Рішення

від 02.09.2019 по справі 911/737/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/737/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Некрасова 46

до Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Білоцерківської міської ради

Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради

про скасування рішення та скасування запису про право власності

За участю секретаря судового засідання (пом. судді) Круковської Р.І.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Фоменко Р.О. (ордер КС № 465995 від 27.05.2019 року);

від відповідача1: Яковенко А.Ю.(довіреність № 947/01-07 від 19.03.2019 року);

від відповідача2: Яковенко А.Ю.(довіреність № 947/01-07 від 19.03.2019 року);

від відповідача3: Яковенко А.Ю.(довіреність № 947/01-07 від 19.03.2019 року).

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 18.04.2019 року звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Некрасова 46 до Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, Білоцерківської міської ради, Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про скасування рішення державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34608073 від 04.04.2017 року, та скасування запису про право власності на нежитлове приміщення номер 396 за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 19797444 від 30.03.2017 року, який було внесено на підставі цього рішення.

Ухвалою від 23.04.2019 року відкрито провадження у справі № 911/737/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.05.2019 року.

В підготовчому судовому засіданні 27.05.2019 року судом оголошено ухвалу про перерву в підготовчому засіданні у справі на 10.06.2019 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено сторін під розписку.

10.06.2019 року позивачем подано відповідь на відзив. В судове засідання 10.06.2019 року сторони з`явились, однак підготовче засідання підлягає відкладенню у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 10.06.2019 року підготовче засідання у справі № 911/737/19 відкладалось на 26.06.2019 року.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вжито всіх можливих та залежних від суду заходів щодо вирішення питань, зазначених в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, в підготовчому судовому засіданні 26.06.2019 року за згодою сторін закрито підготовче провадження у справі № 911/737/19 та здійснено перехід до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 26.06.2019 року судом оголошено ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 17.07.2019 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено сторін під розписку.

17.07.2019 року представником відповідача1 подано письмові пояснення по суті спору з додатками. В судове засідання 17.07.2019 року з розгляду справи по суті сторони з`явились.

В судовому засіданні 17.07.2019 року розгляд справи відкладався на 07.08.2019 року. В судовому засіданні 07.08.2019 року оголошувалась перерва до 14.08.2019 року. В судовому засіданні 14.08.2019 року оголошувалась перерва до 02.09.2019 року.

В судовому засіданні 02.09.2019 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідачів проти позову заперечували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 02.09.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначив та надав докази, що 01.08.2016 року на підставі рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Нєкрасова 46 (позивач, ОСББ).

31.10.2016 року Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради ЖЕК №7 актом приймання-передачі в управління та технічне обслуговування об`єкта передав ОСББ багатоквартирний житловий будинок та відповідну технічну документацію на вказаний будинок.

У структурі переданого багатоквартирного будинку знаходяться два службових приміщення, кожне з яких складається з двох кімнат загальною площею 12,3 кв.м. Вказані приміщення розташовані на першому та другому поверсі будинку. Відомості про службові приміщення зазначені у технічній документації на будинок та в акті від 31.10.2016 року.

Службове приміщення, розташоване на першому поверсі, за своїм функціональним призначенням є допоміжними, оскільки з початку експлуатації даного будинку використовувалось електриками ЖЕКу для обслуговування цього будинку. Вказані обставини підтверджуються заявою свідка ОСОБА_1 від 12.03.2019 року.

Рішенням загальних зборів співвласників від 18.12.2016 року службове приміщення на першому поверсі п`ятого під`їзду було передано у користування ОСББ для облаштування кімнати відпочинку для працівників, що обслуговують багатоквартирний будинок.

З моменту прийняття вказаного рішення дане службове приміщення використовується прибиральницями, слюсарем-сантехніком та іншими працівниками ОСББ за призначенням, визначеним рішенням співвласників будинку.

30.01.2019 року Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (відповідач-1) листом №01-29/86 повідомило позивача про те, що власником цього приміщення є територіальна громада міста Біла Церква4. Як вбачається з доданих до листа копій технічних паспортів, вказане службове приміщення стало нежитловим приміщенням номер 396, а загальна площа цього приміщення склала 12,4 кв.м.

Після отримання вказаного листа позивач замовив інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як вбачається з довідки від 11.02.2019 року, рішенням державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34608073 від 04.04.2017 року право власності на службове приміщення було зареєстровано як на нежитлове приміщення номер 396 за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.

Позивач вважає що дане рішення є незаконним та таким, що порушує права членів ОСББ, а також право позивача на користування службовим приміщенням.

Як вбачається з інформаційної довідки з держреєстру речових прав, рішення про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення здійснювалась на підставі наступних документів:

- листа Фонду Державного майна України від 13-07-1482 від 20.03.2017 року;

- довідки Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради №01-31/62 від 28.03.2017 року;

- технічного паспорту на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 .

Щодо довідки Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради №01-31/61 від 28.03.2017 року позивач зазначає про безпідставність її видачі та невідповідність наведеної в ній інформації.

Зокрема, у вищезазначеній довідці від 28.03.2017 року відповідач-1 вказав, що спірне приміщення перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №7. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки КП БМР ЖЕК №7 передав багатоквартирний будинок разом зі спірним службовим приміщенням зі свого балансу до ОСББ за актом приймання передачі від 31.10.2016 року.

Окрім того, в довідці від 28.03.2017 року відповідач-1 вказав, що спірне приміщення належить до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква. Позивач зазначає, що наведене твердження також не відповідає дійсності, оскільки відповідно до технічної документації на будинок, зокрема експлікації внутрішніх площ, нежитлове приміщення номер 396 загальною площею 12,4 кв.м на першому поверсі п`ятого під`їзду відсутнє. Згідно з технічною документацією на першому поверсі є лише службове приміщення загальною площею 12,3 кв.м.

Вказана технічна документація була передана позивачу у кінці 2016 року і є актуальною дотепер. Жодних змін до проектної документації на будинок щодо спірного приміщення не вносилось, рішень щодо переведення спірного приміщення із службового у нежитлове не приймалось, не приймалось рішень щодо присвоєння спірному приміщенню порядкового номеру НОМЕР_1 .

Таким чином, спірне нежитлове приміщення утворено незаконно, тому не може перебувати у комунальній власності територіальної громади міста Біла Церква. В той же час, спірне службове приміщення є частиною багатоквартирного будинку, переданого позивачу, і перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Як визначено в п.п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Позивач зазначає, що усі житлові приміщення у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 є приватизованими.

У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщеньу будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжнії, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З урахуванням вищенаведеного, позивач зазначає, що спірне службове приміщення є допоміжним та належить до спільного майна багатоквартирного будинку, тому не може перебувати у комунальній власності.

Щодо Технічного паспорту на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 позивач зазначив, що технічний паспорт, виготовлений КП КОР Південне бюро технічної інвентаризації містить явні неточності. Так у експлікації та поверхневому плані визначено, виготовленому БТІ визначено, що приміщення складається з однієї кімнати загальної площею 12,40 кв.м.

Однак у відповідності до технічної документації на будинок, а саме Експлікації внутрішніх площ житлових кімнат І поверху визначено, що службове приміщення складається з двох кімнат загальною площею 12,30 кв.м. Позивач звертає увагу суду на те, що саме експлікація І поверху технічної документації на будинок відповідає дійсності, оскільки спірне приміщення складається з 2-х кімнат.

Частиною 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

- документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

- документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач зазначає, що у Білоцерківської міської ради Київської області (відповідач-2) відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували виникнення у відповідача-2 та набуття ним у встановленому законодавством порядку права комунальної власності на спірне приміщення, тому реєстрація виконавчим органом Білоцерківської міської ради права власності на спірне приміщення за територіальною громадою міста Біла Церква в особі відповідача-2 є незаконною.

Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

У зв`язку з чим, позивач звернувя до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34608073 від 04.04.2017 року та скасувати запис про право власності на нежитлове приміщення №396 за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №19797444 від 30.03.2017 року, який було внесено на підставі цього рішення.

В ході розгляду спору Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради (відповідач3) у відзиві зазначив, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки спірний реєстраційний запис стосується саме Білоцерківської міської ради (відповідача 2).

Відповідачем1 (Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради) та відповідачем2 (Білоцерківською міською радою) подано відзиви на позов, в яких позовні вимоги заперечено фактично з аналогічних підстав.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідачами 1, 2 зазначено, що листом від 10.04.2019 року №973 Комунальне підприємство Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації (надалі - КП КОР ПБТІ ) надало технічну документацію на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 будинку АДРЕСА_1 станом на 25 липня 1985 року та 06 грудня 2016 року, а саме витяг зі схеми поверхового плану 1-го поверху даного будинку та експлікацію до нього.

З наданої Экспликации. На жилые дома, имеющие построенные помещения , вбачається наявність нежитлового приміщення площею 12,3 кв.м. Одночасно для з`ясування всіх обставин справи, листом № 1230 від 07.05.2019 року КП КОР ПБТІ повідомлено, що загальна площа нежитлового приміщення №396 змінилася з 12,3 на 12,4 за рахунок внутрішнього перепланування (знесення не капітальних перегородок).

Відповідачі 1, 2 також зазначають, що чинне законодавство України розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

У відповідності до Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку визначено - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Нежитлове приміщення, відповідно до зазначеного вище закону, це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно Технічного паспорту КП КОР ПБТІ від 06.12.2016 року приміщення площею 12,40 кв.м. на першому поверсі зазначається як нежитлове.

Відповідачі посилаються на правову позицію, викладену Верховним Судом України в ухвалах від 28 січня 2009 року в справі №6-14843св08, від 02 вересня 2009 року в справі №6-22507св08, від 23 вересня 2009 року в справі №6-5202св09, від 03 березня 2010 року в справі №6-15064св08, від 02 лютого 2011 року в справі №6-20456св09 та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїх ухвалах від 22 травня 2013 року в справі №6-8083св13, від 14 грудня 2016 року в справі №461/6222/13-ц, від 12 червня 2017 року в справі №462/6805/14, згідно якої визначено, що законодавство розділяє поняття допоміжне приміщення та нежиле приміщення , тому у житлових будинках можуть бути і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

Таким чином, в заперечення позовних вимог відповідачі наполягають на тому, що спірне приміщення є самостійним нежитловим приміщенням і не відносяться до категорії допоміжних, тому не є об`єктом права спільної власності співвласників будинку, на нього не розповсюджуються норми Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями.

Також, відповідачі зазначають, що з наданої технічної документації згідно листа КП КОР Південне БТІ № 973 від 10.04.2019 року, вбачається, що нежитлове приміщення АДРЕСА_2 будинку АДРЕСА_1 станом на 25 липня 1985 року, є окремим ізольованим приміщенням.

Щодо заяви свідка ОСОБА_1 , яка додана позивачем до позовної заяви, відповідач заперечував з посиланням на ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства відображаються у відповідних документах. Окрім того, ч. 2 ст. 88 ГПК України встановлює імперативні вимоги, яким має відповідати заява свідка. В порушення зазначеної вище статті, в заяві свідка не зазначено про готовність свідка з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідачі зазначають про дотримання визначеного п. 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вимог щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт.

Позивач подав відповідь на відзиви відповідачів, в якій заперечував викладені в них обставини.

Щодо посилань відповідачів 1, 2, що спірне приміщення є нежитловим приміщенням №396 згідно з витягом зі схеми поверхневого плану 1-го поверху та експлікації до нього, який був наданий КП КОР Південне бюро технічної інвентаризації , позивач зауважив, що як на плані, так і у переліку приміщень в експлікації - нежитлове приміщення № 396 відсутнє. Єдине схоже по площі на другому поверсі є службове приміщення, яке складається з кімнати площею 10,3 кв.м та клітинки 2,0 кв.м. Загальна площа службового приміщення 12,3 кв.м. За своєю площею, конфігурацією, складом кімнат та статусом службове приміщення відрізняється від нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , конфігурація якого визначена у технічному паспорті, виготовленого КП КОР Південне БТІ .

Розбіжності у загальній площі та складі кімнат (у службовому приміщенні в техпаспорті на будинок є дві кімнати, а у нежитловому приміщенні №396 - лише одна), відповідачі пояснюють переплануванням, проте жодних документів щодо законності перепланування ані відповідачами, ані Південне БТІ не надало. Так само, не було надано жодної інформації хто приймав рішення про зміну статусу приміщення зі службового на нежитлове, а також не надано інформації щодо присвоєння номеру приміщення. Крім того, у технічному паспорті на будинок службовому приміщенню ніяких номерів не присвоювалось. Що ще раз доводить - спірне приміщення не є самостійним предметом цивільно-правових відносин, а є невідільним майном, яке входить до складу багатоквартирного будинку і має відповідне призначення для забезпечення обслуговування цього будинку.

Визначення поняття допоміжні приміщення надано у статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Позивач стверджує, про що також подав заяву свідка ОСОБА_1 , що спірне приміщення з моменту здачі будинку в експлуатацію перебувало у користуванні ЖЕКів, які обслуговували даний будинок, та використовувалось для забезпечення потреб мешканців, утримання будинку у належному стані, а саме вказане приміщення використовувалось електриками ЖЕКу, а також в ньому зберігалось обладнання та матеріали, була розташована майстерня.

Зазначений спосіб використання спірного приміщення не спростовується відповідачами, а також безпосередньо ЖЕКами, у користуванні яких перебувало спірне приміщення.

Позивач також зазначає, що враховуючи невелику площу спірного приміщення, а також те, що відповідно до технічної документації на будинок до складу цього приміщення входить клітинка (яка є місцем загального користування), іншого способу аніж використання приміщення як допоміжного підсобного визначити неможливо. Крім того, на весь 7-ми під`їзний будинок, в якому знаходиться 247 квартир, є лише два службових приміщення по 12,3 кв.м, які можуть бути використані ОСББ для забезпечення функціонування багатоквартирного будинку.

Позивач зазначає, що дійсно відповідачами надано для реєстрації права власності усі необхідні документи визначені п. 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127. Саме тому предметом спору є не оскарження дій реєстратора, а оскарження рішення про державну реєстрацію права власності, що безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права.

Позивач наголошує, що відповідач-1 не мав підстав видавати довідку №01-31/62 від 28.03.2017 року, яка містить недостовірну інформацію щодо приналежності спірного приміщення територіальній громаді м. Біла Церква та перебування його на балансі комунального підприємства Білоцерківської міської ради ЖЕК №7, оскільки відсутні підстави для визначення спірного приміщення як самостійного об`єкту, прийнятого на баланс ЖЕКів. Однак саме довідка відповідача-1 від 28.03.2017 року з недостовірною інформацією стала підставою для прийняття спірного рішення державним реєстратором.

Відповідачами 1, 2 подано заперечення на відповідь позивача на відзиви, в яких викладені заперечення фактично з аналогічних підстав.

Щодо законності видачі Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради довідки від 28.03.2017 року №01-31/62 відповідачі 1, 2 посилаються на п. 3.7., 4.2. Положення про управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 25.04.2019 року №3725-70-VII (далі - Положення).

Однак, відповідне посилання не приймається судом, оскільки вищенаведене Положення про управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, затверджене 25.04.2019 року, тобто після видачі спірної довідки.

В той же час, суд зауважує, що посилаючись на норму п. 4.2. Положення, яка визначає, що управління здійснює оперативний облік майна (основних засобів) комунальної власності, забезпечує контроль за його використанням, збереженням; відслідковує його рух, проводить або надає згоду на списання, обмін та передачу з балансу на баланс майна комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква, комунальних підприємств, організацій та установ Білоцерківської міської ради, яке знаходиться у них на правах господарського відання або оперативного управління, відповідачами безпідставно не надано обґрунтованих пояснень та доказів відображення в обліку спірного приміщення як самостійного об`єкту на момент видачі довідки та пояснень щодо підстав такого відображення.

Відповідачі зазначають, що згідно з Архитектурно-планировочным заданием разработки проекта строительства 391 квартирного жилого дома со встроенно-пристроенным продовольственным магазином по ул. Некрасова, 46 , виданого 10 червня 1981 року за №83 та дозвільних документів, замовником будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 є відділ капітального будівництва міськвиконкому.

У зв`язку із закінченням будівництва І-ої та ІІ-ої черги 391 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , рішеннями виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів від 29 вересня 1982 року №585, від 28 грудня 1982 року №766, від 26 квітня 1983 року №253, від 30 вересня 1983 року №520 затверджені акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію вказаного житлового будинку.

Після чого, 391 квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим продовольчим магазином по АДРЕСА_1 був переданий на баланс Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №5 на праві господарського відання.

Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 17.05.2012 року №592-25-УІ Про затвердження передавальних актів комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №5 та №8 , а саме Додатку №1 до передавального акту комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №5, основні фонди (будівлі та споруди), в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1 , рік побудови 1983 передані комунальному підприємству Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №7 та закріплені на праві господарського відання.

Посилання відповідачів 1, 2 на п. 3.1. розділу 3 Статуту комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №7 (нова редакція), затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 27.04.2018 року №2200-50-УІІ, не приймається судом, оскільки вищенаведена редакція Статуту затверджена після видачі спірної довідки.

Відповідачі 1, 2 наполягають, що за даними технічної документації житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 25 липня 1985 року, а саме: Экспликации. На жилые дома, имеющие построенные помещения вбачається наявність нежитлового приміщення площею 12,3 кв.м., яке є окремим ізольованим приміщенням, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Щодо перебування житлового будинку по АДРЕСА_1 на балансі після 31.10.2016 року, відповідачі 1, 2 пояснили, що об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 , передавався позивачу згідно Акту приймання-передачі від 31.10.2016 року в управління та технічне обслуговування, тому залишався на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №7.

Також відповідачі 1, 2 зазначили, що враховуючи роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.09.2017 року №8/9-2639-17, відповідно до ст.ст. 9, 11 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст.ст. 25, 59, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №301, Білоцерківською міською радою прийнято рішення від 24.05.2018 року №2278-52-УІІ Про списання з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №№ 1, 6, 7 багатоквартирних будинків в тому числі багатоквартирний житловий будинок по вул АДРЕСА_1 .

В ході розгляду спору позивачем надано додаткові пояснення з врахування викладених відповідачами 1, 2 обставин, в яких позивач зауважив, що спірне нежитлове приміщення №396 по вул. Некрасова, 46 було передано на баланс ЖЕКу №7 згідно з рішенням від 27.12.2018 року Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках .

У судовому засіданні 14.08.2019 року представник Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії БМР підтвердила, що до прийняття вказаного рішення спірне приміщення на балансі окремо від будинку не перебувало.

У зв`язку з чим, позивач звертає увагу на суперечливість позиції відповідачів, оскільки довідка Управління комунальної власності про перебування даного приміщення на балансі ЖЕКу №7, на підставі якої приймались спірні рішення держреєстраторів, була видана за півтора роки до того, як згадане приміщення рішенням міської ради було передано на баланс ЖЕКу №7 як окремий об`єкт нежитлової нерухомості.

Щодо архівних копій Архітектурно-планувального завдання , та рішень виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 29.09.1982 року, 28.12.1982 року, 26.04.1983 року та 30.09.1983 року позивач звертає увагу, що у технічній документації на будівництво та щодо вводу в експлуатацію будинку не згадуються про окремі нежитлові приміщення. У вказаній документації зазначено будівництво 391 квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином продовольчих товарів. Відповідно, під час будівництва передбачалось створення 391 житлових квартир та вбудовано-прибудованого магазину, який і є окремим об`єктом нежитлової нерухомості в спірному будинку, решта площ багатоповерхового будинку створювались як допоміжні.

Розглянувши позовні вимоги з врахуванням поданих відповідачами заперечень, враховуючи надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Відповідно до абзацу другого пункту 6 статті 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 301 затверджено Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, який визначає механізм списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.

У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному у Цивільному кодексі України та Законі України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Пунктом 10 Порядку визначено, що у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 17.04.2018 року № 158 схвалено проект рішення Білоцерківської міської ради Про списання з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7 багатоквартирних будинків.

Згідно вищенаведеного Проекту про списання передбачено списання багатоквартирних будинків з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7 (згідно з додатком, в тому числі спірного будинку).

Процедуру списання покладено на комунальні підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7.

Пунктом 3 Проекту визначено, що у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 залишити таке майно на балансі та надати перелік таких квартир та/або нежитлових приміщень до управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради для реєстрації права власності на них в установленому законом порядку та до департаменту житлово-комунального господарства житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 24.05.2018 року № 2278-52-УІІ Про списання з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7 багатоквартирних будинків постановлено списати багатоквартирні будинки з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7.

Процедуру списання покласти на комунальні підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6. 7. Списання провести відповідно до Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 301.

Згідно з п. 3 наведеного рішення, щодо квартир та/або нежитлових приміщень державної/комунальної власності:

3.1. У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 надати перелік таких квартир та/або нежитлових приміщень до управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради для реєстрації права власності на них в установленому законом порядку та до департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 прийняти таке майно на свій баланс, на підставі окремо прийнятого рішення Білоцерківської міської ради.

3.2. У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку наявні квартири та/або нежитлові приміщення, які перебувають у комунальній власності (право власності зареєстровано), комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 прийняти таке майно на свій баланс на підставі окремо прийнятого рішення Білоцерківської міської ради.

Як визначено в ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Як зазначає позивач, про що також подав заяву свідка ОСОБА_1 , спірне приміщення з моменту здачі будинку в експлуатацію перебувало у користуванні ЖЕКів, які обслуговували даний будинок, та використовувалось для забезпечення потреб мешканців, утримання будинку у належному стані, а саме вказане приміщення використовувалось електриками ЖЕКу, а також в ньому зберігалось обладнання та матеріали, була розташована майстерня.

Зазначений спосіб використання спірного приміщення не спростовується відповідачами, а також безпосередньо ЖЕКами, у користуванні яких перебувало спірне приміщення.

Відповідачами не надано доказів використання спірного приміщення в цілях, відмінних від обслуговування будинку.

З огляду на наведені в Законі України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначення термінів, допоміжними є приміщення багатоквартирного будинку, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Оскільки у справі оскаржується правомірність реєстрації за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , що відбулось шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірного запису № 19797444 від 30.03.2017 року на підставі рішення державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний № 34608073 від 04.04.2017 року, під час вирішення відповідного спору дослідженню підлягають обставини, які мали місце до проведення такої реєстрації, тобто до 04.04.2017 року.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідачами 1, 2 зазначено, що листом від 10.04.2019 року №973 Комунальне підприємство Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації (надалі - КП КОР ПБТІ ) надало технічну документацію на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 будинку АДРЕСА_1 станом на 25 липня 1985 року та 06 грудня 2016 року, а саме витяг зі схеми поверхового плану 1-го поверху даного будинку та експлікацію до нього.

З наданої Экспликации. На жилые дома, имеющие построенные помещения , вбачається наявність нежитлового приміщення площею 12,3 кв.м. Одночасно для з`ясування всіх обставин справи, листом № 1230 від 07.05.2019 року КП КОР ПБТІ повідомлено, що загальна площа нежитлового приміщення №396 змінилася з 12,3 на 12,4 за рахунок внутрішнього перепланування (знесення не капітальних перегородок).

В заперечення позовних вимог відповідачі наполягають на тому, що спірне приміщення є самостійним нежитловим приміщенням і не відносяться до категорії допоміжних, тому не є об`єктом права спільної власності співвласників будинку, на нього не розповсюджуються норми Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями.

Також, відповідачі зазначають, що з наданої технічної документації згідно листа КП КОР Південне БТІ № 973 від 10.04.2019 року, вбачається, що нежитлове приміщення АДРЕСА_2 будинку АДРЕСА_1 існувало станом на 25 липня 1985 року і є окремим ізольованим приміщенням.

Однак, відповідачами було надано нечіткі та нерозбірливі копії технічної документації на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 396 в житловому будинку АДРЕСА_1 станом на 25.07.1985 рік та 06.12.2016 рік.

В той же час, з наданої позивачем Експлікації внутрішніх площ нежитлове приміщення номер 396 загальною площею 12,4 кв.м на першому поверсі п`ятого під`їзду відсутнє. Згідно з технічною документацією на будинок на першому поверсі відповідне приміщення загальною площею 12,3 кв.м. обліковується як службове. Вказана технічна документація була передана позивачу у кінці 2016 року.

Відповідачами не надано доказів внесення змін до проектної документації на будинок щодо спірного приміщення в установленому законом порядку, рішень щодо переведення спірного приміщення із службового у нежитлове та щодо присвоєння спірному приміщенню порядкового номеру 396.

Також, згідно наявного в матеріалах справи Архітектурно-планувального завдання з розробки проекту будівництва 391 кв. житлового будинку з вбудовано-прибудованим продовольчим магазином по АДРЕСА_1 , виданого Управлінням головного архітектора м. Біла Церква № 83 від 10.06.1981 року та дозвільних документів, передбачалось будівництво житлового будинку на 391 квартиру з вбудовано-прибудованим продовольчим магазином.

Тобто, спірний житловий будинок за проектною документацією складається з житлових приміщень в кількості 391 квартира (які могли частково бути переведеі в нежитлові) та вбудовано-прибудованим продовольчим магазином, який і є самостійним об`єктом нежитлової нерухомості (згідно з експлікацією 82,5 кв.м), решта площ будинку займали допоміжні та службові приміщення, не визначені як окремі нежитлові об`єкти.

Відповідачами суду не надано пояснень щодо підстав та доказів створення відповідного приміщення № НОМЕР_1 , замовлення та озроблення на нього Технічного паспорту.

Тобто відповідачем не доведено правомірності створення та існування нежитлового приміщення № НОМЕР_1 . Фактично, переведення службового приміщення в статус нежитлового приміщення та створення відповідного самостійного об`єкту в житловому будинку здійснено безпідставно, чим протиправно змінено цільове призначення приміщення, передбачене проектною документацією на будинок.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що в будинку існує окреме ізольоване нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , яке підпадає під визначення, наведене в ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та в п. 10 в постанові Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 301 про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків.

Саме лише розроблення Комунальним підприємством Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації Технічного паспорту на спірне приміщення, як окреме нежитлове приміщення без жодних правових підстав, не надає такому приміщенню статусу окремого об`єкту.

Крім того, відповідачами не обґрунтовано способу і порядку використання відповідного приміщення як самостійного об`єкту цивільно-правових відносин.

Оскільки, на момент будівництва згідно з проектною документацією в житловому будинку по АДРЕСА_1 станом на 25 липня 1985 року спірне приміщення існувало як службове, і відповідачами не надано суду обґрунтованих пояснень та підтверджуючих доказів щодо зміни цільового призначення такого приміщення та переведення його в статус окремого нежитлового приміщення і присвоєння йому номеру 396, розроблення Комунальним підприємством Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації Технічного паспорту на таке приміщення та внесення змін до правовстановчої документації на житловий будинок було безпідставним.

Таким чином, посилання відповідачів 1, 2 на надану Комунальним підприємством Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації технічну документацію на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 в АДРЕСА_5 будинку АДРЕСА_1 станом на 06 грудня 2016 року, яка складена неправомірно та безпідставно, не обґрунтовує законності існування відповідного об`єкту цивільно-правових відносин.

Враховуючи безпідставність та незаконність надання спірному приміщенню статусу окремого нежитлового приміщення, як самостійного об`єкту цивільно-правових відносин, таке приміщення не підпадає під визначення нежитлове приміщення , наведені в постанові Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 301 про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, Рішенні Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 17.04.2018 року № 158 про схвалення проекту рішення Білоцерківської міської ради Про списання з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7 багатоквартирних будинків та Рішенні Білоцерківської міської ради від 24.05.2018 року № 2278-52-УІІ Про списання з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7 багатоквартирних будинків .

Спірне приміщення підпадає під визначення допоміжне приміщення , наведене в ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, призначене і використувавлось для забезпечення експлуатації будинку в складі житлового багатоквартирного будинку і призначене для обслуговування мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 Біла АДРЕСА_1 .

З огляду на встановлені судом обставини щодо безпідставності складення Технічного паспорту на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , відповідно і неправомірності видачі довідки Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради №01-31/62 від 28.03.2017 року, оскільки відповідного приміщення, як самостійного об`єкту цивільно-правових відносин, не існувало, спростовано наявність достатніх правових підстав для реєстрації права власності на спірне приміщення, як на нежитлове приміщення номер 396, за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради за спірним рішенням державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний № 34608073 від 04.04.2017 року та внесення запису про право власності на нежитлове приміщення № 396 за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 19797444 від 30.03.2017 року на підставі рішення державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний № 34608073 від 04.04.2017 року.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чмном, підлягає скасуванню рішення державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний № 34608073 від 04.04.2017 року та запис про право власності на нежитлове приміщення № 396 за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 19797444 від 30.03.2017 року на підставі рішення державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний № 34608073 від 04.04.2017 року.

Як визначено ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

В силу ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на встановлені судом обставини, охоронюваний законом інтерес позивача випливає з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів, оскільки їх неправильні дії призвели до виникнення спору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Некрасова 46 до Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, Білоцерківської міської ради та Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про скасування рішення та скасування запису про право власності задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати рішення державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний № 34608073 від 04.04.2017 року.

3. Скасувати запис про право власності на нежитлове приміщення № 396 за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 19797444 від 30.03.2017 року на підставі рішення державного реєстратора Білоцерківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний № 34608073 від 04.04.2017 року.

4. Стягнути з Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. А.Шептицького, буд. 2, код 20577351) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Некрасова 46 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, буд. 46, ідентифікаційний код 40704349) 640 (шістсот сорок) грн. 34 коп. судового збору.

5. Стягнути з Білоцерківської міської ради (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, буд. 15, ідентифікаційний код 26376300) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Некрасова 46 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, буд. 46, ідентифікаційний код 40704349) 640 (шістсот сорок) грн. 34 коп. судового збору.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, буд. 15, код 04055009) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Некрасова 46 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, буд. 46, ідентифікаційний код 40704349) 640 (шістсот сорок) грн. 34 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.10.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін