Рішення

від 15.10.2019 по справі 473/3457/19

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3457/19

РІШЕННЯ

іменем України

"15" жовтня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М., при секретарі Гавриловій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку

встановив

14.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка складається з 5-ти земельних ділянок - №4822084200:01:000:0737 площею земельної ділянки 1,4053 га, №4822084200:09:000:0716 площею земельної ділянки 0,4513 га, №4822084200:03:000:0758 площею земельної ділянки 0,0365 га, №4822084200:01:000:0738 площею земельної ділянки 0,1432 га, №4822084200:03:000:0759 площею земельної ділянки 0,0550 га як на 1 (одиницю) права власності.

Позивач вказала, що 20.09.2007 року на підставі свідоцтва про право на спадщину позивач та два інші спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали у спадщину земельні ділянки з кадастровими номерами: №1 - 4822084200:01:000:0006, №2 - 4822084200 :09:000:0121, №3 - 4822084200 :01:000:0121, №4- 4822084200: 01 :000:0198, №5 - 4822084200:03:000:0191, які знаходяться в межах території Таборівської сільської ради.

Дані свідоцтва було підставою для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку ( до 01.01.2013 року). До 01.01.2013 року кожну з земельних ділянок вказаних в свідоцтві про право на спадщину за законом № 1112 від 20.09.2007 року було фактично розділено згідно частки кожного спадкоємця. В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скористались своїм правом та отримали державні акти на виділені їм земельні ділянки, тобто 1/3 частки стала 1/1 (цілою земельною ділянкою). Позивач не скористалася своїм правом та не отримала державні акти на виділені їй земельні ділянки.

Позивач вказує, що при зверненні до реєстраційної служби Головного управління юстиції у Миколаївській області їй було відмовлено в реєстрації свідоцтва про право на спадщину від 20.09.2007 року через відсутність в кадастровій системі старих кадастрових номерів земельної ділянки та невідповідність нових кадастрових номерів тим, що зазначені в свідоцтві про право на спадщину, а також необхідністю визначити що на сьогоднішній день її 1/3 частина в сумісному майні фактично стала 1 цілою частиною.

Отже вона позбавлена права власності на частину земельної ділянки, яка перейшла їй у власність згідно свідоцтва про право на спадщину та яка на сьогоднішній день стала цілою частиною.

Наявність зареєстрованих державних актів на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 унеможливлює реєстрацію права спільної часткової власності на п`ять земельних ділянок загальну площу 6,28 га та реєстрацію цих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі за старими кадастровими номерами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 16.08.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з`явився, від нього на адресу суду надійшла заява в якій він просив розглядати справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.

В судове засідання представник відповідачів ОСОБА_5 не з`явився, від нього на адресу суду надійшла заява в якій він просить розглядати справу без їх участі, заявлені позовні визнає повністю.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1112 від 20.09.2007 року, виданого державним нотаріусом Другої Вознесенською державної нотаріальної контори Папук Л.Д., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями по 1/3 частки на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 видане 22.01.2007 року). Спадкове майно складається з земельної ділянки площею 6,28 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Таборівської сільської ради, Вознесенського району, Миколаївської області, кадастрові номери: ділянка № 1 4822084200:01: 000:0006 , ділянка №2 - 4822084200: 09:000 : 0121 , ділянка №3 - 4822084200:01: 000 : 0121 , ділянка №4- 4822084200:01:000: 0198 , ділянка №5 - 4822084200:03:000:0191.

Відповідно до відповіді Відділу у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №593/110-17 від 09.10.2017 року на запит адвоката Лукіянчина І.П. спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримано державні акти на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.09.2007 року, а саме:

свідоцтво зареєстровано в реєстрі № 1118 - ОСОБА_3 - акти серії ЯИ №№ 295171, 295172, 295173, 295174, 295175;

свідоцтво зареєстровано в реєстрі № 1123 - ОСОБА_2 .- акти серії ЯЕ №№ 921112, 921113, 921114, 921115, 921116. Копії вказаних державних актів, окрім державного акту серії ЯИ № 295175, містяться в матеріалах справи.

Відповідно до довідки Відділу у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №31-28-0.3-1814/2-15 від 10.07.2015 року згідно інформації, яка міститься в Національній кадастровій системі, згідно Державного акту на право приватної власності Серії МК №093255 ОСОБА_7 змінено кадастровий номер:

Ділянка 1 з 4822084200:01:000:0006 на № 4822084200:01:000:0737; Ділянка 2 з 4822084200:09:000:0121 на № 4822084200:09:000:0716; Ділянка 3 з 4822084200:01:000:0121 на № 4822084200:03 : 000:0758; Ділянка 4 з 4822084200:01:000:0198 на № 4822084200:01 : 000:0738; Ділянка 5 з 4822084200 :03:000:0191 на № 4822084200:03 : 000:0759.

Зміни відбулися в зв`язку з поділом земельної ділянки, та згідно Закону України Про державний земельний кадастр та Постанови КМУ 1051 Про порядок ведення державного земельного кадастру ;

та площа земельної ділянки №1 змінилась з 4,22 га - на 1,4053 га. площа земельної ділянки №2 змінилась з 1,35 га - на 0,4513 га. площа земельної ділянки №3 змінилась з 0,12 га - на 0,0365га. площа земельної ділянки №4 змінилась з 0,43 га - на 0,1432 га. площа земельної ділянки №5 змінилась з 0,16 га - на 0,0550 га.

змінилась в результаті поділу земельних ділянок, та отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки іншим спадкоємцем.

Відповідно до ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст..392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В порядку зазначеної норми особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності за умови:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

При цьому відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об`єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у зв`язку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об`єкт нерухомого майна.

Підставою для звернення до суду з позовом, позивач зазначає відмову реєстраційної служби Головного управління юстиції у Миколаївській області в реєстрації свідоцтва про право на спадщину від 20.09.2007 року через відсутність в кадастровій системі старих кадастрових номерів земельної ділянки та невідповідність нових кадастрових номерів тим, що зазначені в свідоцтві про право на спадщину. А також необхідністю визначити, що на сьогоднішній день 1/3 частина в сумісному майні фактично стала 1 цілою частиною.

Тоді як відповідно до рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 49133881, №49131594, № 49128774, № 49129009 від 11 жовтня 2019 року, що були видані державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, підставою для відмови у державній реєстрації, було не усунення обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. В свою чергу підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, було те, що заявником були подані документи не в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 3,4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягають лише законні права та інтереси особи у разі їх порушення або невизнання.

Оскільки позивачем не надано доказів порушення його права власності на частину земельної ділянки, то позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-83, 200, 259, 263 265, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив

в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2019 року .

Суддя: М.М. Ротар