Ухвала

від 09.12.2019 по справі 489/4456/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/4456/19

провадження №2-з/489/31/19

УХВАЛА

Іменем України

09 грудня 2019 року м. Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до Ленінського районного суду міста Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В позовній заяві ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію Ѕ вартості:

вантажного сідлового тягача - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 ; напівпричіпа Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі № НОМЕР_4 ; спеціалізованого вантажного сідлового тягача - Е, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі № НОМЕР_6 ; напівпричіпа Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі № НОМЕР_8 ; автомобіля Mercedes benz vito 115, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; автомобіля Mercedes benz CL 320, реєстраційний номер НОМЕР_10 ; автомобіля Газель вантажна, реєстраційний номер НОМЕР_11 ; автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_12 , номер шасі № НОМЕР_13 , в розмірі згідно ринкової вартості;

виробничого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі згідно ринкової вартості;

обладнання: лінії з цинкування дроту (1 шт.); верстат для виробництва дроту (3 шт.); верстату для виробництва Рабица автомат (5 шт.); верстату правильно-відрізний (3 шт.); верстату для виробництва сітки кладочної (3 шт.); компресора (1 шт.); верстату для виробництва сітки просіяно-витяжної (1 шт.); верстату для виробництва сітки штукатурної (1 шт.); верстату намотувальний (2 шт.), в розмірі згідно ринкової вартості.

Також просить стягнути з відповідача Ѕ частку грошових коштів, що є спільною сумісною власністю сторін та містяться на рахунках ФОП ОСОБА_2 в АБ Південний ; Ѕ частку грошових коштів Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Ільта (далі - ПП ВКФ Ільта ), що містяться на рахунках цього підприємства в АБ Південний ; Ѕ частку грошових коштів ОСОБА_2 , що містяться на рахунках та банківських скриньках в АТ КБ ПриватБанк та АБ Південний .

До відкриття провадження у справі, 28.11.2019 позивач подала заяву про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію, що становить Ѕ частку вартості ПП ВКФ Ільта та належного цьому підприємству нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з однієї основної будівлі літ. 1Г-1 загальною площею 461,1 м.кв та споруд.

29.11.2019 позивач подала до суду заяву про забезпечення позову в якій просила забезпечити позов шляхом:

- заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження ПП ВКФ Ільта ;

- накладення арешту на належне ПП ВКФ Ільта нерухоме майно - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з однієї основної будівлі літ. 1Г-1 загальною площею 461,1 м.кв та споруд.

Як на підставу заяви про забезпечення позову вказує, що відповідач є засновником та керівником ПП ВКФ Ільта , яке було зареєстровано 17.06.2004 та фактичне формування статутного капіталу в розмірі 200000,00 грн. закінчено 17.06.2006.

Вказане підприємство було створене та зареєстровано в період шлюбу сторін, в якому вони перебували з 30.01.1999 по 23.02.2019, а тому позивач має право на Ѕ частку майна ПП ВКФ Ільта .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.08.2019 за первинним позовом та поданою разом з ним заявою про забезпечення позову забезпечено позов частково, але зазначена ухвала не стосувалась забезпечення позову в межах, що викладені в даній заяві.

Вказує, що між сторонами є реальний спір, який носить матеріальний характер та при цьому титульним володільцем ПП ВКФ Ільта є саме відповідач, а ПП ВКФ Ільта , в свою чергу, повністю підконтрольне відповідачу, який одночасно є його засновником та директором, та володіє нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_2 .

На думку позивача, з урахуванням наведених обставин та процесуальної поведінки відповідача під час оскарження ухвали про забезпечення позову від 22.08.2019 є підстави вважати про можливу загрозу істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, що є підставою для забезпечення позову.

Відповідно до положень статей 149 , 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 02.12.2006).

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

До видів забезпечення позову законом віднесено зокрема накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК ).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, заяви про забезпечення позову та доданими до неї доказів, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на належне ПП ВКФ Ільта нерухоме майно та встановити відповідачу заборону на вчинення дій з відчуження такого майна, оскільки підприємство було створено в період шлюбу сторін та його засновником і керівником є відповідач, а тому позивач вважає, що має право на грошову компенсацію Ѕ частки нерухомого майна такого підприємства. Невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду або ускладнити ефективний захист порушених її прав та інтересів.

Враховуючи, що між сторонами існує реальний майновий спір, пов`язаний з поділом майна подружжя до складу якого входить майно, вказане в заяві про забезпечення позову, яке належить ПП ВКФ Ільта , яке в свою чергу створене відповідачем та зареєстроване в період шлюбу сторін, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та Відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, суд вважає заяву про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки наявний зв`язок між вказаним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову, спосіб забезпечення є співмірним позовним вимогам, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, суд враховує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не створює перешкод ПП ВКФ Ільта у здійсненні господарської діяльності та не порушує права інших осіб.

Керуючись статтями 149 , 150 , 153 ЦПК України ,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на належне ПП ВКФ Ільта нерухоме майно - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з однієї основної будівлі літ. 1Г-1 загальною площею 461,1 м.кв та споруд, та заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження арештованого нерухомого майна ПП ВКФ Ільта .

Встановлені цією ухвалою заходи забезпечення позову діють до розгляду справи по суті.

Копії ухвали направити сторонам для відома.

На підставі частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 09.12.2019.

Суддя І.В.Коваленко