Постанова

від 11.04.2016 по справі 2-а-18/2010

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Першотравневий районний суд Донецької області

смт. Мангуш, вул. Котанова, 102, 87400, (06297) 2-44-04

2-а-18-10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року Першотравневий районний суд

Донецької області

в складі:

головуючого судді Трегубенко С.В.

при секретарі Павличевої А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Мангуш адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Управління Пенсійного Фонду України у Першотравневому районі

про

стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2010 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі про зобов*язання Управління Пенсійного фонду нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки та стягнення на її користь недоотриману суму щомісячної державної соціальної допомоги за період 2006-2007роки в розмірі 2733,30 гривень. Позивачка також просить суд поновити строк звернення до суду.

В обгрунтування позову позивачка зазначила, що вона має статус дитини війни у зв*язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України Про державний бюджет України на 2006 рік та Про Державний бюджет України на 2007 рік в частині зупинення дії ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Згідно ст..3 ч.2 ЗУ Про соціальний захист дітей війни державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені чи відмінені іншими нормативно-правовими актами. Згідно ст.ст.19 ч.2, 22 ч.3 Конституції України Органи Державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставах меж повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законом України. При прийнятті нових законів чи внесення змін в діючи закони не можливо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, враховуючи вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст..3 Про соціальний захист дітей війни є противоправною і такою, яка суперечить Конституції України і Законам України. Про порушення своїх прав їй стало відомо лише після висвітлення в пресі постанови відповідного рішення Конституційного Суду України від 09.07.07року.

В судове засідання позивачка не з*явилася, надіслала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, свої позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача також в судове засідання не з*явилася, відповідач надав суду письмову заяву в якій просив розглядати справу без участі його представника, надавши заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст..6 Закону України про соціальний захист дітей війни . Ст.111 ЗУ Про державний бюджет України на 2007 рік передбачено підвищення до пенсії Дітям війни в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07року у розмірі 19 гривень, з 01.04.07 року-19,35 гривень, з 01.10.07року-19,75 гривень. Підпунктом 2 п.41 розділу !! Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до Закону України Про соціальний захист дітей війни , а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: дітям війни(крім тих на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або що місячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується заміть пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни . Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акта, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість старий закон, що втратив юридичну чинність,тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст..6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції до 01.01.08року. Відповідно до ст.71 ЗУ Про Державний бюджет України на 2009 рік №835-VI від 26.12.2008 року(зі змінами та доповненнями) Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов позивачки підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус дитина війни , що підтверджується пенсійним посвідченням №3410(а.с.3).

Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року №3235-IV Про державний бюджет України на 2006 рік , що не дає права на його застосування, а тому у позивачки не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

Статтею 71 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни також зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України Про державний бюджет на 2007 рік , якими була зупинена дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року(день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ст.62 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня-410,06 гривень, з 01 жовтня-415,11 гривень.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у розмірі 710,91 гривень(410,06 гривень х 30% /31 х 23 дні + 410,06 гривень х 2 х 30% + 415,11 гривень х 3 х 30%).

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивачка, пропустивши строк звернення до суду, не навела поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили законів України, про належні їй виплати як дитині війни їй не було відомо, а про порушення своїх прав їй стало відомо лише після висвітлення в пресі постанови відповідного рішення Конституційного Суду України від 09.07.07року. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов*язків громадян обов*язково підлягають оприлюдненню.

У зв*язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 26.12.2007 року(дата подання позову згідно поштового штемпелю на конверті-26.12.2008 року).

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за період з 26 до 31 грудня 2007 року.

Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області здійснити нарахування і стягнути на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 26.12.2007 року до 31.12.2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування , відповідно до встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: С.В. Трегубенко