Рішення

від 10.10.2019 по справі 453/1357/18

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1357/18

№ провадження 2/453/71/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 жовтня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б. ,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Дмитрович Н.В. ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку у порядку спадкування за законом та позовом ОСОБА_2 до Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_1 , про визнання права власності на 3/5 частини житлового будинку та права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом , -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 12.11.2018 року звернулася у суд з позовною заявою до відповідача - Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, в якій, з урахуванням поданої 20.12.2018 року заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку (позначений у технічному паспорті літерою А-1 ), загальною площею 69,7 кв. м., житловою площею 44,8 кв. м. та веранди (позначена у технічному паспорті літерою а ), з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд - двох сараїв (позначені у технічному паспорті літерами Б, В), колодязя (позначений у технічному паспорті літерою к ), воріт № 3, огорожі № 2, в„– 4, що розташований у АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 13.11.2018 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого засідання від 11.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою судового засідання від 07.05.2019 року, постановленою усно із занесенням до протоколу судового засідання, до участі у справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позивач ОСОБА_2 24.04.2019 року звернувся у суд з позовною заявою до відповідача - Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, в якій просить визнати за ним право власності на 3/5 частини житлового будинку (позначений у технічному паспорті літерою А-1 ), загальною площею 69,7 кв. м., житловою площею 44,8 кв. м. та веранди (позначена у технічному паспорті літерою а ), з відповідною частиною господарських будівель та споруд - двох сараїв (позначені у технічному паспорті літерами Б, В), колодязя (позначений у технічному паспорті літерою к ), воріт № 3, огорожі № 2, в„– 4, що розташований у АДРЕСА_2 та право на земельну частку (пай) у землі розміром 1,11 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 24.04.2019 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого засідання від 26.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті. Залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_1 , про визнання права власності на 3/5 частини житлового будинку та права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом б`єднано в одне провадження з цивільною справоюза позовом ОСОБА_1 до Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку у порядку спадкування за законом.

Розгляд справи по суті відбувався у судових засіданнях, що мали місце 03.09.2019 року та 10.10.2019 року.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача по батьковій лінії - ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй на праві особистої власності 1/2 частину нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_2 . Інша частина зазначеного житлового будинку значиться як майно колгоспного двору, головою котрого була її родичка (дружина брата тітки) - ОСОБА_4. Незважаючи на ту обставину, що тітка проживала одиноко, заповіту за життя вона не складала, а тому спадкоємців першої черги після її смерті немає. Спадкоємцем другої черги після смерті тітки був її рідний брат, а батько позивача - ОСОБА_5 , який спадщину не прийняв, так як не вступив в управління та володіння спадковим майном. Натомість у таке управління та володіння спадковим майном вступила позивач, як дочка ОСОБА_5 та племінниця спадкодавця ОСОБА_3 , оскільки саме вона на момент смерті зазначеної спадкодавця проживала разом з нею у належній їй частині спірного будинку. Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . З наведених підстав, незважаючи на відсутність у положеннях діючого на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР в редакції 1963 року такого коло спадкоємців як племінник (племінниця), позивач вважає себе спадкоємців майна покійної тітки. Крім того позивач зазначає, що належна тітці частина житлового будинку не була визнана як відумерла спадщина. Тому також вважає, що до спірних правовідносин (у частині кола спадкоємців) як аналогію можна застосувати й положення чинного ЦК України. За таких обставин позивач була змушена звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Позов ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача - ОСОБА_4 , а батько позивача - ОСОБА_6 помер ще раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті матері відкрилась спадщина на 1/2 частину нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_2 , що значилась як майно колгоспного двору, головою котрого вона була. Інша частина зазначеного житлового будинку належала на праві особистої власності рідній сестрі чоловіка матері позивача - ОСОБА_3 , яка проживала у цій частині одиноко, заповіту за життя не складала та спадкоємців першої черги за законом діючого на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР в редакції 1963 року не мала, а спадкоємці другої черги за законом, її брати - ОСОБА_5 спадщини не прийняв, а ОСОБА_6 (чоловік позивача) помер значно раніше. Відповідно, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_3 05.10.1992 року ніхто не прийняв, належна їй частина житлового будинку стала рахуватись за матір`ю позивача згідно записів у погосподарській книзі с. Корчин, а її спадкування за приписами чинного ЦК України позивач вважає неприпустимим. Таким чином, на переконання позивача, він вправі успадкувати 1/2 частину спірного житлового будинку, що колись належала ОСОБА_3 , а після її смерті занесена у погосподарський облік та рахувалася за матір`ю позивача - ОСОБА_4 , та 1/10 частину цього будинку як частку у майні колгоспного двору, головою котрого була матір позивача ОСОБА_4 , а всього - 3/5 частин спірного житлового будинку. Крім того, зазначеному спадкодавцеві за життя належало також право на земельну частку (пай) у землі розміром 1, 11 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, оскільки матір позивача була членом КСГП ім. Б. Хмельницького та мала відповідний сертифікат. З огляду на вказане, позивач був змушений звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Позивач - третя особа ОСОБА_1 та її повноважена представник - адвокат Дмитрович Н.В. у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, проти позову ОСОБА_2 заперечили у частині визнання за ним права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з підстав, викладених у письмових поясненнях на позовну заяву від 27.08.2019 року, вх. № 3845/2019, в іншій частині зазначеного позову поклалися на розсуд суду.

Позивач - третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, проти позову ОСОБА_1 заперечив повністю з підстав, викладених відповіді на письмові пояснення третьої особи від 03.09.2019 року, вх. № 3927/2019.

Відповідач за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Корчинська сільська рада Сколівського району Львівської області у судові засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечила, про причини неявки такого суд не повідомила, відзиву на позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у запропоновані судом строки та порядку не подала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судових засіданнях щодо розгляду справи по суті учасників справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав обох позивачів щодо спадщини, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років у с. Корчин Сколівського району Львівської області померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 27.09.2018 року Сколівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області (копія міститься у справі, а. с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 77 років у с. Корчин Сколівського району Львівської області померла ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 27.12.2017 року Сколівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області (копія міститься у справі, а. с. 74).

Заповіту спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не складали, а, відтак, спадкування прав та обов`язків після смерті кожної із зазначених спадкодавців повинно відбуватись за законом.

Позивач ОСОБА_1 є племінницею покійної ОСОБА_3 по батьковій лінії (дочкою брата ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ). Зазначена обставина визнається учасниками справи, а суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання, у зв`язку з чим, в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ця обставина у межах даної справи доказуванню не підлягає.

У свою чергу, позивач ОСОБА_2 є сином покійної ОСОБА_4 , а факт родинних відносин між зазначеними фізичними особами встановлений рішенням Сколівського районного суду Львівської області, ухваленим 27.11.2018 року у цивільній справі № 453/1274/18, провадження № 2-о/453/46/18, за заявою ОСОБА_2 , з участю заінтересованої особи - Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, котре 28.12.2018 року набрало законної сили (копія міститься у справі, а. с. 75-76). Крім того, позивач ОСОБА_2 є племінником покійної ОСОБА_3 по батьковій лінії (сином брата ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ). Зазначена обставина також визнається учасниками справи, а суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання, у зв`язку з чим, в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ця обставина у межах даної справи доказуванню не підлягає.

Встановлено, що за життя спадкодавцеві ОСОБА_3 належало право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_2 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок, виданим 17.08.1988 року виконавчим комітетом Сколівської районної Ради народних депутатів Львівської області та зареєстрованим 15.04.1989 року Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації за № 309 (копія міститься у справі, а. с. 4). Інша 1/2 ідеальна частина зазначеного домоволодіння була зареєстрована за колгоспним двором, головою котрого була спадкодавець ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 17.08.1988 року виконавчим комітетом Сколівської районної Ради народних депутатів Львівської області на підставі рішення № 172 від 16.06.1988 року (копія позивачем до матеріалів справи не приєднана і суду для дослідження не надана, однак інформація про зазначеного власника підтверджена архівною довідкою КП ЛОР Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації від 06.09.2018 року за вих. № 1711, а. с. 82). Крім того, спадкодавцеві ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КГСП ім. Б. Хмельницького розміром 1,11 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), що стверджується сертифікатом серії ЛВ № 049114, виданим 08.07.1996 року головою Сколівської районної державної адміністрації Львівської області (копія міститься у справі, а. с. 84).

Доказів на підтвердження реального розподілу житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_2 , між спадкодавцями ОСОБА_3 як одноосібним власником його половини та ОСОБА_4 як головою колгоспного двору, за котрим зареєстрована інша його половина, учасниками справи не надано та судом не здобуто.

Однак, як позивачем ОСОБА_1 , так і позивачем ОСОБА_2 у судовому засіданні ствердно вказано на наявність у кожного з них вищевказаних правовстановлюючих документів на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_2 , в оригіналі, а позивачем ОСОБА_2 також на наявність документа на право на земельну частку пай у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім. Б. Хмельницького розміром 1,11 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі, в оригіналі.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Це ж стосується і спадщини, яка відкрилася і була прийнята спадкоємцями після 01.01.2004 року. Якщо ж спадщина була прийнята до 01.01.2004 року, а також спадщина, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, то застосовується ЦК Української РСР у редакції 1963 року. Однак, при цьому правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01.01.2003 року (а не раніше) і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК Ураїнської РСР у редакції 1963 року.

До спірних правовідносин щодо прийняття спадщини, котра відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 року після смерті ОСОБА_4 , застосовуються положення ЦК Української РСР у редакції 1963 року, оскільки встановлено, що спадщина після спадкодавця ОСОБА_3 , що відкрита до 01.01.2003 року, не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України 2003 року. У свою чергу, спадщина після спадкодавця ОСОБА_4 була прийнята позивачем ОСОБА_2 як таким, що на день відкриття спадщини проживав із зазначеним спадкодавцем в одному житлі та фактично вступив в управління і володіння спадковим майном.

Так, в силу положень ст. 527 ЦК Української РСР у редакції 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

За змістом ст ст 529, 530 вищевказаного Кодексу при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, у рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає к живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну у тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також у разі, коли усі спадкоємці першої черги не

закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Щодо спадкування після смерті ОСОБА_7 , то, при відсутності її заповіту, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як племінники останньої, в силу ст. ст. 529, 530 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, не відносяться до спадкоємців першої та другої черг, а інших черг спадкування за законом вищевказаним Кодексом не було передбачено. Крім того, суд звертає увагу, що нині покійний батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (брат спадкодавця ОСОБА_3 ), за життя не прийняв спадщини після смерті своєї сестри, оскільки станом на дату відкриття спадщини не проживав з нею в одному житловому будинку та не вступив в управління і володіння спадковим майном. У свою чергу, батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (ще один брат спадкодавця ОСОБА_3 ), помер значно раніше до дати відкриття спадщини після смерті своєї сестри.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень позивача ОСОБА_2 щодо віднесення належної спадкодавцеві ОСОБА_3 половини спірного житлового будинку після її смерті до майна колгоспного двору, головою котрого була ОСОБА_4 , оскільки такі не підтверджені матеріалами справи, а зазначеним позивачем не наведено законної підстави для можливості вчинення сільською радою відповідних дій та їх раовмірності. До того ж, матір позивача ОСОБА_2 , будучи дружиною брата спадкодавця, в силу ст. ст. 529, 530 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, також не відносилася до спадкоємців першої та другої черг за законом, а, отже, не може вважатися такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3.

Відтак, підстав для спадкування прав та обов`язків після смерті спадкодавця ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 не мають, оскільки не вважаються спадкоємцями жодної з черг після її смерті за законом, а спадкувати після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 має право лише ті права та обов`язки, котрі належали останній, однак до них не входить право на належну спадкодавцеві ОСОБА_3 половину спірного житлового будинку.

Щодо інших прав та обов`язків, котрі належали спадкодавцеві ОСОБА_4 і з приводу котрих позивачем ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги, то судом з`ясовано, що в останнього наявні в оригіналі усі правовстановлюючі документи, котрі підтверджують право зазначеної спадкодавця на це спірне майно, чого також не заперечувалось і вказаним позивачем у ході судового розгляду справи, у зв`язку з чим перешкод в останнього щодо оформлення своїх спадкових прав у нотаріуса немає. При цьому, у матеріалах справи містяться докази на підтвердження звернення позивача ОСОБА_2 28.02.2019 року до приватного нотаріуса Сколівського районного нотаріального округу Львівської області Батлюк Ю.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері (а. с. 93) та реєстрацію спадкової справи після смерті зазначеного спадкодавця, справа № 10/2019 (а. с. 94).

За таких обставин, суд вважає звернення позивача ОСОБА_2 із даними позовними вимогами (за винятком вимог щодо визнання права власності на половину спірного житлового будинку, котра належала спадкодавцеві ОСОБА_3 ), передчасним. При цьому, суд звертає увагу, що відповідна постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про прав на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 у матеріалах справи відсутня, а надана позивачем ОСОБА_2 відповідь приватного нотаріуса Сколівського районного нотаріального округу Львівської області Батлюк Ю.П. від 28.02.2019 року за вих. № 58/02-14 (а. с. 97) на заяву останнього не може вважатися належно оформленою відмовою у вчиненні відповідної нотаріальної дії.

Щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 , то слід додаткового зазначити, що спадкова справа після її смерті взагалі не заводилася, оскільки ніхто із спадкоємців чи осіб, які вважають себе такими, до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом не звертався, що стверджується відповіддю Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області від 04.02.2019 року за вих. № 99/01-16 (а. с. 49), наданої на відповідний запит суду. Відповідно, постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 також не приймалася.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод, практику Суду як джерело права та висновки Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішеннях у справах RUIZ TORIJA v. SPAIN від 9 грудня 1994 року, серія А , № 303А, п. 2958, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE від 10 лютого 2010 року , № 4909/04, § 58 Європейський Cуд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Виходячи із змісту вищевказаних рішень Європейського Суду з прав людини щодо обґрунтованості судового рішення, враховуючи наявність в обох позивачів в оригіналі правовстановлюючих документів на спірне майно та майнові права і відсутність у них обох доказів щодо звернення до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав, що мали б наслідком вмотивовані відмови нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у формі постанов, суд не вважає своїм обов`язком надавати оцінку усім іншим доводам сторін, котрі, наприклад, стосуються правомірності набуття спадкодавцями права на спірне майно та майнові права, визначення частки спадкодавця у майні колгоспного двору, що підлягає спадкуванню тощо, виходячи з того, що відповідні дії суду є передчасними, оскільки станом на дату звернення обох позивачів із даними позовами їхні права щодо спадщини не вважаються порушеними.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність відмови кожному із позивачів у їх позові у зв`язку із встановленням відсутності порушення їх прав на спадщину після смерті тітки та матері відповідно і, як наслідок, відсутності підстав для їх поновлення.

Одночасно, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь кожного із позивачів не підлягають до стягнення також і документально підтверджені судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_1 , про визнання права власності на 3/5 частини житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_2 та права на земельну частку (пай) у землі розміром 1,11 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач-третя особа: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Позивач-третя особа: ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідач: Корчинська сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82616, Львівська область, Сколівський район, с. Корчин, вул . Т. Шевченка, буд. 37 ; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370478.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 16 жовтня 2019 року.