Постанова

від 15.10.2019 по справі 489/4456/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.10.19

22-ц/812/1665/19

Справа № 489/4456/19

Провадження № 22-ц/812/1665/19 Доповідач апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

- представника відповідача - ОСОБА_1 . - ОСОБА_5 ,

переглянувши в апеляційному порядку матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах ОСОБА_4 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 22 серпня 2019 року у складі судді Коваленка І.В. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту ухвали не зазначена),

установила:

20 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Разом з позовною заявою подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке підлягає поділу.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2019 року заяву задоволено частково, забезпечено позов шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які зареєстровані на ім`я ОСОБА_1 , а саме:

-вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 , дата реєстрації 15.07.2017);

-напівпричіп Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі № НОМЕР_5 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_6 , дата реєстрації 21.07.2017);

-спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі № НОМЕР_8 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_9 , дата реєстрації 25.04.2017);

-напівпричіп Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_10 , номер шасі № НОМЕР_11 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_12 , дата реєстрації10.05.2017);

-Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі № НОМЕР_14 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_15 , дата реєстрації 11.04.2017).

Накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках та банківських скриньках АТ КБ Приватбанк , МФО 305299 та АБ Південний у м. Миколаєві, МФО 32820.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що суд не встановив підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позов, просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

-2-

Відзив на апеляційну скаргу позивач не подала.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Так, частиною 1 статті 149 ЦПК передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Положеннями статті 150 ЦПК встановлено види забезпечення позову, серед яких значиться й накладення арешту на майно. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду (частина 2 статті 149 ЦПК).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, яким є нерухоме майно (нежитлова будівля), розташоване за адресою АДРЕСА_1 , виробниче обладнання, транспортні засоби та грошові кошти, що містяться на рахунках банків та в банківських скриньках. Позивачка просила накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також банківські рахунки, банківські скриньки, які вважає спільною власністю подружжя, посилаючись на те, що, заперечуючи провести поділ майна добровільно, відповідач може розпорядитись ним самостійно, що ускладнить поновлення її прав співвласника.

Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що спір між сторонами є реальним та носить матеріальний характер, титульним володільцем частини спільного майна є відповідач.

Наведені обставини вказують на можливу загрозу істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, що відповідно до частини 2 статті 149 ЦК є підставою для забезпечення позову.

Спосіб забезпечення позову щодо транспортних засобів, реєстрація яких здійснена за відповідачем, відповідає вимогам наведених процесуальних норм, є співмірним заявленим позовним вимогам та не порушує права інших учасників процесу.

Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що заява ОСОБА_1 в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача як фізичної особи в банківських установах, що містяться на рахунках та банківських скриньках АТ КБ Приватбанк та АБ Південний у м. Миколаєві, є обґрунтованою. Оскільки іншого відповідачем апеляційному суду не доведено, а спір між сторонами носить матеріальний характер, тому з метою уникнення загрози істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд правильно наклав арешт на цей вид майна. При цьому посилання відповідача на те, що суд першої інстанції, накладаючи арешт на кошти на рахунках та в скриньках банківських установ безпідставно та необґрунтовано обмежив відповідача у здійсненні його непорушеного та гарантованого Конституцією України права приватної власності, що є неприпустимим, не заслуговують на увагу, оскільки у разі задоволення позову компенсація вартості частини майна подружжя підлягає сплаті за рахунок майна відповідача. Отже, такий спосіб забезпечення позову щодо грошових коштів також є співмірним заявленим вимогам.

-3-

Зважаючи на обставини справи, позовні вимоги та надані докази, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про необхідність забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 вказаним нею способом, оскільки розпорядження спірним майном під час розгляду справи може призвести до неможливості виконання рішення суду та своєчасного розгляду справи, що є завданням цивільного судочинства.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно вжив заходи забезпечення позову, оскільки заява містить обґрунтовані припущення з цього приводу. Так, накладення арешту на рухоме майно, перешкоджає стороні його відчужувати, що дійсно забезпечить можливість поділу цього майна між подружжям та відповідає інтересам кожної сторони. При цьому порушення судом принципів диспозитивності, змагальності сторін та верховенства права не встановлено.

Відповідно до змісту та мети запровадження інституту забезпечення позову, а також змісту пункту 1 частини 1 статті 149 ЦПК арешт накладається на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Не може бути підставою для скасування ухвали про забезпечення позову й посилання представника відповідача на те, що судом не застосовано зустрічне забезпечення, оскільки підстав, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України щодо обов`язкового застосування зустрічного забезпечення не встановлено.

До того ж, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про застосування зустрічного забезпечення в порядку, передбаченому ст. 154 ЦПК України.

Що стосується підсудності даної заяви про забезпечення позову, то слід виходити з наступного.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з п. 42 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ від 01 березня 2013 року, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, поданих одночасно вбачається, що позивач посилаючись на приписи статті 30 ЦПК України щодо правил виключної підсудності, просила поділити, зокрема нерухоме майно, яке вважає спірним, місцезнаходження якого за адресою АДРЕСА_1 є територією Інгульського ( Ленінського) району м. Миколаєва.

-4-

Враховуючи те, що між сторонами виник спір, зокрема щодо поділу нерухомого майна, що відноситься до виключної підсудності, то такі позови із заявами про забезпечення позову повинні пред`являтися за місцезнаходженням майна.

Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що подана заява про забезпечення позову повинна розглядатися за правилами виключної підсудності.

Оскільки забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи відповідно до положень частини другої статті 149 ЦПК України, то суд першої інстанції підставно розглянув заяву про забезпечення позову до відкриття провадження у справі.

Що ж до інших доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, то вони є суб`єктивними і не можуть слугувати підставою для скасування оскарженої ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування ухвали суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд може за заявою учасника справи і зважаючи на пояснення сторони у справі допустити заміну виду забезпечення позову або скасувати заходи забезпечення позову в порядку передбаченому ст. 156, 158 ЦПК України.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах ОСОБА_4 , залишити без задоволення, а ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: Л.М. Прокопчук

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.