Ухвала

від 08.10.2019 по справі 910/5443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.10.2019 р.Справа № 910/5443/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український

лізинг"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Практик Фінанс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у

місті Києві

2) Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві

про зняття арешту з майна та розшуку майна,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

У засіданні 08.10.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у господарському суді міста Києва перебуває справа №910/5443/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг", 2) Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 2) Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, про зняття арешту з майна та розшуку майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як власник транспортного засобу IVECO реєстраційний № НОМЕР_1 , обмежений у здійсненні свого права власності.

Так, позивач вказує, що він придбав транспортний засіб IVECO, модель STRALIS, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , за договором № 22/09/16 від 22 вересня 2016 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Лізинг".

Територіальним сервісним центром 0741 відмовлено в реєстрації вказаного автомобіля за позивачем, у зв`язку з існуванням накладених арештів, заборон на його відчуження та розшук і затримання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015p. у справі №910/23436/15 стягнуто з TOB "Український лізинг" на користь ПАТ "Український бізнес банк" 14 432 560,96 грн. заборгованості за кредитом, 455 072,03 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 51 310,93 грн. пені за несвоєчасно сплачені відсотки та стягнуто в дохід Державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015 залишено без змін.

08.04.2016 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі №910/23436/15 видано відповідний наказ.

У подальшому, в рамках виконавчих проваджень з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23436/15 від 22.12.2015 №№52182571, №50792189, №51190233 на транспортний засіб IVECO, модель STRALIS, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , накладено арешти, заборони на його відчуження та розшук і затримання.

При цьому, позивач зазначає, що станом на час розгляду справи вказані виконавчі провадження завершені.

Більш того, рішенням господарського суду Волинської області від 11.06.2018 року визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд" право власності на вказаний транспортний засіб марки IVECO.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, вимога про визнання права власності на майно або грошові кошти не заявляється, а фактично оскаржується бездіяльність Державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна позивача, не зважаючи на відсутність відкритого виконавчого провадження.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, оскільки позивачем (який не являється учасником виконавчих проваджень) фактично оскаржуються дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень, та у даному спорі відсутні господарські відносини між позивачем та виконавчою службою, ця справа підлягає розгляду за правилами адміністративного провадження.

Пунктом 1. ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, провадження у даній справі належить закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №910/5443/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучеськ Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Практик Фінанс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, про зняття арешту з майна та розшуку майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня її проголошення до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 16.10.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна