Рішення

від 27.09.2019 по справі 160/5613/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Справа № 160/5613/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Криворізького міськрайонного центру зайнятості з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Криворізького міськрайонного центру зайнятості, оформлене наказом від 07.02.2019 року № НТ190207, в частині відмови у наданні статусу безробітного;

- зобов`язати Криворізький міськрайонний центр зайнятості надати ОСОБА_1 статус безробітного, взяти на облік та зареєструвати в якості безробітного з 07.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 04.07.2010 року до 21.09.2018 року позивач перебував на виборній посаді в якості голови профкому Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки виробництва та фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", про що свідчить запис в трудовій книжці за № 21. 21.09.2018 року повноваження позивача, як голови профкому були припинені на підставі постанови Центрального комітету Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів № 7/1 від 21.09.2018 року, про що свідчить запис в трудовій книжці за № 22 від 21.09.2018 року. Після звільнення і на теперішній час позивач є особою працездатного віку, яка ще не має права на призначення пенсії, а тому 01.02.2019 року звернувся до відповідача з заявою про надання статусу безробітного. Проте листом вих. № 522 від 11.02.2019 року повідомлено про відмову в наданні статусу безробітного з тих підстав, що у зв`язку з встановленими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент реєстрації в центрі зайнятості позивач займає посаду керівника Первинної профспілкової організації незалежної профспілки Криворіжжя ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 42756116) та посаду керівника Незалежної профспілки Криворіжжя (ЄДРПОУ 42729983) і тому, центром зайнятості 07.02.2019 року було прийняте рішення про відмову у наданні статусу безробітного відповідно до п.п. 2 п. 23 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року № 792, оформлене наказом № НТ 190207 від 07.02.2019 року. Також, позивач вважає, що не підпадає під жодну категорію населення та осіб, які вважаються зайнятим населенням, оскільки обов`язковою ознакою зайнятості є отримання доходу від такої зайнятості. Проте доходу від своєї діяльності позивач не має, а тому відсутні підстави вважати його таким, що підпадає під категорію зайнятого населення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.08.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив (вх.. № 45335), в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач звернувся до Центру із заявою про надання статусу безробітного 01.02.2019 року. За даними отриманими з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено факт зайнятості ОСОБА_1 (на момент реєстрації в центрі зайнятості позивач займав посаду керівника Первинної профспілкової організації незалежної профспілки Криворіжжя ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг (ЄДРПОУ 42756116) та посаду керівника Незалежної профспілки Криворіжжя (ЄДРПОУ 42729983). В зв`язку з встановленням факту зайнятості, 07.02.2019 було прийнято рішення про відмову у наданні позивачу статусу безробітного відповідно до п.п.2 п.23 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року №792, про що був виданий наказ від 07.02.2019 року № НТ190207. Вказує, що голова профспілки є посадовою особою, та виконує обов`язки керівника юридичної особи. Керівник профспілки може здійснювати свої повноваження, тобто працювати на умовах, що визначені установчими документами профспілки, на безоплатній основі. Позивач у своєму зверненні від 19.02.2019 року до Криворізького міськрайонного центру зайнятості підтвердив, що він є головою первинної профспілки Криворіжжя ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг та головою незалежної профспілки Криворіжжя , але у зв`язку з тим, що він працює без заробітної плати, позивач наполягає на отриманні статусу безробітного.

19.08.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій акцентує увагу на тому, що обов`язковою ознакою зайнятості є отримання доходу від такої зайнятості. Проте доходу від своєї діяльності позивач не має, а тому відсутні підстави вважати його таким, що підпадає під категорію зайнятого населення.

27.08.2019 року відповідачем подано до суду заперечення, які за змістом є аналогічними відзиву на позов.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 21.09.2018 року протоколом № 23 від 22.09.2018 року повноваження ОСОБА_1 як голови профкому первинної профспілкової організації ВПП НВФ ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг припинені, про що у трудову книжку ОСОБА_2 внесено відповідний запис № 22.

01.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Криворізького міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного.

07.02.2019 прийнято рішення про відмову у наданні позивачу статусу безробітного (встановлення факту зайнятості) відповідно до п.п.2 п.23 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року №792, про що був виданий наказ від 07.02.2019 року № НТ190207.

Відповідач вказує, що оскільки ОСОБА_2 станом на час звернення до Криворізького міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного перебував на посаді керівника Первинної профспілкової організації незалежної профспілки Криворіжжя ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг (ЄДРПОУ 42756116) та керівника Незалежної профспілки Криворіжжя (ЄДРПОУ 42729983), що підтверджено відповідними записами у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, йому було відмовлено у наданні позивачу статусу безробітного.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правовідносини з питань процедури реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, регулюються, зокрема Законом України Про зайнятість населення та Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року №792 (далі - Порядок № 792).

За визначенням, наданим у пункті другому частини першої статті першої Закону України Про зайнятість населення безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно частини першої статті 4 наведеного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до приписів статті 43 Закону України Про зайнятість населення статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 14 Порядку № 792 статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно вимог пункту 17 Порядку № 792 для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного, пред`являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також:

трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред`являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи;

документ про освіту;

військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.

За приписами пунктів 21-23 Порядку № 792 для прийняття рішення про надання статусу безробітного кар`єрний радник вносить відомості з документів, зазначених у пунктах 17-19 цього Порядку, до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та аналізує персональну картку особи, яка шукає роботу.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар`єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.

Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:

1) відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у пунктах 17 і 18 цього Порядку;

2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи;

3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення";

4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;

5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про результати співбесіди відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;

6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців вісімнадцятого - двадцятого підпункту 1 пункту 30 цього Порядку.

Як вже встановлено судом, приймаючи рішення про відмову в наданні позивачу статусу безробітної, центр зайнятості посилався на положення п.п.2 п.23 Порядку №792, а саме - встановлення у нього факту зайнятості.

Системний аналіз названих норм дає підстави вважати, що ключовою умовою надання особі статусу безробітної є: відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на час звернення до Криворізького міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного та прийнятті спірного рішення перебував на посаді керівника Первинної профспілкової організації незалежної профспілки Криворіжжя ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг (ЄДРПОУ 42756116) та керівника Незалежної профспілки Криворіжжя (ЄДРПОУ 42729983), що підтверджено відповідними записами у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_2 серія номер НОМЕР_1 21.09.2018 року, протоколом № 23 від 22.09.2018 року повноваження ОСОБА_1 як голови профкому первинної профспілкової організації ВПП НВФ ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг припинені на підставі протоколу № 23 від 22.09.2018 року.

Проте, суд зазначає, що згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність працівника, який підтверджує страж роботи, а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника. До трудової книжки заносяться, у тому числі: вiдомостi про роботу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", Міністерство праці України, Міністерство юстиції України і Міністерство соціального захисту населення України наказом від 29.07.93 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110) затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно із пунктами 1.1, 2.3-2.4 цієї Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу.

Тобто, основним документом про трудову діяльності працівника (особи) є його трудова книжка, усі записи в якій, у тому числі, при звільненні, вносяться власником або уповноваженим ним органом у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Так, досліджуючи трудову книжку позивача, яка у свою чергу разом з іншими документами була надана центру зайнятості, судом встановлено, що у ній наявний запис (№ запису 22) від 22.09.2018 року про звільнення позивача (протокол № 23 від 22.09.2018 року).

Вказані обставини залишились поза увагою відповідача.

Посилання відповідача на відомості, що містяться у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно того, що позивач є керівником названої профспілки судом до уваги не приймається, оскільки за приписами частини 2 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач не є уповноваженою особою на внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Щодо перебування позивача на посаді керівника Незалежної профспілки Криворіжжя (ЄДРПОУ 42729983) суд вказує, що згідно статуту Незалежної профспілки Криворіжжя, затвердженого установчою конференцією Незалежної профспілки Криворіжжя від 15.11.2018 року, протокол № 1, Незалежна профспілка Криворіжжя (далі по тексту - Профспілка) є добровільна, неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян пов`язаних спільними інтересами за родом професійної діяльності.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період, зокрема з 01.01.2018 року по 01.02.2019 року, зокрема з вересня 2018 року ОСОБА_1 дохід не отримує, страховий стаж не нараховується.

Також, за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів за утримання податків за період з 4 кварталу 2018 року по 1 квартал 2019 року дані щодо отриманого ОСОБА_1 доходу відсутні.

Отже, перебуваючи на посаді керівника Незалежної профспілки Криворіжжя ОСОБА_1 дохід не отримує, що підтверджено матеріали справи, та не спростовано відповідачем. А виконання обов`язків керівника Незалежної профспілки Криворіжжя не є працею за наймом в розумінні приписів частини першої статті 4 Закону України Про зайнятість населення . Таким чином, керівник добровільної, неприбуткової громадської організації, який не отримує прибутку за виконання своїх обов`язків, як керівника, не відноситься до зайнятого населення, визначеного частиною першою статті 4 Закону України Про зайнятість населення .

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши адміністративну справу в межах позовних вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність рішення Криворізького міськрайонного центру зайнятості, оформлене наказом від 07.02.2019 року № НТ190207, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу безробітного та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вказує, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

В даному випадку питання щодо надання статусу безробітного віднесено до компетенції відповідача - Криворізького міськрайонного центру зайнятості та приймається ним на основі адміністративного розсуду. У зв`язку з чим, суд зобов`язує Криворізький міськрайонний центр зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу безробітного від 01.02.2019 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1536,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 746161 від 10.06.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Криворізького міськрайонного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Криворізького міськрайонного центру зайнятості, оформлене наказом від 07.02.2019 року № НТ190207, в частині відмови у наданні статусу безробітного.

Зобов`язати Криворізький міськрайонний центр зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу безробітного від 01.02.2019 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Криворізького міськрайонного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань (вул.Космонавтів, б.1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50071, ЄДРПОУ 21908407) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 вересня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков