Постанова

від 15.10.2019 по справі 320/6625/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6625/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Файдюка В.В.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року, суддя Лапій С.М., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хейліт" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хейліт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 69):

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 0078575401;

- зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4 682 842,00 грн. як такої, що є узгодженою;

- зобов`язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вважає посилання контролюючого органу на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства, є безпідставними, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту. Також позивач вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на відсутність банківських виписок у зв`язку з наданням документів, що підтверджують розрахунки ТОВ "Хейліт" з постачальниками та сплату сум ПДВ у складі вартості поставлених товарів, а саме - платіжних доручень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

17 вересня 2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшло клопотання про заміну відповідача.

Під час судового засідання 17 вересня 2019 року протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на належного відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову невиїзну перевірку ТОВ "Хейліт" з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2018 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні, листопаді 2017 року, січні - квітні 2018 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 17.07.2018 року № 623/10-36-54-01/41139942 (а.с. 18 - 26).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено позивачем натупні порушення:

- абз. 5 ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", пп. 14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 4 682 842,00 грн.,

- абз. 5 ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", пп. 14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення у декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9098056577) суми від`ємного значення у розмірі 4 682 842,00 грн. та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 682 842,00 грн.

У відповідності до Акту перевірки та письмового відзиву відповідача на позов висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на тому, що ТОВ "Хейліт" не надано до перевірки ТТН за перевіряємий період, банківські виписки за перевіряємий період, оборотно-сальдові відомості по субрахунках, інформацію про фактичну діяльність підприємства, види діяльності (наявність ліцензій, дозволів); балансову вартість власних основних фондів станом на початок звітного (податкового) періоду, за результатами якого виникло бюджетне відшкодування з ПДВ, інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), штатну чисельність працівників тощо.

Таким чином, на думку відповідача, за результатами аналізу даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування до декларації з ПДВ за квітень 2018 року, із даними баз, використаних при проведені перевірки, враховуючи ненадання до перевірки банківських виписок за жовтень, листопад 2017 року, січень - квітень 2018 року, оборотно-сальдової відомості по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", перевіркою встановлено відсутність фактичної сплати за придбані товари/послуги у перевіряємий період.

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 0078575401, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 682 842,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 170 710,50 грн. (а.с. 15 - 16).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних пс .ожень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (надалі - Закон №996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.З ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції встановлено, що видами діяльності позивача є: Код КВЕД 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; Код КВЕД 20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (основний); Код КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; Код КВЕД 82.91 Діяльність агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій; Код КВЕД 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; Код КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; Код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі висновків Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 0078575401, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 682 842 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 170 710,50 грн. (а.с. 15 - 16).

Згідно Акту перевірки та письмового відзиву відповідача на позов висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на тому, що ТОВ "Хейліт" не надано до перевірки ТТН за перевіряємий період, банківські виписки за перевіряємий період, оборотно-сальдові відомості по субрахунках, інформацію про фактичну діяльність підприємства, види діяльності (наявність ліцензій, дозволів); балансову вартість власних основних фондів станом на початок звітного (податкового) періоду, за результатами якого виникло бюджетне відшкодування з ПДВ, інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), штатну чисельність працівників тощо.

На підставі даних, зазначених у податковій звітності, даних архіву електронної звітності, ITC "Податковий блок", системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та наданих ТОВ "Хейліт" завірених копій документів у ході перевірки контролюючим органом встановлено існування господарських взаємовідносин з постачання товарів, робіт/послуг на митній території України у жовтні-листопаді 2017 року, січні-квітні 2018 року з контрагентами-постачальниками ТОВ "Хейліт", а саме: ТОВ "Афіна-Груп", ТОВ "Експансія", ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна", ТОВ "Аврора 2015", ТОВ "МК-Сервіс", ТОВ "Ес Джі Продакшн" (а.с. 23).

За результатами аналізу даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування до декларації з ПДВ за квітень 2018 року, із даними баз, використаних при проведені перевірки, враховуючи ненадання до перевірки банківських виписок за жовтень, листопад 2017 року, січень - квітень 2018 року, оборотно-сальдової відомості по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", перевіркою встановлено відсутність фактичної сплати за придбані товари/послуги у перевіряємий період.

Крім того судом встановлено, що під час перевірки позивач надав докази сплати постачальником вартості придбаних товарів, зокрема платіжєні доручення.

В ході апеляційного розгляду справи позивачем додатково було надано витяги руху коштів по банківському рахунку позивача з яких вбачається, що позивачем була здійснена оплата за договорами з контрагентами за придбаний/поставлений товар.

Як доказ поставки товару до Республуки Азербанджан позивач надав інвойс, специфікації, упаковочні листи.

Також судова колегія зазначає, що в ході перевірки позивачем на вимогу податкового органу надав завірені копії документів, у т.ч. податкові та видаткові накладні, контракти та договори, експортні ВМД, ТТН, інвойси, пакувальні листи, тощо ( а.с.19).

На спростування доводів позивача відповідач не надав відповідних доказів та не спростував реальність господарських операцій позивача з вказаними в акті перевірки контрагентами.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи податкового органу про відсутність товаро-транспортних накладних, оскільки такі документи не є первинними бухгалтерськими документами та не свідчать про реальність господарських операцій.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку ПДВ платників податків, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізника), а отже не можуть свідчити про порушення з боку позивача вимог податкового законодавства.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року прийняте податковим органом з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправним і підлягає скасуванню.

Що стосується решти задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає також доводи суду першої інстанції вірними, а посилання відповідача в цій частині безпідставними.

Законами України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до ст. 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п. 200.8. ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Вказані норми ст. 200 ПК України узгоджуються з п.п. 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26.

З урахуванням висновку суду про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 682 842 грн., така сума вважатиметься узгодженою з дня набрання даним рішенням законної сили.

Згідно ч.ч 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Оскільки прийняте податковим органом ППР є протиправним, суд першої інстанції правильно обрав спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4 682 842 грн. як такої, що є узгодженою.

Також згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У даному випадку суд мав всі підстави для прийняття рішення про зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Оцінивши докази та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції є законною і підстав для її скасування не має.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування не має.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено: 16 жовтня 2019 року.