Рішення

від 16.10.2019 по справі 826/20410/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2019 року № 826/20410/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Гусине доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гусине (далі - позивач, ТОВ Гусине ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві) про визнання дій неправомірними та зобов`язання відповідача скасувати нарахований податковий борг позивачу на загальну суму 62475,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо нарахування вказаного податкового боргу у сумі 62475,89 грн є незаконними, оскільки у позивача відсутній борг перед бюджетом. Також, позивач зазначає, податкова вимога на адресу позивача не надходила, а раніше виставлена контролюючим органом податкова вимога була відкликана у зв`язку з наявність судового рішення.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що податковий борг з податку на додану вартість по декларації №160004346 від 20.04.2016 сплачено у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що згідно даних облікової картки у позивача перед бюджетом рахується податковий борг з податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2017 відкрито провадження у справі.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 10.10.2017 №4318 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/20410/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

06.12.2017 позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, в якій вимога до позивача викладена у новій редакції: визнати дії протиправними та зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві скасувати нарахований податковий борг Товариству з обмеженою відповідальністю Гусине на загальну суму 13 608,89 грн . Вказана заява прийнята судом.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, наголошуючи на тому, що правових підстав для застосування штрафних санкцій немає.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

Під час розгляду справи судом приймались ухвали (від 11.05.2018, від 09.07.2018, від 14.09.2018, від 05.11.2018, від 22.05.2019) про витребування від контролюючих органів доказів, необхідних для розгляду даної справи і вирішення спору по суті.

У судовому засіданні на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи представника позивача, а також заперечення представника відповідача по суті позовних вимог, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Гусине звернулось до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з листом від 19.10.2016 Про надання інформації щодо результатів виконання судового рішення , в якому зазначається про те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва №826/14707/15 від 25.01.2016 позов ТОВ Гусине задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві №31617-25 від 31.12.2014 та рішення №1069/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу від 02.04.2015. Окружним адміністративним судом міста Києва 14.04.2016 видано виконавчий лист №826/14707/15 про визнання протиправним та скасування податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві №31617-25 від 31.12.2014 та рішення №1069/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу від 02.04.2015. У зв`язку з наведеним Товариство просило повідомити результати виконання постанови суду у справі №826/14707/15.

На зазначений лист, відповідач надав відповідь за №33983/10/26-59-10-14 від 21.11.2016 в якій зазначив, що згідно АІС Податковий блок податкова вимога до ТОВ Гусине № 31617-25 від 31.12.2014 відкликана 28.04.2016, а рішення про опис майна у податкову заставу № 1069/26-59-25-01-04 від 02.04.2015 скасовано відповідно до вимог ст. 60 Податкового кодексу України та на підставі того, що сума податкового боргу самостійно погашена платником. В той же час, повідомила про те, що станом на 21.11.2016 за позивачем обліковується заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюється органами ДФС, у сумі 62475,89 грн.

Під час розгляду справи ТОВ Гусине також звернулось до Державної фіскальної служби України з листом №27 від 01.09.2017, в якому просило надати підтверджуючі документи щодо заборгованості у розмірі 62475,89 грн станом на 21.11.2016.

Листом №22070/6/99-99-17-01-15 від 03.10.2017 контролюючим органом надано відповідь, в якому заначено, що згідно даних інтегрованої карти ІТС Податковий блок ТОВ Гусине податковий борг з податку на додану вартість виник в результаті несплати самостійно визначених грошових зобов`язань (декларація від 20.04.2016 №1600043463). У зв`язку з чим контролюючим органом сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №13437-17 від 26.12.2016. На момент розгляду звернення згідно з даними інтегрованої картки платника у позивача обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 13608,89 грн.

Оцінюючи дії відповідача у спірних правовідносинах, судом враховуються наступні положення законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 ст. 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. У зв`язку з цим із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Отже, лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов`язання.

У вищезазначених листах відповідач стверджує, що згідно АІС Податковий блок податкова вимога до ТОВ Гусине № 31617-25 від 31.12.2014 відкликана 28.04.2016, а рішення про опис майна у податкову заставу № 1069/26-59-25-01-04 від 02.04.2015 скасовано відповідно до вимог ст. 60 ПК України та на підставі того, що сума податкового боргу самостійно погашена платником. В той же час, повідомила про те, що станом на 21.11.2016 за позивачем обліковується заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюється органами ДФС, у сумі 62475,89 грн.

Судом неодноразово витребовувались докази, а саме: документи, на підставі яких визначено заборгованість ТОВ Гусине , вказана у листі №339/10/26-59-10-14 від 21.11.2016 (податкові повідомлення-рішення, декларації, уточнюючі розрахунки, тощо); дані з облікових карток платника податків на підтвердження наявності боргу ТОВ Гусине станом на 21.11.2016; детального розрахунку суми боргу із зазначенням підстав та періоду, за який виникла вказана заборгованість.

Проте, відповідачем зазначених доказів надано не було, а лише заначено, що у зв`язку із зміною місцезнаходження платника податків та перебування на обліку в іншому контролюючому органі, у відповідача відсутня інформація щодо наявності/відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, та інших платежів. Також, контролюючий орган зазначив, що володіє лише інформацією, наявною в АІС Податковий блок станом 31.12.2016.

Разом з тим, листом від 03.10.2017 контролюючий орган стверджує, що згідно даних інтегрованої карти ІТС Податковий блок ТОВ Гусине податковий борг з податку на додану вартість виник в результаті несплати самостійно визначених грошових зобов`язань (декларація №1600043463 від 20.04.2016). У зв`язку з чим контролюючим органом сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №13437-17 від 26.12.2016. На момент розгляду звернення згідно з даними інтегрованої картки платника у позивача обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 13608,89 грн.

Так, згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Згідно п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як вбачається з викладеного, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду України №21-3920а15 від 02.12.2015 зазначено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що самостійно визначені грошові зобов`язань з податку на додану вартість (декларація від 20.04.2016 №1600043463) сплачено у строки та у повному обсязі платіжними дорученнями №267 від 27.04.2016 у сумі 48867,00 грн та №268 у сумі 8624,00 грн.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 71 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 Податкового кодексу України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016, положеннями якого визначено, що: оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І). З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, можна дійти висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Приписами пункту 3 розділу 1 Порядку передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Пунктом 1 розділу 3 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов`язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. А умовою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Однак, в даному випадку відповідачем внесено недостовірну інформацію до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання з податку на додану вартість, оскільки самостійно визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість сплачено до бюджету.

Доказів існування такої заборгованості та на підставі чого вона виникла відповідачем суду не надано.

Крім того, слід заначити, що відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Разом з тим, податкова вимога №13437-17 від 26.12.2016 на адресу позивача не надсилалась та не вручалась, позивач дізнався про податкову вимогу лише в жовтні 2017 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гусине задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо визначення в інтегрованій картці платника - Товариства з обмеженою відповідальністю Гусине податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 13608,89 грн.

Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ІС Податковий блок відомості про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Гусине податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 13608,89 грн станом на 21.11.2016.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гусине (код ЄДРПОУ 32348578, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 44) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39561761, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська