Постанова

від 08.10.2019 по справі 571/887/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року

м. Рівне

Справа № 571/887/18

Провадження № 22-ц/4815/1142/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Томашгородська селищна рада Рокитнівського району Рівненської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тележинського Олега Сергійовича на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 червня 2019 року у складі судді Комзюк А.Ф., ухвалене в смт. Рокитне об 10 год. 53 хв., повний текст рішення складено 20.06.2019 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Рокитнівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області про визнання права власності за набувальною давністю. В обґрунтування позовних вимог вказував, що з січня 2000 року проживав з тіткою ОСОБА_3 в житловому будинку АДРЕСА_1 . Будинок належав ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Томашгородської селищної ради від 29.09.1996 року про передачу в приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельної ділянки площею 0,05 га та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його тітка ОСОБА_3 померла, після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_2 . Зазначав, що на час смерті тітки ОСОБА_3 він проживав разом з нею, доглядав її, хоча на час смерті не був там зареєстрованим, поховав тітку, і після її смерті далі залишився проживати в тому будинку, обробляв огород, сад, сплачував і по даний час сплачує комунальні послуги. З квітня 2004 року по даний час він зареєстрований у даному будинку і добросовісно, відкрито володіє ним вже більше 10 років. Також у нього знаходиться оригінал документа на житловий будинок, що додатково підтверджує той факт, що він володіє вказаною нерухомістю добросовісно, житловий будинок на даний час не має власника. Просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок в„– АДРЕСА_1 .

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок в„– АДРЕСА_1 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване відсутністю належних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог та обґрунтоване тим, що визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю суперечить обставинам справи та нормам, які регулюють дані правовідносини.

Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_1 - адвокат Тележинський О.С. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_1 проживав разом з колишньою власницею, а з 2004 року відкрито та добросовісно володіє нерухомим майном підтверджується довідками Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області від 02.03.2017 року за №№ 335, 336 та довідкою від 22.05.2018 року за № 1277, договорами страхування від 2004р., 2005р., 2006р. та 2008р., також довідкою ПАТ Рівнеобленерго від 22.05.2018р. за № 1423/10-13. Також вказане можуть підтвердити свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 жительки смт. Томашгород. Після смерті ОСОБА_3 , яка користувалась цим будинком, право власності на нього ніхто не набув і на це майно ніхто не претендує, а позивач отримав дане майно за таких обставин і підстав, які є достатніми для отримання права власності. Будинок ніким не успадкований, відумерлим не визнавався, сам факт обізнаності позивача про те, що він не є власником будинку, не виключає добросовісності за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням закону (викрадення, шахрайства тощо). Позивач володіє будинком вже більше 18 років, сплачує комунальні послуги, страхує будинок, проводить поточний та капітальний ремонт, з 2004 року зареєстрований в цьому будинку. Оскаржуваним рішенням Томашгородську селищну раду Рокитнівського району Рівненської області визнано неналежним відповідачем, але заперечень щодо позову у селищної ради не було, а відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги та не заперечує щодо визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за позивачем ОСОБА_1 .. Із наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що згідно заповіту ОСОБА_3 заповіла належний їй будинок з погосподарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 на праві особистої власності своєму брату ОСОБА_7 (а.с. 13).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Томашгородською селищною радою Рокитнівського району Рівненської області 18.06.2010 р. (а.с. 9).

ОСОБА_7 , якого вона визначила своїм спадкоємцем за заповітом, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Томашгородською селищною радою Рокитнівського району Рівненської області 22.04.2011р. (а.с. 11).

За життя ОСОБА_7 заповів належний йому будинок з погосподарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 своєму сину - ОСОБА_1 (а.с. 14).

Як вбачається з повідомлення КП Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради , житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 15).

Згідно технічного паспорту житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , паспорт виготовлено станом на 12.11.2015 року (а.с. 16-21).

Разом з тим, жодних доказів того, що ОСОБА_7 успадкував будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 та оформив своє право власності на нього у встановленому законом порядку, суду не надано та ним самим у ході розгляду справиі не здобуто.

Звертаючись до суду з даним позовом, спадкоємець ОСОБА_7 - ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на вказаний будинок за набувальною давністю.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено у наведеній нормі закону (особа заволоділа чужим майном). Позов про визнання права власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає, хто є її власником. Тому виключається набуття права власності на майно, яке належить володільцю в силу певного титулу - оренди, найму, зберігання, оперативного управління, застави тощо. Такий володілець завжди знає похідний та обмежений характер свого права на майно, знає, що його право має певну підставу - право власності чи речове право іншої особи.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 7 лютого 2014 року роз`яснено, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Як встановлено судом, спадкоємець ОСОБА_3 - ОСОБА_7 знав про існування заповіту, вчиненого на його користь, та вважав себе власником спірного житлового будинку, про що, зокрема свідчить і та обставина, що в подальшому він заповів цей будинок своєму синові, позивачу у справі.

Покликання апеляційної скарги на те, що позивач відкрито користується спірним будинком близько 18 років, що підтверджується відповідними документами селищної ради, а тому має право на визнання за собою права власності на нього, апеляційним судом оцінюються критично.

Так, довідками Томашгородської селищної ради підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно поховав свою тітку ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за власний рахунок. ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 з 21 квітня 2004 року по даний час. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 , на день смерті разом з нею проживав без реєстрації племінник ОСОБА_1 , 956 р.н. (а.с. 23,24,25 ).

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла ОСОБА_4 , після смерті якої, в свою чергу, спадщину прийняв відповідач ОСОБА_2 .

Згідно відомостей Рокитнівської районної державної нотаріальної контори, саме від ОСОБА_4 10 січня 2008 року надійшла заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на грошовий внесок, який залишився після смерті сестри - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.03.2008 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий внесок.

10 січня 2015 року від ОСОБА_2 , 1965 р.н., надійшла заява про прийняття спадщини на майно, яке залишилося після смерті матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 травня 2015 року ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 45).

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим судом безпідставно відмовлено у задоволенні позову з огляду на те, що позовні вимоги буди визнані відповідачем, то вони апеляційним судом відхиляються.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В даному випадку визнання позову відповідачем не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог, оскільки такі вимоги суперечать вимогам вищезазначеного чинного законодавства, яке регулює набуття права власності за набувальною давністю.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тележинського Олега Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Гордійчук С.О.

підпис Хилевич С.В.

Копія вірна: суддя

Рівненського апеляційного суду Ковальчук Н.М.