Постанова

від 16.10.2019 по справі 911/347/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2019 р. Справа№ 911/347/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житлосервіс "Софіївка" на рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19 (суддя Конюх О.В., м. Київ, повний тест рішення складено 12.04.2019)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі Страхування"

до приватного підприємства "Житлосервіс "Софіївка"

про стягнення 46 035,31 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 46 035,31 грн. майнової шкоди; 1 921,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що сукупністю залучених до справи доказів (власноручні пояснення ОСОБА_1 у заяві про настання страхового випадку від 26.12.2017 №СТ-006043/01/01, Акт огляду транспортного засобу від 26.12.2017 аварійним комісаром з фотофіксацією, висновок Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 28.12.2017) які між собою узгоджуються, достовірно підтверджено факт того, що автомобіль страхувальника ОСОБА_1 24.12.2017 був припаркований біля будинку за адресою АДРЕСА_1 , у якому фактично проживає ОСОБА_1 (квартира НОМЕР_3 ) де був пошкоджений (капот, вітрове скло, дах автомобіля) в результаті падіння снігу та льоду з даху означеного будинку. Платіжним дорученням від 22.01.2018 № 4050 сума 46 035,31 грн. була виплачена позивачем на рахунок спеціалізованого СТО ТОВ ВіДі-Скай . Таким чином, позивач у зв`язку із настанням страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU №10621 від 19.12.2017 фактично виплатив страхове відшкодування всього в сумі 46 035,31 грн. За таких обставин суд встановив, що позовні вимоги ТДВ СК ВіДі-Страхування є обгрунтованими, належно документально доведеними, законними та такими, які належить задовольнити повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне підприємство "Житлосервіс "Софіївка" (надалі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що під час огляду пошкодженого транспортного засобу не було залучено представників балансоутримувача будівлі - відповідача, у зв`язку із чи порушено його право надати пояснення та заперечення щодо причин пошкодження автомобіля під час огляду місця події та складання відповідних документів. Позивачем не було надано жодних доказів щодо пошкодження автомобіля (акту претензії із підписами сусідів чи виборної особи органу місцевого самоврядування, протоколу огляду місця події, складеного працівниками поліції, довідки про ДТП). У справі відсутній план-схема розташування автомобіля в момент падіння на нього льоду і снігу.

Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів того, що територія біля будинку № 6 АДРЕСА_1 відведена для стоянки автомобіля, а також, що автомобіль Мазда , державний номер НОМЕР_1 знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту і вжито необхідних заходів для його безпечного збереження, а також що ця територія передана на баланс відповідачу у встановленому законом порядку.

На думку скаржника, ані Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005, ані Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд на прибудинковій території та послуг з ремонту приміщень, будівель, споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10.08.2004, ані правила паркування транспортних засобів не передбачають обов`язок балансоутримувача будівлі забезпечувати схоронність припаркованих в пішохідній зоні автомобілів, належних третій особі.

Однак скаржник зазначає, що обов`язок балансоутримувача будівлі щодо послуги з очищення снігу з даху будинку був здійснений за допомогою наймання вишки 22.12.2017, де працівниками підприємства було проведено чистку даху від снігу, що підтверджується фото-картками даху та оголошеннями у під`їзді. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами перелік вузлів та агрегатів автомобіля, які були пошкоджені, не довів належними та допустимими доказами розмір матеріальних збитків від падіння снігу на автомобіль, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, у зв`язку із їх недоведеністю.

На думку скаржника, фото, які були надані позивачем, не є належними доказами у справі, оскільки з даних фото не можливо встановити ані дату, ані час пошкодження автомобіля, а також його місцезнаходження на час фотозйомки. Працівниками поліції в даному випадку не зафіксована подія, а відбулась лише фіксація звернення громадянина.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 920/782/18 задоволено клопотання приватного підприємства "Житлосервіс "Софіївка" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги приватного підприємства "Житлосервіс "Софіївка" на рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

19.06.2019 від позивача через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та вказав на те, що позивачем було надано, а судом досліджено докази, які підтверджують і заподіяну шкоду, і протиправну поведінку відповідача, і протиправний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача та вину відповідача. Постанова у адміністративній справи чи вирок у кримінальній справі, які і будь-яка план-схема не є єдиними документами, що можуть підтверджувати вину особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність складу злочину або адміністративного правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Порядок визначення/зміни складу господарського суду врегульовано ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 ГПК України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження (ч. 14 ст. 32 ГПК України).

Згідно із підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2354/19 від 29.07.2019 у зв`язку з перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Чорної Л.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/347/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.07.2019 для розгляду справи № 911/347/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, справа підлягає прийняттю до свого провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житлосервіс "Софіївка" на рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19 прийняти до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 19.12.2017 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU №10621, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані із володінням, користуванням, розпорядженням наземним транспортним засобом автомобілем НОМЕР_2 2013 року випуску, на наступних умовах:

- страхові ризики: повне КАСКО (ДТП, ПДТО (протиправні дії третіх осіб), пожежа, стихійні лиха, ВП (вплив предметів), викрадення (секція 1 СЧД, розділ 3 договору);

- страхова сума 450 000,00 грн., страховий тариф 3.51% страховий платіж 15795,00 грн., франшиза за ризиком викрадення 5% (22500 грн.), за іншими ризиками 1% (4500,00 грн.) (секція 3 СЧД);

- виплата відшкодування без врахування фізичного зносу; підстава визначення розміру збитків: звіт про оцінку ТЗ, рахунки СТО офіційного дилера (секція 1 СЧД, пункт 8.3.11.1). Страховик виплачує страхове відшкодування у разі спрямування на відновлювальний ремонт ТЗ шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО, визначеної та погодженої сторонами (пункт 9.5.1);

- у разі настання страхового випадку за страховим ризиком пожежа, стихійні лиха, ВП страхувальник зобов`язаний надати довідку з ДНС, НПУ, МВС або іншого компетентного органу відповідно до характеру події із зазначенням повного імені (назви) власника ТЗ, місця, часу та обставин настання події, переліку пошкоджень, отриманих ТЗ (пункт 8.3.6);

- строк дії договору 20.12.2017 по 19.12.2018 (секція 3 СЧД );

- територія дії Україна, країни СНД, Європа крім зони бойових дій та військових конфліктів, незаконно окупованих або відчужених територій, зон проведення антитерористичних операцій, територій, які визначені як території, на яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не у відповідному обсязі свої повноваження, територій Донецької, Луганської областей, АР Крим (секція 1 СЧД, пункт 4.4);

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

26.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК ВіДі-Страхування із заявою про настання страхового випадку та повідомив, що 23.12.2017 біля 19:00 припаркував автомобіль державний номер НОМЕР_1 біля будинку проживання за адресою с. Софіївська АДРЕСА_1 . 24.12.2017 в 11:30 виявив пошкодження автомобіля, що виникли в результаті падіння снігу з даху будинку. Також повідомив, що до цього випадку автомобіль мав не усунені пошкодження лако-фарбового покриття переднього бампера.

На місце події були викликані працівники поліції. Поліцейським Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області Куликом Є.А. було надано висновок про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.12.2017 (затверджений начальником Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області), за яким встановлено, що 24.12.2017 від падіння брили криги та снігу з даху будинку був пошкоджений автомобіль, оскільки комунальне підприємство своєчасно не забезпечило прибирання снігу та буруль з даху будинку, а також не обгрородило територію застережливою стрічкою та не поставило біля будинку жодного застережливого знаку щодо можливого падіння криги та снігу з даху будинку.

В подальшому, 26.12.2017 страховим комісаром ТДВ СК ВіДі-Страхування здійснено огляд автомобіля та складено Акт огляду транспортного засобу, у якому констатовано пошкодження: капота деформація, вітрове скло розбиття, дах автомобіля деформація, пошкодження лако-фарбового покриття.

Згідно із рахунком спеціалізованої СТО ТОВ ВіДі-Скай № СкмС-0000011 від 02.01.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля склала суму у розмірі 50 535,31 грн. (без знижки 55317,01 грн.).

Як вбачається із п.п. 8.3, 8.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованим у Мінюсті 24.11.2003 за № 1074/8395, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників та величини втрати товарної вартості. До вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника, пов`язані з транспортуванням, зберіганням, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, з викликом сторін для технічного огляду КТЗ та іншими витратами.

Так, відповідно до п. 7.38 Методики коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент страхового випадку строк експлуатації автомобіля державний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску не перевищувала 5 років (дата реєстрації 19.12.2013, дата страхового випадку 24.12.2017), відповідно коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, втрата товарної вартості не визначалась, однак, врахування ВТВ змінює розмір шкоди у бік збільшення; позиції в рахунку СТО відповідають пошкодженням, встановленим під час огляду транспортного засобу із складенням Акту огляду від 19.12.2017 і не включають усунення інших ушкоджень, зокрема пошкоджень переднього бампера, які існували до настання страхового випадку.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що розмір доведеної шкоди, завданої власнику автомобіля, становить 50 535,31 грн. (вартість відновлювального ремонту), чим спростовується твердження відповідача про те, що у справі розмір шкоди не доведений належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

11.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК ВіДі-Страхування із заявою №15/04/9.01/0068.18 про виплату страхового відшкодування.

17.01.2018 ТДВ СК ВіДі-Страхування складено страховий акт № 1149, за яким вищевказану подію визнано страховим випадком та визначено суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику в сумі 46 035,31 грн. (50 535,31 грн. вартість відновлювального ремонту мінус франшиза 4 500,00 грн.)

Платіжним дорученням від 22.01.2018 № 4050 сума 46 035,31 грн. була виплачена позивачем на рахунок спеціалізованого СТО ТОВ ВіДі-Скай .

Таким чином, позивач у зв`язку із настанням страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU №10621 від 19.12.2017 фактично виплатив страхове відшкодування всього в сумі 46 035,31 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961).

Відповідно до ст.ст. 22, 27 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961 у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до винної особи в межах фактичних витрат, тобто в сумі 46 035,31 грн.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Як вбачається із листа голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 27.04.2018 № 265 балансоутримувачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач - Приватне підприємство Житлосервіс Софіївка згідно із рішенням 8 сесії 6 скликання ради №14 від 29.09.2011.

Балансоутримувач зобов`язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду (п. 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005, п. 1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10.08.2004).

Балансоутримувач забезпечуючи умови для належної експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі, зобов`язаний вживати заходів власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном (ст. 24 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги").

Громадяни мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою (п. 7 ч. 1 ст. 17 ЗУ Про благоустрій населених пунктів ).

Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, дія яких поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та підпорядкування, що знаходяться в межах міста Києва, а також громадян.

Згідно із п. 3.1.4 вказаних Правил ( Особливості прибирання міських територій у зимовий період ), утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Відповідно до п. 7.5.3 цих Правил, очищення дахів та козирків від снігу та бурульок проводиться негайно з дотриманням застережних заходів щодо безпеки руху пішоходів, не допускаючи пошкодження покрівель будинків і споруд, зелених насаджень, електромереж, рекламних конструкцій тощо. Необхідно огороджувати небезпечні місця на тротуарах, переходах, виставляти вартових. Сніг та бурульки, що зняті з дахів та козирків, необхідно окупувати і протягом доби вивозити.

Таким чином, на відповідача чинним законодавством покладено обов`язок щодо виконання робіт із скидання снігу та льоду із даху та покрівлі будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Українського гідрометеорологічного центру від 18.07.2018 №01-20/799 24.12.2017 року вночі невеликий сніг, кількість опадів становила 3 мм, вдень дощ, кількість опадів 3 мм; мінімальна температура 1,90 морозу, максимальна температура 7,40 тепла; з 04:38 до 08:20 пориви вітру 12м/с; з 08:20 до 18:22 пориви штормового вітру 15 м/с; висота снігового покриву 24 см. На дорогах ожеледиця. У зв`язку з накопиченням снігового покриву на дахах будинків, підвищенням температури до плюсових значень, опаленням горищ, створювались умови зсуву снігу з дахів гостро поверхової конфігурації, що могло спричинити пошкодження дерев та автомобілів, які знаходились біля будівель. Згідно з нормативними документами вітер швидкістю 15-24 м/с вважається небезпечним явищем.

Тобто, 24.12.2017 у зв`язку з накопиченням снігового покриву, відлигою та сильним вітром відповідач був зобов`язаний приділити особливу увагу прибиранню снігу з даху будинку.

За змістом частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на особу, яка завдала шкоди, і у разі доведення відсутності вини така особа звільняється від цивільної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 917/19/18.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди застрахованому позивачем автомобілю повинен доводити саме відповідач.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що автомобіль знаходився на території відповідача, що не спростовується останнім, за поясненнями представника відповідача на цій території є черговий (охорона). В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення чи свідчення вказаної особи (заява свідка), а також відповідачем не надані суду матеріали фіксації (відеофіксації) місця події.

Посилання відповідача на те, що у матеріалах справи відсутній план-схема розташування автомобіля в момент падіння на нього льоду та снігу, та відсутній протокол огляду місця події, якій мав би складатись працівниками поліції є безпідставним, оскільки як вже зазначалось, для фіксації факту пошкодження автомобіля необхідні матеріали про обставини пригоди, складені працівниками національної поліції (має бути зафіксовано дата та час події, завдані пошкодження автомобілю, місце події, обставини/причини події, з якого саме об`єкту /будинку/ впала крига тощо), натомість як вже зазначалось, на місце події були викликані працівники поліції. Поліцейським Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області Куликом Є.А. було надано висновок про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.12.2017 (затверджений начальником Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області), за яким встановлено, що 24.12.2017 від падіння брили криги та снігу з даху будинку був пошкоджений автомобіль, оскільки комунальне підприємство своєчасно не забезпечило прибирання снігу та буруль з даху будинку, а також не обгородило територію застережливою стрічкою та не поставило біля будинку жодного застережливого знаку щодо можливого падіння криги та снігу з даху будинку.;

Так, в матеріалах справи відсутній план-схема місцерозташування автомобіля, однак, факт його знаходження на території, балансоутримувачем якої є відповідач, не заперечується та інформація викладена в матеріалах національної поліції щодо настання страхового випадку внаслідок падіння із даху будівлі відповідача глиби снігу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, а саме, шкода завдана майну (автомобілю) ОСОБА_1 , протиправна поведінка відповідача, що полягала у невиконанні п. 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою (саме в результаті невиконання своїх обов`язків відповідачем була спричинена шкода автомобілю), та вина відповідача, відсутність якої останнім не доведена.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, враховуючи те, що позивач у зв`язку із настанням страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU №10621 від 19.12.2017 фактично виплатив страхове відшкодування всього в сумі 46 035,31 грн., недоведеність відповідачем відсутність свої вини у даній справі, позовна вимога про стягнення з відповідача 46 035,31 грн. майнової шкоди є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із застосуванням господарським судом першої інстанції при вирішення спору позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постановах від 21.02.2018 у справі № 461/9006/15-ц та від 16.04.2018 у справі №369/3076/17-ц.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження скаржника про те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що територія біля будинку АДРЕСА_1 передана на баланс відповідачу у встановленому законом порядку спростовується листом голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 27.04.2018 № 265.

Так, огляд (місцевості, приміщення, речей та документів) належить до слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у досудовому розслідуванні конкретного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 237 КПК України (частини 1, 7) з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Посилання відповідача на те, що висновок поліції про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.12.2017 не є вироком суду у кримінальному провадженні, тому не може бути доказом у справі, спростовується наступним.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із тим, що висновок поліції про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.12.2017 дійсно не є судовим рішенням, тому не є обов`язковим для господарського суду і не створює для суду жодної преюдиції.

Натомість, зазначений висновок є письмовим доказом, який повинен бути досліджений та оцінений як окремо, так і в цілому в сукупності з іншими залученими до справи доказами з точки зору належності, допустимості, достовірності, за внутрішнім переконанням, керуючись законом, та повинен бути зроблений висновок про наявність або відсутність можливості достовірно встановити обставини, які входять до предмету доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сукупністю залучених до справи доказів (власноручні пояснення ОСОБА_1 у заяві про настання страхового випадку від 26.12.2017 № СТ-006043/01/01, Акт огляду транспортного засобу від 26.12.2017 аварійним комісаром з фотофіксацією, висновок Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 28.12.2017) які між собою узгоджуються, достовірно підтверджено факт того, що автомобіль страхувальника ОСОБА_1 24.12.2017 був припаркований біля будинку за адресою АДРЕСА_1 , у якому фактично проживає ОСОБА_1 (квартира НОМЕР_3 ) де був пошкоджений (капот, вітрове скло, дах автомобіля) в результаті падіння снігу та льоду з даху означеного будинку.

Щодо твердження відповідача про те, що законом на нього не покладено обов`язку забезпечувати схоронність припаркованих в пішохідній зоні автомобілів, зокрема і автомобіля ОСОБА_1 спростовується тим, що протиправна бездіяльність відповідача, яка є підставою для покладення на нього відповідальності за завдану шкоду, полягає не в тому, що відповідач не вжив заходів для збереження належного громадянину ОСОБА_1 автомобіля, а полягає в тому, що відповідач, як балансоутримувач будинку, не виконав свого обов`язку, покладеного на нього вищенаведеними законодавчими актами, та в період відлиги та сильного вітру не очистив дах будинку від снігу та льоду, не обгородив небезпечні місця запобіжною стрічкою, чим створив загрозу не лише для припаркованих автомобілів, але й для життя пішоходів.

Відповідно до підпункту б) пункту 26.2, пункту 26.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху" у житловій зоні забороняється стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів.

У пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.

Посилання відповідача на порушення ОСОБА_1 правил паркування, зокрема пункту 26.2 ПДР жодними доказами не доведено, натомість матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проживав у будинку за адресою АДРЕСА_1 ), відтак мав право на в`їзд у пішохідну зону, а доказів того, що автомобіль НОМЕР_1 був припаркований поза спеціально відведеним місцем і утруднював рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів, до матеріалів справи не надано.

Посилання скаржника на постанову ВГС України від 10.05.2017 у справі № 910/30090/15 є безпідставним, оскільки обставини у зазначеній справі є відмінними від обставин справи № 911/347/19.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19 та для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка , відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка на рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі № 911/347/19 залишити без змін.

3. Справу № 911/347/19 повернути до Господарського суду Київської області міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко