Постанова

від 07.10.2019 по справі 826/16320/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16320/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АКВА ТЕХНІК" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2018р. та скасування наказу №10536 від 27.06.2018р.

В С Т А Н О В И В :

05.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АКВА ТЕХНІК" (далі - ТОВ "ПРЕМІУМ АКВА ТЕХНІК") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Преміум Аква Технік (код 34807223) від 27.06.2018 №10536; визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Преміум Аква Технік , за результатами якої складений акт перевірки від 23.07.2018 №717/26-15-14-04-03/34807223; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.09.2018 №0047401404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.09.2018 №0047391404 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 110295 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ про призначення перевірки є протиправним, оскільки відповідачем не було дотримано процедури його прийняття, встановленої Податковим кодексом України, а також були відсутні підстави для призначення перевірки, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаної перевірки, також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.09.2018р. №0047391404. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.09.2018р. №0047391404, оскільки були надані первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2019 року як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в матеріалами справи не підтверджено реальність господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Салтор Лімітед (код 40932516) за січень 2017 року.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі наказу від 27.06.2018 №10536, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Аква Технік (код 34807223) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю Салтор Лімітед (код 40932516) за січень 2017 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 23.07.2018 №717/26-15-14-04-03/34807223 про порушення ТОВ Преміум Аква Технік п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2017 року на суму 88236 грн.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано документи до перевірки.

На підставі акту перевірки від 23.07.2018 №717/26-15-14-04-03/34807223, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.09.2018:

- №0047401404, відповідно до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн.;

- №0047391404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 110295 грн., з яких 88236 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 22059 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи наказ про призначення перевірки та дії контролюючого органу з проведення вказаної перевірки неправомірними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаної перевірки, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, тобто спірним є прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 №0047391404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 110295 грн., з яких 88236 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 22059 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на день здійснення господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. цієї ж статті визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3. цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону № 996, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення ТОВ Преміум Аква Технік приписів п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Салтор Лімітед (код 40932516).

На підтвердження фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ Салтор Лімітед (постачальник) позивачем надано рахунки-фактури від 09.01.2017 №9012017/1, від 11.01.2017 №1101217/1 щодо постачання ТМЦ, на підставі яких виписано видаткові накладні від 10.01.2017 №РН-0000045, від 13.01.2017 №РН-0000001, оформлені прибуткові накладні від 10.01.2017 №ПН-0000002, від 13.01.2017 №0000003.

На обґрунтування ділової доцільності вказаних господарських операцій з контрагентом, використання у власній господарській діяльності товарів, придбання яких документально оформлено у відносинах із ТОВ Салтор Лімітед позивачем надано копії договорів з ТОВ Капітальні інвестиції щодо постачання обладнання для басейну, здійсненню монтажно та пуско-налагоджувальних робот обладнання, здійснення та виготовлення проектів для монтажу обладнання, виконання яких підтверджується наданою до матеріалів справи первинною документацією.

Надані первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від його контрагенту до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, відповідач, згідно акту перевірки, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доводи апелянта про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентом у зв`язку з тим, що відповідно до інформації з АІС Податковий блок відсутня інформація щодо подання контрагентами позивача фінансових звітів, декларації, відсутня інформація щодо наявності основних засобів, земельних ділянок, транспортних засобів, виробничих запасів, не заслуговують на увагу, оскільки чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

Сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Також судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на досудові розслідування в кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу та протокол допиту гр. ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Салтор Лімітед , з огляду на відсутність вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України.

При цьому, договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на надані позивачем документи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 №0047391404, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Апеляційному суду також не були надані докази щодо наявності обвинувального вироку відносно посадових осіб контрагента позивача.

Отже усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 15.10.2019 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АКВА ТЕХНІК" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2018р. та скасування наказу №10536 від 27.06.2018р. - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

А.Г. Степанюк