Рішення

від 15.10.2019 по справі 914/1303/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2019 справа № 914/1303/19

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглядаючи матеріали

позовної заяви: Проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Оліяр» , с. Ставчани, Львівська область

про: стягнення 482 952,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Легін В.Б. - адвокат; Кудрявцева Н.І. - директор;

від відповідача: Сабан М.Р. - адвокат; Вельгош Т.М. - заступник директора;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» до Приватного підприємства «Оліяр» про стягнення 482 952,53 грн., з яких: 216 840,00 грн. заборгованості за поставлене обладнання, 220 326,00 грн. заборгованості за виконані пусконалагоджувальні та монтажні роботи, 42 231,32 грн. пені, 3 555,21 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2019 року було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30.07.2019 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В ході підготовчого судового засідання судом було перевірено виконання сторонами ухвали про відкриття провадження та виконано завдання, передбачені ст. 182, 183 ГПК України, зокрема відповідачем було подано відзив на позов, а позивачем - відповідь на відзив.

Ухвалою від 17.09.2019р., судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.10.2019р.

08.10.2019р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.10.2019р.

В ході розгляду справи по суті, сторони виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до дослідження обставин справи та доказів, внаслідок чого було з`ясовано наступне:

11.07.2018р. між Проектно-технічним центром у формі товариства з обмеженою відповідальністю НІКА (позивачем) та Приватним підприємством Оліяр (відповідачем) було укладено договір поставки товару №26, за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача обладнання, здійснити монтаж та пусконалагоджувальні роботи обладнання, а відповідач прийняти товар та отримані послуги і сплатити обумовлену договором суму.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна сума договору складається із вартості обладнання та вартості робіт (технічний проект, монтаж обладнання, який включає налагодження обладнання, передача пакету документації та навчання персоналу).

Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.2. договору, загальна вартість обладнання складає 2 152 332,00 грн., а вартість робіт - 202 800,00 грн.

За умовами п. 2.2. договору, сторони дійшли згоди, що вартість робіт може бути змінена за фактом виконання із урахуванням потрібних витратних матеріалів тощо. Коригування загальної вартості суми договору здійснюється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди.

В п.п. 3.3, 3.4. договору сторони погодили, що факт виконання монтажу та пусконалагоджувальних робіт підтверджується шляхом підписання сторонами відповідного акту здавання-приймання виконаних робіт. Право власності на товар переходить до покупця (відповідача) після підписання видаткової накладної на обладнання.

Позиція позивача.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обладнання відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору поставки.

Обладнання на загальну суму 2 152 332,00 грн. було поставлено відповідачу 05.02.2019р., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000003.

В розділі 5 договору сторони погодили розрахунки у вигляді повної 100% передоплати.

Однак, як стверджується позивачем, до моменту готовності до відвантаження товару відповідачем була сплачена неповна вартість обладнання, а саме 1 935 492,00 грн. з обумовлених договором 2 152 332,00 грн. Таким чином, неоплаченими залишились 216 840,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що ним, у відповідності до п. 2.2. договору, було виконано монтажні та пусконалагоджувальні роботи на суму 220 326,00 грн. Однак, ця сума також не була оплачена відповідачем.

28.02.2019р. позивач звертався до відповідача з листом №6, в якому вимагав від останнього виконання свого обов`язку в частині оплати 216 840,00 грн. за обладнання та 220 326,00 грн. за проведені монтажні роботи.

Як стверджує позивач, у зв`язку з відсутністю від відповідача обгрунтованих пояснень стосовно неповної оплати за договором, листом від 22.04.2019р., позивач повторно повідомив відповідача про те, що 23.02.2019р. ним було завершено монтажні та пусконалагоджувальні роботи та проведено навчання персоналу. Одночасно, листом було направлено відповідачу два примірники акту приймання-передачі монтажних робіт для погодження і підписання.

В той же час, акту приймання монтажних робіт відповідачем підписано не було.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначив, що позивачем не було виконано умови п.п. 6.1.5. п. 6.1. договору, зокрема в частині обов`язку надати покупцю в момент поставки обладнання оригінали наступних документів: сертифікат якості виробника, паспорт з гарантійною відміткою, інструкції з експлуатації, висновку санітарно-епідеміологічної експертизи.

З огляду на наведене вище, відповідач пояснює несплату ним 216 840,00 грн. за обладнання саме невиконанням відповідачем договору в зазначеній частині.

Разом з тим, відповідач також повністю заперечує й виконання позивачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт за договором. Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах відсутній підписаний сторонами акт приймання-передачі робіт, який є єдиною підставою для проведення розрахунків з позивачем. Також відповідач наголошував на тому, що в акті приймання робіт, який долучено позивачем до відповіді на відзив, зазначена сума таких робіт 220 326,00 грн., в той же час, як згідно п. 5.1.4. договору, така сума складає 202 800,00 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що отримав акт виконання робіт в квітні 2019р., однак листом повідомив позивача про непідписання його та непогодження з мотивів неналежного виконання умов договору позивачем.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання, на думку позивача, з боку відповідача договірних грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором про поставки та монтажу обладнання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір в ході виконання договору поставки обладнання від 11.07.2019р., який окрім того містить також елементи договору купівлі-продажу та підряду, в частині виконання пусконалагоджувальних та монтажних робіт.

Судом було встановлено, що обумовлений договором товар, який визначено у специфікації до договору було повністю поставлено позивачем відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 05.02.2019р. №РН-0000003, а також позиціями двох сторін.

Однак, спір між сторонами існує в частині визначення моменту, згідно якого у відповідача настає обов`язок повної оплати за поставлений товар.

Так, суд звертає увагу сторін на те, що порядок розрахунків врегульовано в розділі 5 договору поставки. Зокрема, як вже зазначалося вище, відповідач зобов`язався до моменту відвантаження товару здійснити повністю його передоплату. Однак, матеріалами справи підтверджується, що від такого порядку поставки та розрахунків сторони двосторонньо відійшли, оскільки з боку відповідача не було виконано обов`язок щодо 100% передоплати за товар, а зі сторони позивача було поставлено відповідачу обладнання без отримання повної такої передоплати.

Таким чином, за наявності наведених обставин, відповідачем повний розрахунок з позивачем в сумі 216 840,00 грн. повинен був бути здійснений по факту отримання ним товару згідно накладної від 05.02.2019р.. що відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

В той же час, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо невиконання позивачем договірних умов, передбачених п. 6.1.5. п. 6.1. договору.

Так, умовами договору поставки передбачено, що товаросупроводжуючі документи передаються відповідачу в момент поставки. Як встановлено судом, поставка товару була здійснена 05.02.2019р. За наслідками поставки сторони підписали двосторонню видаткову накладну. Жодних зауважень щодо кількості та якості прийнятого товару відповідачем здійснено не було, як і не було висловлено зауваження щодо ненадання в момент поставки оригіналів документів передбачених п. 6.1.5. п. 6.1. договору. Разом з тим, в спірному договорі відсутнє положення, яке б ставило залежність виникнення обов`язку по оплаті товару від виконання п. 6.1.5. п. 6.1. договору.

Отже, в частині вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 216 840,00 грн. є обгрунтована та підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 220 326,00 грн. за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи, то суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 3.3. договору, факт виконання монтажу та пусконалагоджувальних робіт підтверджується шляхом підписання сторонами відповідного акту здавання-приймання виконаних робіт (акт №2 є основою для завершення розрахунків).

Згідно з позицією відповідача відображеною у відзиві на позов, жодних монтажних робіт позивачем виконано не було, а відтак в матеріалах справи відсутній погоджений сторонами акт-приймання.

В той же час, як з`ясовано судом в ході судового розгляду, позивачем для проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт протягом лютого місяця 2019 року відряджалися відповідні працівники ОСОБА_1 (механік) з 05.02.2019р. по 23.02.2019р., ОСОБА_2 (механік) з 05.02.2019р. по 15.02.2019р., ОСОБА_3 (технічний директор) з 21.02.2019р. по 23.02.2019р. Згідно доказів наданих позивачем, вказані представники перебували у відрядженні в с. Ставчани на підприємстві відповідача, про що свідчать підписи та відтиски печатки ПП Оліяр на посвідченнях про відрядження №КУ-0000004 від 04.02.2019р., №КУ-0000008 від 19.02.2019р., №КУ-0000003 від 04.02.2019р. та №КУ-0000009 від 19.02.2019р.

Крім того, на зазначених посвідченнях було вказано призначення відрядження: монтаж обладнання згідно договору №26 від 11.07.2018р.

Також судом було встановлено, що листом від 28.02.2019р. №6 позивач звертався до відповідача про необхідність оплати за проведені монтажні роботи в сумі 220 326,00 грн. (фіскальний чек №215600426655 від 01.03.2019р.).

22.04.2019р. позивач, у відповідності до п.3.3., п. 5.1.4. договору, повторно направив відповідачу листа №6 разом з двома примірниками акту приймання виконаних робіт з проханням підписати їх. Згідно матеріалів справи, такий акт приймання було отримано відповідачем 27.04.2019р., однак останнім не підписано та не повернено позивачу.

В ході розгляду даної справи відповідач пояснював непідписання акту тим, що позивачем не було виконано монтажу обладнання. Крім того, відповідач зазначив про те, що листом від 06.05.2019р. надав позивачу заперечення проти підписання акту приймання-передачі, проте лист було повернуто за закінченням терміну зберігання. Підставою для непідписання акту було визначено відповідачем невідповідність його форми, а саме в договорі зазначено акт №2, натомість для підписання було надіслано акт №3. Крім того, відповідач зазначив про невиконання позивачем таких монтажних робіт.

Надаючи правову оцінку листу відповідача від 06.05.2019р. суд зазначає про те, що відмова підписати акт та виконати зобов`язання по оплаті виконаних робіт з боку відповідача є невмотивована. Так, у листі не вказано жодних конкретних недоліків монтажних робіт. Крім того, покликання відповідача на невідповідність у назві акту (та його нумерації) не спростовує факту виконання таких робіт позивачем та не може бути підставою для звільнення від їх оплати.

Відтак, суд дійшов висновку, що в сукупності представлені позивачем докази підтверджують факт виконання ним робіт відповідно до договору в частині монтажу обладнання, що зокрема підтверджується наданими копіями відрядних листів працівників позивача для відрядження, печатками відповідача на листах про прибуття та відбуття з відрядження, долученими до матеріалів справи фотографіями змонтованого обладнання. Дані докази не були жодним чином спростовані відповідачем.

Разом з тим, суд ще раз наголошує на тому, що сам лише факт непідписання акту виконаних робіт без зазначення обгрунтованих на те підстав, при наявності інших доказів, які підтверджують їх виконання, не може слугувати звільненням відповідача від обов`язку оплатити такі роботи.

В силу приписів ч.1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судом, монтажні роботи було виконано позивачем ще в лютому 2019р., однак відповідач протягом двох місяців не зазначав про недоліки в роботі та не вимагав їх усунення, а лише згодом, в травні 2019р. надіслав листа про непідписання такого акту без зазначення обгрунтованих на те підстав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач представив суду достатньо доказів, що підтверджують виконання ним монтажних робіт згідно договору. Натомість, відповідач без зазначення обгрунтованих підстав акт не підписав та роботи не оплатив.

В той же час, суд не погоджується з позивачем в частині суми, яка підлягає до стягнення з відповідача за виконані роботи в розмірі 220 326,00 грн. Так, обумовлена сторонами в договорі вартість робіт складає 202 800,00 грн., а доказів зміни вартості робіт та підписання про це додаткової угоди суду надано не було.

Відтак, з урахуванням наведеного, до задоволення підлягає сума заборгованості за виконані монтажні роботи в розмірі визначеній сторонами у договорі, а саме 202 800,00 грн.

Щодо нарахованих позивачем сум пені та 3% річних, то суд зазначає наступне:

Пунктом 8.2 договору передбачено, що в разі несвоєчасного проведення покупцем остаточних розрахунків за обладнання, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ починаючи з восьмого робочого дня.

Таким чином. враховуючи, що строк оплати 216 840,00 грн. за обладнання наступив 05.02.2019р. (після підписання видаткової накладної), то початком нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, згідно умов договору є 15.02.2019р. (восьмий робочий день). Відтак, сума пені за період з 15.02.2019р. по 31.05.2019р. становить 22 456,31 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вищенаведеної норми позивач нарахував відповідачу 3% річних за спірний період з 15.02.2019р. по 31.05.2019р. в розмірі 1889,18 грн. За результатами перевірки, судом встановлено, що така сума є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Що стосується додаткових нарахувань позивачу за виконані роботи в розмірі 220 326,00 грн., то в цій частині позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне:

Як вже було зазначено вище, суд погодився з відповідачем стосовно невірно визначеної позивачем суми за виконані монтажні роботи та встановив, що така становить 202 800,00 грн., а не заявлені 220 326,00 грн. Відтак, підлягає перерахунку сума нарахованих 3 % річних.

Зокрема, оскільки судом було встановлено про виконання позивачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт 23.02.2018р., про що зазначається в листі від 22.04.2019р. та підтверджується відмітками на відрядних листках працівників позивача, що направлялися для монтажу обладнання., а відповідачем не надано обгрунтованих підстав їх неприйняття, то початковим строком нарахування 3% річних в даному випадку є строк зазначений позивачем у розрахунку, а саме 01.03.2019р. Тому, сума 3% річних складає 1 533, 50 грн.

В той же час, оскільки сторонами в договорі не було передбачено нарахування пені за прострочення розрахунків за виконані монтажні роботи, то на відміну від суми основного боргу, пеня, в цій частині позовних вимог, не підлягає нарахуванню.

Відтак, враховуючи здійснений судом перерахунок сум, що заявлені позивачем за позовними вимогами, до стягнення з відповідача підлягають: 216 840,00 грн. заборгованості за поставлене обладнання, 202 800,00 грн. заборгованості за виконані пусконалагоджувальні та монтажні роботи, 22 456,31 грн. пені, 3 422,68 грн. 3% річних.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Судовий збір в розмірі 6 728,64 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Оліяр» (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, код ЄДРПОУ 32461721) на користь Проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» (01033, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36Б/61, код ЄДРПОУ 31301979) 216 840,00 грн. заборгованості за поставлене обладнання, 202 800,00 грн. заборгованості за виконані пусконалагоджувальні та монтажні роботи, 22 456,31 грн. пені, 3 422,68 грн. 3% річних та 6 728,64 грн. - витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні 15.10.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.10.2019р.

Суддя Юркевич М. В.