Рішення

від 02.10.2019 по справі 640/14764/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/14764/19

н/п 2/640/2594/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2019 року представник позивача - адвокат Ципліцький Д.О. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 26.03.2019 року у сумі 266552,50 грн., з яких: 205040,38 грн. - сума позики; 20504,04 грн. - збитки, та 41008,08 грн. - неустойка, та судові витрати. В обгрунтування зазначених вимог посилається на наступне. 25.03.2019 року відповідач звернувся до позивача з проханням надати йому позику у сумі 208000,00 грн. для особистих цілей, внаслідок чого 26.03.2019 року між вказаними сторонами був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідач прийняв від позивача у власність 8000,00 доларів США, та зобов`язався їх повернути не пізніше 26.06.2019 року. Своє зобов`язання у встановлений строк відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду за захистом свого права, та просить стягнути грошові кошти в розмірі 205040,38 грн., що становить за курсом НБУ станом на 24.07.2019 року 8000,00 доларів США. Також, просить стягнути відповідно до п. 10, п. 13 Договору збитки за порушення умов договору, що становить 20504,04 грн., та неустойку в розмірі 41008,08 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, та до початку слухання справи по суті надав до суду заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Позивач та його представник - адвокат Ципліцький Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в справі доказами.

25.07.2019 року вказана позовна заява надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

26.07.2019 року судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано 26.07.2019 року.

Ухвалою судді від 29.07.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, та накладено заборону відчуження на Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті.

Судом встановлено, що 26.03.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики у простій письмовій формі, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача гроші у сумі 8000 доларів США, на строк до 26.06.2018 року зі сплатою відсотків в розмірі 4% щомісячно на весь період дії договору.

Відповідно до приписів ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Вказаний договір позики недійсним не визнавався, та доказів його фіктивності або нікчемності до суду надано не було, та його не оскаржено в судовому порядку.

Вказана позика за договором залишається неповернутою, хоча строк її повернення настав.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Зобов`язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

З огляду на зазначене, суд вважає, що уклавши вказаний договір позики, у відповідача виникли зобов`язання по поверненню коштів.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі №6-1188цс16 Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи приписи ст. 204 ЦК України , за якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та враховуючи, що відповідачем були отримані вказані грошові кошти за договором позики, що ним визнається в повному обсязі, а тому вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним договором позики є такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні,

оскільки заборгованість не погашена за даним договором, та доказів її повернення до суду надано не було.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Таким чином, при ухваленні судом рішення позивач просить перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення. Але, позивач в своєму позові просить перерахувати суму боргу на день подачі позову до суду.

Таким чином, судом встановлено, що зобов`язання відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням ст.ст. 526-530 ЦК України, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми позики в розмірі 205040,38 грн. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У договорі позики від 26 березня 2019 року, сторони погодили, що розмір збитків, які можуть виникнути у позикодавця в майбутньому, у разі порушення позичальником умов договору не доказуються позикодавцем, а становлять 10% від суми позики, згідно до п.1 Договору. Збитки Позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору (п. 10 Договору). У разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром 20% від суми позики (п. 13 Договору).

За розрахунком позивача в його позові, збитки в даному випадку становлять 20504,04 грн. (800 дол. США у перерахунку у гривні за курсом НБУ станом на 24.07.2019 року), та неустойка - 41008,08 грн. (1600 доларів США в перерахунку за курсом НБУ станом на 24.07.2019 року). Підстав не довіряти вказаному розрахунку у суду не має, та він є таким, що визнається відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені обставини, та враховуючи, повне визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача грощові кошти за договором позики від 26.03.2019 року у сумі 266552,50 грн., з яких: 205040,38 грн. - сума позики, 20504,04 грн. - збитки, та 41008,08 грн. - неустойка.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2665,54 грн. (а.с. 2).

Враховуючи приписи ст. 142 ч.1 ЦПК України, суд вважає за можливим повернути позивачу 50% від суми сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 50% судового збору сплаченого при поданні позову, що становить 1332 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 204, 525,610, 612, 625, 630, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за договором позики від 26.03.2019 року у загальному розмірі 266552 (двісті шістдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривень 50 коп., з яких: 205040 грн. 38 коп. - сума позики, 20504 грн. 04 коп. - збитки, 41008 грн. 08 коп. - неустойка.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривень 77 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 50% сплачених коштів - судового збору - з державного бюджету у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривень 77 копійок, який був сплачений 24.07.2019р., квитанція № ПН1042684, на наступні реквізити: р/р отримувача 31219206020004 , код отримувача (код ЄДРПОУ) 37999675, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998 , код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу : *;101; НОМЕР_1 ; 22030101 Суд. збір, за позовом ОСОБА_2 , Київський р-н. суд. м. Харк.;;;.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач - ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ