Постанова

від 05.02.2020 по справі 826/20410/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/20410/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гусине до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гусине (далі - позивач, ТОВ Гусине ), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.12.2017 р., звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС к м. Києві), в якому просив визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача скасувати нарахований податковий борг на загальну суму 13 608,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії з нарахування податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 13 608, 89 грн. є протиправними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо визначення в інтегрованій картці платника - Товариства з обмеженою відповідальністю Гусине податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 13 608,89 грн.

Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ІС Податковий блок відомості про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Гусине податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 13 608,89 грн. станом на 21.11.2016 р.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гусине (код ЄДРПОУ 32348578, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 44) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39561761, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві (далі - апелянт, ГУ ДФС у м. Києві) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт наголошує на тому, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві правомірно сформувало податкову вимогу №13437-17 від 26.12.2016 р., втім оскільки ТОВ Гусине з 01.01.2017 р. перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, Кременчуцькому управлінні, Глобинській ДПІ (Глобинський район), то після 31.12.2016 р. у відповідач не володіє інформацією щодо відсутності/наявності заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів.

Позивач 16.01.2020 р. подав відзив на апеляційну скаргу в якому звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в апеляційній скарзі ГУ ДФС у місті Києві вкотре не зазначає підстав виникнення податкового боргу.

А відтак, ТОВ Гусине просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 р. у справі 826/20410/16 без змін.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2020 р.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її необґрунтованість та відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Гусине звернулось до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з листом від 19.10.2016 р. Про надання інформації щодо результатів виконання судового рішення , в якому зазначається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва №826/14707/15 від 25.01.2016 р. позов ТОВ Гусине задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві №31617-25 від 31.12.2014 р. та рішення №1069/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу від 02.04.2015 р.

На виконання вказаного рішення 14.04.2016 р. було видано виконавчий лист.

У зв`язку з наведеним ТОВ Гусине просило повідомити результати виконання постанови суду у справі №826/14707/15.

На зазначений лист, відповідач надав відповідь №33983/10/26-59-10-14 від 21.11.2016 р. в якій зазначив, що згідно АІС Податковий блок податкова вимога до ТОВ Гусине №31617-25 від 31.12.2014 р. відкликана 28.04.2016 р., а рішення про опис майна у податкову заставу №1069/26-59-25-01-04 від 02.04.2015 р. скасовано відповідно до вимог ст. 60 Податкового кодексу України та на підставі того, що сума податкового боргу самостійно погашена платником. В той же час, повідомила про те, що станом на 21.11.2016 р. за позивачем обліковується заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюється органами ДФС, у сумі 62 475,89 грн.

Під час розгляду справи ТОВ Гусине також звернулось до Державної фіскальної служби України з листом №27 від 01.09.2017 р., в якому просило надати підтверджуючі документи щодо заборгованості у розмірі 62 475,89 грн. станом на 21.11.2016 р.

Листом №22070/6/99-99-17-01-15 від 03.10.2017 р. контролюючим органом надано відповідь та заначено, що згідно даних інтегрованої карти ІТС Податковий блок ТОВ Гусине податковий борг з податку на додану вартість виник в результаті несплати самостійно визначених грошових зобов`язань (декларація від 20.04.2016 р. №1600043463).

У зв`язку з чим контролюючим органом сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №13437-17 від 26.12.2016 р. На момент розгляду звернення згідно з даними інтегрованої картки платника у позивача обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 13 608,89 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем внесено недостовірну інформацію до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання з податку на додану вартість, оскільки самостійно визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість сплачено до бюджету.

Також, суд першої інстанції наголошує на тому, що ухвалами неодноразово витребовував від ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС к м. Києві, Кременчуцької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у м. Києві: документи, на підставі яких визначено заборгованість ТОВ Гусине , вказана у листі №339/10/26-59-10-14 від 21.11.2016 р. з облікових карток платника податків на підтвердження наявності боргу ТОВ Гусине станом на 21.11.2016 р.; детальний розрахунок суми боргу із зазначенням підстав та періоду, за який виникла вказана заборгованість. Втім, затребуваних доказів надано не було.

А відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не обґрунтував правомірність існування такої заборгованості та підстав її виникнення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Так, згідно п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як вбачається з викладеного, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду України №21-3920а15 від 02.12.2015 р. зазначено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що самостійно визначені грошові зобов`язання з податку на додану вартість (декларація від 19.04.2016 р. №1600043463) сплачено у строки та у повному обсязі платіжними дорученнями №267 від 27.04.2016 р. у сумі 48 867,00 грн. та №268 у сумі 8 624,00 грн.

Також, на підтвердження своєї позиції позивачем до суду першої та апеляційної інстанцій надано копії судових рішень, які набрали законної сили.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2016 р. у справі №826/14707/15 визнано протиправними та скасовано податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.12.2014 р. №31617-25 та рішення №1069/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу від 02.04.2015 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2017 р. у справі №826/2233/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 р. №0059141502, яким за порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України було збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ Гусине з податку на додану вартість на 9 180 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання звітності у розмірі 170,0 грн.

За приписами ст. 255 КАС України (у редакції, що діяла на момент звернення до суду першої інстанції) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пп. 62.1.2 п. 62.1. ст. 62 ПК України способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно із ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За правилами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У п. 74.1 ст. 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

10 червня 2016 р. набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 р. (далі - Порядок №422), положеннями якого визначено, що: оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються.

Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пп. 3-5 розділу І Порядку №422).

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України.

Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (п. 1 розділу ІІ Порядку №422).

У розділі VII Порядку №422 визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Приписами п. 3 розділу 1 Порядку №422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Зі змісту п. 1 розділу 2 Порядку №422 вбачається, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Пунктом 1 розділу 3 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов`язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. А умовою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку відповідачем внесено недостовірну інформацію до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання з податку на додану вартість, оскільки самостійно визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість сплачено до бюджету.

Доказів існування такої заборгованості та на підставі чого вона виникла відповідачем або апелянтом суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції та зауважує, що такі обставини мають значення для правильного вирішення спору, оскільки у випадку погашення заборгованості в будь-який період після направлення податкової вимоги така вимога вважається відкликаною.

Крім того, слід заначити, що відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст. 95 ПК України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надіслання податкової вимоги №13437-17 від 26.12.2016 р. позивачу.

ГУ ДФС у м. Києві також в апеляційній скарзі вказав лише на наявність боргу згідно інформаційного ресурсу ДФС України станом на 26.12.2016 р. в інтегрованій картці платника за період 01.06.2014 р. по 26.12.2016 р.

Також зазначив, що актуальною інформацією володіє Кременчуцька об`єднана Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, оскільки ТОВ Гусине перебуває в них на обліку з 01.01.2017 р.

Апелянт просить залучити зазначену податкову в якості співвідповідача.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу апелянта, що за приписами ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

А відтак, можливість залучення співвідповідача в адміністративну справу на стадії апеляційного розгляду не передбачена приписами КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко