Рішення

від 17.10.2019 по справі 913/395/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Справа № 913/395/19

Провадження №7/913/395/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу №913/395/19

за позовом Акціонерного товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта (93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 3, код ЄДРПОУ 21796581)

до Сєвєродонецької міської ради Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32, код ЄДРПОУ 26204220),

Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32, код ЄДРПОУ 25372814),

про визнання договору оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності, продовженим на той самий строк, на який він був укладений,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Омега Вертикаль (61057, м. Харків, Київський район, вул. Гоголя, буд. 11, кв. 10, ідентифікаційний код 37762264),

Представники учасників справи:

від позивача - Мовшук А.О.,

від відповідача-1 - Курганов В.С.,

від відповідача-2 - Польських Г.О.,

від третьої особи - не з`явився,

Повноваження представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Укрпошта в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області та Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання договору оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності, продовженим на той самий строк, на який він був укладений.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2013 року між УДППЗ Укрпошта в особі ЦПЗ №14 Луганської дирекції УДППЗ Укрпошта , правонаступником якого є АТ Укрпошта в особі Луганської дирекції АТ Укрпошта та відповідачем-2 було укладено договір №10-167 на оренду нежилого приміщення строком дії з моменту підписання 01.04.2013 року по 30.03.2016 року, який в подальшому згідно укладеної між сторонами додаткової угоди №2 від 31.03.2016 року до договору №10 від 01.04.2013 року на оренду нежилого приміщення за адресою: пр. Космонавтів, 8, загальною площею 163,6 кв.м., було продовжено до 28.02.2019 року. Однак, у своєму листі від 28.05.2019 року за №3200 відповідач-2 повідомляє про необхідність повернути йому по акту приймання-передачі нежитлові приміщення, що перебувають у користуванні АТ Укрпошта у зв`язку з закінченням строку дії договору. Тому, беручи до уваги доводи, викладені у змісті позовної заяви, згідно яких будь-яких заяв/повідомлень, спрямованих на припинення або зміну умов договору, від відповідачів протягом строку дії договору, у тому числі протягом місяця до закінчення його дії не надходило, позивач вважає, що строк дії договору у відповідності до положень ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України продовжився на той самий строк і на тих самих умовах. Однак, відповідач заперечує проти даного факту, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою. При цьому, позивач вважає, що він має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк у порядку ст. 777 ЦК України та ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна .

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 20.08.2019 року о 10 годині 20 хвилин, в яке викликано представників сторін по справі.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.08.2019 року відкладено підготовче засідання у справі на 10.09.2019 року о 10 годині 20 хвилин, в яке викликано представників сторін по справі.

27.08.2019 року від представника відповідача-2 Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підтримку своїх вимог посилається на те, що термін дії договору закінчився 28.02.2019 року. 08.02.2019 року відповідачем листом №01-01-10/05/127, в преамбулі якого зазначено про закінчення договорів оренди, повідомлено позивача, що строк дії спірного договору оренди закінчується 28.02.2019 року, та про необхідність на підставі п. 2.4 договору повернути по акту прийняття-передачі орендовані приміщення в строк до 06.03.2019 року. Зазначене заперечення, на думку відповідача, прямо свідчить про відсутність наміру орендодавця на поновлення спірного договору на новий строк та про його припинення. Тому вважає безпідставними і необґрунтованими твердження позивача про відсутність з боку відповідача будь-яких заяв і повідомлень в передбачений законом строк про припинення спірного договору.

Щодо переважного права позивача як орендаря на укладення договору оренди вказує на те, що реалізацією переважного права є укладення договору оренди на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне продовження (поновлення). Однак, від позивача до моменту припинення дії договору не надходило жодної заяви, яка б виражала його намір як орендаря реалізувати переважне право на укладення договору оренди на новий термін. При цьому, лист від 14.02.2019 року, на який посилається позивач, не може розцінюватися як повідомлення про намір скористатися переважним правом, оскільки йог озміст направлений саме на продовження дії існуючого договору, а не на реалізацію переважного права.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог зазначає і те, що позивач приймав участь у конкурсі на право оренди нерухомого майна на загальних підставах. Чинним законодавством не передбачено обов`язку продовження дії договору оренди за наявності між сторонами договору на проведення оцінки нерухомого майна. А також посилається на те, що сплата позивачем платежів за фактичне користування майном не є підставою для продовження строку дії договору, термін дії якого закінчився.

28.08.2019 року представник відповідача-1 Сєвєродонецької міської ради Луганської області подав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх безпідставністю і необґрунтованістю. В обґрунтування своїх вимог та заперечень проти позову наводить аргументи, доводи та пояснення аналогічні викладеним у змісті відзиву на позовну заяву відповідача-2, які надійшли до суду 27.08.2019 року.

Крім того, 28.08.2019 року від відповідача-2 Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області за первісним позовом через канцелярію господарського суду надійшла зустрічна позовна заява за вх. № 913/478/19 до Акціонерного товариства Укрпошта в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта .

Однак, ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.08.2019 року ухвалено повернути зустрічну позовну заяву та додані до неї документи за вх. № 913/478/19 Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області.

При цьому, 06.09.2019 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Омега Вертикаль через канцелярію господарського суду надійшла заява про залучення ТОВ Омега Вертикаль до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до Протоколу №1 засідання конкурсної комісії щодо надання в оренду комунального майна, в тому числі нерухомого, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області, від 06.05.019 року, копія витягу з якого міститься у матеріалах справи, ТОВ Омега Вертикаль визнано переможцем конкурсу на право укладання договору оренди на нежитлове приміщення за адресою: м АДРЕСА_1 Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 8/57, загальною площею 163,6 кв.м.

Однак, зазначені приміщення у користування ТОВ Омега Вертикаль не передані у зв`язку з тим, що попередній орендар АТ Укрпошта добровільно не звільняє зазначене приміщення та оскаржує у суді строк дії попереднього договору на нього.

Тому вважає, що рішення суду може вплинути на його права щодо користування зазначеним приміщенням.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 року ухвалено заяву ТОВ Омега Вертикаль задовольнити та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Омега Вертикаль , продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів та відклдено підготовче засідання у справі № 913/299/18 на 17.10.2019 року о 10 годині 00 хвилин.

18.09.2019 року через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшли відповіді на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 на позовну заяву, в яких позивач вважає необґрунтованими доводи відповідачів, наведені у відповідях на відзив.

На підтримку своєї позиції позивач викладає правові підстави, аргументи, пояснення та міркування аналогічні викладеним у змісті позовної заяви обґрунтуванням позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.10.2019 року закрито підготовче провадження по справі № 913/395/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2019 року о(об) 10 годині 37 хвилин.

При цьому, учасники справи звернулися до суду з заявами, в яких не заперечували проти призначення судового розгляду справи на 17.10.2019 року та її розгляду по суті в цей же день.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, на підтримку своїх вимог надав пояснення аналогічні викладеним у змісті заяв по суті справи.

Відповідачі у свою чергу проти задоволення позову заперечували, в обгрунтування чого навели доводи аналогічні зазначеним у змісті відзивів на позовну заяву.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін по справі та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 року між Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради (орендодавцем) та Українським державним підприємством поштового зв`язку (орендарем) в особі начальника Центру поштового зв`язку №14 м. Сєвєродонецьк Луганської дирекції УДППЗ Укрпошта (правонаступником якого є Акціонерне товариство Укрпошта в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта ) укладено договір №10/167 про оренду нежилого приміщення, за яким орендодавець на підставі протоколу №1 засідання конкурсної комісії щодо надання в оренду комунального майна, в тому числі і нерухомого, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області від 18.03.2013 року передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, інв. №10300093/1, за адресою: пр. Космонавтів 8, загальною площею 163,6 кв.м., яке знаходиться на балансі Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради, для надання послуг поштового зв`язку.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2016 року до договору №10 від 01.04.2013 року на оренду нежилого приміщення за адресою: пр. Космонавтів 8, загальною площею 163,6 кв.м., укладеного між Фондом комунального майна міської ради та УДППЗ Укрпошта сторони вирішили преамбулу до договору оренди №10 від 01.04.2013 року викласти в такій редакції:

Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради (орендодавець) та Українське державне підприємство поштового зв`язку (орендарем) в особі виконуючого обов`язки директора Луганської дирекції УДППЗ Укрпошта уклали цей договір про зазначене нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, відповідно до положень ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , строк (термін) договору оренди визначається за погодженням сторін.

У п. 10.1 договору про оренду нежилого приміщення сторони узгодили, що цей договір діє з моменту підписання по 30.03.2016 року.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2016 року до договору сторони вирішили пункт 10.1 договору викласти в редакції: Цей договір діє з моменту підписання акту приймання передачі до 28.02.2019 року .

Частиною 2 ст. 291 ГК України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно положень пунктів 10.4 та 10.8 договору, договір припиняється по закінченню строку, на який він був укладений.

Правовідносини, пов`язані з наймом (орендою) майна врегульовані положеннями ЦК України та ГК України. При цьому, особливості оренди державного і комунального майна визначені приписами ЗУ Про оренду державного та комунального майна .

Так, статтею 17 ЗУ "Про оренду державного і комунального майна" регламентовані порядок та підстави продовження терміну дії договору оренди, а також встановлене переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий термін за наявності відповідних умов.

За приписами ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому, в силу положень ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У свою чергу Верховний Суд у своїй постанові від 08.07.2019 року у справі №906/739/18 констатував, що ч. 2 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку встановленого законом, у тому числі факт її отримання іншою стороною.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняє свою дію.

Разом з тим, відповідно до умов п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

При цьому, в п. 11.1 договору, сторони узгодили, що взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

08.02.2019 року відповідач-1 надіслав позивачу лист про закінчення дії договорів оренди від 08.02.2019 року №01-01-10/05/127, в якому повідомив, що строк дії договору №10 від 01.04.2013 року на оренду нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Космонавтів 8/57, загальною площею 163,6 кв.м., закінчується 28.02.2019 року. На підставі п. 2.4 даного договору необхідно повернути по атку приймання-передачі орендовані приміщення в строк до 06.03.2019 року. Питання щодо укладання договору на оренди зазначеного нерухомого майна буде розглядатися згідно діючого законодавства.

На лист позивача від 14.02.2019 року №05-349 відповідач-1 відповів листом від 22.02.2019 року №01-01-10/05/158, в якому, розглянувши звернення від 14.02.2019 року №05-349 щодо продовження дії договору оренди від 01.04.2013 року №10 на оренду нежилого приміщення, повідомив, що відповідно до ЗУ Про оренду державного та комунального майна передача в оренду комунального майна здійснюється на конкурсних засадах. При цьому, запропонув прийняти участь у конкурсі на право оренди комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецьк.

Як встановлено судом, протягом встановленого договором строку орендодавцем Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області було повідомлено орендаря Акціонерне товариство Укрпошта в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта про закінчення строку дії договору 28.02.2019 року та необхідність повернути орендоване приміщення в строк до 06.03.2019 року.

Оцінивши зміст та суть висловленої відповідачем-1 позиції, яка фактично є відмовою від продовження строку дії договору (заявою про припинення дії договору оренди у розумінні прписів ч. 2 ст. 17 Закону), господарський суд дійшов висновку, що вона дійсно є волевиявленням власника майна на припинення дії договору у зв`язку з закінченням строку його дії.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що примусове продовження строку дії договору є порушенням приписів ст. 41 Конституції України, відповідно до положень якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та їх оцінку з огляду на положення чинного законодавства, суд вважає, що договір оренди припинив свою дію у зв`язку з закінчення строку його дії та не продовжив свою дію через волевиявлення відповідача-1 спрямоване на його припинення.

За приписами ч. 1 ст. 285 ГК України, орендар має переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Згідно ч. 3 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Проаналізувавши зміст вищевикладених положень чинного законодавства, суд візначає, що спеціальна норма ч. 3 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" регламентує, що орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий термін, однак, не визначає процедуру реалізації такого переважного права. При цьому, процедура реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди передбачена положеннями ст. 777 ЦК України, у якій встановлені загальні положення про оренду майна та яка врегульовує відносини оренди державного майна у частині, що не врегульована спеціальним законодавством.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Таким чином, закон встановлює обов`язок орендаря повідомити орендодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.

14.02.2019 року на лист відповідача-1 від 08.02.2019 року №01-01-10/05/127 позивач надіслав лист-відповідь від 14.02.2019 року №05-349, в якому наголосив на тому, що сподівається на подальше взаємопорозуміння та збереження партнерських взаємовідносин. Зазначив, що між ними укладено договір на оренду індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.04.2013 року №10, дата закінчення якого 28.02.2019 року, у зв`язку з чим з метою виконання статутної діяльності пропонує продовжити його дію.

Листом Про результати конкурсу щодо надання в оренду нежилового приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів 8/57, загальною площею 163,6 кв.м. від 07.05.2019 року №01.01-10/05-344 Луганській дирекції АТ Укрпошта було повідомлено, що за результатами розгляду їх документів комісією щодо надання в оренду комунального майна, в тому числі і нерухомого, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецьк Луганської області, переможцем конкурсу на оренду нежилого приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів 8/57, загальною площею 163,6 кв.м. визнано ТОВ Омега Вертикаль . А тому, на підставі п. 2.4 договору оренди №10 від 01.04.2013 року необхідно повернути по акту приймання-передачі орендоване приміщення в строк до 13.05.2019 року.

На вказаний лист позивачем було направлено лист-відповідь від 11.05.2019 року №18-935, в якому зауважено, що Луганська дирекція Акціонерного товариства Укрпошта як орендар, який завжди належним чином виконує свої договірні зобов`язання, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди вказаного нежитлового приміщення на новий строк. При цьому, просив укласти з ним договір оренди зазначеного нежитлового приміщення строком на 2 роки 11 місяців.

Аналізуючи зміст висловленого позивачем прохання на укладення договору оренди нежитлового приміщення на новий строку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, дговір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

За ч. 2 ст. 181 ГК України, поект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Судом встановлено, що матеріали справи дійсно містять прохання позивача про укладення договору оренди на новий строк, однак, суду не надано доказів того, що позивачем було направлено проект відповідного договору для його розгляду, підписання чи надання заперечень відповідачем шляхом складання протоколу розбіжностей, що у свою чергу свідчило б про відмову відповідача-1 від його укладення, незгода якого може бути предметом спору в господарському суді.

Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний суд у своїй постанові від 05.06.2019 року у справі №910/6828/18.

У свою чергу відповідач-1 відповів позивачу листом від 11.05.2019 року за №18-935, в якому вказав, що передача в оренду комунального майна регламентується ЗУ Про оренду державного та комунального майна , відповідно до якого здійснюється на конкурсних засадах. Крім того, відзначив, що п. 10.8.1 договору №10 від 01.04.2013 року передбачено, що договір припиняється по закінченню строку, на який він був укладений. Також, зауважив, що про закінчення строку дії договору 28.02.2019 року, обов`язок повернути орендоване приміщення та проведення конкурсу на право оренди цього об`єкту було повідомлено відповідними листами. А тому вдруге повідомив про необхідність повернення нежитлового приміщення у зв`язку з закінченням строку дії договору.

Дослідивши зміст висловленої у вказаних листах позиції позивача, суд констатує намір та бажання останнього скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий термін.

У свою чергу, наведені законодавчі приписи передбачають можливість реалізації добросовісним орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий термін перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичного продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Тобто, реалізацією переважного права є укладення договору оренди на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне продовження (поновлення).

Крім того, вказані положення законодавства не пов`язується наявність вказаного переважного права з наявністю відмови орендодавця від продовження строку дії договору оренди.

Таким чином, за наявності наміру передати майно в оренду та наявності попереднього орендаря, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, за інших рівних умов право вибору орендодавцем орендаря прямо обмежено передбаченим ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 777 ЦК України переважним правом такого попереднього орендаря.

При цьому, звертає увагу на те, що норми ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" не містять положень стосовно того, що укладення договору на новий строк із тим самим орендарем згідно ч. 3 ст. 17 останнього має відбуватись на конкурсних засадах (на зазначеному наголосив і Верховний суд у своїй постанові від 12.02.2019 року у справі №925/118/18).

У свою чергу суд відначає, що в силу положень ч. 3 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, у разі виникнення обставин, з якими закон пов`язує набуття переважного права на укладення договору оренди на новий термін (рівність умов, запропонованих претендентами; укладення договору оренди з іншою особою, відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб), позивач не позбавлений можливості звернутися за судовим захистом свого переважного права.

Неврахування переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчитиме про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у справі Стрейтч проти Сполученого Королівства , суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

Однак, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач фактично просить визнати договір оренди нерухомого майна на той самий строк, на який він був укладений, тобто бажає скористатися правовим інститутом пролонгації договору оренди майна, встановленим приписами ч. 2 ст. 17 Закону, реалізація якого можлива лише внаслідок мовчазної згоди сторін договору за відсутності заяви однієї із сторін про припинення умов договору, тобто предметом позову є визнання строку договору оренди продовженим.

При цьому, позивач, надаючи правове обґрунтування заявленої позовної вимоги, посилається як на положення законодавства, які регламентують правовий інститут продовження (пролонгацію) строку дії договору, так і приписи закону, якими визначений інститут переважного права на укладення договору оренди на новий термін, який реалізується шляхом укладення договору на новий строк, а не його автоматичне продовження.

Доводи та аргументи позивача фактично зводяться до помилкового ототожнення останнім змісту цих двох правових інститутів, умови та процедура реалізації яких мають істотні відмінності.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондують з положенням ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за положеннями ст. 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" вд 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Разом з тим, згідно положень ст. 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства"), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, ставлячи за мету забезпечення принципу ефективності захисту порушеного права, відповідно до якого вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення і як наслідок забезпечити поновлення порушеного права, беручи до уваги принцип диспозитивності господарського судочинства, в силу якого у даному випадку суд позбавлений можливості змінити предмет позову і як наслідок обраний позивачем спосіб захисту, який на переконання суду є неефективним та не призведе до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Водночас суд зауважує, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 29.05.2018 року у справі № 923/854/17 наголосив на тому, що судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), тому що така позовна вимога є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом, а саме положеннями ст. 20 ГК України, ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦК України, способам захисту порушеного права.

Зважаючи на положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства Укрпошта в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта до Сєвєродонецької міської ради Луганської області та Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання договору оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності, продовженим на той самий строк, на який він був укладений - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня його складення.

Судове рішення складено та підписано 17.10.2019 року.

Суддя О.В. Тацій