Ухвала

від 08.10.2019 по справі 757/55667/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Трансбудплюс» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у кримінальному провадженні №42017000000002108, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти товариств, в тому числіТОВ «Трансбудплюс», № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відкритих в АТ «Сбербанк» (ЄРДПОУ 25959784), що розташований за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, буд. 46, рахунок № НОМЕР_4 відкритий в АКБ «ІНДУСТРІАБАНК», що розташований за адресою: місто Київ, вул.. Генерала Алмазова, буд.18/17 в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для його задоволення у відповідності до вимог ст. 170 КПК України, оскільки майно має ознаки такого, що було здобуте кримінально протиправним шляхом, тобто відповідає критеріямст. 98 КПК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні 42017000000002108

В апеляції адвокат ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту в суді першої інстанції, директор та представники товариства не були, зі змістом оскаржуваної ухвали ознайомились лише 20 лютого 2019 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах провадження. Також просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на рахунки ТОВ «Трансбудплюс». Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянтвказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України. Також апелянт вказує і на те, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про те, що грошові кошти ТОВ «Трансбудплюс» відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, не надав належної оцінки тому, що матеріали клопотання не містять висновків експерта чи акту документальної перевірки виконання товариством податкового законодавства, не взято до уваги слідчим суддею і те, що товариство є реальним діючим суб`єктом економіки.

Апелянт наголошує на тому, що жодній посадовій особі ТОВ «Трансбудплюс». не повідомлено про підозру, не допитано в якості свідків у кримінальному провадженні.

Зокрема, вказує, що докази того, що товариство причетне до обставин кримінального провадження, про яке йде мова в клопотанні органу досудового розслідування та оскаржуваній ухвалі, відсутні.

В судове засідання прокурор не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте причину неявки суду не повідомив. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання представника ТОВ «Трансбудплюс» про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно директор та представники товариства не були, зі змістом оскаржуваної ухвали ознайомились лише 20 лютого 2019 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Трансбудплюс», який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, вивчивши матеріали провадження за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017 року за фактами внесення неправдивих відомостей до установчих та реєстраційних документів ряду суб`єктів господарської діяльності, а також учинення невстановленими особами ряду фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великих розмірах, з використанням ряду суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності за ч. 2 ст.205, ч.2,3 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти товариств, в тому числіТОВ «Трансбудплюс», пославшись на те, що грошові кошти на банківських рахунках товариств є предметом та доказом розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.205, ч.2,3 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України, здобуті злочинним шляхом та є речовими доказами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Слідчий суддя погодився з доводами клопотання та наклав арешт грошові кошти товариства

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, орган досудового розслідування хоч і визнав постановою вищезазначене майно речовим доказом, проте не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна - грошових коштів які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Трансбудплюс», не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином грошові кошти товариства мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати, як речовий доказ у кримінальному провадженні. Вартість майна, яке належить арештувати повинна бути спів-мірною розміру шкоди завданої кримінальним правопорушення у відповідності до положення ст. 170 КПК України. Проте, матеріали по розгляду клопотання не містять даних про суми ухилення ТОВ «Трансбудплюс» від сплати податків, про суми будь які збитків та їх обґрунтування. Слідчий суддя не звернув увагу на відсутність в матеріалах клопотання фінансово-господарських документів по вказаному товариству та актів перевірок фінансово-господарської діяльності або ж аналітичних досліджень такої діяльності фіскальними органами, на відсутність у ЄДРДР даних про те, що відносно цього товариства здійснюється досудове розслідування. Відсутні в матеріалах клопотання і дані про те, що будь-яким посадовим особам ТОВ «Трансбудплюс» було повідомлено про підозру у вищевказаному кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Трансбудплюс» мають до розслідування вчинених кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що у даному провадженні органом досудового розслідування не доведено необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак не було зроблено слідчим суддею.

За наведеного, ухвала слідчого судді в частині рішення щодо ТОВ «Трансбудплюс» підлягає скасуванню, а клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти цього товариства слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 117, 98, 170, 171, 172 ,173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна адвокату ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «Трансбудплюс», строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у кримінальному провадженні №42017000000002108.

Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «Трансбудплюс», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у кримінальному провадженні №42017000000002108 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Трансбудплюс»,№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відкритих в АТ «Сбербанк» (ЄРДПОУ 25959784), що розташований за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, буд. 46, рахунок № НОМЕР_4 відкритий в АКБ «ІНДУСТРІАБАНК», що розташований за адресою: місто Київ, вул.. Генерала Алмазова, буд.18/17 в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Трансбудплюс»,№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відкритих в АТ «Сбербанк» (ЄРДПОУ 25959784), що розташований за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, буд. 46, рахунок № НОМЕР_4 відкритий в АКБ «ІНДУСТРІАБАНК», що розташований за адресою: місто Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.18/17

В решті ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у кримінальному провадженні №42017000000002108 - залишити без змін.

Ухвала Київського апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/7824/1804/2019

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_7 Доповідач: ОСОБА_1