Рішення
від 15.10.2019 по справі 420/3177/19
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Одеса справа № 420/3177/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участі секретаря Ягенської К.О., представника відповідачів Хвостикової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Логістик» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 06.11.2018 року на суму 100 000 гривень; зобов`язання здійснити дії по реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 06.11.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юніверсал Логістик до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну №5 від 06.11.2018 року, реєстрацію якої було необґрунтовано зупинено відповідно до квитанції від 30.11.2018 року. Підставою для зупинення було зазначено відповідність податкової накладної пункту пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків, та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На підтвердження правомірності та реальності господарської операції, відображеній у податковій накладній №5 від 06.11.2018 року, позивачем 13.12.2018року було направлено до відповідача первинні документи. Однак Комісією було прийнято рішення №1032125/39446055 від 21.12.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 06.11.2018 року з підстав не надання платником податків всіх необхідних копій документів.

Вищезазначене рішення позивач вважає незаконним, необґрунтованим, та таким, що не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка є одночасно представником Державної фіскальної служби України надала до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, Комісією ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення №1032125/39446055 від 21.12.2018 року, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 06.11.2018 року, є правомірним та законним, оскільки позивачем не надано всіх необхідних копій документів.

Ухвалою суду від 31.05.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Юніверсал Логістик зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.10.2014 року, номер запису 15571020000002467 (т.1 а.с. 10).

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є:код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів (основний).

З метою здійснення власної господарської діяльності, 25.07.2017 року між ТОВ Юні-Ламан Шиппінг (замовник) та ТОВ Юніверсал Логістик (виконавець) було укладено договір №1530. Згідно до зазначеного Договору виконавець зобов`язується організувати перевезення вантажу Замовника вантажним автомобільним транспортом, по CMR/TTH/TIR-карнету Виконавця, на умовах цього договору. Маршрут перевезення, розмір винагороди Виконавця та інші питання, щодо виконання цього договору, при необхідності можуть встановлюватись додатковими угодами сторін, в заяві до договору.

Також в п.4.1.3 договору зазначено обов`язки виконавця, зокрема відмічати в ТТН (CMR) фактичний час прибуття та відбуття автотранспорту в (з) пунктів навантаження (відвантаження). Порядок взаєморозрахунків визначено пунктом 5 цього договору, відповідно до якого підтвердженням для оплати виконаної роботи є відповідні документи з відмітками та для виставлення рахунків є акти виконаних робіт, який підписується сторонами (т.1 а.с.42-50).

06.11.2018 року на виконання Договору №1530 від 25.07.2017 року ТОВ Юніверсал-Логістик надало контрагенту послуги з автоперевезення вантажу на суму 100 000 (у т.ч. ПДВ), що підтверджується подорожніми листами, міжнароднотоваро-транспортними накладними, рахунком на оплату, картками розрахунку, актами надання послуг, випискою банку (т.1 а.с. 107-123).

При цьому судом встановлено, що ТОВ Юніверсал логістик орендує вантажні автомобілі та напівпричепи, що підтверджується договорами позички №№7, 8 від 08.11.2018 року, №9 від 06.11.2018 року, №№10, 11, 12, 13, від 05.11.2018 року, актами приймання-передачі транспортних засобів та свідоцтвами реєстрації транспортних засобів (т.1 а.с.235-255, т.2 а.с. 11-18). Також позивач орендує площадку для розміщення вантажного автотранспорту у ТОВ Транс-груп преміум згідно договору №01/13 від 01.08.2017 року (т.1 а.с. 51-56). Згідно договору оренди об`єктів нерухомості від 01.02.2017 року позивач орендує у Біляївській районній спілкі споживчих товариств нежитлове приміщення №15 площею 10,00 кв.м. для розміщення адмінперсоналу (т.1 а.с. 57-61). На підставі договору ДГ-0011065 на відпуск паливно-мастильних матеріалів від 22.10.2018 року ТОВ Євро Пауер організовує та забезпечує заправку автотранспорту ТОВ Юніверсал Логістик паливно-мастильними матеріалами (т.1 а.с. 62-66).

За фактом надання послуг з перевезення вантажу, позивач виписав та подав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 06.11.2018 (т.1 а.с. 13).

Судом встановлено, що податкова накладна №5 від 06.11.2018 року згідно квитанції від 30.11.2018 року була доставлена до Державної фіскальної служби України, але її реєстрацію було зупинено з посиланням на п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с.14).

В квитанції податковим органом було зазначено, що податкова накладна №5 від 06.11.2018 року відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку . Також даною квитанцією запропоновано товариству з обмеженою відповідальністю Юніверсал-Логістик надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

13.12.2018 року, на виконання пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України, позивач направив з електронного кабінету (відповідно до повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №3 від 14.12.2018 року) до Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС (Біляївське відділення)пояснення та копії відповідної первісної документації на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, яка була зупинена(т.1 а.с.95-96, 205-220).

Проте рішенням Комісії, яка приймає рішенняпро реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1032125/39446055 від 21.12.2018 року (т.1 а.с.97-98), позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 06.11.2018 року, з підстав не надання платником податку всіх необхідних копій документів.

Не погоджуючись з вищенаведеним рішенням позивачем 29.12.2018 року направлено до ДФС України через електронний кабінет платника скаргу на рішення №1032125/39446055 від 21.12.2018 року з відповідним додатками на її обґрунтування (т.1 а.с. 17-23).

Та рішенням комісії з питань розгляду скарг, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1032125/39446055 від 21.12.2018 року без змін (т.1 а.с. 24).

Вичерпавши всі можливі досудові врегулювання вважаючи вищезазначене рішення Комісії протиправним товариство з обмеженою відповідальністю Юніверсал Логістик звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку№1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі, у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Згідно з п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

З квитанції від 30.11.2018 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної №5 від 06.11.2018 року пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку.

Разом з тим, суд зазначає, що пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку визначено, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній /розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що приписи підпункту 2.1 п.2 Критеріїв містять декілька критеріїв оцінки ступеня ризиковості платника податку, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанції від 30.11.2019 року чітко зазначити вид критерію, під який підпадає позивач.

Але представник відповідача не надав суду жодного доказу, того що позивач підпадає під будь-який з підпункту критерію зазначеного в пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку.

Крім того на день зупинення реєстрації оскаржуваної податкової накладної Критерії ризиковості платників податків існували виключно у вигляді листа ДФС України від 05.11.2018 року №4065/99-99-07-05-04-18.

Суд зауважує, що Державна фіскальна служба України - це центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Водночас, відповідно до частини 3 статті 117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На реалізацію норми Конституції України та положень зазначеного Указу Президента України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 цього Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. При цьому, як встановлено пунктом 3 цього ж нормативного правового акту, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами Для службового користування , Особливої важливості , Цілком таємно , Таємно та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Отже, якщо певний документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Суд зазначає, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів господарювання. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а тому підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог, нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

В свою чергу, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади , нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Мінюсті нормативно-правового акту, жодні приписи щодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов`язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповідні норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.

З урахуванням викладеного, лист ДФС від 05.11.2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 щодо критеріїв ризикованості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом, оскільки не погоджений Міністерством фінансів України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Одночасно суд зазначає, що протягом судового розгляду справи належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків у взаємозв`язку з підставами прийняття оскаржуваного рішення, представником відповідачів зазначено суду не було.

Разом з тим, щодо дій податкового органу про зупинення та відмову в реєстрації спірної податкової накладної суд зазначає наступне.

Так судом встановлено, що в квитанції від 30.11.2018 року про зупинення реєстрації спірної податкової накладної позивача №5 від 06.11.2018 року відповідачем не зазначено (підкреслено) конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію цієї податкової накладної.

Разом з тим, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної, напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

Слід зазначити, що пункт 14 Порядку №117 включає в себе об`ємний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, а саме:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платнику податку необхідно подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи.

Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій.

Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Відповідно до пунктів 18-20 Постанови №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі

Згідно до пункту 23 Порядку №117 комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Згідно з пунктом 21 Постанови №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі);

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Судом встановлено, що позивачем було направлено до податкового органу всі необхідні копії первинних документів та пояснення по господарській операції, щодо якої було складено податкову накладну №5 від 06.11.2018 року.

Однак рішенням Комісії ГУ ДФС України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1032125/39446055 від 21.12.2018 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 06.11.2018 року.

Підставами для прийняття такого рішення відповідачем зазначено, про не надання позивачем копій документів, зокрема: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Суд зазначає, що затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорюванні рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.

Оспорюванні рішення не містять також мотивів неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів. У судовому засідання представник відповідачів також не зазначила, які саме документи не були наданні позивачем контролюючому органу.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначені рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області є актами індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що відповідачі під час розгляду адміністративної справи не надали до суду жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваних рішень та підстав для їх прийняття, при цьому вони обмежились лише простим посиланням на недостатність наданих позивачем на пропозицію податкового органу документів.

Разом з тим позивач, на думку суду, в повній мірі виконав свій обов`язок щодо надіслання до ДФС України всіх необхідних первинних документів та пояснень на підтвердження факту господарських операцій з контрагентами, які зазначені в податкових накладних.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що комісія ГУ ДФС у Одеській області не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної з огляду на що рішення №1032125/39446055 від 21.12.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодозобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну подану Товариством з обмеженою відповідальністю Юніверсал Логістик №5 від 06.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем надіслання до реєстру, суд зазначає таке.

Так згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України , у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Як було встановлено судом, та не заперечувалось учасниками справи, податкову накладну №5 від 06.11.2018 року було надіслано до контролюючого органу 30.11.2018 року, що підтверджується копією відповідної квитанції.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрацій податкових накладних, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 06.11.2018 року датою її фактичного надходження.

При цьому суд у справі №420/3177/19 не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за результатами яких складено спірну податкову накладну, оскільки зазначене питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, який, відповідно до положень п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу , а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення №22 від 18.01.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3842,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Юніверсал Логістик в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3842,00 грн. з Головного управління ДФС в Одеській області, оскільки саме його рішеннями (відмова в реєстрації спірної податкової накладної та внесення позивача до переліку ризикових платників податків) були порушенні права та інтереси позивача.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Логістик» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.12.2018р. про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 06.11.2018 року.

Зобов`язати Державну фіскальну служби України здійснити дії по реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 06.11.2018 року виписану Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Логістик» .

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5 код 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Логістик» (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, буд.139 код ЄДРПОУ 39446055) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842грн. сплачені за платіжним дорученням №22 від 18.01.2019р.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 15.10.2019 року.

Суддя Іванов Е.А.

.

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.10.2019
Оприлюднено18.10.2019
Номер документу84949401
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —420/3177/19

Ухвала від 26.07.2021

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Іванов Е.А.

Ухвала від 22.01.2021

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Самойлюк Г.П.

Ухвала від 18.01.2021

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Самойлюк Г.П.

Ухвала від 11.12.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Ухвала від 11.12.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Ухвала від 19.11.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Ухвала від 19.11.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Рішення від 15.10.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Іванов Е. А.

Ухвала від 03.10.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Іванов Е. А.

Ухвала від 08.07.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Іванов Е. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні