Рішення

від 11.10.2019 по справі 520/1874/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/1874/19

Провадження № 2/520/2467/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.,

за участю секретаря - Шевчук В.О., Швець А.С.,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 , діючий на підставі ордеру,

представник відповідача - адвокат Докукіна С.П., діюча на підставі ордеру,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.

В подальшому, позивач уточнила позовні вимоги, виклавши їх в заяві про уточнення позовних вимог від 25.06.2019 року (т.3 а.с. 2-7), та просила суд:

встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу у період з січня 2005 року по 10 листопада 2015 року її - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

визнати спільною сумісною власністю подружжя її - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана за їхні спільні кошти за договором купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 1442 від 03.06.2011 року, посвідченого нотаріусом, та відповідно до витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно № 9974438 від 03.06.2011 року, власником якої зареєстрований ОСОБА_3 , та яка, відповідно до звіту про визначення ринкової вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , станом на 03.07.2018 року має ринкову вартість (без ПДВ) 913 400, 00 грн.;

визнати спільною сумісною власністю подружжя її - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль марки Volkswagen Golf , тип комбі-В, 2013 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) WVWZZZAUZEW076733, об`єм двигуна 1968 м 3 , який буд придбаний за їхні спільні кошти;

визнати спільною сумісною власністю подружжя її - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 гараж - бокс № НОМЕР_2 , який знаходиться в автогаражному кооперативі Шкільний , за адресою: АДРЕСА_4 , який був придбаний за їхні спільні кошти;

визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3822, яка була придбана за їхні спільні кошти;

визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3823, яка була придбана за їхні спільні кошти;

визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на рухоме майно - пральну машина; велосипед; блендер; швейна машина; вишивальна машина; комп`ютер; монітор; маршрутизатор; комп`ютерна акустична система; мобільний телефон; планшет; шуруповерт; праска; іригатор; фен;

визнати за ОСОБА_3 право власності на рухоме майно - холодильник; телевізор; випрямляч дуговий інверторний; електролобзик; перфоратор; дриль; ноутбук; мобільний телефон; планшет; принтер; сейф збройовий; зброя; відеодомофон; мотокоса; віброшліфмашина; машина углошлифовальна; кавомолка; соковижималка/блендер; порохотяг; м`ясорубка; ламінатор; шліфувально-гравіровальний пристрій; матрац; ОСОБА_4 ;

визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину грошових коштів, що були внесені на всі рахунки ОСОБА_3 в АТ КБ ПриватБанк в період часу з січня 2005 року по теперішній час; на 1/2 частину грошових коштів, що були внесені на всі рахунки ОСОБА_3 в АТ "ПУМБ" в період часу з січня 2005 року по теперішній час; на Ѕ частину грошових коштів, що були внесені на всі рахунки ОСОБА_3 в ПАТ "БАНК ВОСТОК" в період часу з січня 2005 року по теперішній час, та на 1/2 частину грошових коштів, що були внесені на всі рахунки ОСОБА_3 в AT "Укрексімбанк" в період часу з січня 2005 року по теперішній час.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилається на те, що у період з січня 2005 року по 10 листопада 2015 року вона - ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем - ОСОБА_3 , а 11 листопада 2015 року вони зареєстрували шлюб.

Позивач вказує, що приблизно через три-чотири місяці після її знайомства з ОСОБА_3 , що відбулося за місцем її роботи у морській агенції LBG Crewing Agency, а з середини січня 2005 року вони почали жити однією сім`єю у її бабусі за адресою: АДРЕСА_7 , вели спільний побут та мали спільний бюджет, на початок спільного проживання у шлюбі зареєстровані не були, з іншими особами однією сім`єю не проживали

Позивач зазначає, що на момент зустрічі з відповідачем, у відповідача - ОСОБА_3 був великий борг у доларах США, у зв`язку з чим, він був змушений брати кредити в банку, а вона - ОСОБА_1 була поручителем за його кредитними договорами у 2005 та 2006 роках, мала довіреності з правом робити заяви від імені ОСОБА_3 , отримувати документи, проводити усі грошові операції, вносити та знімати належні йому кошти, закривати рахунки в АКБ Порто-Франко , здійснювала погашення його боргів за чисельними кредитними договорами до 18.02.2008 року.

З 2005 року, як вказує позивач, вони з відповідачем разом здійснювали численні поїздки в місто Запоріжжя до його батьків та рідного брата, а ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , вона дізналася, що він був хворий на хворобу Альцгеймеру та що його стан поступово погіршувався, у зв`язку з чим, вона усіма силами допомагала піклуватися про нього.

Впродовж перебування в місті Запоріжжя в домі батьків ОСОБА_3 вона також готувала їжу, мила посуд, прибирала, працювала на дачі та інше, а у період з 2009 по 2014 роки їх сумісне перебування в місті Запоріжжя дорівнювало приблизно 3-4 місяці на рік.

Також позивач стверджує, що з листопада 2007 року по червень 2011 року вона - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_3 сумісно проживали в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_8 , звідки переїхали у власну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана за їхні спільні сімейні кошти, у якій 21.10.2011 року вони зареєстрували своє місце проживання.

28 листопада 2013 року, як зазначає позивач, відповідач - ОСОБА_3 уклав кредитний договір, у якому вона зазначена поручителем, та, на підставі договору купівлі-продажу №908132 від 28.11.2013 року, придбав у кредит автомобіль марки Volkswagen Golf № кузова НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 .

Крім цього, ОСОБА_1 стверджує, що 18.08.2014 року вона отримала довіреність з правом робити заяви від імені ОСОБА_3 , отримувати документи, проводити усі грошові операції, вносити та знімати належні йому кошти, закривати рахунки в АКБ Порто-Франко , нотаріально посвідчену довіреність від 10.10.2014, зареєстровану в реєстрі за № 6-961, видану строком на п`ять років, з правом бути представником ОСОБА_3 в усіх банківських установах та будь-яких інших фінансових установах, з питання розпорядження всіма рахунками, банківськими картками, мати вільний доступ до внесків, рахунків, інформації щодо них, розпоряджатися щодо них, тощо, з правом підпису необхідних документів та договорів.

Позивач також вказує, що вони з відповідачем неодноразово відпочивали разом, першу сумісну закордонну поїздку у Туреччину здійснили наприкінці 2006 року, в кінці 2008 року сумісно відпочивали у Тайланді, у 2013 році разом відвідували Чорногорію, у 2008 році знаходилися на обстеженні в місті Запоріжжя в клініці Мотор-січ , а в 2009 році спільно лікувалися в санаторії Хмільник .

Таким чином, позивач вважає, що у період часу з січня 2005 року по 10 листопада 2015 року вона - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_3 спільно проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Позивач вказує, що в період їх сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та під час перебування у шлюбу за їх спільні кошти ними було придбане майно подружжя, яке, на думку позивача, підлягає розподілу в рівних частинах, зокрема, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Volkswagen Golf , тип комбі-В, 2013 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968 м 3 ; земельна ділянка для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3822; земельна ділянка для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3823; спільні сімейні кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах - грошові кошти, що внесені на рахунки ОСОБА_3 в АТ КБ ПриватБанк ; грошові кошти, що внесені на рахунки ОСОБА_3 в АТ "ПУМБ"; грошові кошти, що внесені на рахунки ОСОБА_3 в ПАТ "БАНК ВОСТОК", та грошові кошти, що внесені на рахунки ОСОБА_3 в AT "Укрексімбанк", а також рухоме майно.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 31.01.2019 рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

21.02.2019 року від відповідача - ОСОБА_3 до канцелярії судунадійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, в частині встановлення факту проживання однією сім`єю в період з 21.10.2011 року по 10.11.2015 року.

Так, в обґрунтування наданого відзиву ОСОБА_3 посилається на те, що у 2005 році, звертаючись до морських агенцій м. Одеси з питань працевлаштування, він познайомився з позивачем - ОСОБА_1 , яка на час їх знайомства працювала у морській агенції LBG Crewing Agency.

Відповідач вказує, що позивач на час їх знайомства проживала та була зареєстрована в квартирі своєї бабусі по АДРЕСА_9 , а він - ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в період між рейсами в м. Запоріжжі.

Після знайомства з позивачем, як зазначає відповідач, між ними виникли романтичні стосунки, вони почали зустрічатися, з часом стали підтримувати інтимні стосунки.

Згодом ОСОБА_3 познайомився з бабусею позивача та коли приходив з рейсу заходив до них у гості, навіть міг переночувати.

З кінця 2007 року як вказує відповідач, він був змушений орендувати квартиру в м АДРЕСА_9 , оскільки почав ходити в рейси досить часто, три через три місяці, а починаючи з 2009 року два через два місяці та досить часто бували випадки термінового виклику на роботу, у зв`язку з чим, з листопада 2007 року по червень 2011 року він проживав в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_8 , а в той період часу, коли він знаходився у відпустці, він підтримував романтичні та інтимні стосунки з позивачем, вона приходила до нього в гості в орендовану квартиру, вони неодноразово разом відпочивали, в тому числі, за кордоном, їздили в санаторій, та через деякий час після знайомства він познайомив позивача зі своїми батьками та братом, і вони стали їздити до них в гості в м. Запоріжжя.

Відповідач зазначає, що оскільки його робота пов`язана з постійними закордонними відрядженнями, він надавав довіреності позивачу - ОСОБА_1 з правом робити заяви від його імені, отримувати необхідні документи, проводити грошові операції та інше, позивач виступала поручителем за його кредитними договорами.

03 червня 2011 року, як стверджує відповідач, він - ОСОБА_3 за власні кошти придбав двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , і 29.09.2011 року, повернувшись з рейсу, він був знятий з реєстрації в АДРЕСА_10 , та 21.10.2011 року зареєстрував своє місце проживання у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В цей же час у вказану квартиру була зареєстрована позивач - ОСОБА_1 , та з вказаного періоду вони стали проживати разом.

Відповідач також вказує, що 28 листопада 2013 року ним було укладено кредитний договір № 5001132, та, на підставі договору купівлі-продажу № 908132 від 28.11.2013 року, він придбав у кредит автомобіль марки Volkswagen Golf номер кузова НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_4 , вказаний кредит він повністю погасив у вересні 2016 року.

Відповідач зазначає, що 11 листопада 2015 року він - ОСОБА_3 та позивач - ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. Від вказаного шлюбу у них дітей немає.

Після реєстрації шлюбу, як стверджує відповідач, 15.12.2016 року ними було придбано дві земельні ділянки: площею 0,049 га, ділянка 6/4, та площею 0,045 га, ділянка 6/5, для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_11 . Вказані земельні ділянки оформлені на нього - ОСОБА_3 .

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 визнає частково, а саме в період з 21.10.2011 року по 10.11.2015 року, в період з 01 січня 2005 року по 21.10.2011 року факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 не визнає, оскільки вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено та не підтверджено, що між нею та ним - ОСОБА_3 в період з січня 2005 року по 21.10.2011 року склалися усталені відносини, притаманні чоловікові та дружині, що між ними велося спільне господарство, планувався сімейний бюджет.

Відповідач стверджує, що починаючи з 2006 року він працював на посаді другого механіка в іноземних судноплавних компаніях і перебував в рейсах по 6 місяців на рік, що виключає можливість постійного спільного проживання та спільного побуту.

На думку відповідача, надані позивачем копії фотокарток разом з ним на урочистих подіях, в гостях та на відпочинку, які супроводжуються коментарями самого позивача відносно дати, місця події, не є допустимим доказам, оскільки не зрозуміло в який період часу вони були зроблені, а участь в урочистих подіях, сумісне святкування дня народження і спільний відпочинок не є доказами їх сумісного проживання з позивачкою однією сім`єю, як і надана позивачем роздруківка переписки за допомогою електронної пошти не є допустимим доказом, оскільки в ній не ідентифіковані сторони.

Позовні вимоги щодо визнання квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю відповідач не визнає у повному обсязі, оскільки, як зазначено вище, позивачем не доведено факт проживання однією сім`єю в період, коли була придбана квартира, а також не надано жодного доказу на підтвердження придбання квартири внаслідок спільної праці.

Що стосується автомобілю, відповідач зазначає, що він був придбаний в кредит, який частково був ним сплачений до шлюбу, а залишок кредиту був сплачений в період шлюбу, але за його власні кошти, а тому автомобіль також не може бути об`єктом спільної сумісної власності.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 впродовж всього періоду їх сумісного проживання - з 21 жовтня 2011 року по 11 листопада 2015 року, а потім в період шлюбу з 11 листопада 2015 року до липня 2018 року ніде не працювала, не мала ніяких доходів та знаходилась повністю на його утриманні, при цьому, позивачем не надано жодного допустимого та належного доказу про придбання спірного майна внаслідок спільної праці, а також не доведено наявність у неї доходів у вказаний період та її участь в придбанні спірного майна, як і не доведено, що вона не працювала з поважних причин.

Щодо позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю гаражу-боксу № НОМЕР_2 , який знаходиться в автогаражному кооперативі Шкільний , за адресою: АДРЕСА_4 , відповідач вказує, що позивачем жодним чином не доведено коли та на підставі якого правовстановлюючого документу було придбано гараж, а надана відповідь голови правління АГК Шкільний зі змісту якої вбачається, що він - ОСОБА_3 являється членом кооперативу Шкільний , що розташований за адресою: АДРЕСА_11 Левітана АДРЕСА_12 /1 та власником гаражу-боксу № НОМЕР_2 , не є належним доказом, що підтверджує право власності на зазначене майно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину грошових коштів, що були внесені на рахунки на його ім`я в банківських установах, відповідач - ОСОБА_3 також не визнає, оскільки в АТ КБ Приватбанк та АТ ПУМБ рахунки на його ім`я ніколи не відкривались, а грошові кошти, які містилися на рахунках в ПАТ Банк Восток та АТ Укрексімбанк були зняті в період шлюбу та витрачені ним з позивачем спільно на потреби сім`ї, на даний час будь-які грошові кошти на поточних рахунках в зазначених банківських установах на його ім`я відсутні, рахунки закриті.

За таких обставин, ОСОБА_3 вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідач заперечує щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та наполягає на розподілі земельних ділянок наступним чином: ОСОБА_1 виділити земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3823, а йому - ОСОБА_3 на праві власності залишити земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3822.

Такий розподіл земельних ділянок відповідач обґрунтовує тим, що до земельної ділянки № НОМЕР_6 / НОМЕР_7 , яку він просить залишити в його власності, за його кошти було проведено підключення електропостачання та води на загальну суму 8 000 доларів США в травні 2017року, він, на своє ім`я, саме на ділянку № НОМЕР_8 , замовив проектну документацію на будівництво будинку, оплатив її, та має на меті втілити в життя свою мрію, а саме: побудувати будинок згідно проектної документації на ділянці № 6/4.

При цьому, відповідач звертає увагу на тому, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна, тобто, час набуття майна та джерело набуття.

12.03.2019 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій, окрім того, що викладено в позовній заяві, ОСОБА_1 зазначила, що вона не могла офіційно працювати у зв`язку з тим, що її чоловік в категоричній формі забороняв їй влаштовуватися на роботу, у зв`язку зі специфікою його роботи та тривалої відсутності вдома, весь час вона займалася пошиттям та вишивкою текстильних виробів, які продавала.

Позивач також зазначає, що вона вишивала зображення і тексти чоловіку та екіпажам кораблів на яких працював її чоловік, за що також отримувала грошові кошти.

Позивач стверджує, що отримані нею грошові кошти вони з чоловіком також використовували як спільні сімейні кошти і витрачали їх на продукти харчування та речі в їх спільне житло (т. 2 а.с. 43-46).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2019 року було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Лукіна Олега Олександровича про витребування доказів. Витребувано з Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , Публічного акціонерного товариства Банк Восток , Акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк відомості щодо відкриття рахунків на ім`я ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) інформацію щодо руху коштів по ним (виписки по всім рахункам тощо) з моменту відкриття по теперішній час із зазначенням залишку коштів на них; належним чином завірені копії всіх наявних договорів, угод тощо, які були укладені з ОСОБА_3 , зокрема, депозитні договори, договори про оренду індивідуальних сейфів та інші.

28.05.2019 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено часткове рішення, в порядку ч. 3 ст. 259 ЦПК України, яким було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №2435 від 11 листопада 2015 року.

Продовжено розгляд справи в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.

У підготовчому засіданні 12.03.2019 року судом було задоволено заяву представника позивача про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

18.03.2019 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в якій представник відповідача додатково зазначив, що вказані у відповіді на відзив доводи ОСОБА_1 є безпідставними і жодним чином не доведені, позивач не надала до суду жодного належного та допустимого доказу своєї підприємницької діяльності, не надала до суду доказів того, що вона була зареєстрована як фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності.

При цьому, представник відповідача вказує, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності (т. 2 а.с. 81-82).

У підготовчому засіданні 10.07.2019 року судом було задоволено заяву представника відповідача про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_9 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.09.2019 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог, викладених у заяві про уточнення позовних вимог, без розгляду. Пункт 7 та пункт 8 уточненої позовної заяви від 25.06.2019 року вхід. № 31994 ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині вимог про поділ рухомого майна було залишено без розгляду.Продовжено розгляд справи в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.

У підготовчому засіданні 27.09.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.10.2019 року позивач та її представник позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.06.2019 року підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 11.10.2019 року представник відповідача позовні вимоги визнав частково, в частині встановлення факту проживання однією сім`єю в період з 21.10.2011 року по 10.11.2015 року, в іншій частині позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідка, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 11 листопада 2015 року позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_3 уклали шлюб (т. 1 а.с. 22). Від даного шлюбу сторони дітей не мають.

Суд погоджується з твердженням позивача про спільне проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2005 року до 10 листопада 2015 року включно, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами, що у 2005 року позивач - ОСОБА_1 познайомилась з відповідачем - ОСОБА_3 у морській агенції LBG Crewing Agency, де вона працювала, а відповідач звертався до морських агенцій з метою працевлаштування.

Так, з копії трудової книжки позивача вбачається, що 01.04.2005 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду керівника відділу по роботі з кадрами ПП ЕлБіДЖІ , а 30.05.2008 року була звільнена за власним бажанням (т. 1 а.с. 35-36).

Відповідач - ОСОБА_3 працює моряком, що підтверджується копією послужної книжки моряка, яка видана 08.09.2006 року та копіями паспортів моряка від 16.11.2004 року та від 05.01.2009 року (т. 1 а.с. 93-94, т. 2 а.с. 63-69, т. 3 а.с. 148-149).

Позивач - ОСОБА_1 до 23.02.2005 року була зареєстрована у квартирі своєї бабусі, за адресою: АДРЕСА_7 , відповідач - ОСОБА_3 до 13.10.2011 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 (т. 1 а.с. 26, 31).

Зазначений факт сторонами також не заперечується.

З протоколу опиту свідка ОСОБА_8 від 21.01.2019 року, яка є сусідкою бабусі позивача вбачається, що за адресою: АДРЕСА_13 , вона проживає орієнтовано з 1970 року. З 2005 року по сусідству з нею оселилися ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_14 . За час свого проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_12 з нею як з сусідкою. Вони проживали як чоловік та дружина, вона вважала їх чоловіком та дружиною. Вони разом заходили та виходили з квартири, розмовляли з нею як з сусідкою. Вона декілька разів була у них у квартирі, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживали у великій кімнаті, вона чула, від них особисто, що вони тут проживають, поки не куплять власне житло. В сусідній кімнаті проживала бабуся ОСОБА_13 .

Також ОСОБА_8 у протоколі опиту свідка зазначала про те, що вона часто бачила ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з покупками, коли ОСОБА_16 приходив з рейсу, вони зазвичай це святкували. Вони завжди здавалися їй нормальною парою, як чоловік та жінка. Ніколи ніяких суперечок між ними вона не бачила та не чула (т. 1 а.с. 33-34).

Крім того, ОСОБА_8 було допитано в якості свідка у судовому засіданні 27.09.2019 року, яка повідомила суду, що сторони проживали у бабусі ОСОБА_17 у квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , приблизно з кінця 2004 року - початку 2005 року на протязі двох-трьох років. Проживали втрьох, разом з бабусею. Квартира за адресою: АДРЕСА_7 , є трьохкімнатною, сторони проживали у великій кімнаті. Проживали вони добре, потім вони з`їхали у свою квартиру, купили вони чи ні їй невідомо.

Свідок - ОСОБА_8 також повідомила, що вона завжди думала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є чоловіком та дружиною, його їй представили як чоловіка ОСОБА_18 . Вона заходила до них у гості, ОСОБА_11 відкривав їй двері, спілкувались часто, у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був спільний побут, разом вони ходили за покупками, вона їх бачила кожний день. ОСОБА_3 працював моряком та перебував у рейсах.

З протоколу опиту свідка ОСОБА_7 від 21.01.2019 року, яка є сусідкою бабусі позивача вбачається, що за адресою: АДРЕСА_15 , вона проживає приблизно з 1970 року. З 2005 року по сусідству з нею у квартирі АДРЕСА_14 та ОСОБА_11 . За час проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , приблизно три роки, до 2008 року, вони проживали разом як чоловік та дружина, суперечок між ними вона не бачила. Часто бачила їх разом у під`їзді та на майданчику біля будинку. Як сусіди вони їй подобались, вони навіть заходили у квартири один до одного. Вони проживали у великій кімнаті, а бабуся ОСОБА_13 проживала у маленькій кімнаті.

З протоколу опиту свідка ОСОБА_7 також вбачається, що як їй відомо, ОСОБА_16 працював моряком та періодично ходив у рейси, а ОСОБА_10 вела домашнє господарство (т. 1 а.с. 35-36).

Судовим розглядом також встановлено, що з 16.11.2007року по червень 2011року відповідач - ОСОБА_3 орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , що підтверджується договорами оренди житлової площі та сторонами не заперечується (т. 1 а.с. 65-71).

03.06.2011 року, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, відповідач - ОСОБА_3 купив двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м. (т. 1 а.с. 72-73).

Зі змісту довідок (з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію) вбачається, що у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та зареєстровані: з 21.10.2011 року ОСОБА_3 - відповідальний квартиронаймач, та з 21.10.2011 року ОСОБА_1 - дружина (т. 1 а.с. 79-81).

Також, при вирішенні питання щодо спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбусуд приймає до уваги і те, що 28.10.2005 року між АКБ Порто-Франко та відповідачем - ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1458/2-05, відповідно до умов якого, банк видає позичальнику кредит з метою уходу у рейс у розмірі 1800 доларів США на строк 6 місяців з 28.10.2005 року по 27.04.2006 року зі сплатою відсотків 17 % річних (т.1 а.с. 37-40).

Поручителем за даним кредитним договором виступала ОСОБА_1 , що підтверджується договором поруки № 28-10-2005 від 28.10.2005 року, укладеним між АКБ Порто-Франко та позивачем - ОСОБА_1 (т.1 а.с. 41-42).

02.03.2006 року між АКБ Порто-Франко та відповідачем - ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №354/3-06, відповідно до умов якого, банк видає позичальнику кредит з метою уходу у рейс у розмірі 1500 доларів США на строк 6 місяців з 02.03.2006 року по 01.09.2006 року зі сплатою відсотків 17 % річних (т.1 а.с. 43-46).

Поручителем за даним кредитним договором також виступала ОСОБА_1 , що підтверджується договором поруки № 02-03-2006 від 02.03.2006 року, укладеним між АКБ Порто-Франко та позивачем - ОСОБА_1 (т.1 а.с. 47-48).

Погашення кредиту за кредитним договором №354/3-06 від 02.03.2006 року та відсотків за ним здійснювала ОСОБА_1 , що підтверджується копіями квитанцій (т.1 а.с. 56-63).

28.03.2006 року, 18.04.2007 року, 18.06.2008 року, 18.08.2014 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 були видані довіреності на користування та розпорядження рахунками, які йому належать та знаходяться в АБ Порто-Франко (т. 1 а.с. 49-52).

10.10.2014 року ОСОБА_3 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 бути його представником у банках з питань отримувати та подавати всі необхідні довідки, документи та заяви, розписуватися за нього, отримувати належні йому гроші, класти гроші на рахунок, а також виконувати усі інші дії, пов`язані з цією довіреністю. Зазначена довіреність була посвідчена державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Вахненко Ю.О. 10.10.2014 року, зареєстровано в реєстрі за № 6-961 (т. 1 а.с. 53).

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 29.11.2013 року зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , діюча добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, дає згоду ОСОБА_3 , з яким вони не перебувають у шлюбі, але проживають спільною сім`єю з 01.10.2004 року , на передачу в заставу легкового автомобіля (комбі-В) марки Volkswagen Golf, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на умовах, визначених за його розсудом. Вказана заява була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. 29.11.2013 року, зареєстрована в реєстрі за № 3714 (т. 2 а.с. 225, т. 3 а.с. 106).

В п. 6.3. договору застави автомобіля від 29.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. зазначено, що цей правочин вчиняється за згодою ОСОБА_1 , яка не перебуває у шлюбі, але проживає спільно сім`єю з ОСОБА_3 , справжність підпису якої на заяві посвідчена Пачевою І.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.11.2013 року за реєстровим №3714 (т. 3 а.с. 110).

З наявних в матеріалах справи фотокарток та роздруківок переписки електронною поштою можна зробити висновок, що з 2005 року позивач та відповідач дійсно разом проживали, вели спільне господарство, подорожували, їздили до родичів відповідача у м. Запоріжжя, ходили разом на святкування до родичів та друзів, спілкувались, коли відповідач перебував у рейсі, тобто мали усталені відносини, що притаманні подружжю (т.1 а.с. 124-133, а.с. 139-185).

Не приймаються судом до уваги твердження представника відповідача про те, що відповідач - ОСОБА_3 перебував у довготривалих відрядженнях (ходив у рейси), а тому неможна стверджувати, що він проживав спільно з ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, оскільки його довготривалі відрядження не впливають на їх проживання разом, та після повернення до міста Одеси з рейсів вони постійно мешкали разом з ОСОБА_1 , вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет.

Посилання представника відповідача про те, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 не проживали, а тільки зустрічалися та приходили один до одного у гості, не підтверджені ніякими доказами, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про спільне проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.

Факт спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 21 жовтня 2011 року по 10 листопада 2015 року включно, відповідач - ОСОБА_3 визнав, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вказані обставини доказуванню не підлягають.

Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Виходячи з наведених норм кожна людина має право на сімейне життя, при цьому укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов`язковою умовою для створення їхньої сім`ї. Сім`я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

І хоча проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, але між особами, які проживають однією сім`єю без шлюбу виникають певні сімейні права та сімейні обов`язки, які в деяких випадках прирівнюються до прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка і жінки, без реєстрації шлюбу, має юридичне значення з огляду на час придбання спірного майна.

Цивільний шлюб це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю та при цьому не є одруженими.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст. 74 СК України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього кодексу .

Отже, з урахуванням показань свідка, зважаючи на наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з січня 2005 року по 10 листопада 2015 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Правовий статус майна, набутого особами в цивільному шлюбі, є таким самим, як і правовий статус майна подружжя, тобто спільна сумісна власність. Відповідно до норм законодавства поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, відбувається згідно з положенням гл.8 СК України.

Таким чином, поділ майна осіб, які перебувають у цивільному шлюбі, повністю прирівняно до поділу майна подружжя, яке офіційно оформило свої стосунки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

03 червня 2011 року, тобто в період фактичного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відповідач - ОСОБА_3 купив двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м. , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А.В. 03.06.2011 року, зареєстровано в реєстрі за №1442 (т.1 а.с. 172-73).

Відповідно до п.3 та п.4 договору купівлі-продажу, продаж вищезазначеної квартири вчинено за 14 000,00грн. Інвентаризаційна оцінка відчужуваної кварти становить 13 266,00грн.

Вказана квартира була зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем - ОСОБА_3 в КП ОМБТІ та РОН 08.06.2011 року номер запису: 603 в книзі: 766пр - 19 (т. 1 а.с. 78).

Крім того, в період фактичного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, 28.11.2013 року відповідач - ОСОБА_3 купив автомобіль марки Volkswagen Golf, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 88-89), який зареєстрований за ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 137-138).

Вказаний автомобіль було придбано ОСОБА_3 у кредит, що підтверджується копією кредитного договору від 28.11.2013 року за №50011302, додатковою угодою до нього та графіком погашення кредиту (т. 1 а.с. 82-87).

Поручителем за даним кредитним договором виступала позивач - ОСОБА_1 .

Заявою від 29.11.2013 року ОСОБА_1 , діюча добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, дала згоду ОСОБА_3 , з яким вони не перебувають у шлюбі, але проживають спільною сім`єю з 01.10.2004 року, на передачу в заставу легкового автомобіля (комбі-В) марки Volkswagen Golf, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на умовах, визначених за його розсудом. Вказана заява була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. 29.11.2013 року, зареєстрована в реєстрі за № 3714 (т. 2 а.с. 225, т. 3 а.с. 106).

З метою забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором №50011302 від 28.11.2013 року, 29.11.2013 року автомобіль (комбі-В) марки Volkswagen Golf, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , було передано в заставу ТОВ Порше Мобіліті . В п. 6.3. договору зазначено, що цей правочин вчиняється за згодою ОСОБА_1 , яка не перебуває у шлюбі, але проживає спільно сім`єю з ОСОБА_3 , справжність підпису якої на заяві посвідчена Пачевою І.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.11.2013 року за реєстровим №3714 (т. 3 а.с. 107-110).

Згідно довідки ТОВ Порше Мобіліті від 15.12.2016 року, ОСОБА_3 не має заборгованості перед ТОВ Порше Мобіліті за кредитним договором №50011302 від 28.11.2013 року. Всі умови договору дотримані, сума кредиту та нараховані відсотки сплачені у повному обсязі (т. 1 а.с. 92).

Судовим розглядом також встановлено, що вже в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, 15.12.2016 року відповідач - ОСОБА_3 купив земельну площею 0,049 га, надану для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та сплатив за неї обумовлену в договорі грошову суму , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. 15.12.2016 року, зареєстровано в реєстрі за №1807 (т.2 а.с. 20-21).

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 54 000,00грн.

Вказана земельна ділянка була зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем - ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 22).

Крім того, в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, 15.12.2016 року відповідач - ОСОБА_3 купив земельну площею 0,045 га, надану для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , та сплатив за неї обумовлену в договорі грошову суму , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. 15.12.2016 року, зареєстровано в реєстрі за №1811 (т.2 а.с. 23-24).

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 50 000,00грн.

Вказана земельна ділянка була зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем - ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 25).

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що під час спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу за період з січня 2005 року по 10 листопада 2015 року включно, було придбано двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м.; автомобіль (комбі-В) марки Volkswagen Golf, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під час перебування у шлюбі було придбано дві земельні ділянки площею 0,049 га та площею 0,045 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 6/5.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодного допустимого та належного доказу про придбання спірного майна внаслідок спільної праці, а також не доведено наявність у неї доходів у вказаний період та її участь в придбанні спірного майна, як і не доведено, що вона не працювала з поважних причин, судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, відповідач - ОСОБА_3 у період фактичного перебування у шлюбі та у період перебування у шлюбі працював моряком на посаді другого механіка, що підтверджується копією послужної книжки моряка, яка видана 08.09.2006 року, копіями паспортів моряка від 16.11.2004 року та від 05.01.2009 року та довідками від 26.02.2019 року та від 27.02.2019 року (т. 1 а.с. 93-94, т. 2 а.с. 63-69, т. 3 а.с. 148-149).

01.04.2005 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду керівника відділу по роботі з кадрами ПП ЕлБіДЖІ , а 30.05.2008 року була звільнена за власним бажанням (т. 1 а.с. 35-36).

Починаючи з 2008 року позивач офіційно ніде не працювала, однак займалася пошиттям та вишивкою текстильних виробів, які, за її твердженням, продавала.

З копії договорів банківських вкладів вбачається, що вкладник - ОСОБА_1 відкривала рахунки у банках для збереження коштів, що прийняті банком від неї у розмірі 4 275,00 доларів США, 547,56 доларів США, 518,97 доларів США, 4000,00доларів США (т. 3 а.с. 69-74).

На теперішній час ОСОБА_1 працює у Державному підприємстві Одеський авіаційний завод з 09 липня 2018 року на посаді економіста з планування 2 категорії економічного відділу по теперішній час, її заробітна плата за період з липня 2018 року по квітень 2019 року складає 87 627,27 грн. (т. 2 а.с. 47, т. 3 а.с. 65).

Вирішуючи питання щодо поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, суд виходить з того, Верховний Суд України у своїй постанові від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснив, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Таким чином, посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявність у неї доходів у період придбання майна, не доведено її участі в придбанні спірного майна та те, що вона не працювала, є підставою для відступу від засади рівності часток подружжя в порядку ст. 70 СК України, однак не є підставою для відмови у позові щодо визнання права спільної сумісної власності на майно.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що відповідач забороняв їй працювати, оскільки потрібно було займатися його справами, зокрема, виникала постійна потреба здійснювати переклади його робочої документації на англійську мову, якою відповідач не володіє.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що позивач вела домашнє господарство, займалася справами та робочою документацією відповідача, коли він перебував у рейсі, зокрема, сплачувала кредити відповідача тощо.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що позивач відкривала рахунки у банках для збереження своїх коштів, які у подальшому знімала та витрачала на потреби сім`ї (т. 3 а.с. 69-74).

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За таких обставин, судовим розглядом встановлено, що спірне майно, а саме: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль (комбі-В) марки Volkswagen Golf, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , придбані під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та дві земельні ділянки площею 0,049 га та площею 0,045 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 6/5, придбані сторонами під час перебування у шлюбі, набуті ними за спільні кошти, тому це майно є їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін відповідно до ст.ст. 370, 372 ЦК України має право на 1/2 частину від спільного майна, а реєстрація права власності лише за відповідачем порушує законні права та інтереси позивача як співвласника такого майна.

Частиною 1 ст. 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11 (далі Постанова), встановлено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення , якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший).

Зі змісту п.п. 23, 24 Постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 Сімейного кодексу України.

За таких обставин, суд виходить з того, що спірне майно, а саме: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль (комбі-В) марки Volkswagen Golf, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , придбані під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та дві земельні ділянки площею 0,049 га та площею 0,045 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 6/5, придбані сторонами під час перебування у шлюбі, є спільною власністю сторін.

Таким чином, враховуючи, що майно, а саме: спірна квартира та автомобіль, які набуті сторонами в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є об`єктом спільної сумісної власності, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити, та визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_16 , та визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобіль марки Volkswagen Golf , тип комбі-В, 2013 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968 см 3 .

Крім того, враховуючи, що земельні ділянки площею 0,049 га та площею 0,045 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 6/5, які були придбані сторонами під час перебування у шлюбі є об`єктом спільної сумісної власності, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3822.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині вимог про визнання за відповідачем - ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3823, оскільки за ним вже зареєстроване право приватної власності на цю земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2016року р. №1811.

Відносно посилань відповідача, що він наполягає на розподілі земельних ділянок наступним чином: ОСОБА_1 виділити земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3823, а йому - ОСОБА_3 на праві власності залишити земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3822, суд позбавлений можливості виділити саме цю земельну ділянку відповідачу, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а з зустрічною позовною заявою з вимогою про виділення йому земельної ділянки для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3822, під час розгляду справи, ОСОБА_3 не звертався.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя її - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 гаражу - боксу № НОМЕР_2 , АДРЕСА_17 знаходиться в автогаражному кооперативі Шкільний , за адресою: АДРЕСА_4 , який був придбаний за їхні спільні кошти, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, позивачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, належними та допустимими доказами не доведено придбання в період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу за спільні кошти вказаного майна.

Зі змісту відповіді голови правління Шкільний від 24.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 являється власником гаражу - боксу № НОМЕР_2 , а також є членом кооперативу Шкільний , який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 126/1 (т. 3 а.с. 56).

Надана відповідь у підтвердження придбання гаражу - боксу № НОМЕР_2 , не є належним та допустимим доказом, в розумінні вимог ст. 81 ЦПК України, а тому суд не приймає цю відповідь до уваги.

Крім того, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючи документи, які підтверджують право власності відповідача на цей гараж.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя гаражу - боксу №1012, який знаходиться в автогаражному кооперативі Шкільний , за адресою: АДРЕСА_4 , слід відмовити.

Щодо вимог позивача про визнання за нею права власності на Ѕ частину грошових коштів, що були внесені на всі рахунки ОСОБА_3 в АТ КБ ПриватБанк , в АТ "ПУМБ", в ПАТ "БАНК ВОСТОК" та в AT "Укрексімбанк" в період часу з січня 2005 року по теперішній час, суд зазначає наступне.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, 28.03.2019 року АТ Перший Український міжнародний банк надіслав на адресу суду відповідь №КНО-07.8.3/1210 від 26.03.2019 року зі змісту якого вбачається, що станом на 26.03.2019 року в банку не відкривались рахунки на ім`я ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 88).

08.04.2019 року ПАТ "БАНК ВОСТОК" надіслав на адресу суду відповідь за вих. №874-БТ від 01.04.2019 року зі змісту якої вбачається, що в банку обліковується один рахунок, що належить ОСОБА_3 : рахунок НОМЕР_10 - залишок грошових коштів по рахунку станом на 12.03.2019 року становить 144,10 грн., дата відкриття рахунку 13.12.2017 року. Також було надано рух коштів та операцій за вказаними рахунками (т. 2 а.с. 91-95).

22.04.2019 року Філія АТ Державний експортно-імпортний банк України в м. Одесі надіслала на адресу суду відповідь від 02.04.2019 року за №063-078338 БТ зі змісту якої вбачається, що станом на 02.04.2019 року у філії ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в м. Одесі на ім`я ОСОБА_3 будь-які рахунки відсутні. Протягом обслуговування клієнта відкривались наступні рахунки: № НОМЕР_11 - згідно договору банківського рахунка №8345 від 28.07.2014 року; № НОМЕР_12 - згідно договору № 951 від 16.06.2011 року. Також повідомлено, що в зв`язку з переведенням філії АТ Укрексімбанк в м. Одесі на баланс Головного банку в м. Києві, 22.05.2017 року вищезазначені рахунки було змінено на рахунки: № НОМЕР_11 змінено на НОМЕР_13 ; № НОМЕР_12 змінено на НОМЕР_14 . Також було надано рух коштів та операцій за вказаними рахунками (т. 2 а.с. 106-206).

08.05.2019 року від АТ КБ ПриватБанк надійшла відповідь №20.1.0.0.0/7-20190328/3949 від 24.04.2019 року зі змісту якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_3 у АТ КБ ПриватБанк відсутні картки/рахунки/депозити (не відкривались) (т. 2 а.с. 208).

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що на ім`я ОСОБА_3 у АТ Перший Український міжнародний банк та АТ КБ ПриватБанк рахунки відсутні та ніколи не відкривались, доказів, які б підтверджували факт вкладення та наявність будь-яких коштів на рахунках у вказаних банках позивачем надано не було.

Крім того, з урахуванням наданої на виконання ухвали суду інформації щодо наявності рахунків та руху коштів по ним у АТ Укрексімбанк та ПАТ "БАНК ВОСТОК", вбачається, що в період з 28.07.2014 р. по 20.05.2017 р., та з 13.12.2017 року по 12.03.2019 року грошові кошти зараховувались на рахунки, а також відбувалось зняття коштів, а тому вимога позивача щодо визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, а також визнання за нею права власності на грошові кошти, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували той факт, що зазначені грошові кошти були використані відповідачем не в інтересах сім`ї.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що грошові кошти, які містилися на рахунках відповідача з січня 2005 року були витрачені позивачем та відповідачем спільно в інтересах сім`ї. Доказів зворотнього позивачем не надано. На теперішній час будь-які рахунки на ім`я ОСОБА_3 у АТ КБ ПриватБанк , в АТ "ПУМБ", в ПАТ "БАНК ВОСТОК" та в AT "Укрексімбанк" відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позову в частині вимог про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на грошові кошти, відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 9 605 грн. 00 коп.

При цьому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 836 грн. 60 коп., а витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача до державного бюджету, оскільки позивачем при зверненні до суду не було доплачено судовий збір.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_15 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_9 ), з січня 2005 року по 10 листопада 2015 року включно.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_15 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_9 ), на квартиру АДРЕСА_16 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 1442 від 03.06.2011 року, посвідченого нотаріусом, та відповідно до витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно № 9974438 від 03.06.2011 року.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_15 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на автомобіль марки Volkswagen Golf , тип комбі-В, 2013 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1968 см 3 .

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_15 )право особистої приватної власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3822.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_15 )витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 836 (вісім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь державного бюджету 768 (сімсот шістдесят вісім) 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.10.2019 року.

Суддя Петренко В. С.