Постанова

від 09.10.2019 по справі 2-2182/2008

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року місто Київ.

Справа 2-2182/2008

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11967/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів Мараєва Н.Є., Олійника В.І.

секретар судового засідання Гордійчук Ж.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства СТЕНД ПЛЮС на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2008 року (у складі судді Мартинова Є.О., інформація щодо складання повного тексту відсутня )

в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Стенд Плюс , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним договору оренди,-

ВСТАНОВИВ:

20.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із цивільним позовом, яким просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.11.2004 року, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством Стенд Плюс , який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. та зареєстрований в реєстрі за №7042

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2008 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24 листопада 2004 року, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством Стенд Плюс , який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій A.B. та зареєстрований в реєстрі за № 7042.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2008 року, ПП СТЕНД ПЛЮС подало 01.08.2019 року апеляційну скаргу (а.с. 104) в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вважає, оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі та помилково визнав оскаржуваний договір оренди земельної ділянки недійсним, адже спірний договір містить всі істотні умови, в тому числі і розмір орендної плати яка прямо визначена в п. 2.7.1 спірного договору, а тому посилання суду першої інстанції на відсутність однієї з істотних умов договору не відповідає дійсності.

Крім того, вважає, що будь-яке право позивачки договором оренди порушено не було, а відтак вона не мала права його оспорювати, адже спірний договір оренди жодним чином не обмежує право позивача на безоплатну приватизацію земельних ділянок згідно з чинним законодавством і позивачем жодним чином не доведено чому за рахунок саме вказаної земельної ділянки має бути надана їй земельна ділянка.

Вказує, що на адресу ПП Стенд Плюс судові повістки належним чином не направлялись, ПП Стенд Плюс жодного разу не було повідомлене про розгляд цієї справи в суді першої інстанції, судові повістки не отримувало, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ПП Стенд Плюс про факт існування та розгляд судової справи та направлення на адресу або вручення копії оскаржуваного рішення ПП Стенд Плюс .

Судом не було залучено до участі у справі належного відповідача - Київську обласну державну адміністрацію, адже саме остання відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України виступала власником і розпорядником земель та стороною договору оренди та відповідно і є належним відповідачем у даній справі, що є порушенням норм процесуального права яке відповідно до п. 4 ч. З ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції адже суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Заслухавши доповідь судді Желепи А.В., представника ПП "Стенд плюс", з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

02 жовтня 2019 року до апеляційного суду надійшла відповідь на запит суду від Бориспільської районної державної нотаріальної контори в якій міститься копія спадкової справи №339/2016 за 2016 рік після смерті позивача ОСОБА_1 .

Як вбачається зі спадкової справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивач ОСОБА_1 , місце проживання на день смерті зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , є дочкою та спадкоємницею за заповітом ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, 23 серпня 2016 року, подавши заяву до нотаріальної контори.

Судом встановлено, що право ОСОБА_3 , як дитини війни на отримання в користування та приватизацію землі нерозривно пов`язане з нею та припинилось внаслідок її смерті.

Згідно із заяви від 01.10.2019 року, повідомлено що ОСОБА_2 відмовилась щодо залучення її до участі у даній справі, як правонаступника ОСОБА_1 , а також про відсутність та/або відмову від будь-яких вимог та претензій до Приватного підприємства СТЕНД ПЛЮС та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, в тому числі з приводу дійсності договору оренди земельної ділянки від 24 листопада 2004 року.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст. 255 ЦПК України.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи сторони у спорі, що не допускає правонаступництво, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Згідно п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.

Судом встановлено, 24.11.2004 року між Бориспільською районною державною Адміністрацією Київської області та приватним підприємством Стенд Плюс укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Бориспільська районна державна адміністрація надала приватному підприємству Стенд Плюс в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 9,65 га, яка розташована в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Рішенням Бориспільської районної ради Київської області від 01.11.2005 року № 313-26-ІУ Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам згідно з додатками до вказаного рішення. В пункті 18 додатку №3 до вказаного рішення зазначена технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки ПП Стенд Плюс , наданої в оренду в межах Щасливської сільської ради.

Судом встановлено, що технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передана в оренду ПП Стенд Плюс за оскаржуваним договором, затверджено лише 01.11.2005 року, в той час як сам договір оренди укладений 24.11.2004 року.

п. 2.7.1 оскаржуваного договору оренди від 24.11.2004 року передбачено, що орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної в п. 1.4.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що згідно з умовами оскаржуваного договору, розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тобто, для визначення розміру орендної плати необхідна наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору, від якої і обчислюється розмір орендної плати. На момент укладення оскаржуваного договору оренди розмір орендної плати земельної ділянки у ньому не був та не міг бути визначений, що свідчить про відсутність в договорі істотної умови, та порушує права позивача, яка як дитина війни бажає реалізувати своє право на отримання земельної ділянки та її приватизацію, а укладений протизаконно договір оренди, перешкоджає їй в цьому праві.

Колегія суддів з такими висновками районного суду не погоджується, так як суд допустив порушення норм процесуального права, які призвели до не повного встановлення обставин справи та не вірного вирішення спору.

Так, відповідно до ст.1 ЦПК України в редакції, що діяла на час подачі позову та розгляду справи завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та держави.

Відповідно до ст. 3 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.130 ЦПК України суд в попередньому судовому засіданні уточнює позовні вимоги або заперечення позову, вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору .

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє у здійсненні їх прав .

Під час апеляційного розгляду, апеляційним судом встановлено, що в порушення цих процесуальних вимог, суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, судом в попередньому судовому засіданні не було уточнено у позивача, які конкретно його права, як фізичної особи порушуються, укладеним договором оренди.

Суду не було надано жодного доказу, що в 2004 році позивач мала отримати саме спірну ділянку, як дитина війни, а тому в останньої відсутнє право вимоги, оспорювати договір оренди укладений з відповідачем ПП "Стенд-Плюс"

Доводи апеляційної скарги, про те що судом не залучено належного відповідача Київську обласну державну адміністрацію також, знайшли своє відображення, з огляду на наступне:

Суд, не зважаючи на те, що позивач просила визнати недійсним договір, укладений між ПП Стенд Плюс та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, а також враховуючи обставини, на які посилалась позивач в своїх позовних вимогах, які свідчили про те, що остання вказувала на порушення прав лише з боку відповідачів, однак як вбачається Бориспільська районна державна адміністрація укладаючи договір оренди діяла не від свого імені, а діяла на підставі розпорядження від 23.11.2004 року № 853 Київської обласної державної адміністрації, не роз`яснив наслідки не залучення вказаної особи до розгляду справи в якості співвідповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 у редакції, чинні на момент укладання спірного договору оренди Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на

їх території із земель державної власності у постійне користування

юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами

населених пунктів для всіх потреб.

Відтак предметом у цій справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, тому відповідачами повинні були бути орендодавець та орендар за спірним договором.

Апеляційним судом також встановлено, що відповідач ПП "Стенд Плюс" не був належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, оскільки на зворотному повідомленні, що міститься на а.с. 30, відсутній підпис уповноваженої особи про отримання судової повістки. Також, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що на 25 липня 2008 року відповідачі взагалі повідомлялись про судове засідання.

Викладене свідчить, що судом були порушені процесуальні норми, щодо повідомлення учасників процесу про розгляд справи, які відповідно до діючих процесуальних норм, а саме: ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду, що на момент укладання оскаржуваного договору оренди у ньому була відсутня одна з його істотних умов, а саме відсутній розмір орендної плати.

Як вбачається з п. 2.7.1 оскаржуваного договору оренди від 24.11.2004 року передбачено, що орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної в п. 1.4.

З огляду на те, що рішення районного суду, ухвалено з порушенням норм процесуального права при не повному з`ясуванні обставин справи, воно відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Проте з огляду на смерть позивача та вимоги ст. 377 ЦПК України, а також обставини з`ясовані судом, щодо осіб, які прийняли спадщину, та їх відмову бути залученими в якості правонаступників, та з огляду на те, що право позивача, як дитини війни,- отримати землю в користування та приватизувати її є нерозривно пов`язаним з її особою , рішення суду в даній справі підлягає скасуванню з закриттям провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 382-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства СТЕНД ПЛЮС задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2008 року скасувати , провадження в даній справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.

Головуючий :

Судді: