Постанова

від 15.10.2019 по справі 127/18083/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/18083/19

Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

15 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмоноліт" ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом директора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмоноліт" ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 03 червня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2019 року директор товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмоноліт" ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держеокадастру), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.06.2019 №494-ДК/0229По/01-19, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що земельні ділянки, які перебувають в користуванні ТОВ Укрмоноліт , так і ПП Атлант-М , використовуються єдиними масивом. Доказів на підтвердження встановлення межових знаків щодо кожної окремої земельної ділянки, відповідачем не надано.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу ГУ Держеокадастру від 03.05.2019№ 494-ДК посадовими особами відповідача здійснено державий контроль за дотриманням вимог земельного законодавства шляхом проведення перевірки стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 0521085000:04 : 002:0081, 0521085000:04:002:0082, 0521085000:04 : 002:0090, 0521085000:04:002:0095 та 0521085000:04:002:0127 на території Рівської сільської ради Жмеринського району.

07.05.2019 інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області, за участі директора ПП Атлант-М ОСОБА_2. , проведено обстеження земельної ділянки на території Рівської сільської ради Жмеринського району.

За результатами обстеження складено акт від 07.05.2019 № 494-ДК/440/АП/09/01-19 згідно якого встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної форми власності загальною площею 8,0418 га з кадастровими номерами 0521085000:04:002:0081, 0521085000:04:002:0082, 0521085000:04 : 002:0090, 0521085000:04:002:0095 та 0521085000:04:002 : 0127, що перебувають в оренді ПП Атлант-М , використовуються ТОВ Укрмоноліт , що є порушенням ст. 125, 126 ЗК України .

27.05.2019 інспектором Цибком В .В., відносно директора ТОВ Укрмоноліт ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення № 494-ДК/0219П/07/01-19, відповідно до якого при перевірці дотримання вимог земельного законодавства шляхом проведення перевірки стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 0521085000: 04: 002:0081, 0521085000:04:002:0082, 0521085000:04 : 002:0090, 0521085000:04:002:0095 та 0521085000:04:002:0127 на території Рівської сільської ради Жмеринського району встановлено, що зазначені ділянки площею 8,0418 га, які перебувають в оренді ПП Атлант-М , використовуються ТОВ Укрмоноліт для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельні ділянки використовуються за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу їх у власність або надання у користування (оренду) та договору, що є порушенням ст. 125, 126 ЗК України. Дії керівника ТОВ Укрмоноліт відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки, за що передбачена відповідальність за ст. 53-1 КУпАП та п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України.

03.06.2019 Цибком В.В. винесено оскаржувану постанову № 494-ДК/0219По/08/01-19 якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст.53-1 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується, що дії позивача містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, а оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах, в спосіб і порядок передбачений діючим законодавством.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.188 Земельного кодексу України (далі ЗК України) державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до ст.2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель одним з основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Положеннями ст.9 звказаного Закону визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно статті 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель належить право в тому числі: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Пунктом б частини першої статті 211 ЗК України унормовано, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

У ст.7 ч.1 КУпАП закріплено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 53-1 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки у вигляді накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу даної правової норми слідує, що використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняттям вказаної земельної ділянки.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Як встановлено з наявних в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення від 27.05.2019 та оскаржуваної постанови від 03.06.2019, позивач своєї вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого статтею 53-1 КУпАП не визнав. При цьому в апеляційній скарзі посилаючись на ст.11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", відповідно до якої земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву вказав, що ПП Атлант-М не встановлювало окремо межі земельних ділянок за кадастровими номерами 0521085000:04:002:0081, 0521085000: 04: 002: 0082 , 0521085000:04 : 002 :0090 , 0521085000:04:002:0095 та 0521085000:04:002:0127, які є частиною єдиного масиву.

На підтвердження правомірності своїх дій, відповідач послався на акт обстеження земельної ділянки від 07.05.2019, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки від 07.05.2019 та протокол про адміністративне правопорушення 27.05.2019.

Разом з тим, із плану-схеми земельної ділянки, який наявний в актах обстеження та перевірки, неможливо встановити фактичне розташування зображених на ньому земельних ділянок, їх кадастрові номери та межі.

Дані обставини свідчать про те, що у вищезазначених документах відсутні будь-які ознаки земельних ділянок, які дозволяють їх ідентифікувати, як об`єкти.

Інших доказів на спростування доводів позивача, відповідачем не надано. Не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення і в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивач заперечує своє відношення до самовільного зайняття земельних ділянок за кадастровими номерами 0521085000: 04:002:0081 , 0521085000: 04:002:0082 , 0521085000 :04:002:0090 , 0521085000:04:002: 0095 та 0521085000:04:002 : 0127, а відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт самовільного зайняття товариством вищевказаних земельних ділянок, колегія суддів дійшла висновку, що ГУ Дуржгеокадастру не доведено правомірність винесеної постанови.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справ з приводу рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи колегія суддів вважає, що слід скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 77, 205, 242, 243, 250, 286, 304, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмоноліт" ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом директора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмоноліт" ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 03 червня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати постанову від 03.06.2019 №494-ДК/0229По/01-19 про притягнення директора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмоноліт" ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП у вигляді 340 грн. штрафу, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.