Рішення

від 01.10.2019 по справі 908/1370/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/83/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019 Справа № 908/1370/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали

позовної заяви Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Байбулатова, б. 22) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивач Воскресенська сільська рада (72414, Запорізька обл., Приазовський р-н, с.Воскресенка, вул. Шкільна, б. 44)

до відповідача Фермерського господарства «ПІВДЕНЬ» (72400, Запорізька обл., Приазовський р-н, смт. Приазовське, вул. Молодіжна, 23)

про зобов`язання повернути земельні ділянки

За участю представників сторін:

від прокуратури: Дядюшева К.Є., посвідчення № 035882 від 05.10.2015.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Свистун О.В., свідоцтво адвоката № ЗП 001333 від 29.06.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається справа № 908/1370/19 за позовом Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Воскресенської сільської ради з позовом до відповідача Фермерського господарства «ПІВДЕНЬ» про зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 2324582200:02:001:0062, 2324582200:02:001:0063, 2324582200:02:001:0064, 2324582200:02:001:0065, 2324582200:02:001:0066, 2324582200:02:001:0067, 2324582200:02:001:0068 (площею 5,41 га кожна, а загальною площею 37,87 га, які знаходяться на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області (зі межами населеного пункту), власнику - Воскресенській сільській раді.

Ухвалою суду від 11.06.2019 позовну заяву Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, подану в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Воскресенської сільської ради до відповідача Фермерського господарства «ПІВДЕНЬ» про зобов`язання повернути земельні ділянки залишено без руху, надано Керівнику Мелітопольської місцевої прокуратури строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою суду від 04.07.2019, у зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1370/19. Присвоєно справі номер провадження 32/83/19. Підготовче засідання призначено на 24.07.2019.

Ухвалою суду від 24.07.2019 відкладено підготовче засідання на 04.09.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 02.10.2019 та відкладено підготовче засідання до 16.09.2019.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги. Позовні вимоги мотивовані такими обставинами. Враховуючи те, що договір оренди земельних часток (паїв), укладений 12.03.2009 між Приазовською районною державною адміністрацією та ФГ Південь , є припиненим в частині земельних часток (паїв), які набули статусу земельних ділянок комунальної власності з кадастровим номерами, що знаходяться в єдиному масиві в контурі № НОМЕР_1 , площею 5,4100 га кожна, і до теперішнього часу спірні земельні ділянки використовуються відповідачем без достатніх правових підстав, заявник просить суд повернути вказані земельні ділянки власнику - Воскресенській сільській раді.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву від 17.07.2019. Вказує на те, що у позовній заяві не наведено достатньо обґрунтованих підстав представництва інтересів держави прокурором та невірно застосовані норми матеріального права, якими обґрунтовується позовна заява.

Разом з відзивом від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: належним чином завірені копії рішень п`ятнадцятої позачергової сесії від 23.08.2016 за номерами 7, 10, 11, 12, 13, 14, 15 та належним чином завірені договори оренди земельних ділянок за номерами 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 від 10.10.2016.

Від Воскресенської сільської ради надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги в повному об`ємі, а також надав суду копію рішення 54 сесії Воскресенської сільської ради № 5 від 28.05.2019 Про скасування рішення п`ятнадцятої позачергової сесії сьомого скликання Про надання в оренду земельної ділянки з земель комунальної власності Воскресеньскої сільської ради , як такі що не були реалізовані.

Клопотання про витребування доказів судом залишено без задоволення, враховуючи надане позивачем рішення 54 сесії Воскресенської сільської ради № 5 від 28.05.2019.

24.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 221 ГПК України. Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач вказує на те, що прокурором не доведено у належний спосіб та не обґрунтовано підстави звернення до суду з позовною заявою від імені суб`єкта владних повноважень в особі Воскресенської сільської ради, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Клопотання судом прийнято до розгляду.

02.09.2019 відповідачем надані заперечення, які відповідач просить суд долучити до матеріалів справи, врахувати зазначені в відзиві доводи та відмовити в задоволенні позову в повному об`ємі.

Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

Від прокуратури 02.09.2019 надійшла відповідь на відзив відповідача, а також заперечення щодо клопотання про залишення позову без розгляду.

10.09.2019, на адресу суду від відповідача надійшли заперечення в яких останній просить суд, продовжити встановлений відповідачу судом строк на подання заперечень, долучити до матеріалів справи подані письмові заперечення на відповідь на відзив прокурора та залишити позовну заяву без розгляду.

Судом було продовжено встановлений відповідачу строк на подання заперечень, надані заперечення долучено до матеріалів справи.

13.09.2019 від прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії фіскальних чеків та поштових описів, щодо направлення сторонам клопотання прокуратури Запорізької області про приєднання доказів до матеріалів справи від 29.08.2019 № 05/2-2167-19 та заперечень від 28.08.2019 № 05/2-2167-19.

Суд долучив до матеріалів справи вказані документи.

13.09.2019 від прокуратури надійшло клопотання про визнання поважними причини пропуску органами прокуратури процесуального строку для подання доказів, зазначених у клопотаннях про їх долучення до матеріалів справи № 908/1370/19, що надійшли до господарського суду Запорізької області 02.09.2019 та 04.09.2019, та поновити пропущений процесуальний строк.

Судом задоволено клопотання прокуратури, поновлено процесуальний строк для надання доказів до матеріалів справи. Надані докази, що надійшли до Господарського суду Запорізької області 02.09.2019 та 04.09.2019 долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

У судовому засіданні 01.10.2019 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів-1,2,3 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольською місцевою прокуратурою під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження за № 12017080330000028 від 19.01.2017 за фактом користування земельними ділянками ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСЬВОМ ПІВДЕНЬ (далі за текстом - ФГ Південь або Відповідач), на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 12.03.2009, які на теперішній час на праві комунальної власності належать Воскресенській сільській раді (далі за текстом - Позивач).

Приазовською районною державною адміністрацією винесено розпорядження від 23.02.2009 № 93 Про надання в оренду не витребуваних часток (паїв) Фермерському господарству Південь , яким визнано земельні частки (паї) загальною площею 107,64 га виділені в натурі в контурі № 24, згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Україна , як не витребувані, з можливістю надання їх в оренду до моменту отримання власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. У пункті 4.3 розпорядження, передбачено розірвання договору оренди у односторонньому порядку у разі отримання державних актів на право власності на земельну ділянку та виділення її в натурі.

На підставі вказаного розпорядження, 12.03.2009 між Приазовської районною державною адміністрацією в особі голови Єлісєєва О ОСОБА_1 І ОСОБА_1 та ФГ Південь в особі голови Середи В.М. укладено договір оренди земельної частки (паю) (далі за текстом - договір).

Предметом вказаного договору є невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 107,6400 га рілля, виділені в натурі в конурі №24, згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Україна .

Згодом до вищевказаного договору сторонами укладено низку податкових угод, зокрема від 14.09.2012 за № 15, від 29.12.2012 № 22, від 0.02.2014 № 19, від 22.10.2014№ 24, якими змінено площу невитребуваних земельних ділянок з 107,6400 га до 70,2600 га у зв`язку із отриманням власниками сертифікатів державних актів на право власності на землю та виділення їх в натурі.

За таких обставин наразі ФГ Південь використовує земельні ділянки загальною площею 70,26 га у контурі № 24 згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Україна , які визначені в додатковій угоді від 22.10.2014, зареєстрованій у Книзі записів реєстрації зговорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенівської сільської ради 28.10.2014, що підтверджується інформацією Воскресенської сільської ради № 230/1 від 22.02.2019.

Відповідно до п. 2.1 договору, мета використання не витребуваних земельних часток (паїв) - для товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктом 2.2 договору визначено орендну плату за використання зазначених земельних ділянок. Також, зазначено, що розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, визначеного чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.3 Договору встановлено термін дії договору. Так, договір оренди на не витребувані земельні частки (паї) укладено до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не більше ніж на 49 років.

Договір може бути припиненим у будь-який час за взаємною згодою сторін або вимогою однієї із сторін за письмовим попередженням про це другої сторони за 3 місяці по закінченню сільськогосподарського року.

Сторони не мають права відмовитись від виконання умов договору в односторонньому порядку, окрім невиконання пунктів г), г'), д) ст. 141 Земельного кодексу України та ст.ст. 782, 783 ЦК України.

За орендодавцем зберігаються всі права розпорядження не витребуваними земельними частками (паями).

Передача земельних ділянок в суборенду не передбачається. У разі виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Власник земельної частки (паю) має право зберегти договір оренди, на належну йому земельну ділянку, уклавши договір про заміну сторін в зобов`язанні, або припинити договір оренди у встановленому чинним законодавством порядку.

Враховуючи те, що земельні ділянки використовується відповідачем без достатніх правових підстав Мелітопольська місцева прокуратура звернулась до суду з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 1 ст. 8 даного Закону орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відтак, даним Законом жодний орган державного контролю не наділений повноваженнями щодо захисту комунальної власності на землю, шляхом звернення до суду з позовами про визнання незаконними рішень та розпоряджень про виділення землі.

Таким чином, зважаючи на відсутність у органу, до компетенції якого віднесено контроль за дотриманням земельного законодавства, повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, прокурор самостійно звернувся з позовом в інтересах держави.

Підставою для представництва інтересів держави в даній справі прокурор вказує порушення інтересів держави та територіальної громади в особі Воскресенської сільської ради. Інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст. 4 даного Закону місцеве самоврядування здійснюється на принципах законності.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 передбачено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Права територіальної громади сільської ради, у тому числі і право на захист, реалізується через її представницький орган, статус органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, має виключно Воскресенська сільська рада.

Разом з цим, судом встановлено, що Воскресенська сільська рада жодних дій, окрім листування з відповідачем, щодо припинення незаконного використання ФГ Південь спірних земельних ділянок комунальної власності не вжито, відповідний позов не пред`явлено. Наведене не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту, а тому Мелітопольською місцевою прокуратурою було забезпечено представництво порушених інтересів держави.

При цьому, частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ч. 3 ст. 53 ГПК України визначено виключно обов`язок прокурора встановити орган до компетенції якого належить захист інтересів держави та підтвердити факт нездійснення чи неналежного здійснення ним повноважень. З`ясування фактичного стану правовідносин сторін та причин неналежного здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, як підстав для представництва жодною нормою законодавства не визначено.

З огляду на викладене, інформація Воскресенської сільської ради від 17.07.2018 є належним та допустимим доказом невжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо захисту інтересів держави, та як наслідок, наявності підстав для представництва цих інтересів прокурором. Доказів, які підтверджують те, що Воскресенською сільською радою самостійно пред`явлено відповідний позов відповідачем не надано.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Мелітопольською місцевою прокуратурою повідомлено Воскресенську сільську раду про пред`явлення позову до ФГ Південь в її інтересах (копія повідомлення долучена до матеріалів справи із відповідним клопотанням).

Прокуратурою під час вирішення питання про вжиття заходів представницького характеру встановлено наступне.

Відповідно до рішень Приазовського районного суду Запорізької області визнано відумерлими спадщинами - права на земельні частки (паї) у розмірі 54,53 га (54,53: 7 - 7,79) в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до додатку до розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 23.02.2009 № 93 земельні частки (паї), що належали вищевказаним громадянам ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 „ ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) надаються в оренду ФГ Південь .

На підставі технічного звіту встановлення меж земельної ділянки, виготовленого ОСОБА_9 сформовано 7 земельних ділянок, право на земельну частку (пай) щодо яких перейшло до Воскресенівської сільської ради на підставі вищевказаних судових рішень. Земельним ділянкам загальною площею 37,8701 га по 5,4 га кожна присвоєно відповідні кадастрові номери (2324582200:02 НОМЕР_2 001:0062 - 2324582200:02:001:0068). У додатку до | акту погодження меж земельної ділянки, що міститься у вказаному звіті, зазначено, що вказані земельні ділянки знаходяться у полі № 24 Воскресенівської сільської ради.

За вказаними рішеннями Приазовського районного суду на 14 сесії Воскресенської сільської ради Приазовського району 28.07.2016 зазначені земельні ділянки прийняті у власність Воскресенській сільській раді.

Підставою виникнення права комунальної власності на вказані земельні ділянки визначено відповідні судові рішення про визнання спадщини відумерлою.

Щодо розпорядження Воскресенською сільською радою спірними земельними ділянками слід зазначити наступне. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до вказаного реєстру 01- 02.08.2016 внесено записи про державну реєстрацію за Воскресенською сільською радою права комунальної власності на 7 земельних ділянок (кадастрові номери: НОМЕР_3 :02:001:0062, - НОМЕР_3 :02:001:0063, - НОМЕР_3 :02:001:0064, - НОМЕР_3 :02:001:0065, - НОМЕР_3 :02:001:0066, - НОМЕР_3 :02:001:0067, - НОМЕР_3 :02:001:0068 по 5,41 га кожна, загальною площею 37,87 га, що розташовані у контурі № НОМЕР_1 земель Воскресенської сільської ради.

На підставі рішень Воскресенської сільської ради від 23.08.2016 № 7, 10,11, 12, 13, 14, 15 зазначені земельні ділянки передано в оренду для ведення городництва.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У статтях 18, 20 Закону України Про оренду землі визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

На підставі зазначених рішень, Воскресенської сільської ради правочини щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду не вчинено. Договори оренди землі, на якій відповідач посилається у відзиві, не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому відповідно право оренди щодо спірних земельних ділянок не виникло. Наведене підтверджується актуальними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких інших речових прав, крім права комунальної власності, на ці земельні ділянки не зареєстровано.

Крім того, рішенням Воскресенської сільської ради від 28.05.2019 № 5, рішення цієї ради від 23.08.2016 № № 7, 10, 11,12,13, 14, 15 щодо спірних земельних ділянок, скасовані як такі, що не були реалізовані.

Копії рішень Воскресенської сільської ради від 23.08.2016 № № 7, 10, 11, 12, 13, 14, 15 та від 28.05.2019 № 5 та інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно долучені до матеріалів справи із відповідним клопотанням.

Доводи відповідача щодо неправильного застосування норм матеріального права, якими обґрунтовується позовна заява спростовуються наступним.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що договір оренди земельної частки (паю) від 12.03.2019, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 22.1.2014 № 24 , є чинним, у тому числі і щодо спірних земельних ділянок, незважаючи на їх виділення у натурі та реєстрацію 01 - 02.08.2016 права комунальної власності на них.

Разом з тим, у пункті 17 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Законом України Про державний земельний кадастр , що набрав чинності з 01.01.2013, внесено зміни до Земельного кодексу України в частині документів, що посвідчують право власності на землю.

Так, ст. 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла до 01.01.2013 визначалось, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на землю.

З 01.01.2013 вказана норма отримала нову назву Оформлення речових прав на земельну ділянку та викладена у новій редакції: Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статттею Закону України Про державну реєстрацію речових прав на землю та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на землю здійснюється на підставі державного акта на право приватної власності на землю або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року (ч.і п.8).

Таким чином, з 01.01.2013 видача державних актів на право власності на землю, як документів, що посвідчують право власності на землю припинена, набуття громадянами безоплатно права власності на земельні ділянки здійснюється на підставі рішення уповноваженого органу державної влади чи місцевого самоврядування, судового рішення, які є безпосередньою підставою для реєстрації права власності на землю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту вказаної реєстрації виникає право власності на землю. При цьому, державні акти на право власності на землю видані до 01.01.2013 продовжують діяти.

З урахування наведених законодавчих змін щодо порядку набуття права власності на землю положення п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України з 01.01.2013 слід розуміти, що сертифікат на земельну частку (пай) є дійсним до моменту настання 2 обов`язкових умов: виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень , оскільки іншого порядку набуття права власності на землю законодавчо не передбачено.

Відповідно до норм ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, з моменту формування 7 спірних земельних ділянок загальною площею 37,87 га, шляхом присвоєння їм кадастрових номерів та державної реєстрації права комунальної власності на ці земельні ділянки за Воскресенською сільською радою, сертифікати на земельну частку (пай) видані померлим громадянам є недійсними, а земельні частки (паї), що видані на їх підставі припинили своє існування як особливий об`єкт речових прав.

Наведене підтверджується пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.20104 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , у якому зазначено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності н^' землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Разом з тим, листом від 06.09.2016 № 545 Воскресенською сільською радою повідомлено ФГ Південь про прийняття цих земельних ділянок до комунальної власності та необхідність припинення їх обробітку підприємством. Домовленості про продовження орендних правовідносин щодо цієї землі між Воскресенською сільською радою то ФГ Південь не досягнуто.

Враховуючи викладене, договір оренди земельних часток (паїв), укладений 12.03.2019 між Приазовською районною державною адміністрацією та ФГ Південь , з 01.08.2016 є припиненим автоматично в частині земельних часток (паїв), які виділені в натурі (на місцевості) та набули статусу земельних ділянок комунальної власності з кадастровим номерами 2324582200:02:001:0062, 2324582200:02:001:0063, 2324582200:02:001:0064, 2324582200:02:001:0065, 2324582200:02:001:0068, по 5,41 га кожна. А щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2324582200:02:001:0066, 2324582200:02:001:0067 це договір припинено з 02.08.2016.

Доводи відповідача щодо необхідності припинення договору оренди земельної частки (паю) виключно за згодою Приазовської районної державної адміністрації та ФГ Південь не узгоджуються із нормам ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) та наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 № 5 Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю) , які є спеціальними нормативними актами, що регулюють порядок укладення та припинення договорів оренди земельної частки (паю).

При цьому, посилання відповідача на ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , та ст. 782, 783 ЦК України є безпідставним, оскільки ці норми регулюють порядок припинення договору оренди земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, а у спірних правовідносинах вирішується питання щодо припинення договору оренди земельної частки (паю), який є особливим об`єктом речових прав, що має специфічне правове регулювання.

Належність спірних земельних ділянок комунальної власності (кадастрові номери НОМЕР_3 :02:001:0062, 2324582200:02:001:0063, 2324582200:02:001:0064, 2324582200:02:001:0065, НОМЕР_3 :02:001:0066, НОМЕР_3 :02:001:0067, НОМЕР_3 :02:001:0068) загальною площею 37,87 га, до масиву земель, що передавався ФГ Південь на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 12.03.1009 підтверджується наступним.

У розпорядженні Приазовської РДА від 23.02.2009 № 93 Про надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФГ Південь , на підставі якого укладено відповідний договір, у додатку зазначено список громадян -власників сертифікатів не витребуваних земельних часток (паїв) по Воскресенівській сільській раді, у якому зазначено ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2

Саме земельні частки (паї), що за життя належали вказаним громадянам, визнані відумерлою спадщиною та передані до комунальної власності на підставі судових рішень.

Крім того, належність спірних ділянок загальною площею 37,87 га до масиву земель контуру № 24 згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) СВК Агрофірма Україна підтверджується схемою місця розташування спірних земельних ділянок відносно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) СВК Агрофірма Україна , виконаною фахівцями ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , оригінал якої долучено до позову.

Проаналізувавши заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для зобов`язання відповідача повернути спірні земельні із застосуванням правового механізму ст. 1212 ЦК України, слід зазначити наступне :

У постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 551/844/16-'., визначено умови застосування ст. 1212 ЦК України, як правової підстав для повернення майна, що збережено/набуто без достатньої правової підстави.

Зокрема зазначено, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані іншими спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими акта^ ' чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02.10. 2013 у справі № 6-88цс13, підстав відступити від яких Верховним Судом не встановлено.

Відповідно до статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у разі якщо правова підстива переходу не виникла або відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку

правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Спірні земельні ділянки загальною площею 37,87 га , що розташовані у контурі № 24 згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) СВК Агрофірма Україна є комунальною власністю Воскресенської сільської ради Приазовського району. Право комунальної власності на вказані земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.08.2016 та 02.08.2016 на підставі відповідних судових рішень про визнання їх відумерлою спадщиною. Наведене підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які додано до позову. Згідно вказаних інформаційних довідок будь-які інші речові права на зазначені земельні ділянки відсутні.

Таким чином, саме Воскресенська сільська рада має правовий титул власності щодо вказаних земельних ділянок, який включає право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд (ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України). Враховуючи, що договір оренди земельної частки (паю) від 12.03.2009 припинив дію в частині невитребуваних земельних часток (паїв) площею 37,87 га у контурі № 24 згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) СВК Агрофірма Україна з 01.02.2016 та 02.08.2016, правова підстава для подальшого використання цих земель ФГ Південь . З цього часу користування відповідача спірними земельними ділянками є безтитульним, що є підставою для їх вилучення у порядку ст. 1212 ЦК України на вимогу законного власника - Воскресенської сільської ради.

Застосування інших правових механізмів повернення/витребування майна на користь власника передбачених ст. ст. 216, 388 ЦК України спірним правовідносинам не відповідає.

З огляду на викладене, доводи відповідача, наведені у відзиві, не спростовують законності та обґрунтованості позовних вимог прокурора у цій справі.

За таких обставин, позовна вимога заступника прокурора Запорізької області про зобовязанння повернути земельні ділянки 5,41 га кожна, а загальною площею 37,87га, які знаходяться на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області власнику Воскресенській сільській раді, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Заперечення відповідача проти позову спростовуються наведеними вище приписами законодавства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно заводоленим позовним вимогам. Враховуючи, що у частині позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку провадження у справі закрите, оскільки заступником прокурора області подане клопотання про повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого за даною вимогою, суд вважає за необхідне видати ухвалу про повернення з державного бюджету України прокуратурі Запорізької області судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивач Воскресенська сільська рада (72414, Запорізька обл., Приазовський р-н, с.Воскресенка, вул. Шкільна, б. 44) до відповідача Фермерського господарства «ПІВДЕНЬ» (72400, Запорізька обл., Приазовський р-н, смт. Приазовське, вул. Молодіжна, 23) про зобов`язання повернути земельні ділянки задовольнити.

Зобов`язати Фермерське господарство «ПІВДЕНЬ» (72400, Запорізька область, Приазовський р-н, смт. Приазовське, вул. Молодіжна, 23, ЄДРПОУ 20483093) повернути земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 2324582200:02:001:0062,

- 2324582200:02:001:0063,

- 2324582200:02:001:0064,

- 2324582200:02:001:0065,

- 2324582200:02:001:0066,

- 2324582200:02:001:0067,

- 2324582200:02:001:0068, площею 5,41га загальною площею 37,87 га, які знаходяться на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області (за населеного пункту), власнику - Воскресенська сільська рада (72414, Запорізька область, Приазовський р-н, с.Воскресенка, вул. Шкільна, б. 44, КОАТУУ :2324582201).

Стягнути з Фермерське господарство «ПІВДЕНЬ» (72400, Запорізька область, Приазовський р-н, смт. Приазовське, вул. Молодіжна, 23, ЄДРПОУ 20483093) на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури (вул. Байбулатова, Мелітополь, 72319, розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового збору здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00коп.

Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано 15 жовтня 2019.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій