Постанова

від 10.10.2019 по справі 607/14662/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/14662/18Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/817/810/19 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

сторін: представника ОСОБА_1 І.Б.

адвоката - Берегуляка В.Ф.

представника відповідача - ОСОБА_2

адвоката Нужди Ф.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/14662/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Берегуляк Володимир Федорович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2019 року, ухваленого суддею Грицак Р.М., повний текст якого складено 14 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в сумі 88 303,34 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є членом ОК ЖБК Галицький дім . Відповідно до протоколу загальних зборів Житлово-будівельний кооператив Галицький дім від 23 жовтня 2013 року головою правління вище згадуваного кооперативу було обрано ОСОБА_2 Вона, як член кооперативу протягом 2013-2014 р.р. особисто або через свого представника передавала грошові кошти ОСОБА_2 , як голові правління кооперативу, для внесення їх на розрахунковий рахунок обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Галицький дім , та в подальшому для використання даних коштів для будівництва будинку по АДРЕСА_1 . На підтвердженням передачі нею протягом 2013-2014 р.р. коштів ОСОБА_2 були видані довідки від 24.10.2013 року, 17.12.2013 року 12.04.2014 року, 27.06.2014 року, 08.08.2014 року, 29.08.2014 року. Загальна сума внесених нею коштів становить 62000 грн. та 1000 доларів США. ОСОБА_2 , який є головою кооперативу вище зазначені грошові кошти не вніс на розрахунковий рахунок обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Галицький дім та не використав за призначенням. Вважає, що відповідач безпідставно зберігає у себе її кошти у сумі 62000,00 грн. та 1000 дол. США , тому просить стягнути з відповідача на її користь 88 303,34 грн., а також покласти на відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду від 3 червня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції було прийнято голослівні твердження відповідача без жодних підтверджуючих документів, що не є доказами у справі та не відповідають нормам законодавства. Підтвердження того, що кошти, які вона передавала ОСОБА_2 були внесені на розрахунковий рахунок та зареєстровані у бухгалтерському обліку обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Галицький Дім» відсутнє. Відповідач жодним чином не підтвердив, що кошти були використані за призначенням.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на викладені у ній доводи.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив, рішення суду вважає законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 21.08.2012 року було зареєстровано ОК ЖБК Галицький дім ідентифікаційний код 38357724, місцезнаходження м.Тернопіль, вул.Галицька,7, засновниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , особою, яка обрана (призначена) до органу управління юридичної особи та уповноважена представляти юридичну особу та вчиняти дії від імені з 23.10.2013 року є ОСОБА_2 , що стверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців .

Відповідно до протоколу загальних зборів Житлово-будівельний кооператив Галицький дім від 23 жовтня 2013 року головою правління вищевказаного кооперативу було обрано ОСОБА_2 , а також затверджено перелік членів кооперативу в кількості 31 чоловік до яких входить і позивачка ОСОБА_8 ОСОБА_9 )., а також обрано ревізійну раду: в складі ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ревізійну комісію у тому ж складі.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , 01.09.2010 року року зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на ОСОБА_13 .

Згідно розділу І Статуту ОК ЖБК Галицький дім затвердженого рішенням загальних зборів кооперативу від 12.09.2012 року (далі Статут), напрямками діяльності кооперативу є: забезпечення не житловими приміщеннями і житлом членів кооперативу та членів сімей шляхом будівництва житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , що був предметом фінансування згідно укладеного договору із приватним підприємством Укрбудінвест плюс на будівництво Багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення , а також обслуговування збудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Із п.6.14 Статуту члени кооперативу зобов`язані сплатити пайові внески залежно від зобов`язань щодо участі у діяльності кооперативу, своєчасно вносити платежі для покриття витрат кооперативу на експлуатацію і капітальний ремонт будинку та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фонді та плату за комунальні послуги.

Пункт 7 Статуту Пай та внески членів кооперативу передбачає сплату членами кооперативу вступного, членського, цільового внесків, паю за рахунок разового внеску, інших внесків.

Відповідно до п. 7.27, 7.28 Статуту, внески, що вносяться в рахунок паїв у грошовій чи не грошовій формі реєструються у бухгалтерському обліку Кооперативу у день їх отримання кооперативом. Кошти, внесені членом кооперативу на проведення будівництва житлового будинку та надвірних будівель поверненню не підлягають.

Згідно п. 32.1, 32.4, 34.5 Статуту Ревізійна комісія складається з п`яти осіб. Члени ревізійної комісії обираються загальними зборами членів строком на рік і виконують свої посадові обов`язки з моменту ухвалення загальними зборами рішення про обрання їх на посаду до моменту закінчення строку дії їхніх повноважень. За підсумками проведених перевірок ревізійна комісія складає висновки. Складенні ревізійною комісією висновок підписується усіма членами ревізійної комісії .

Як вбачається з довідок виданих головою кооперативу Галицький дім ОСОБА_2 та завірених печаткою кооперативу позивачем ОСОБА_4 сплачувалися кошти з наступним призначенням:

- 24.10.2013 року сплачено через ОСОБА_14 кошти в сумі 20000,00 грн. як додаткових внесків на добудову будинку АДРЕСА_2 ;

- 17.12.2013 року сплачено кошти в сумі 30000,00 грн. з призначенням на добудову будинку по АДРЕСА_1 ;

- 12.04.2013 року сплачено кошти в сумі 5200,00 грн. з призначенням як членські внески за березень-червень;

- 27.06.2014 року сплачено кошти в сумі 4000,00 грн. з призначенням як внески за березень-червень;

- 08.08.2014 року сплачено кошти в сумі 3000,00 грн. з призначенням як членські внески;

- 29.08.2014 року сплачено кошти в сумі 1000,00 дол. США з призначенням на ремонт квартири.

Актами ревізії фінансово-господарської діяльності ОК ЖБК Галицький дім за період 1 серпня 2014 року - 31 січня 2014 року та період 1 лютого 2014 року - 28 жовтня 2014 року складених ревізійною комісією в складі ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , зафіксовано перелік та вартість виконаних робіт.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і яке не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину, або інших підстав, передбачених статтею11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) викладено наступний висновок.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що привласнені ОСОБА_2 кошти сплачених позивачкою як пайові внески підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивачкою як членом кооперативу кошти в сумі 88 303,34 грн були надані відповідачу як голові кооперативу для використання даних коштів для будівництва будинку по АДРЕСА_1 та як членські внески , що виключає виникнення кондикційного зобов`язання відповідача та стягнення спірних коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що позивач не довела належними та допустимими доказами своїх вимог про існування підстав для застосування у справі статті 1212 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 червня 2019 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.

Головуюча : Г.М. Шевчук

Судді: Г.В. Бершадської

О.І. Ткач