приватної власності нежитлових приміщень до об`єктів самочинного будівництва, що безумовно порушує права позивача як власника такого майна.

Отже, колегія суддів вважає, що права позивача були порушені у зв`язку з прийняттям оскаржуваних ним у даному провадженні рішень суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Костюк Л.О.

Повний текст постанови виготовлений 15.10.2019.