Рішення

від 18.09.2019 по справі 911/1236/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1236/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама

до Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича

про стягнення 38 474,62 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама

про визнання недійсним договору

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Куць О.Т. (довіреність № 196-42/КР від 03.01.2019 року);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Криштоф Р.С. (ордер КС № 466851 від 04.09.2019 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама до Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича про стягнення 38 474,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі № 911/1236/19, справу № 911/1236/19 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

08.07.2019 року через канцелярію суду від Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) надійшов зустрічний позов № 05/07/Г від 05.07.2019 року до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним Договору № 2241/13 від 04.01.2016 року на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу,що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до частини сьомої статті 180 Господарського процесуального кодексу України у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Зважаючи на викладене ухвалою від 06.08.2019 року судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/1236/19 за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання на 04.09.2019 року.

Також, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2019 року прийнято зустрічну позовну заяву № 05/07/Г від 05.07.2019 року Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама про визнання недійсним договору, до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/1236/19.

В підготовчому судовому засіданні 04.09.2019 року оголошувалась перерва на 18.09.2019 року.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вжито всіх можливих та залежних від суду заходів щодо вирішення питань, зазначених в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, в підготовчому судовому засіданні 18.09.2019 року за згодою сторін закрито підготовче провадження у справі № 911/1236/19 та здійснено перехід до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 18.09.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 18.09.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у первісному позові обставин, 04.01.2016 року між Комунальним підприємством Київреклама (позивач) та Калюнюк Дмитром Юрійовичем (відповідач) укладено Договір № 2241/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Договір).

Регулювання правовідносин пов`язаних з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві здіюється на підставі: Закону України Про рекламу , Типових правил розміщення зовнішньої реклами , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (далі - Типові правила), Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок), іншими нормативними актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу та п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Типових правил право тимчасового користування місцем для розміщення об`єктів зовнішньої реклами є платним. Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а отримані кошти спрямовуються робочим органом до міського бюджету.

На підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) між позивачем та відповідачем було підписано Адресні програми, які є невід`ємною частиною Договору, згідно яких відповідачу надано право на тимчасове користування місцями.

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

В свою чергу, відповідач зобов`язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах Договору.

Пунктом 6.2. Договору зазначено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об`єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору

Згідно з п.5.2.3. Договору відповідач не пізніше 25 числа поточного місяця, зобов`язаний отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення відповідачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. Договору).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 6.8. Договору відповідач зобов`язався не пізніше 25 числа поточного місяця перераховувати на поточний рахунок, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Неотримання відповідачем рахунків-фактур від позивача для здійснення оплати, і як наслідок не оплата є порушенням, у зв`язку із тим, що отримання рахунків-фактур для сплати є обов`язком відповідача.

Крім того, відповідно до п. 6.7. Договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Пунктом 6.8. Договору визначено, що факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

В порушення зазначених вище пунктів Договору відповідач не здійснив з позивачем розрахунків за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР згідно рахунків-фактур відповідно до довідки про стан розрахунків за період з 15.12.2016 року по 14.02.2019 року на загальну суму 25 983,91 грн.

Зважаючи на вищевикладене є пряме свідчення порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в односторонньому порядку, що є порушенням законних прав та охоронюваних Конституцією України інтересів позивача.

Нормами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання,на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. Договору позивач має право застосовувати до відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; індекс інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 7.3. Договору позивач має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця штраф у розмірі 15 % простроченої суми.

Беручи до уваги вищевикладене, позивачем здійснено розрахунок суми заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3% річних від простроченої суми та штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.

За розрахунком позову відповідачу нараховано 25 983,91 грн. основного боргу та за порушення грошового зобов`язання нараховано штрафу у розмірі 15%, що складає 3 897,59 грн., 3% річних в сумі 1 073,42 грн., інфляційне збільшення в сумі 3 708,21 грн., пеню в сумі 3 811,49 грн., всього 38 474,62 грн.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що укладений між КП Київреклама та ФОП Калинюком Д.Ю. Договір № 2241/13 від 04.01.2016 року суперечить вимогам законодавства, яке регулює відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами, а тому позовні вимоги КП Київреклама , які ґрунтуються на вказаному договорі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Фізичною особою-підприємцем Калинюком Д.Ю. подано зустрічний позов до КП Київреклама про визнання Договору №2241/13 від 04.01.2016 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного (-их) засобі (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама та Фізичною особою - підприємцем Калинюком Дмитром Юрійовичем, недійсним.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що згідно з предметом Договору № 2241/13, викладеним у п.1.1. зазначеного договору, на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві (ФОП Калинюк Д.Ю .) надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі -РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умови повного дотримання розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов`язується користуватись наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства (КП Київреклама), належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Перелік місць, що належать до комунальної власності і Право на тимчасове користування якими отримав Розповсюджувач, згідно з розділом 3 Договору № 2241/13 вказується в адресних програмах, що є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до Адресної програми № 1 від 04.01.2016 до Договору № 2241/13 ФОП Калинюку Д.Ю. було надано право на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на зовнішніх стінах (фасаді) будинку, що розташований по вул. Набережно-Хрещатицька, 25 у м. Києві.

Згідно з п.6.2. Договору № 2241/13 розмір плати за Право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та нараховується Підприємством у відповідності до вимог Порядку та умов цього Договору.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що укладений між КП Київреклама та ФОП Калинюком Д.Ю. Договір № 2241/13 суперечить вимогам законодавства, що регулює відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами, що є підставою для визнання його недійсним.

Згідно з ч.І. ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1. ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правовідносини у сфері розміщення зовнішньої реклами, насамперед, регулюються положеннями Закону України Про рекламу .

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів Україн.

У відповідності до п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (надалі за текстом - Типові правила № 2067), місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з п.3 Типових правил № 2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно з п.32. Типових правил № 2067 плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Аналогічні положення щодо порядку надання у користування місць для розміщення зовнішньої реклами та справляння плати за право користування такими місцями закріплені у порядку розміщення зовнішньої реклами, який затверджений рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253 (надалі за текстом - Порядок № 37/6253).

Згідно з пп.3.1.1. п.3.1. Порядку № 37/6253 КП Київреклама уповноважена на укладення з Розповсюджувачами реклами договорів на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що з огляду на зміст ст.16 Закону України Про рекламу , пунктів 2, 3, 32 Типових правил № 2067 та пп.3.1.1. п.3.1. Порядку № 37/6253, КП Київреклама уповноважена на укладення договорів із Розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів лише у тих випадках, коли такі місця знаходяться у комунальній власності.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що будівля № 25 по вул. Набережно-Хрещатицька у м. Києві, на якій розміщені рекламні засоби ФОП Калинюка Д.Ю. , не належить до комунальної власності міста Києва, а є власністю ТОВ Гарантія-Набережна , код ЄДРПОУ 24100083. На підтвердження даних обставин суду надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (номер інформаційної довідки № 172604545).

Даний факт відомий КП Київреклама , оскільки на зворотній частині дозвільної документації (№ 53806-15, № 53805-15 та № 53804-15) у графі власник місця розташування рекламного засобу або уповноважена ним особа стоїть підпис діючого на той момент директора ТОВ Гарантія-Набережна Садовської Н.Ю . , яка від імені власника погодила розміщення належних ФОП Калинюку Д.І. рекламних конструкцій на фасаді будівлі.

У відповідності до п.16 Типових правил № 2067 видача дозволу погоджується з власником місця розміщення рекламного засобу або уповноваженим ним органом (особою).

З огляду на викладене відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що укладений між КП Київреклама та ФОП Калинюком Д.Ю Договір № 2241/13 суперечить ст.41 Конституції України, главі 23 розділу І книги третьої право власності та інші речові права ЦК України, ч.І ст.16 Закону України Про рекламу , положенням пунктів 2, 3, 32 Типових правил № 2067 та пп.3.1.1. п.3.1. Порядку № 37/6253, що є підставою для визнання Договору недійсним у судовому порядку на підставі ч.1ст. 203, частин 1 та 3 ст. 215 та Цивільного кодексу України.

Також, ФОП Калинюк Д.Ю. зазначає, що в ході здійснення заходів досудового врегулювання спору він звертався до КП Київеклама з проханням не стягувати з нього плату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно дозвільної документації №№ 53806-15, 53805-15, 53804-15.

Листом від 05.03.2019 року № 196-1010/КР КП Київреклама задовольнила звернення ФОП Калинюка Д.Ю. від 26.11.2018 року та повідомила про не укладення договору на тимчасове користування місцями за адресом: АДРЕСА_1 .

Дослідивши викладені в первісному та зустрічному позові обставини та надані сторонами докази та пояснення, судом досліджено та встановлено наступне.

З огляду на викладені в зустрічному позові обставини, відповідач (позивач за зустрічним позовом) в обгрунтування наявності підстав для визнання Договору недійсним, посилається на відсутність у позивача повноважень на укладення такого Договору, оскільки будівля, на якій погоджено розміщення рекламного засобу, не належить до комунальної власності. В зустрічному позові відповідач просить визнати недійсним Договір від 04.01.2016 року № 2241/13, з тих підстав, що позивач не мав повноважень погоджувати розміщення рекламних засобів, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до п. 1.1 Договору (який відповідач у справі просить визнати недійсним) визначено, що на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Таким чином, умовами Договру погоджено надання права тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) не лише у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів, а й в разі, якщо повноваження щодо розпорядження відповідними місцями здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.

Наведене спростовує посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на необхідність безумовної належності місця для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів до комунальної власності.

Також, на виконання ч.1 ст.16 Закону України Про рекламу та п.3 Типових правил № 2067 надання спірного права для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) здійснювалось на підставі Дозволів № 53805-15, № 53805-15 на розміщення рекламного засобу, виданих на підставі рішення виконавчого органу Київської (КМДА) ФОП Калинюк Дмитру Юрійовичу на розміщення рекламного засобу - баннер, панно на фасаді будинку в Подільському районі по вул. Набережно-Хрещатицька, 25, до яких додано ситуаційні схеми розташування рекламного засобу, які погоджені власником місця розташування рекламного засобу ОСОБА_4 .

У відповідності до п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (надалі за текстом - Типові правила № 2067), місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Таким чином, надання Права тимчасового користування місцями для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) відбувалось з відома та погодження власника будівлі.

Як визначено ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Статте 243 Цивільного кодексу України визначено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Таким чином, враховуючи обізнаність власника будівлі та погодження ним факту надання позивачем права тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, відсутні підстав стверджувати про відсутність у позивача повноважень на укладення спірного Договору.

Порядок та умови плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів погоджені сторонами в Договорі, що відповідає ст. 627 Цивільного кодексу України, яка визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, спірний Договір є загальним і не містить жодних данних про конкретні будівлі, тому відсутні підстави стверджувати, що такий Договір укладено щодо майна, яке не належить до комунальної власності і у позивача відсутні повноваження на укладення Договору.

Спірний Договір регулює правовідносини сторін з розміщення рекламних засобів, які в кожному конкретному випадку визначаються в окремих погоджувальних документах.

Крім того, правовідносини щодо власності на певні приміщення, щодо яких позивачем видаються дозволи та надаються послуги з розміщення рекламних засобів, не стосуються відповідача і не впливають на обсяг його прав та охоронюваних законом інтересів.

В матеріалах справи наявні погодження власника будівлі, на якій розміщувались рекламні засоби, послуги фактично відповідачу надані і прийняті ним, про відмову від послуг відповідачем своєчасно не заявлено.

Щодо посилання відповідача на лист-відповідь КП Київреклама від 05.03.2019 року № 196-1010/КП, судом встановлено, що в наведеному листі надано відповідь відповідачу на його звернення від 26.11.2018 року № б/н, про те, що спірні дозволи не потребують укладення договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекланих засобів. При цьому, в наведеному листі-відповіді не йдеться про скасування таких дозволів чи припинення правовідносин з розміщення рекламних засобів, більш детального змісту встановити не можливо, оскільки відповідачем не додано до зустрічної позовної заяви свого листа-звернення.

Такми чином, з підстав, наведених в зустрічному позові відповідач не є зацікавленою особою і відповідні правовідносини не стосуються його прав та інтерсів, тому вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню як не доведені та безпідставні.

Враховуючи наведене, Договір № 2241/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, укладений 04.01.2016 року між Комунальним підприємством Київреклама (позивач) та Калюнюк Дмитром Юрійовичем (відповідач) є правомірним і за таким Догвором відбувались правовідносини сторін щодо надання позивачем (за первісним позовом) відповідачу (за первісним позовом) права тимчасового користування місцем для розміщення об`єктів зовнішньої реклами за плату і відповідач користувався відповідним правом, однак визначені умовами Догвору платежі своєчасно та в повному обсязі не вносив.

Пунктом 6.2. Договору зазначено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об`єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору

Згідно з п.5.2.3. Договору відповідач не пізніше 25 числа поточного місяця, зобов`язаний отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення відповідачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. Договору).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 6.8. Договору відповідач зобов`язався не пізніше 25 числа поточного місяця перераховувати на поточний рахунок, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Неотримання відповідачем рахунків-фактур від позивача для здійснення оплати, і як наслідок не оплата є порушенням, у зв`язку із тим, що отримання рахунків-фактур для сплати є обов`язком відповідача.

Крім того, відповідно до п. 6.7. Договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Пунктом 6.8. Договору визначено, що факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

У зв`язку з неповним та несвоєчасним здійсненням розрахунків за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР, за період з 15.12.2016 року по 14.02.2019 року за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 25 983,91 грн. Відповідні обставини відповідачем не спростовані.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача за Договором в сумі 25 983,91 грн., що відповідачем не спростовано.

Нормами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання,на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 Договору позивач має право застосовувати до відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; індекс інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 7.3 Договору позивач має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця штраф у розмірі 15 % простроченої суми.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в позові просить стягнути з відповідача за порушення грошового зобов`язання в сумі 25 983,91 грн., 15% штрафу, що складає 3 897,59 грн., 3% річних в сумі 1 073,42 грн., інфляційне збільшення в сумі 3 708,21 грн., пеню в сумі 3 811,49 грн.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок позову та встановлено, що позивачем здійснено розрахунок суми заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3% річних від простроченої суми, інфляційних та штрафу в розмірі 15% від простроченої суми, однак судом були виявлені арифметичні помилки в розрахунку. У зв`язку з чим, судом було здійснено правильних розрахунок, за яким з відповідача підлягає стягненню 3 897,59 грн. штрафу, 1 071,35 грн. 3 % річних, 3 708,21 грн. інфляційних, 3 790,37 грн. пені.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 25 983,91 грн. боргу, 3 790,37 грн. пені, 3 897,59 грн. штрафу, 1 071,35 грн. 3 % річних, 3 708,21 грн. інфляційних. В решті 23,19 грн. позов не підлягає задоволенню у зв`язку з помилками в розрахунку.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру позовних вимог, що складає 1 919,84 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама до Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича про стягнення 38 474,62 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8) 25 983 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. 91 коп. боргу, 3 790 (три тисячі сімсот дев`яносто) грн. 37 коп. пені, 3 897 (три тисячі вісімсот дев`яносто сім) грн. 59 коп. штрафу, 1 071 (одна тисяча сімдесят один) грн. 35 коп. 3 % річних, 3 708 (три тисячі сімсот вісім) грн. 21 коп. інфляційних та 1 919 (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 84 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама до Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича про стягнення 23,19 грн. відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Калинюка Дмитра Юрійовича до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама про визнання недійсним договору відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.10.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін