Рішення

від 03.10.2019 по справі 620/1740/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/1740/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

предстаника позивача Ковпатюк Л.О.,

предстаника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства ''Чернігівська макаронна фабрика'' до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство ''Чернігівська макаронна фабрика'' звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування податкового-повідомлення рішення від 23.04.2019 № 0017815305; визнання протиправною та скасування податкової вимогу від 06.06.2019 № 6594-17; визнання протиправним та скасування Рішення про опис майна в податкову заставу від 06.06.2019 №240/17-02-22.

Свої вимоги мотивує тим, що із висновками контролюючого органу не погоджується, оскільки вважає, що за несвоєчасну реєстрацію/відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних, які не підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість (складені на неплатника ПДВ), штрафні санкції не передбачені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву (том 2 а.с.1) та пояснив, що оскаржувані рішення відповідають нормам законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

10.06.2019 на адресу позивача від Головного управління ДФС у Чернігівські області надійшла податкова вимога форми Ю від 06.06.2019 № 6594-17, у якій зазначено, що станом на 05.06.2019 сума податкового боргу вказаного платника податків становить 25478,86 грн по податку на додану вартість код бюджетної класифікації 14010100, усього 25478,86 грн, у т. ч. основний платіж 25478,86 грн та попереджено позивача, що починаючи з 05.05.2019, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також: на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового борг нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Контролюючим органом буде здійнено опис майна в податкову заставу.

Разом із спірною вимогою на адресу позивача надійшло рішення про опис майна в податкову заставу від 06.06.2019 №240/17-02-22 в якому зазначено, про намір Головного управління ДФС у Чернігівській області, відповідно до статті 89 Розділу II Податкового Кодексу України, здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПрАТ Чернігівськоїмакаронної фабрики код 00382384, а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також майна, права власності на яке він набуде є майбутньому.

Підставою для винесення спірної вимоги та спірного рішення стало проведення ГУ ДФС у Чернігівської області камеральної перевірки, щодо порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, перелік яких міститься в акті камеральної перевірки від 20.03.2019 №463/25-01-53-05-39, за результатами чого винесено податкове повідомлення - рішення 23.04.2019 № 0017815305 та застосовано штрафні санкції згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового Кодексу України.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 120-1.1. статті 120 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначених цією нормою розмірах.

Так, до 1 січня 2017 року штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 120-1 ПК України. Ця норма зазнала змін, зокрема, щодо сфери своєї дії та з 1 січня 2017 року передбачає, що штрафи не застосовуються виключно щодо податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою .

Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України , зміст якої свідчить, що метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Законопроектом пропонується внести ряд змін до Податкового кодексу України, якими передбачається в частині податку на додану вартість, зокрема, збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в ЄРПН (з 180 до 365 календарних днів) із одночасним встановленням штрафу щодо відсутності такої реєстрації у розмірі 50% від суми ПДВ, а також встановлення штрафу при порушенні термінів реєстрації всіх податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі, складених на адресу неплатникам податку (за виключенням певних операцій).

При цьому, як слідує з порівняльної таблиці до проекту Закону, в першій редакції змін до статті 120-1 ПК України виключення стосувалися лише операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на своєму засіданні 5 грудня 2016 року (протокол№55) розглянув проект Закону та вніс пропозиції, зокрема, щодо змін до статті 120-1, запропонувавши в абзаці десятому слова "складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою)" замінити словами "складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою)".

Суд вважає, що висновок органу ДФС є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, оскільки статтею 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом № 1797-VIII зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Стаття 120-1 ПК України відсилає до статті 201 ПК України виключно в частині визначення граничних строків, порушення яких тягне за собою відповідальність, а не визначення видів податкових накладних, порушення строків реєстрації яких не тягнуть за собою відповідальність

Пункт 201.10 статті 201 ПК України, розрізняє податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, як різні категорії податкових накладних, які повинні бути зареєстрованими в ЄРПН, проте не зумовлює застосування інших норм ПК України без урахування мети їх запровадження.

Отже, доводи позивача, що пункт 120-1.1 статті 120-1 ПК України повинен застосовуватися з урахуванням пункту 201.10 статті 201 ПК і, як наслідок, звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації стосуються трьох видів (категорій) податкових накладних, є безпідставними.

Аналогічне тлумачення норми пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині умов звільнення від відповідальності викладено в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року (справа №816/1488/17).

Позивач, також посилається на необхідність застосування у спірних правовідносинах пункту 56.21 статті 56 ПК України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Проте, з огляду на вищевикладені висновки, норма статті 120-1 ПК України не припускає множинного трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, а тому підстави для застосування пункту 56.21 статті 56 ПК України відсутні.

Згідно з п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1,п.89.3 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Оскільки, позивач має податковий борг, що складається із штрафної санкції, визначеного в податковій вимозі, а тому податковий орган правомірно прийняв рішення про опис майна у податкову заставу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове-повідомлення рішення від 23.04.2019 № 0017815305, податкову вимогу від 06.06.2019 № 6594-17 та рішення про опис майна в податкову заставу від 06.06.2019 №240/17-02-22.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства ''Чернігівська макаронна фабрика'' відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Заяць