Рішення

від 10.10.2019 по справі 922/2137/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2137/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стойуком", 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджі, б. 14 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідгарт ЛТД", 61166, м. Харків, пр-т. Науки, б. 40 провизнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача: Ковальова А.Г. ордер серія ДН № 080407 від 20.08.2019 року;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стойуком звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мідгарт ЛТД про визнання договору субпідряду № 15/03-19-1 від 15.03.2019 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Стойуком (вх. № 2137/19) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Стойуком строк на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Стойуком спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

29.07.2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання вх. № 18231 про усунення недоліків позовної заяви, а саме надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "20" серпня 2019 р. о 15:00 год. Встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Зобов`язати відповідача надіслати (надати) відзив на позов та додані до нього документи позивачу одночасно з надісланням (наданням) такого відзиву до суду. Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист (частина 5 статті 165 Господарського процесуального кодексу України). Відповідачу надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, копії яких буде подано разом із відзивом на позовну заяву. Встановлено позивачу 10 (десятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзиви. Зобов`язати позивача надіслати (надати) відповідь на відзиви відповідачу одночасно з надісланням (наданням) такої відповіді на відзив до суду. Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист. Позивачу надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, копії яких подано разом з позовною заявою. Участь учасників справи у підготовчому засіданні є обов`язковою.

Ухвалою суду від 20.08.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, у зв`язку із неявкою представника відповідача, підготовче засідання у справі відкладено на "17" вересня 2019 р. о(б) 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 922/2137/19 та справу призначено до розгляду по суті на "24" вересня 2019 р. о(б) 11:00 год.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, у зв`язку із неявкою представників сторін у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 10.10.2019 року о(б) 10:00 год.

Представник позивача у призначене судове засідання з розгляду справи по суті 10.10.2019 року з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у призначене судове засідання 10.10.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення ухвали на юридичну адресу відповідача та розміщення повідомлення на сайті суду щодо розгляду справи 10.10.2019 року.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, заслухавши пояснення позивача, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 15.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Стойуком (генеральний підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мідгарт ЛТД (субпідрядник, відповідач) було укладено договір субпідряду № 15/03-19-1 (т. 1, а.с. 40-48).

Загальний термін виконання робіт субпідрядником за цим договором - згідно графіку виконаних робіт, який є невід`ємною частиною цього договору, але у будь якому разі не пізніше 30.04.2019 року (пункт 2.1. договору).

Пунктом 1.1.1. договору, погоджено, що "об`єкт" означає об`єкт нерухомого майна з цільовим призначенням "Нове будівництво краматорської ВЕС у складі трьох ВЕУ потужністю 4,5 МВт кожна, загальною встановленою потужністю 13,5 МВт. Третій пропускний комплекс. Влаштування фундаментів (залізобетонний ростверк) ВЕУ 120, а також інженерно - технічні споруди безпосередньо пов¦9язані із наведеним об`єктом.

Відповідно до пункту 1.2.1 договору, субпідрядник зобов`язується виконати роботи з будівництва об`єкту із затвердженою проектно-кошторисною документацією у встановлений термін.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за даним договором зазначається у кошторисній документації та становить 1 245 412, 32 грн. у тому числі з ПДВ 20 %- 207 568, 72 грн.

Порядок оплати визначається графіком фінансування, що має окремо бути погоджений та підписаний сторонами, та є невід`ємною частиною договору (пункт 4.5. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору відповідачем виконано роботи у повному обсязі.

За твердженнями позивача, на сьогоднішній день до позивача надійшла інформація щодо сумнівності реального здійснення господарського діяльності відповідача. Під час перевірки податковими органами відповідача, встановлено: відсутність необхідних умов для його господарської діяльності. Отже, реальність фінансово-господарської діяльності відповідача під сумнівом.

Також позивач зазначає, що зазначені вище обставини, можуть суттєво вплинути на використання позивачем прав, передбачених податковим законодавством та автоматично призвести до його порушення, оскільки на підставі спірних договорів, позивачем формуються податкові кредити, валові витрати. Позивач не має наміру продовжувати господарські відносини з відповідачем. оскільки є ризик пасивної участі позивача у схемі ухилення від сплати податків. Використання позивача для створення тіньового сектору протидіє інтересам позивача та впливає на права позивача стосовно здійснення стабільної, прибуткової діяльності. Виконання спільного договору у подальшому ущемляє майнові права позивача. Вказаний договір породжує не ті правові наслідки, на котрі розраховував позивач під час його укладання, що стало підставою звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статей 173-175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із позовних вимог позивач, просить суд, визнати недійсним договір субпідряду № 15/03-19-1 від 15.03.2019 року, оскільки останній на його думку не відповідає намірам позивача.

За своєю правою природою даний договір є договором будівельного підряду, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає позивач, 15.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Стойуком (генеральний підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мідгарт ЛТД (субпідрядник, відповідач) було укладено договір субпідряду № 15/03-19-1 (т. 1, а.с. 40-48).

Відповідні посилання позивача, щодо інформації про сумнівність реального здійснення господарського діяльності відповідача до суду не надано.

Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи надані позивачем пояснення та докази в обґрунтування позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, тобто для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частин 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В даному разі, позивачем не доведено та не надано до суду жодних доказів у підтвердження наявності підстав недійсності спірного договору з підстав наведених позивачем у позовній заяві, самі лише посилання позивача без належних доказів у підтвердження вищевикладених вимог та не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійним.

Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для застосування положень статті 203 Цивільного кодексу України до спірних відносин за договором.

Враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стойуком до Товариства з обмеженою відповідальністю Мідгарт ЛТД про визнання договору субпідряду № 15/03-19-1 від 15.03.2019 року недійсним є не обґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 1921,10 грн. у даній справі покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 203, 202, 204, 207, 215, 216, 509, 626, 627, 638, 875 Цивільного кодексу України; статтями 173-175 Господарського кодексу України, статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "15" жовтня 2019 р.

Суддя О.О. Ємельянова